30 травня 2025 року Справа № 915/70/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Миколаївської обласної прокуратури, вул. Бузький Бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 02910048)
електронна адреса: mykokrug@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)
електронна пошта: cancelar@mk.gov.ua
до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)
електронна пошта: mykolaiv@land.gov.ua
до відповідача Чорноморської сільської ради, вул. Суворова, 126, с. Чорноморка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57515 (код ЄДРПОУ 04377184)
електронна пошта: 04377184@ukr.net
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 44768034)
електронна адреса: info@e-forest.gov.ua
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконними і скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Григорян Е. Р.
від позивача: не з'явились
від відповідачів: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Виконуючий обов'язки керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до відповідача Чорноморської сільської ради, в якій просить суд:
1. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200.
2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді сіл в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (№ 116 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 24.04.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Прокурор просить суд стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 11.04.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 21.05.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2024 відкладено судове засідання на 07.06.2024.
Судове засідання по справі Господарського суду Миколаївської області № 915/70/24, призначене на 07.06.2024, не відбулось у зв'язку з тим, що упродовж часу, виділеного судом на проведення судового засідання, в Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.06.2024 призначено судове засідання на 20.08.2024. Вирішено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 20.08.2024, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 призначено судове засідання по справі на 06.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 задоволено заяву представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - Шкапенко Т.О. (вх. № 1562/25 від 03.02.2025) про участь в судовому засіданні, що призначено на 06.02.2025, в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2025 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 06.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2025 із занесенням до протоколу судового засідання проголошено перерву в судовому засіданні до 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2025 із занесенням до протоколу судового засідання проголошено перерву в судовому засіданні до 30.05.2025.
Сторони та третя особа явку повноважних представників в судове засідання 30.05.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом завчасного надіслання ухвали суду від 30.04.2025 до електронних кабінетів всіх учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
11.04.2024 від позивача на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. № 4404/24 від 11.04.2024), в якій позивач просить суд розглядати справу за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації (з 24.02.2022 - Миколаївської обласної військової адміністрації) за наявними в матеріалах справи документами.
08.07.2024 від третьої особи на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 7164/24 від 08.07.2024), в якій третя особа просить суд розглянути справу № 915/70/24 без участі представника третьої особи.
29.05.2025 від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 8209/25 від 29.05.2025), в якій відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Головного управління.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Заяви позивача, відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та третьої особи про розгляд справи за відсутності повноважних представників учасників справи судом розглянуто та задоволено.
Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином та завчасно повідомлені про розгляд справи, враховуючи заяви позивача, відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та третьої особи про розгляд справи без участі представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідачів та третьої особи.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 30.05.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція прокуратури.
Підставою позову прокуратурою зазначено порушення вимог законодавства під час формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність.
Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської сільської об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області загальною площею 520,1319 га.
На підставі технічної документації сформовано та 24.04.2018 зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 в межах території Чорноморської сільської ради (Рівненська сільська рада) Очаківського (нині Миколаївського) району Миколаївської області.
Зазначена земельна ділянка сформована як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності.
В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ передано територіальній громаді сіл в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 649,6882 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з переліком, що додавався.
Відповідно до вказаного наказу, переліку, який до нього додавався, та акту приймання-передачі від 06.06.2018, у комунальну власність Чорноморської сільської ради передано, серед інших, земельну ділянку площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (порядковий номер 116 переліку).
Рішення ради про прийняття у комунальну власність земельних ділянок відсутнє.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про реєстрацію права комунальної власності на ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 за Чорноморською сільською радою.
Згідно з пояснювальною запискою з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, які знаходяться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, загальна площа земельної ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування становить 105,8 га. Однак, у ході проведення геодезичних робіт виявлено накладення на землі лісогосподарського призначення сформованої без відома та без вилучення з постійного користування земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (площа накладення 15 га).
Прокуратура зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі (як ділянка сільськогосподарського призначення) і на теперішній час частково (площею 15 га) належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство».
Посилаючись на п.п. "а" п. 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, прокуратура зазначає, що спірна земельна ділянка в частині її накладення на землі державного лісового фонду площею 15 га в силу закону не може вибути із державної власності. Проте, спірна земельна ділянка, яка незаконно сформована у ДЗК як земля сільськогосподарського призначення державної власності, з 27.05.2021 є комунальною власністю на підставі п. 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.
Оскільки Головне управління Держгеокадастру в області при формуванні спірної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та передачі її у комунальну власність, незаконно включило до її складу землі лісового фонду загальною площею 15 га, які перебувають в постійному користуванні ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (на цей час ДСГП "Ліси України"), то виникла ситуація наявності речових прав державної та комунальної власності на одну й ту ж землю площею 15 га, що є неприпустимим.
Всупереч вимог законодавства відбулось незаконне вилучення земельної ділянки поза волею належного розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача ДП "Очаківське лісомисливське господарство", а також зміна цільового призначення без необхідних погоджень органів контролю.
Право державної власності на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державного лісового фонду.
Фактично на підставі оскарженого наказу від 05.06.2018 із державної власності вибула спірна земельна ділянка, яка належить до земель лісового фонду, та передано її у комунальну власність. Тобто, наказ суперечить ст. 311, 317, 321, 328 ЗК України та ст. 11 ЛК України, порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Без скасування державної реєстрації земельної ділянки землі державного лісового фонду будуть рахуватись у її складі як землі сільгосппризначення, а, отже, не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування. Спірна земельні ділянка не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація в ДЗК повинна бути скасована та створено новий об'єкт земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим номером.
Прокуратура зазначила, що подавався позов щодо спірної земельної ділянки (справа № 915/86/23).
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 13, 19 Конституції України, Порядком проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (в редакції чинній станом на 26.06.2018), ст. 35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній станом на 26.06.2018), ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції чинній станом на 26.06.2018), ст. 26 Закону України "Про державу реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 15, 16, 17, 21, 317, 319, 321, 324, 328, 386, 391 ЦК України, ст. 3, 21, 117, 122, 141, 149, 152, 155 ЗК України, ст. 1, 5, 7, 8, 11 ЛК України та судовою практикою.
2.2. Правова позиція позивача.
Позивач в додаткових поясненнях (вх. № 6021/24 від 21.05.2024) зазначив, що Миколаївська обласна державна адміністрація (з 24.02.2022 Миколаївська обласна військова адміністрація) підтримує позовні вимога прокурора в повному обсязі та просить їх задовольнити, зазначивши, що оскільки спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, то не може в цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах. Отже, з метою реального поновлення інтересів позивача державна реєстрація спірної земельної ділянки підлягає скасуванню. На даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки площею 25 га, є Миколаївська обласна державна адміністрація.
Правова позиція обґрунтована приписами ст. 19 Конституції України, ст. 20, 21, 79-1, 116, 117, 122, 141, 149, 152, 155, п. 24 Перехідних положень ЗК України, ст. 21, 391 ЦК України, ст. 16, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача Чорноморської сільської ради.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні усно заперечив проти позову та просив суд в позові відмовити. Представник відповідача підтримав заперечення відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, зазначивши, шо:
- в спірному випадку має місце спір держави до держави;
- прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки матиме наслідком "переміщення земельної ділянки" в землі запасу, тобто права МОДА не будуть поновлені;
- негаторний позов пред'являється у випадку, коли власник не позбавлений володіння. Проте, в спірному випадку МОДА позбавлене володіння;
- прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами у справі площі накладення земельної ділянки;
- в спірному випадку належним способом захисту прав є зобов'язання розглянути питання поділу земельної ділянки.
2.4. Правова позиція (заперечення) відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1769/24 від 13.02.2024) просить суд в позові відмовити, враховуючи наступне.
Щодо неналежного способу судового захисту, то прокурор не може подавати негаторний позов від імені держави в особі МОДА саме в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, оскільки: 1) право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не є тим, яке надається МОДА в силу закону; 2) право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не набуто МОДА у встановленому законом порядку. Право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення належить саме ДП «Очаківське лісопромислове господарство» (на цей час - ДП "Ліси України"). Прокурор, подаючи позов, не доводить перед судом факт вчинення саме Головним управлінням дій, які для МОДА, як розпорядника земель лісогосподарського призначення, створюють перешкоди у реалізації такої правомочності як розпоряджатися.
Щодо планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, то матеріали лісовпорядкування ДП «Очаківське лісопромислове господарство» не є належним доказом в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (на цей час - ДП «Ліси України») отримало у користування спірну у справі № 915/70/24 земельну ділянку саме до набрання чинності ЛК України, тобто до 13.04.1994.
Лист ВО "Укрдержліспроект" від 01.03.2021 № 175 містить фактологічну невизначеність за рахунок того, що не містить вказівку на розмір площі накладення, а тому не може бути визнаним належним доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України.
Щодо Пояснювальної записки до технічної документації, то відповідач зазначає наступне. Головне управління просить суд врахувати, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 була сформована за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (підстава - наказ Держгеокадастру України від 15.03.2018 № 45).
В той же час, ймовірний факт накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (на даний час ДП «Ліси України»), про яку веде мову прокурор у позові, було встановлено за результатом інвентаризації земель лісогосподарського призначення земель державної власності (підстава - наказ Держгеокадастру України від 24.01.2020 № 1889/0/14-20-СГ).
Технічна документація, як результат надання послуги із проведення державної інвентаризації як лісових так і сільськогосподарських земель в межах Миколаївської області, в обох випадках була складена спеціалістами Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру».
В Пояснювальній записці до технічної документації, складеної за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності не містить речення «плани лісонасаджень ДП «Очаківське ЛМГ» (в паперовій формі), яке є у Пояснювальній записці до технічної документації, складеної за результатами інвентаризації земель лісового фонду державної форми власності.
Головне управління вважає, що Пояснювальна записка, складена за результатами інвентаризації земель лісового фонду державної форми власності, інженер-землевпорядник К.Р. Адаменко, є взаємовиключною по відношенню до Пояснювальної записки до технічної документації (копія додається), складеної інженером-землевпорядником Н.В. Федчик за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що унеможливлює визнання Пояснювальної записки, складеної за результатами інвентаризації земель лісового фонду належним, достовірним та вірогідним доказом у розумінні ст. 76, 78, 79 ГПК України.
Заперечення обґрунтовано приписами ст. 13, 14, 58 Конституції України, ст. 182, 316, 317, 391, 400 ЦК України, ст. 17, 152 ЗК України, ст. 76, 78, 79 ГПК України, п. 5 Прикінцевих положень ЛК України та судовою практикою.
2.5. Правова позиція третьої особи.
Третя особа не скористалась наданим ст. 166 ГПК України правом на подання письмових пояснень по суті спору.
В заяві про розгляд справи без участі (вх. № 8164/24 від 08.07.2024) третя особа зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням Чорноморської сільської ради № 3 від 19.05.2016 «Про добровільне об'єднання Чорноморської та Рівненської територіальних громад» вирішено, зокрема, об'єднати територіальні громади Рівненської сільської ради (села Рівне, Осетрівка, Їжицьке, Березань, Благодатне Очаківського району Миколаївської області) та територіальну громаду Чорноморської сільської ради (село Чорноморка Очаківського району Миколаївської області) в Чорноморську об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром в селі Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, з найменуванням представницького органу новоутвореної громади - Чорноморська сільська рада.
Відповідно до п. 5 наказу Чорноморська об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Чорноморської та Рівненської територіальних громад, обраних відповідними громадами, з дня набуття повноважень Чорноморською сільською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Судом встановлено, що в 2018 та 2020 проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності та інвентаризацію земель лісогосподарського призначення державної власності.
Так, пунктом 1 наказу Державної служби України з питань, геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 наказано провести у 2018 році інвентаризацію на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організації (далі - захід з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності).
Так, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 15.03.2018 № 45 на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області спеціалістами Вітовського районного виробничого відділу Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Очаківського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чорноморської об'єднаної територіальної громади, затвердженого рішенням КМУ від 08.09.2015 № 1002-р.
Відповідно до Пояснювальної записки до технічної документації (абз. 3 розділу «Основні відомості») підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок є наступні документи: розпорядження КМУ "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" від 31.01.2018 № 60-р, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області від 15.03.2018 року № 45, договір на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за № 24-Г від 16.03.2018 року, клопотання, технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 521,6441 га в межах Чорноморської ОТГ Очаківського району Миколаївської області та складання за їх результатами технічної документації із землеустрою.
Відповідно до Пояснювальної записки до технічної документації (абз. 1-3 розділу "Проектне рішення") земельні ділянки, яка формуються на підставі цієї технічної документації щодо інвентаризації земель, за критеріями встановленими розділом II Закону України від 06.09.2012 р № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), що розташовані на території Вітовського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чорноморської об'єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядження КМУ від 08.09.2015 № 1002-р.
Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області проводить інвентаризацію земель з метою встановлення місця розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, їхніх меж, розмірів, правового статусу, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься в документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Також було видано Наказ від 15.03.2038 рову № 45 «Про проведення інвентаризації земель державної власності» сільськогосподарського призначення, загальною площею 521,6441 га.
Земельні ділянки розташовані на території Чорноморської ОТГ Очаківського району Миколаївської області. Для розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Чорноморської ОТГ Очаківського району Миколаївської області були зібрані, вивчені та оцінені: всі матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; дані з державної статистичної звітності про площі земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма № 6-зем); відомості та документи Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі); електронні документи, що містять результати робіт із землеустрою та оцінки земель; схеми розпаювання сільськогосподарських земель в електронному вигляді; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складеними за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру 20 між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (відповідно до законодавства); перелік об'єктів інвентаризації (земельних ділянок) з нанесенням на картографічну основу в межах району або сільської, селищної або міської ради; наявні копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку, проведено аналіз облікових, землевпорядних топографо-геодезичних робіт, що виконувались на даній території.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності інвентаризації на території об'єднаних територіальних громад згідно з Додатком підлягають лише несформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
В 2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області проведена інвентаризація земель лісового фонду державної власності.
Так, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.01.2020 № 1889/0/14-20-СГ та окремого доручення від 01.06.2020 № Др-400 на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області спеціалістами Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, які знаходяться в користуванні Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", що розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Відповідно до Пояснювальної записки до технічної документації (абз. 3 розділу «Основні відомості») підставою для розроблення технічної документації щодо інвентаризації земельних ділянок є наступні документи: Наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області від 24.01.2020 № 1889/0/14-20-СГ, окреме доручення від 01.06.2020 № Др-400, договір про надання послуг № 141 від 22.05.3020, технічне завдання на виконання послуг з проведення державної інвентаризації земель у Миколаївській області.
Відповідно до Пояснювальної записки до технічної документації (абз. 1, 2, 3 розділу «Проекте рішення») земельна ділянка, яка формується на підставі цієї технічної документації щодо інвентаризації земель, за критеріями, встановленими розділом ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VІ, відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
На виконання Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області від 24.01.2020 № 1889/0/14-20-СГ, в першу чергу проводиться інвентаризація несформованих земельних ділянок земель лісогосподарського призначення державної власності та земель лісогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі у Миколаївській області.
При розробці технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності використано, зокрема, матеріали лісовпорядкування.
Загальна площа земельної ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в межах території Очаківського району Миколаївської області становить 105,8000 га. Однак, в ході проведення геодезичних робіт площа земельної ділянки зменшилась за рахунок уточнення конфігурацій та взятих до уваги меж земельних ділянок державної власності, які зареєстровані на землях лісового фонду без відома та вилучення з постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та відображаються на публічній кадастровій карті за кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (площа накладання 15,0000 га).
Земельна ділянка ДП "Очаківське ЛМГ" для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг складає 90,8000 га, категорія земель: землі лісогосподарського призначення (09.01).
Інвентаризація земельної ділянки в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області загальною площею 90,8000 га проводилась відповідно до кварталів 1-11 згідно планшету № 12, кварталів 3-5, 8-13 згідно планшету № 14, плану лісонасаджень, наданих ДП "Очаківське ЛМГ".
На ділянці встановлені обмеження типу 05.03. - Прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах площею 90, 8000 га.
Відповідно до Пояснювальної записки до технічної документації (розділ "Топографо-геодезичні роботи") для розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах Чорноморської сільської ради, Миколаївською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" виконано комплекс топографо-геодезичних робіт з метою визначення фактичних розмірів та площі земельної ділянки (зокрема, виконано кадастрову зйомку, виконано роботи по визначенню координат точок повороту меж земельних ділянок).
На підтвердження факту замовлення послуг з проведення інвентаризації земель у Миколаївській області у 2020 році прокуратурою до матеріалів справи додано наступні докази:
- договір про надання послуг № 141 від 22.05.2020, укладений між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (замовник) та ДП «Центр державного земельного кадастру» (виконавець);
- технічне завдання на виконання послуг з проведення державної інвентаризації земель у Миколаївській області (Додаток № 1 до договору), відповідно до п. 5 якого вихідні дані, необхідні виконавцю для надання послуг з проведення державної інвентаризації земель, безоплатно надаються замовником протягом п'яти робочих днів на підставі письмового звернення та повинні включати, зокрема, матеріали лісовпорядкування, проекти створення територій та природно-заповідного фонду, схеми формування та програми збереження і використання екологічної мережі (у разі їх наявності);
- калькуляція витрат (Додаток № 2 до договору);
- акт прийому-передачі результатів проведення державної інвентаризації земель (Додаток № 3 до договору);
- звіт про виконання договору про закупівлю від 04.01.2021.
Так, як встановлено судом вище, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївські області від 15.03.2018 № 45 проведено інвентаризацію земель, за результатами якої сформовано, зокрема, земельну ділянку площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700010001200 (підстава "Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Очаківського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чорноморської об'єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядження КМУ від 08.09.2015 № 1002-р).
24.04.2018 Відділом в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700010001200.
Відповідно до запису № 001 від 24.04.2018 з Поземельної книги земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700010001200 площею 44,4127 га розташована у Миколаївській області, Очаківському районі, Рівненська сільської ради; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код цільового призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг № НВ-4800461002022 від 11.11.2022) земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га, розташована у Миколаївській області, Очаківському районі, Рівненської сільської ради, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 16.00 зареєстрована 24.04.2018. Форма власності: державна власність. Підстава здійснення державної реєстрації: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 23.03.2018; ДП "Центр державного земельного кадастру" Миколаївська регіональна філія. Додатком до витягу є кадастровий план земельної ділянки.
Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.1-2197/2-22 від 18.11.2022, наданої на запит прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на території Очаківського району Миколаївської області та зареєстрована 24.04.2018 року. Дана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Чорноморської СТГ (Рівненської сільської ради) Миколаївського району Миколаївської області.
25.04.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області "Про затвердження документації із землеустрою" № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської сільської об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області загальною площею 520, 1319 га.
05.06.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ передано територіальній громаді, в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно переліку, що додається загальною площею 649,6882 га, які розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в тому числі земельну ділянку площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200, вид земельних угідь - пасовища, цільове призначення земельної ділянки - 16.00 "Землі запасу", відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (п. 116 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Чорноморській сільській раді Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу № 3561/0/14-18-СГ).
Пунктом 2 вищевказаного наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
06.06.2018 на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 06.06.2018 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області передало із державної власності, а Чорноморська сільська об'єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком.
Додатком до акту є Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Чорноморській сільській раді Очаківського району Миколаївської області, відповідно до п. 116 якого передано земельну ділянку площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200.
Рішень про прийняття у комунальну власність земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 Чорноморська сільська рада не приймала (лист Чорноморської сільської ради від 22.07.2022 № 529/04.02).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки № 362371664 від 18.01.2024) станом на 18.01.2024 право державної або комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 не зареєстровано.
Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.6-261/2-24 від 17.01.2024, наданої на запит прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200, не зважаючи на відсутність факту державної реєстрації права комунальної власності Чорноморської сільської ради, у силу закону належать до комунальної власності.
Відповідно до даних Публічної кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га відноситься до земель державної власності з призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), дата оновлення інформації 24.04.2018.
Відповідно до інформації ДП «Очаківське ЛМГ» № 31 від 01.02.2021, наданої на запит прокуратури, останнє зазначило, що в четвертому кварталі 2020 року Миколаївською регіональною філією державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» була проведена державна інвентаризація земель лісогосподарського призначення в Очаківському районі. Роботи виконувались на площах, згідно матеріалів лісовпорядкування. Виготовлено дев'ять технічних документацій із землеустрою, з формуванням та привласненням кадастрових номерів. При проведенні геодезичних робіт площа земельних ділянок зменшилась за рахунок уточнення конфігурації та взятих до уваги меж земельних ділянок приватної та комунальної власності, які зареєстровані (до проведення інвентаризації) на землях лісового фонду без відома та вилучення з постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство», а саме:
1. земельна ділянка відповідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. площа становить 9 353,0 га, згідно інвентаризації 9 341, 0603 га, площа земель лісогосподарського призначення зменшилась на 11, 9397 га;
2. земельна ділянка відповідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. площа становить 26,0 га, згідно інвентаризації 16, 8552 га, площа земель лісогосподарського призначення зменшилась на 9,1448 га;
3. земельна ділянка відповідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. площа становить 18,9 га, згідно інвентаризації 16,0129 га, площа земель лісогосподарського призначення зменшилась на 2,8871 га;
4. земельна ділянка відповідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. площа становить 105,8 га, згідно інвентаризації 90,800 га, площа земель лісогосподарського призначення зменшилась на 15,0 га;
5. земельна ділянка відповідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. площа становить 80,0 га, згідно інвентаризації 74,8788 га, площа земель лісогосподарського призначення зменшилась на 5,1212 га.
Зменшення площ за рахунок передачі у приватну та комунальну власність та зміна власника земельних ділянок, без вилучення з постійного користування є порушенням земельного законодавства.
Додатком до інформації ДП «Очаківське ЛМГ» № 31 від 01.02.2021, зокрема, є пояснювальна записка з матеріалів технічної документації та перелік документації із землеустрою.
Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект" № 175 від 01.03.2021, наданої на запит прокуратури, останнє надало фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 4 та 14 Очаківського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування за станом на 01.01.2004 і 01.01.2014 та межами земельних ділянок, з якого вбачається накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 на землі кварталу 4, 14 Очаківського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ».
Відповідно до інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 726 від 30.08.2021, наданої на запит прокуратури, згідно з даними базового лісовпорядкування 2013-2014 років зазначені у запиті земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200, входили в межі земель лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ». Планово - картографічні матеріали базового лісовпорядкування 2013-2014 років було внесено Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру на Публічну кадастрову карту України.
Враховуючи суміщення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і кадастрової карти з'ясовується, що натепер вищезазначена сформована ділянка «накладається» на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ».
Проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення вищезазначеної земельної ділянки будь-яким фізичним чи юридичним особам, зміни цільового призначення цієї ділянки, а також вилучення зі складу земель ДП «Очаківське ЛМГ» на розгляд та погодження до Управління не надходили і відповідно висновки про погодження будь-якої документації Управлінням не надавались. Не розглядалася та не погоджувалась і відмова від користування цими ділянками.
Відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) № 122 від 28.02.2023, наданої на запит прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 накладається на площу 15 га на землі Очаківського лісництва в кварталі № 14, виділах № 1, № 2, № 6, №7. Додатком до інформації Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) № 122 від 28.02.2023 є матеріали лісовпорядкування (Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство»).
Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області № 178/10 від 17.01.2024, наданої на запит прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 накладається на визначену в законодавстві прибережну захисну смугу струмка (малої річки) Рівненська шириною не менше 25 м та ставка площею 8 га - 50 м. До інформації додано акт інвентаризації водних об'єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер, тощо) та гідротехнічних споруд на території та викопіювання з даних державного водного кадастру (геопортал Держводагенства «Державний водний кадастр: облік поверхневих водних об'єктів»).
Відповідно до інформації Південного лісового офісу ДСГП "Ліси України" № 18 від 18.01.2024 та інформації Філії "Миколаївське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" № 42 від 27.01.2024, наданої на запит прокуратури, за даними Національної кадастрової системи (шари "Ортофотоплани" та "Ліси") земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 «накладається» на землі державного лісового фонду України, а саме квартал 14 Очаківського лісництва. Зазначені землі перебувають у постійному користуванні філії «Миколаївське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Також в інформації зазначено, що Філією «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» не приймались будь-які рішення щодо вилучення, добровільної відмови або припинення права користування вищевказаної земельної ділянки, також до філії не надходили на погодження проекти землеустрою, щодо відведення та надання у приватну власність земельної ділянки, яка входить в межі земель державного лісового фонду на території Очаківського лісництва. Згідно з наявною інформацією з 2013 року по теперішній час, зміни до матеріалів лісовпорядкування, що стосуються запитуваної земельної ділянки не вносились.
Відповідно до Переліку документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (за межами населеного пункту), яке координується Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, складеним ДП "Очаківське ЛМГ" 19.01.2024, площа земельної ділянки, що знаходиться у кварталі 14, виділи 1, 2, 6, 7 згідно матеріалів лісовпорядкування становить 105, 8 га, а за результатами інвентаризації згідно наказу Держгеокадастру № 45 від 15.03.2018 площа становить 90, 8 га. Вибуло за рахунок накладок 15 га. Кадастровий номер земельної ділянки, яка перетинає (накладається) на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що підлягає інвентаризації - 4825183700:01:000:1200. Пояснення щодо різниці у площі (рішення відповідного органу, на підставі якого збільшилась або зменшилась площа проінвентаризованої земельної ділянки) - наказ Держгеокадастру м. Києва від 15.03.2018 № 45 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності").
Відповідно до інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 27566/0/2-21 від 26.08.2021, наданої на запит прокуратури, Кабінетом Міністрів України рішення про добровільну відмову, погодження вилучення, припинення права постійного користування та зміну цільового призначення земельних ділянок із кадастровим номером, зокрема, 4825183700:01:000:1200, що перебували у постійному користуванні державного підприємства «Очаківське ЛМГ» не приймалося.
Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/957/-21 від 05.03.2021 головою обласної державної адміністрації не видавались розпорядження про припинення права постійного користування Державного підприємства «Очаківське ЛМГ» земельною ділянкою з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 в межах території Чорноморської сільської ради або їх вилучення з постійного користування підприємства.
Відповідно до інформації Державного агентства лісових ресурсів України № 02-33/6951-21 від 31.08.2021, наданої на запит Міністерства юстиції України, Держлісагенство погоджень щодо вилучення земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200, та зміни їх цільового призначення не надавало.
Відповідно до інформації ДП «Очаківське ЛМГ» № 226 від 03.09.2021, наданої на запит прокуратури, за даними базового лісовпорядкування 2013 року земельні ділянки з кадастровими номерами згідно переліку, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 частково входили до складу земель державного лісового фонду Очаківського лісництва підприємства. Заява до органу влади, який мав право розпоряджатися земельними ділянками державної власності Держлісфонду, про відмову від права постійного користування вищевказаними земельними ділянками з боку ДП «Очаківське ЛМГ» не подавалася, згода на їх вилучення не надавалась, про випадки вилучення земельних ділянок до проведення інвентаризації земель Держлісфонду підприємству не було відомо.
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 5-28-0.191-11027/2-21 від 06.09.2021, наданої на запит Міністерства юстиції України, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами згідно переліку, зокрема, 4825183700:01:000:1200 перебувають у комунальній власності.
На підтвердження обставин правонаступництва Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" суду подано наступні докази:
- лист Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 380 від 18.08.2022 «Про надання інформації», наданий на запит прокуратури;
- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 678 від 12.10.2021 "Про припинення Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" та затвердження складу комісії з припинення», яким, зокрема, припинено Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", а саме приєднання до Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство". Відповідно до п. 7 вказаного наказу Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".
- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022 "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яким, зокрема, створено Державне спеціалізоване господарське підприємства "Ліси України", з місцезнаходженням за адресою: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а;
- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022 "Про припинення Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення", яким, зокрема, припинено Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Відповідно до п. 8 вказаного наказу Державне підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство".
Судом також встановлено наступне.
В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/86/23 за позовом виконувача обов'язків керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідача Чорноморської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про:
- визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 25.04.2018 року №2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200;
- визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 05.06.2018 року №3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (№ 116 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);
- cкасування вчиненої 24.04.2018 року у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
На обґрунтування позову у справі № 915/86/23 прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" уповноваженою на те особою не вилучалася, тому відповідні накази та державна реєстрація є незаконними і підлягають скасуванню.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2023 в позові відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2023 у справі № 915/86/23 скасовано, позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 25.04.2018 року № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200;
Визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 05.06.2018 року № 3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (№ 116 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);
Скасовано вчинену 24.04.2018 року у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задоволено частково.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 915/86/23 скасовано.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2023 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено в силі.
Суд касаційної інстанції в постанові зазначив, що у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про скасування наказів, звернених до Держгеокадастру, цей позов є позовом держави до неї самої.
За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до себе самої (п. 6.5, 6.6 постанови).
Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав (п. 6.24 постанови).
Враховуючи обрання прокуратурою неефективного способу захисту прав, в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки судом касаційної інстанції відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2025 у даній справі закрито провадження у справі № 915/70/24 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог Виконувача обов'язків керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022579) до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) про:
- усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської об'єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200.
- усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді сіл в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (№ 116 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу).
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
4.2. Склад та цільове призначення земель.
Відповідно до ст. 18 ЗК України (тут і далі в редакції від 07.03.2018) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЛК України (в редакції від 18.12.2017) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
4.3. Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.
Відповідно до ст. 80 ЗК України (тут і далі в редакції від 01.04.2018) суб'єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 4, 5, 8 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції на час розгляду справи) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
4.4. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Припинення права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України (тут і далі в редакції від 01.04.2018) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, яким, зокрема розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24.
Так, відповідно до ч. 1-3 п. 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції на час розгляду справи) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
4.5. Правове регулювання проведення інвентаризації земель.
Відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про землеустрій" (тут і далі - в редакції від 10.06.2017) землеустрій базується на таких принципах, зокрема, дотримання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Відповідно до п.п. "к" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" види документації із землеустрою, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (тут і далі - в редакції від 04.06.2017) у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;
кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (тут і далі в редакції від 29.11.2017), цей Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).
Відповідно до п. 2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.
Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.
Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.
Відповідно до п. 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Відповідно до п. 23 Порядку окремо складаються переліки земельних ділянок (земель): наданих у власність (користування) з кадастровими номерами; наданих у власність (користування) без кадастрових номерів; не наданих у власність та користування у розрізі угідь; що використовуються без документів, які посвідчують право на них; що використовуються не за цільовим призначенням; невитребуваних земельних часток (паїв); відумерлої спадщини.
На підставі зазначених переліків складається зведена порівняльна таблиця даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, та інформації, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі, в якій за наявності відображаються розбіжності.
Відповідно до п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України "Про землеустрій".
Відповідно до п. 28 Порядку технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 30 Порядку відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.
Відповідно до п. 97 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції від 27.02.2018) до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього Порядку, на підставі матеріалів інвентаризації земель.
Відповідно до ч. 13 ст. 186 ЗК України (в редакції від 07.03.2018) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.
У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Віднесення особливо цінних земель, визначених пунктами "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій за матеріалами інвентаризації заборонено.
4.6. Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
4.7. Скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:
поділу або об'єднання земельних ділянок;
скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;
якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.
Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.
Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Відповідно до ч. 6-8 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до абз. 4, 5 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:
органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);
замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.
У разі якщо відповідно до закону поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.
Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв'язку.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:
поділу чи об'єднання земельних ділянок;
якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;
ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав.
4.8. Державна реєстрація прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції станом на 09.04.2025) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об'єкти незавершеного будівництва та майбутні об'єкти нерухомості.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості (у тому числі у зв'язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується.
Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об'єкт.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не підлягає розгляду в разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
4.9. Правове регулювання негаторного позову.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі ст. 391 ЦК України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. У такому разі, позовну вимогу про повернення земельної ділянки можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови ВС від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, від 04.04.2024 у справі № 317/372/22, постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).
Зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом визнання недійсним рішення, на підставі якого видано відповідні державні акти, так і самих актів на право власності на земельні ділянки та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідачів (постанова ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 540/861/16-ц, постанови КЦС ВС від 19.10.2022 у справі № 363/2877/18, від 22.09.2022 у справі № 450/2973/20).
Апеляційний суд не врахував, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним (постанова КЦС від 22.12.2022 у справі № 370/457/20).
До 01.01.2013 державна реєстрація земельних ділянок, які передавались у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки.
З 01.01.2013 у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 83-84 постанови ВП ВС від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем (п. 99-101 постанови ВП ВС від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці.
Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр») (п. 120, 122 постанови ВП ВС від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
Оскільки наявними у справі, достатніми та обґрунтованими доказами у сукупності підтверджується факт накладення земельної ділянки, вказані обставини не спростовані відповідачами у встановленому законом порядку, то відсутня необхідність для встановлення цього факту шляхом призначення у справі земельно-технічної експертизи. Крім того, у процесі розгляду справи жодна зі сторін не заявляла клопотання про призначення такої експертизи (постанова КЦС ВС від 28.09.2022 у справі № 450/2973/20).
4.10. Право на мирне володіння майном.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб'єктами публічного права під час втручання у право власності.
Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол) та утворюють "трискладовий тест", за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.
У статті 1 Першого Протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
ЄСПЛ наголошує на тому, що зазначені норми не є окремими, а друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном.
Зокрема, втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (рішення ЄСПЛ у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine).
Перед тим як з'ясувати, чи було дотримано першу норму, суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden").
Щодо першого припису ЄСПЛ у пунктах 63-64 рішення у справі "Маркс проти Белгії" (Marckx v. Belgium) зауважив, що, визнаючи право на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності. Держава сама визначає "необхідність" відповідного закону, а наявність "спільного інтересу" може спонукати державу до "здійснення контролю за використанням власності", включаючи розпорядження та спадкування.
ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" ("East/West Alliance Limited v. Ukraine).
Зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.
Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять "принцип автономного тлумачення понять", "принцип еволюційного (динамічного) тлумачення", "принцип європейського консенсусу", "принцип розсуду держави", "принцип ефективного тлумачення" та "принцип пропорційності та балансу інтересів".
Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.
Так, у рішенні у справі "Фрессо і Руар проти Франції" (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що "необхідність" будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.
У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.
Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.
ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.
Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.
Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен буди доведений до відома громадянам.
Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.
Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.
Втручання у права має відповідати вимогам співмірності.
Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.
Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.
Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом в 2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності, а в 2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області проведена інвентаризація земель лісового фонду державної власності.
Так, відповідно до абз. 2 п. 3 Технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності інвентаризації на території об'єднаних територіальних громад згідно з Додатком підлягали лише несформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
Відповідно до п. 7 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, під час проведення інвентаризації земель використовуються, зокрема, матеріали лісовпорядкування.
За результатами проведення вищевказаних інвентаризацій земель сільськогосподарського призначення державної власності та земель лісового фонду державної власності працівниками Миколаївської філії ДП "Центр ДЗК" розроблено відповідні технічні документації із землеустрою. З пояснювальних записок до двох технічних документацій з інвентаризації земель судом встановлено, що під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності не використовувались матеріали лісовпорядкування. Проте, під час проведення інвентаризації земель лісового фонду державної власності використано, зокрема, матеріали лісовпорядкування та встановлено факт зменшення площі земельної ділянки лісового фонду державної власності з площі 105, 8 га до 90, 8 га за рахунок накладення сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення на землі лісового фонду (різниця становить 15 га).
Так, як вказано вище, на виконання наказу Державної служби України з питань, геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності та наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Очаківського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чорноморської об'єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядження КМУ від 08.09.2015 № 1002-р.
На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га, яка розташована у Миколаївській області, Очаківському районі на території Рівненської сільської ради (на даний час - Чорноморська сільська рада); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код цільового призначення - 16.00 землі запасу; форма власності - державна власність.
Право державної власності в Державному реєстрі речових прав Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області зареєстровано не було.
В подальшому 05.06.2018 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3561/0/14-18-СГ від 05.06.2018 та акту прийому-передачі від 06.06.2018 вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 передано у комунальну власність.
Рішень про прийняття у комунальну власність вищевказаної земельної ділянки Чорноморською сільською радою не приймалось.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 117 ЗК України рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, а відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Судом встановлено, що Чорноморською сільською радою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до 27.05.2021 не зареєстровано.
28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, яким, зокрема розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24.
Так, відповідно до п.п. "в" ч. 1, ч. 2-3 п. 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції на час розгляду справи) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Оскільки право державної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення не було зареєстровано, отже, в силу ч. 3 п. 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до комунальної власності перейшло право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту, крім земель лісогосподарського призначення.
Право комунальної власності Чорноморської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 не зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки № 362371664 від 18.01.2024).
Водночас, судом встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200, розташована в межах 14 кварталу Очаківського лісництва, частково накладається на землі державного лісового фонду орієнтовною площею 15 га, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, які додано до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект" № 175 від 01.03.2021, інформацією Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) № 122 від 28.02.2023, а також Технічною документацією з інвентаризації земель лісового фонду державної власності, складеної в 2020 році. Матеріали даної господарської справи не містять жодних доказів на спростування вказаних обставин, у зв'язку з чим суд, керуючись ст. 79 ГПК України, дійшов висновку про доведення належними та допустимими доказами в їх сукупності обставини накладення земельної ділянки.
В силу приписів ст. 122, 149 ЗК України (в редакціях, які діяли на час прийняття оскаржуваних наказів) на дату прийняття наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб був Кабінет Міністрів України, а з 27.05.2021 - обласні державні адміністрації, які здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду за межами населеного пункту, тобто в спірному випадку - Миколаївська обласна державна адміністрація (28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, яким, до ч. 8 ст. 122 ЗК України та ст. 149 ЗК України внесено відповідні зміни).
Матеріали даної господарської справи не містять доказів прийняття розпорядниками та/або постійним землекористувачем рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки, вилучення або надання згоди на відведення земельної ділянки, припинення права постійного користування Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" земельною ділянкою, добровільної відмови від земельної ділянки. Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 саме в частині накладення як на час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, на час проведення державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК, а також як на час передачі у комунальну власність, так і на даний час належить до земель державного лісового фонду, не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Проте, за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення фактично відбулось вилучення земельної ділянки із земель державного лісового фонду та зміна цільового призначення земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 та віднесено до земель сільськогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача ДП «Очаківське ЛМГ» (правонаступник ДСГП "Ліси України") спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств (ст. 20, 21, 117, 122, 140, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.04.2018 № № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200, та наказ від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ, на підставі якого земельну ділянку передано в комунальну власність є незаконними (ст. 21 ЦК України), а державна реєстрація земельної ділянки є незаконною.
Системний аналіз приписів ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастру" дозволяє дійти висновку, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Виходячи з приписів ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 18, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, має наслідком спочатку проведення державної реєстрації припинення речових прав на земельну ділянку, а потім скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, тобто припинення її існування як об'єкта цивільних прав. При цьому, оскільки у зв'язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду така земельна ділянка припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа закриваються. Крім того, виходячи з приписів ст. 79-1 ЗК України, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки припиняє її існування як об'єкта цивільних прав, то відповідно повторна державна реєстрація речових прав на таку земельну ділянки не вбачається за можливе.
Виходячи з приписів ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються, проте у таких випадках відсутні підстави для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки об'єкт цивільних прав (об'єкт нерухомого майна, сформована земельна ділянка тощо) не припиняє свого існування.
Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області як на час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, так і на час розгляду справи не є розпорядником від імені держави земель державного лісового фонду, а земельна ділянка з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 частково накладається на землі державного лісового фонду, отже, сформована за рахунок земель державного лісового фонду як землі сільськогосподарського призначення земельна ділянка в частині накладення не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.
Враховуючи, що спірна ділянка частково є землями комунальної власності сільськогосподарського призначення в силу закону, а частково (площею накладення на землі державного лісового фонду) - державною власністю, отже, остання не може існувати у встановлених межах та з визначеним кадастровим номером як об'єкт земельних відносин та цивільних прав в розумінні ст. 79, 79-1 ЗК України, у зв'язку з чим державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 проведена незаконно та підлягає скасуванню.
Як вказано вище, ані право державної власності, ані право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 не реєструвалось (відсутній принцип реєстраційного володіння нерухомим майном), у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав в спірному випадку є негаторний позов, оскільки вказаний спосіб захисту прав застосовується для захисту від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Судом встановлено, що фактично Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області сформовано та зареєстровано в ДЗК земельну ділянку, частина якої належить до земель лісового фонду, розпорядником якої є МОДА з правом постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" (правонаступник ДСГП "Ліси України"), а частина сформованої земельної ділянки належить до земель сільськогосподарського призначення, розпорядником яких є орган місцевого самоврядування в силу закону, тобто Чорноморська сільська рада. Враховуючи, що речове право на сформовану земельну ділянку не зареєстровано за жодною особою, суд дійшов висновку про обрання прокуратурою належного способу захисту прав, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК фактично матиме наслідком відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та надасть можливість як розпоряднику земель лісового фонду державної власності, так і розпоряднику земель сільськогосподарського призначення комунальної власності сформувати дві (або декілька) земельні ділянки (з визначенням площ, конфігурації, цільового призначення тощо) та зареєструвати речові права на них за кожним суб'єктом окремо, що фактично забезпечить можливість розпоряджатись нерухомим майном кожному суб'єкту відповідно до вимог земельного законодавства.
Станом на час розгляду справи державна реєстрація спірної земельної ділянки не скасована, а порушення є триваючим.
Суд також зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є розпорядником від імені держави земель державного лісового фонду. Так, на час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області оскаржуваних наказів відповідно до ст. 84, 122, 149 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів) права власника земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських реалізувалися Кабінетом Міністрів України. Спірна ділянка внаслідок наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (в межах її накладення на землі державного лісового фонду) незаконно сформована і тому позов прокуратури спрямований на захист порушених інтересів держави, а Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є належним відповідачем у справі.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 констатовано, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Воля держави як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави. Здійснення органом державної влади розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави (постанови КГС ВС від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22).
Суд також дійшов висновку про відсутність порушень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право на мирне володіння своїм майном, оскільки земельна ділянка державного лісового фонду не могла як на час її передачі у комунальну власність, так і не може на даний час перебувати у комунальній власності (ст. 117 ЗК України). При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки в спірному випадку не позбавляє орган місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яке (право) виникло на підставі п. 24 Перехідних положень ЗК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь Миколаївської обласної прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 24.04.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.
3. Стягнути з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172:
- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
5. Відмовити в позові до відповідача Чорноморської сільської ради (код ЄДРПОУ 04377184).
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 05.11.2025
Суддя Е.М. Олейняш