31 жовтня 2025 року Справа № 915/2357/19
м. Миколаїв
Суддя господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали скарги Миколаївської міської ради від 15.09.2025 вих. №24243/020201-40/02/02/25 на дії та постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у справі
за позовом: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Диприс Груп» (адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 9, кв. 62, код ЄДРПОУ 35403175)
про: зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участі представників:
від стягувача: Курбанова А.В.
від боржника: не з'явився
від ДВС: Тарасенко К.В.,
встановив:
Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою від 15.09.2025 вих. №24243/020201-40/02/02/25 на дії та постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Стягувач просить суд:
1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Нонни Вадимівни щодо винесення 26 серпня 2025 року у виконавчому провадженні №63238731 (ідентифікатор для доступу 532В13ЕВ2Е19) постанови про повернення виконавчого документа стягувачу;
2) визнати незаконною та скасувати постанову, винесену 26 серпня 2025 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Нонною Вадимівною про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: наказу Господарського суду Миколаївської області від 11 серпня 2020 року у справі №915/2357/19;
3) зобов'язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Нонну Вадимівну у повному обсязі вчинити дії спрямовані на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11 серпня 2020 року у справі №915/2357/19 у передбаченому Законом України “Про виконавче провадження» порядку.
В обґрунтування скарги стягувач зазначає наступне.
11 серпня 2020 року Господарським судом Миколаївської області було видано наказ на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2020 року по справі № 915/2357/19 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Диприс Груп" (юридична адреса: 54001. м. Миколаїв, вул. Радянська, 9, кв. 62; код ЄДРПОУ 35403175) повернути Миколаївській міській раді (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку №53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності) (далі - судовий наказ).
Вказує, що листом від 23.09.2020 вих. № 5298/020201-22/02.06/14/20 Миколаївська міська рада направила до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згаданий судовий наказ до примусового виконання.
У подальшому державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 63238731 (ідентифікатор для доступу 532В13ЕВ2Е19) з примусового виконання згаданого виконавчого документу, про що стягувача повідомлено листом від 08.10.2020 вх. №92081.
Також, як зазначає стягувач, листом державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Миколаївської міською ради було скеровано вимогу від 14.12.2020 вх. №115800 про надання вмотивованої відповіді щодо авансування проведення виконавчих дій, а саме демонтаж об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку задля виконання судового наказу №915/2357/19 від 11.08.2020.
Згодом, листом від 28.12.2020 вх. № 133417 Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Миколаївської міської ради скеровано постанову про прийняття виконавчого провадження №63238731.
За ствердженнями стягувача, листом від 21.01.2021 № 423/02.02.01 -40/14/21 було повідомлено Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що Миколаївська міська рада та її виконавчі органи готові співпрацювати з Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві задля виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020 по справі № 915/2357/19, в рамках виконавчого провадження № 63238731, відповідно до якого ТОВ «Диприс Груп» зобов'язано повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку № 53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності). Крім того, з метою визначення можливості авансування проведення виконавчих дій, просили надати попередній розрахунок вартості демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Квітневій поблизу будинку № 53 в м. Миколаєві.
Як вказує стягувач, станом на 04.02.2022 до Миколаївської міської ради, відповіді від Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надходило. Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання засад передбачених статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема розумності строків виконавчого провадження, а також недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження, до державного виконавця було скеровано лист від 04.02.2022 вих. № 973/02.02.01-40/02.06/14/22 з проханням надати інформацію стосовно виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020 по справі № 915/2357/19 в рамках виконавчих проваджень № 63238731.
Зазначає, що листом від 16.02.2023 вих. № 368/02.02.01-40/02.06.14/23 на запит державного виконавця від 27.01.2022 (за вх. № 2234/02.02.01-06/14/22 від 22.02.2022) по виконавчому провадженню № 63238731 про надання вичерпної Інформації про виконання боржником наказу від 11.08.2020 по справі № 915/2357/19, було повідомлено, що за даними управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради станом на 14.02.2023 ТОВ «Диприс Груп» не повернуто Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м, з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку № 53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності).
Надалі, 23.02.2024 Миколаївська міська рада листом вих. №1021/02.02.01-40/02.06/14/24 повторно повідомила державного виконавця про можливість здійснювати авансування витрат виконавчих проваджень у межах бюджетних асигнувань з урахуванням принципу черговості та враховуючи викладене, запропонувала надати стягувачу попередній розрахунок вартості демонтажу відповідного об'єкту для можливості його розгляду та вирішення питання авансування витрат зазначеного виконавчого провадження.
Як вказує стягувач, згодом, розглянувши вимогу державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.02.2025 №25149 про здійснення авансування витрат, стягувачем здійснено авансування витрат виконавчого провадження № 63238731 у сумі 4515 грн. від 17.03.2025 (платіжна інструкція № 240 від 17.03.2025 (внутрішній номер 410926970) від 17 березня 2025 року, яку було направлено до відділу ДВС супровідним листом від 21.03.2025 вих. № 7097/02.02.01-40/02/012/25).
Зазначає, що листом державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.07.2025 вх. № 83400 стягувача було повідомлено про необхідність здійснення додаткового авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій у сумі 423500,77 грн. по виконавчому провадженню.
Вказує, що листом за вих. № 19426/02.02.01-40/02/012/25 від 22.07.2025 стягувачем з обґрунтуванням підстав поінформовано державного виконавця про неможливість здійснити авансування витрат по виконавчому провадженню № 63238731 у сумі 423500,77 грн. Зокрема, стягувачем звернуто увагу державного виконавця на те, що департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до відповідної проектно-кошторисної документації надано ряд зауважень (службова записка від 16.07.2025 № 39649/08.01.01-11/25-2, скерована державному виконавцю), що може свідчити про наявність окремих помилок при здійсненні відповідного розрахунку та відповідно невірності запропонованої до авансування суми витрат.
За ствердженнями стягувача, в подальшому державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 06.08.2025 вх. № 100293 повторно звернувся до стягувача з вимогою здійснити авансування витрат, необхідних для подальшого виконання судового рішення. На повторне звернення державного виконавця, оформлене листом від 06.08.2025 вх. №100293, стягувач повторно надав мотивовану відповідь щодо неможливості авансування витрат (лист від 25.08.2025 вих. №22221/02.02.01-40/02/012/25).
Так, як вказує стягувач, у своїх листах від 22.07.2025 та 25.08.2025 він просив державного виконавця вжити усіх заходів, що передбачені наведеними законодавчими актами, для організації і проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання судового рішення у даному виконавчому провадженні, у тому числі звернутися до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням здійснити фінансування відповідних витрат даного виконавчого провадження за рахунок коштів державного бюджету. Однак, за ствердженнями стягувача, вказане було залишено поза увагою державним виконавцем, відомостей про те, що державному виконавцю відповідні органи Міністерства юстиції відмовили у фінансуванні такого виду витрат виконавчого провадження матеріали виконавчого провадження згідно відомостей АСВП не містять.
Як зазначає стягувач, в подальшому державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 26.08.2025 вх. № 111921 повторно звернувся до стягувача з вимогою здійснити авансування витрат, необхідних для подальшого виконання судового рішення. Надалі, головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нонною Вадимівною Маніло було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у мотивувальній частині якої зазначено, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Вказує, що вищевказане постанова отримана листом державного виконавця від 26.08.2025 вх. № 112531 Миколаївського міською радою лише 09.09.2025.
У свою чергу, стягувач не погоджується з постановою про повернення виконавчого документа стягувану, винесеною 26.08.2025 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маніло Нонною Вадимівною - у межах виконавчого провадження №63238731, та вважає зазначену постанову незаконною, а дії державного виконавця - неправомірними.
Вважає, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення чинного законодавства щодо обов'язковості судових рішень.
Також зауважує, що оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого документа скаржнику.
Ухвалою від 23.09.2025 суд постановив: скаргу прийняти до розгляду; судове засідання для розгляду скарги призначити на 10 жовтня 2025 року о 10:50 год.; Інгульському відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у строк до 07.10.2025 надати суду письмові пояснення по суті скарги з посиланням на номер справи та докази на їх обґрунтування.
06.10.2025 відділом державної виконавчої служби подано до господарського суду відзив (пояснення) на скаргу стягувача.
Відділ ДВС просить суд відмовити у задоволенні скарги Миколаївської міської ради на дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Н.В. та у скасуванні постанови.
У поясненнях зазначає наступне.
На виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 63238731 з примусового виконання Наказу № 915/2357/19 виданого 11.08.2020 Господарський суд Миколаївської області зобов'язати ТОВ "ДИПРИС ГРУП" повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку №53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності).
08.10.2020 відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Герасимчук О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63238731.
Як вказує відділ ДВС, державним виконавцем проведені всі можливі виконавчі дії, щодо виконання рішення суду без участі боржника, натомість авансування додаткових витрат виконавчого провадження покладено саме на стягувача, який їх не здійснив.
Листом керуючого справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Андрієм Волковим, на вимогу державного виконавця від 03.07.2025 щодо авансування додаткових витрат виконавчого провадження повідомлено про відсутність коштів у поточному бюджетному році.
Згідно відповіді на запит №: 268371955 від 13.05.2025 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи щодо наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/ або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - інформація відсутня. Згідно відповіді на запит №: 190210031 від 31.01.2024 10:06 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів - в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Зазначає, що у зв'язку з відсутністю майна, коштів у боржника стягнути витрати виконавчого провадження за рахунок боржника не надається можливим, а нездійснення сплати додаткових витрат виконавчого провадження стягувачем унеможливлює подальше проведення виконавчих дій та виконання виконавчого документа.
Вказує, що 26.08.2025, відповідно до п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маніло Н.В. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Також зазначає, що 26.08.2025 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маніло Н.В., відповідно до п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження 258,28 грн.; відповідно до п. 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 4515,00 грн.; відповідно до ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000 грн.
Окремо звертає увагу, що винесення постанови про повернення виконавчого провадження головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маніло Н.В. від 26.08.2025 не позбавляє права стягувача Миколаївську міську раду повторно пред'явити Наказ № 915/2357/19 виданий 11.08.2020 Господарським судом Миколаївської області до примусового виконання.
У зв'язку вище викладеним вважає, що дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу вчинені відповідно до вимог чинного законодавства, натомість саме бездіяльність стягувача, яка полягає у нездійсненні авансування додаткових витрат виконавчого провадження, унеможливлює подальше проведення виконавчих дій та здійснення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 10.10.2025 продовжено строк розгляду скарги до 31.10.2025. Судове засідання для розгляду скарги Миколаївської міської ради від 15.09.2025 вих. №24243/020201-40/02/02/25 на дії та постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкладено на 31.10.2025 о 10:30 год.
15.10.2025 відділом державної виконавчої служби подано до господарського суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи № 915/2357/19 завірені належним чином докази на обґрунтування заперечень наданих відділом у поясненнях, а саме копії матеріалів виконавчого провадження № 63238731.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник стягувача підтримує скаргу, просить суд її задовольнити.
Представник відділу державної виконавчої служби заперечує проти задоволення скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях, просить у задоволенні скарги відмовити.
На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали скарги, пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 у справі №915/2357/19 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Диприс Груп» (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 9, кв. 62; код ЄДРПОУ 35403175) повернути Миколаївській міській раді (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку №53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Диприс Груп» (юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 9, кв. 62; код ЄДРПОУ 35403175) на користь Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, рахунок №UА448201720344260001000027733, код отримувача 04056612) судовий збір у сумі 20922,07 грн.
На виконання рішення судом 11.08.2020 видано відповідні накази.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2020 Миколаївська міська рада направила до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до примусового виконання судовий наказ про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Диприс Груп» повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку №53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності).
08.10.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 63238731 з примусового виконання виконавчого документу, про що стягувача повідомлено листом від 08.10.2020 вх. №92081.
Листом державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Миколаївської міської ради було скеровано вимогу від 14.12.2020 вх. №115800 про надання вмотивованої відповіді щодо авансування проведення виконавчих дій, а саме демонтаж об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку задля виконання судового наказу №915/2357/19 від 11.08.2020.
Листом від 28.12.2020 вх. № 133417 Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Миколаївської міської ради скеровано постанову про прийняття виконавчого провадження №63238731.
Листом від 21.01.2021 № 423/02.02.01 -40/14/21 Миколаївська міська рада повідомила Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що Миколаївська міська рада та її виконавчі органи готові співпрацювати з Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві задля виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020 по справі № 915/2357/19, в рамках виконавчого провадження № 63238731, відповідно до якого ТОВ «Диприс Груп» зобов'язано повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку № 53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності). Крім того, з метою визначення можливості авансування проведення виконавчих дій, просили надати попередній розрахунок вартості демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Квітневій поблизу будинку № 53 в м. Миколаєві.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2021 та 09.02.2022 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: вул. Квітнева, буд. 53 в м. Миколаєві поблизу земельної ділянки площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002 та встановлено, що об'єкту для демонтажу незавершеного будівництва житлового будинку не виявлено, про що державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві складено відповідні Акти від 29.03.2021 та від 09.02.2022.
Надалі, Миколаївською міською радою до державного виконавця було скеровано лист від 04.02.2022 вих. № 973/02.02.01-40/02.06/14/22 з проханням надати інформацію стосовно виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11.08.2020 по справі № 915/2357/19 в рамках виконавчих проваджень № 63238731.
Листом від 16.02.2023 вих. № 368/02.02.01-40/02.06.14/23 на запит державного виконавця від 27.01.2022 (за вх. № 2234/02.02.01-06/14/22 від 22.02.2022) по виконавчому провадженню № 63238731 про надання вичерпної Інформації про виконання боржником наказу від 11.08.2020 по справі № 915/2357/19, Миколаївською міською радою було повідомлено, що за даними управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради станом на 14.02.2023 ТОВ «Диприс Груп» не повернуто Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м, з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку № 53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності).
23.02.2024 Миколаївська міська рада листом вих. №1021/02.02.01-40/02.06/14/24 повторно повідомила державного виконавця про можливість здійснювати авансування витрат виконавчих проваджень у межах бюджетних асигнувань з урахуванням принципу черговості та враховуючи викладене, запропонувала надати стягувачу попередній розрахунок вартості демонтажу відповідного об'єкту для можливості його розгляду та вирішення питання авансування витрат зазначеного виконавчого провадження.
За матеріалами справи, стягувачем здійснено авансування витрат виконавчого провадження № 63238731 у сумі 4515 грн (платіжна інструкція № 240 від 17.03.2025), яку було направлено до відділу ДВС супровідним листом від 21.03.2025 вих. № 7097/02.02.01-40/02/012/25.
Листом державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.07.2025 вх. № 83400 стягувача було повідомлено про необхідність здійснення додаткового авансування витрат по виконавчому провадженню у сумі 423500,77 грн. на організацію та проведення виконавчих дій (для подальшого демонтажу незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності) на земельній ділянці площею 4359 кв.м, з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану поблизу будинку № 53 по вул. Квітневій в м. Миколаєві).
Листом за вих. № 19426/02.02.01-40/02/012/25 від 22.07.2025 стягувачем з обґрунтуванням підстав поінформовано державного виконавця про неможливість здійснити авансування витрат по виконавчому провадженню № 63238731 у сумі 423500,77 грн.
В подальшому державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 06.08.2025 вх. № 100293 повторно звернувся до стягувача з вимогою здійснити авансування витрат, необхідних для подальшого виконання судового рішення.
На повторне звернення державного виконавця, оформлене листом від 06.08.2025 вх. №100293, стягувач повторно надав мотивовану відповідь щодо неможливості авансування витрат (лист від 25.08.2025 вих. №22221/02.02.01-40/02/012/25).
В подальшому державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 26.08.2025 вх. № 111921 повторно звернувся до стягувача з вимогою здійснити авансування витрат, необхідних для подальшого виконання судового рішення.
26.08.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маніло Н.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у мотивувальній частині якої зазначено, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, з якою стягувач не погоджується, що стало підставою для її оскарження.
Статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У відповідності до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", серед іншого, визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з положеннями статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Пунктом 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1300/29430 встановлено види та розмір витрат виконавчого провадження.
Так, відповідно до р. І видів та розмірів витрат виконавчого провадження до витрат виконавчого провадження відносяться:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.
5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.
7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.
8. Сплата судового збору.
9. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.
10. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію ст. 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
11. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у п.п. 1, 3, 6, 7, 11 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Пунктом 7 р. ІІ видів та розмірів витрат виконавчого провадження передбачено, що відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 11 розділу I видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Стадія виконавчого провадження є самостійною стадією судового процесу та не передбачає можливості безпідставного виходу за рамки визначених законодавством прав і обов'язків учасників виконавчого провадження як відповідної стадії судового процесу.
Стадії господарського судочинства є певною послідовністю процесуальних дій, які здійснюються у встановленій процесуальним законодавством черговості й оформлюється судовим актом (ухвала суду, рішення суду, постанова). Стадії судового процесу слідують одна за одною та мають свою процесуальну мету, чим забезпечують єдність і неподільність процесу захисту прав.
Отже, застосування будь-якої процесуальної норми здійснюється у взаємозв'язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження.
Принцип правової (юридичної) визначеності виступає одним з елементів належної судової процедури у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процедура виконання судового рішення та виконавче провадження як самостійна стадія судового процесу мають бути використані у спосіб, сумісний з пунктом 1 статті 6 названої Конвенції.
Здійснення виконавчих дій не у спосіб встановлений судовим рішенням, тобто не у спосіб, на який мав право сподіватися добросовісний позивач, подаючи позов про поновлення своїх прав, а відповідно і оцінюючи сукупність витрат, які він розраховує понести при цьому на предмет їх відповідності порушеному праву, означає, що принцип правової визначеності не було дотримано.
Так, предметом спору у даній справі є вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Диприс Груп» (код ЄДРПОУ 35403175) повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку №53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності).
Порядок виконання рішень немайнового характеру визначений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вказаної статті Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відомості про сторін виконавчого провадження вносяться до Автоматизованої системи виконавчих проваджень на підставі даних, зазначених у виконавчому документі.
Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження за адресами, зазначеними у виконавчому документі.
За рішеннями немайнового характеру боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії у строк встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно положень статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Якщо перевірити виконання рішення немайнового характеру неможливо без участі сторін виконавчого провадження, то слід керуватись положеннями ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено обов'язок боржника повідомляти про повне чи часткове виконання рішення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
В такому випадку перевірити виконання рішення можливо шляхом перевірки вхідної кореспонденції Відділу. Факт виконання рішення перевіряється за документами наданими виконавцю.
В інших випадках перевірка виконання рішення здійснюється при виході виконавця за місцем виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення 10-денного строку, визначеного у постанові про накладення штрафу, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Господарський суд частково погоджується з твердженнями скаржника, що оскільки та обставина, що саме боржник за судовим рішенням зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі. При цьому суд вважає, що оскільки судове рішення у цій справі хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачений Законом.
У цьому висновку суд враховує правовий висновок, викладений у пункті 12 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.
Водночас ці заходи мають відповідати як змісту постановленого рішення так і фактичним обставинам справи, зокрема, зв'язку між особою боржника та тими, діями, які мають бути ним вчиненні для виконання рішення суду.
Відтак, перелік заходів примусового виконання рішення суду є об'єктивно обмежений наведеними обставинами.
Як витікає з рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 у справі №915/2357/19 боржник зобов'язаний повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 4359 кв.м., з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану по вул. Квітневій поблизу будинку №53 в м. Миколаєві, у придатному для подальшого використання стані, шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності).
Як вбачається зі статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відтак рішення суду в примусовому порядку могло б бути виконане у один з наведених Законом України «Про виконавче провадження» способів, який відповідав би предмету спору та поведінці боржника.
Водночас, доказів здійснення виконавцем визначених заходів суду не надано.
Фактична ж зміна в процесі примусового виконання рішення в цій справі способу його виконання шляхом зобов'язання стягувача за свій рахунок забезпечити виконання судового рішення в частині, в якій судовим рішенням цей обов'язок покладено на відповідача, наведеному принципу не відповідає.
Крім того, суд зауважує, що з немайнового характеру предмету спору в даній справі витікають також ті обставини, що за результатами виконавчого провадження відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено відшкодування витрат стягувача за рахунок коштів боржника або коштів, одержаних від реалізації майна боржника.
Таким чином, стягувач не може розраховувати на те, що його кошти, сплачені в якості авансового внеску, будуть повернуті в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, за приписами частини четвертої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок по відшкодуванню витрат виконавчого провадження завжди покладається на боржника.
А відтак, стягувач не може бути зобов'язаний нести ті витрати, які за результатами здійснення примусового виконання рішення суду, очевидно не будуть йому відшкодовані.
Це протирічить засадам виконавчого провадження - обов'язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, державним виконавцем на стягувача покладено надмірний тягар витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій, які відповідно до встановленого рішенням способу поновлення прав власника земельної ділянки, мали бути здійснені виключно за рахунок винної сторони, а саме відповідача у справі.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, авансування витрат виконавчого провадження у сумі 423500,77 грн пов'язано саме з організацією та проведенням виконавчих дій, а саме: для демонтажу незавершеного будівництва житлового будинку (4 відсотки готовності) на земельній ділянці площею 4359 кв.м, з кадастровим номером 4810136900:04:091:0002, розташовану поблизу будинку № 53 по вул. Квітневій в м. Миколаєві. Проте, самого об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку за вказаною вище адресою державним виконавцем взагалі не виявлено, про що свідчать складені державним виконавцем Акти від 29.03.2021 та 09.02.2022, які містяться в матеріалах справи.
Окрім того, суд зазначає, що 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України (справа № 3-368/2018(5259/18) скасував норму про сплату авансового внеску для виконання судових рішень, визнавши неконституційними положення ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VII.
Конституційний Суд України наголосив, що права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником за цим рішенням є державний орган. У чинному правовому регулюванні має бути встановлений такий порядок сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, який забезпечив би в усіх випадках і за будь-яких умов повне й своєчасне виконання такого рішення та його обов'язковість.
Порядок виконання виконавчих дій в цій справи, який по суті став підставою для обставин повернення виконавчого документу стягувачу, вочевидь не відповідає цьому принципу, оскільки сума витрат, які покладаються на стягувача є такою, що перешкоджає повному та своєчасному виконанню рішення, а не забезпечує його виконання.
Відтак, сукупність дій державного виконавця з визначення розміру та необхідності покладення сплати авансового внеску за здійснення витрат виконавчого провадження в сумі 423500,77 грн., на стягувача, не можуть вважатися такими, що відповідають рішенню суду, яке підлягає виконанню та наведеним вище положенням Закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відтак, дослідивши дії виконавця та встановивши на підставі наведених в цій ухвалі доводів їх неправомірність, господарський суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 343 ГПК України скасовує постанову державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 26.08.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 63238731.
З урахуванням наведеного вище, скаргу Миколаївської міської ради від 15.09.2025 вих. №24243/020201-40/02/02/25 на дії та постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) слід задовольнити частково.
При цьому, щодо вимог, викладених в п. 4 скарги, про зобов'язання головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Нонну Вадимівну у повному обсязі вчинити дії спрямовані на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 11 серпня 2020 року у справі №915/2357/19 у передбаченому Законом України “Про виконавче провадження» порядку, суд зазначає наступне.
Так, суд вважає, що зазначений спосіб поновлення прав не відповідає положенням ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України, оскільки, по-перше, охоплює сукупність правовідносин, пов'язаних із здійснення примусового виконання судового рішення в цій справі, який є значно ширшим ніж обсяг правовідносин, в яких відбулось порушення відповідних прав стягувача, а по-друге, протирічить положенням ст.ст. 2, 5, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), з яких витікає, що примусове виконання рішення суду здійснюється безпосередньо державним (приватним) виконавцем, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, а відтак визначення обсягу та порядку здійснення відповідних дій виконавчого провадження віднесено Законом до компетенції зазначених осіб та не підлягає регулюванню господарським судом окрім випадків, визначених ст. 339-1, 343 ГПК України.
Внаслідок наведеного, господарський суд вважає за необхідне в задоволенні скарги в цій частині відмовити.
Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, водночас, інших витрат пов'язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 219, 220, 231, 232, 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Скаргу Миколаївської міської ради на дії та постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Нонни Вадимівни щодо винесення постанови від 26.08.2025 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №63238731.
3. Скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Маніло Нонни Вадимівни від 26.08.2025 у виконавчому провадженні №63238731 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: наказу Господарського суду Миколаївської області від 11 серпня 2020 року у справі №915/2357/19.
4. В іншій частині вимог скарги - відмовити.
5. Ухвалу надіслати учасникам справи та Інгульському відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
6. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
7. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 05.11.2025.
Суддя В.О.Ржепецький