Справа № 148/2769/25
Провадження №2-аз/148/10/25
05 листопада 2025 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А., розглянувши заяву адвоката Коваль Марини Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову,
встановила:
Адвокат Коваль М.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 3/25/94 від 09.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Одночасно з позовною заявою адвокатом Коваль М.О. в інтересах ОСОБА_1 подано до суду клопотання про забезпечення позову.
Дане клопотання мотивоване тим, щоумовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід відновити шляхом вчинення певних дій.
На думку представника позивача матеріали позовної заяви свідчать що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача, а також поновлення його порушених прав у випадку задоволення позову.
Адвокат Коваль М.О. посилається на те, що законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
Вважає, що вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є предметом оскарження в даній адміністративній справі, тимчасово зупинить подальше вчинення виконавчих дій.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а лише тимчасово забороняє стягнення до вирішення спору по суті.
Вивчивши доводи вказаного клопотання про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, доходжу наступного висновку.
Позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №3/25/4 від 09.01.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВП №79090534), до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Так, ст. 151 КАС України зазначає, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами 4-6 ст. 154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.
Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Припущення представника позивача, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, не можуть визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі за №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправності оскаржуваної постанови стосовно позивача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження зібраних доказів під час розгляду справи. Судження позивача мають суб'єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.
Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Фактично, для забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача (зупинення виконання прийнятого відповідачем рішення, тобто зупинення його дії) необхідно надати правову оцінку спірним обставинам ще до судового розгляду справи по суті, а провести дослідження доказів на даному етапі неможливо. Тому доходжу висновку, що заявлений представником позивача спосіб вжиття заходів забезпечення позову не є співмірним і не відповідає меті вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, не встановлено підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної позивачем постанови, а відтак, клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151 154 КАС України, суддя,
постановила:
Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Білоус Ірина Миколаївна, про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення (складення).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.А. Штифурко