Рішення від 06.06.2025 по справі 915/262/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року Справа № 915/262/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Бобко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської окружної прокуратури, вул. Бузький Бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 0291004821)

електронна адреса: mykokrug@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)

електронна пошта: cancelar@mk.gov.ua

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)

електронна пошта: mykolaiv@land.gov.ua

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 44768034)

електронна адреса: info@e-forest.gov.ua

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Березанська селищна рада, вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Миколаївська область, 57401 (код ЄДРПОУ 04376624)

електронна адреса: radabrz2017@ukr.net

про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним і скасування наказу, скасування права власності та державної реєстрації земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Григорян Е.Р.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) з позовною заявою до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просить суд:

1. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 21.04.2021 № 49-Т в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Березанської селищної ради (колишньої Дмитрівської сільської ради), на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751;

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 (номер запису про право власності 42088775 від 20.05.2021);

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 20.05.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 14,7 га, розташованої в межах території Березанської селищної ради Миколаївської області;

4. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

22.05.2024 на адресу Господарського суду Миколаївської області за допомогою підсистеми "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява (вх. № 6087/24 від 22.05.2024), в якій прокуратура зазначила, що в пункті 3 прохальної частини позовної заяви викладено позовну вимогу щодо усунення перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 20.05.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 14,7 га, розташованої в межах території Березанської селищної ради Миколаївської області.

При цьому, у формулюванні вказаної позовної вимоги допущено технічну помилку, а саме щодо площі земельної ділянки - малось на увазі 25 га.

З огляду на технічну помилку прокуратура просить 3 позовну вимогу розглядати як «Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 20.05.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га, розташованої в межах території Березанської селищної ради Миколаївської області».

Заява прокуратури про виправлення описки в позовній заяві прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються з урахуванням вищевказаної заяви.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

За результатами автоматизованого розподілу 12.03.2024 позовній заяві присвоєно № 915/262/24 та визначено головуючим у справі суддю Коваля С.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2024 задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі № 915/262/24 та передано позовну заяву з додатками для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2024 № 21 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/262/24 є ухвала суду від 14.03.2024 про самовідвід головуючого судді Коваля С.М.

На підставі вищевказаного розпорядження здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/262/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 справу № 915/262/24 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.04.2024. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", а також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Березанську селищну раду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2024 задоволено заяву відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву (вх. № 4165/23 від 08.04.2024). В ухвалі також зазначено, що відзив на позовну заяву прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 04.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2024 закрито підготовче провадження у страві № 915/262/24 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 27.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2024 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.08.2024.

Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 20.08.2024, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 призначено судове засідання по справі на 06.02.2025

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 задоволено заяву представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - Шкапенко Т.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.03.2025.

В судовому засіданні 17.03.2025 судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.05.2025

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 повідомлено позивача та третіх осіб про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.05.2025.

В судовому засіданні 02.05.2025 судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення судового засідання на 06.06.2025 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2025 повідомлено сторін та третіх осіб про відкладення судового засідання на 06.06.2025.

Сторони та треті особи явку повноважних представників в судове засідання 06.06.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом завчасного надіслання ухвали суду від 02.05.2025 до електронних кабінетів всіх учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

08.04.2024 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4170/24 від 08.04.2024), в якому відповідач просить, зокрема, розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

14.05.2024 від позивача на адресу суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. № 5679/24 від 14.05.2024), в якій позивач просить суд розглядати справу за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації (з 24.02.2022 - Миколаївської обласної військової адміністрації) за наявними в матеріалах справи документами.

29.05.2024 від Філії "Миколаївське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 6329/24 від 29.05.2024), в якій третя особа просить суд, зокрема, розглядати справу без участі представника ДП «Ліси України».

05.06.2025 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 8543/25 від 05.06.2025), в яких відповідач, зокрема, просить суд здійснювати судовий розгляд без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Заяви позивача, відповідача та третьої особи ДП "Ліси України" про розгляд справи за відсутності повноважних представників учасників справи судом розглянуто та задоволено.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином та завчасно повідомлені про розгляд справи, враховуючи заяви позивача, відповідача та третьої особи ДП "Ліси України" про розгляд справи без участі представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін та третіх осіб.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 06.06.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокуратури.

Підставою позову прокуратурою зазначено порушення вимог законодавства під час формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ ДГК в області) № 1/99-20-Т від 17.06.2020 «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами», земельна ділянка пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 25 га, розташована на території колишньої Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, включена до переліку земельних ділянок, на які надається дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Наказом ГУ ДГК в області від 21.04.2021 № 49-Т затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі цього проекту сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 25 га (кадастровий номер 4820981200:05:000:0751, дата реєстрації 15.04.2021), в межах Дмитрівської сільської ради колишнього Березанського району Миколаївської області.

Зазначена земельна ділянка сформована як землі сільськогосподарського призначення державної власності.

ГУ ДГК в області 19.05.2021 видано наказ № 56-Т про проведення земельних торгів у формі аукціону. Земельні торги по земельній ділянці з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 не оголошувались та не проводились.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га за ГУ ДГК в області зареєстровано.

Прокуратура зазначає, що спірна земельна ділянка на час прийняття ГУ ДГК в області наказів та реєстрації у Державному земельному кадастрі, і на теперішній час, частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучались з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства (площа накладення на лісові землі складає 14,7 га).

Отже, на підставі наказу ГУ ДГК в області від 21.04.2021 № 49-Т, яким затверджено проект землеустрою, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 та віднесено до земель сільськогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача - Філії «Миколаївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення та всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

Враховуючи, що наказ ГУ ДГК в області від 21.04.2021 № 49-Т стосується спірної земельної ділянки лісового фонду, розпоряджатися якою не уповноважений вказаний орган державної влади та яка не може бути вилучена із державної власності поза волею Кабінету Міністрів України (на час прийняття спірного наказу), таке рішення в цій частині суперечить ст.ст. 116, 141, 149 ЗК України, та порушує інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі якого сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751.

Незаконне вилучення ГУ ДГК в області спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду в подальшому призвело до зміни її правового статусу, а саме державна власність змінена на комунальну, а розпорядник - з держави на територіальну громаду.

Таким чином, із власності держави, в особі Кабінету Міністрів України, поза волею власника вибула земельна ділянка державного лісового фонду.

У вказаній позовній заяві позовна вимога стосовно скасування наказу ГУ ДГК в області від 19.05.2021 № 56-Т «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» не ставиться, у зв'язку з не проведенням ГУ ДГК в області відповідного аукціону та законодавчих змін щодо визначення власника земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 частково (площею 14,7 га) накладається на землі державного лісового фонду, а отже не може в цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим номером. Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у її складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування.

У випадку здійснення незаконної державної реєстрації земельної ділянки єдиною можливою підставою для її скасування у Державному земельному кадастрі є саме судове рішення про скасування державної реєстрації ділянки, яке має супроводжуватися скасуванням і рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію, що слугувала підставою формування відповідної ділянки.

Спірна земельна ділянка, будучи землею лісогосподарського призначення, що надана у постійне користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, не може належати до комунальної власності, тому порушення прав держави щодо цієї ділянки не пов'язані із позбавленням володіння та підлягають захисту шляхом заявлення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (негаторний позов).

Оскільки, спірна земельна ділянка лише частково входить до земель державного лісового фонду, то вказане позбавляє можливості вимагати її повернення у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, так як окремо ділянка лісогосподарського призначення не сформована. При цьому, формування облдержадміністрацією земель лісового фонду в частині їх накладення на вже сформовану спірну ділянку як землі сільськогосподарського призначення, державна реєстрація якої не скасована, є неможливим, з огляду на існування цієї ділянки у встановлених межах.

Вчинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2021 державна реєстрація права власності ГУ Держгеокадастру в області на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 підлягає скасуванню.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 20, 141, 149, 152 ЗК України, ст.ст. 5, 57 ЛК України, ст.ст. 13, 16, 21, 203, 215, 391 ЦК України, ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 20, 53, 171 ГПК України та судовою практикою.

2.2. Правова позиція позивача.

Позивач в додаткових поясненнях (вх. № 5680/24 від 14.05.2024) зазначив, що Миколаївська обласна державна адміністрація (з 24.02.2022 Миколаївська обласна військова адміністрація) підтримує позовні вимога прокурора в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2021 № 49-Т з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного на той час розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача - філії «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення, всупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Із державної власності незаконно вибула спірна земельна ділянка, яка належить до земель лісового фонду, яку передано у комунальну власність.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 частково (площею 14,7 га) накладається на землі державного лісового фонду, то не може в цій частині відноситись до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 не може існувати у встановлених межах, отже, її державна реєстрація повинна бути скасована.

На даний час власником спірної земельної ділянки є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Правова позиція обґрунтована приписами ст. 20, 21, 79-1, 116, 117, 122, 141, 149, 152, 155, п. 24 Перехідних положень ЗК України, ст. 21, 391 ЦК України, ст. 23, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 16, 24, 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 4170/24 від 08.04.2024) просить суд в позові відмовити, враховуючи наступне.

Поданий прокурором позов в інтересах держави, зокрема в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), до ГУ Держгеокадастру, як до відповідача, за вимогами про визнання недійсними наказів, є позовом держави до неї самої.

Щодо неналежного способу судового захисту, то прокурор не може подавати негаторний позов від імені держави в особі МОДА саме в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, оскільки: 1) право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не є тим, яке надається МОДА в силу закону; 2) право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не набуто МОДА у встановленому законом порядку. Право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення належить саме ДП "Очаківське лісопромислове господарство" (на цей час - ДП "Ліси України").

Щодо планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, то матеріали лісовпорядкування ДП "Очаківське лісопромислове господарство" (в подальшому ДП "Ліси України") не є належним доказом в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ДП "Очаківське лісопромислове господарство" (в подальшому ДП "Ліси України") отримало у користування спірну у справі № 915/70/24 земельну ділянку саме до набрання чинності ЛК України, тобто до 13.04.1994.

Лист ВО "Укрдержліспроект" від 21.01.2022 № 61 містить фактологічну невизначеність за рахунок того, що не містить вказівку на розмір площі накладення, а тому не може бути визнаним належним доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України.

Заперечення обґрунтовано приписами ст. 13, 14, 58 Конституції України, ст. 182, 316, 391 ЦК України, ст. 17, 78, ст. 152 ЗК України, ст. 4, 5, 45, 236 ГПК України, ст. 400 ЦПК України, п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, та судовою практикою.

2.4. Правова позиція третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

В заяві (вх. № 6329/24 від 29.05.2024) третя особа зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позовну заяву.

Третя особа в заяві зазначає, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га розташована на території колишньої Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та за даними Національної кадастрової системи (шари «Ортофотоплани) та «Ліси»), відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування 2013 року накладається на землі державного лісового фонду України, а саме на землі кварталу 4 виділу 7 Березанського лісництва. В проекті організації та розвитку лісового господарства Березанського лісництва 2013 року земельна ділянка описується як галявина.

Орієнтовна площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 на виділ 7 кварталу 4 складає 14,7 га. Землі кварталу 4 виділу 7 знаходились на момент останнього базового лісовпорядкування 2013 року в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» на підставі акту на право користування землею виданого 18.12.1968 року.

ДП «Миколаївське лісове господарство» та філією «Миколаївське лісове господарство» ДП «Ліси України» рішення щодо вилучення земель або припинення права користування ними, зміни їх цільового призначення не приймались.

2.5. Правова позиція третьої особи Березанської селищної ради.

Третя особа не скористалась наданим ст. 166 ГПК України правом на подання письмових пояснень по суті спору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до акту на право користування землею Миколаївському ЛІСГОСПЗАГУ Березанського району Миколаївської області відведено в постійне користування 43,9 гектарів із загальної площі відведених земель за станом на 09.11.1965 в межах рибколгоспу ім. Шмідта Березанського району, колгоспу ім. Ілліча, ім. Фрунзе. Акт на право користування землею виданий 18.12.1968.

17.06.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами» від 17.06.2020 № 1/99-20-Т включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для продажу прав на них на земельних торгах та надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу прав на земельних торгах за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, в томі числі земельну ділянку пасовища для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, площею 25 га (кадастровий номер не визначено) (п. 1 додатку до наказу "Перелік земельних ділянок, на які надається дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок").

В 2021 ФОП Карпенко Н. І. на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25, 00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 25 га (кадастровий номер 4820981200:05:000:0751, дата реєстрації 15.04.2021), в межах Дмитрівської сільської ради колишнього Березанського району Миколаївської області.

Так, 15.04.2021 Відділом у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200050000751.

Відповідно до запису № 001 від 15.04.2021 з Поземельної книги земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200050000751 площею 25 га розташована у Миколаївській області, Березанському районі, на території Дмитрівської сільської ради; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код цільового призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

21.04.2021 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про затвердження документації із землеустрою» від 21.04.2021 № 49-Т затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Кадастровий номер земельної ділянки 4820981200:05:000:0751.

19.05.2021 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» від 19.05.2021 № 56-Т наказано продати право оренди строком на 7 років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах, яка розташована в межах території Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), площею 25, 0000 га пасовищ, кадастровий номер 4820981200:05:000:0751, нормативна грошова оцінка за станом на 01.01.2021 - 118 714, 92 грн.

20.05.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2365405848209). Власник - держава, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). Підстава для державної реєстрації права власності: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VІ від 06.09.2012 (запис 42088775 від 20.05.2021).

20.05.2021 до ДЗК внесено відомості про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200050000751, а саме: щодо права державної власності Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (запис № 005 від 25.05.2021 Поземельної книги).

Відповідно до інформації з Національної кадастрової системи земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га відноситься до земель державної власності з призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата оновлення інформації 25.05.2021.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.4-5828/2-21 від 07.09.2021, наданої на запит прокуратури, земельна ділянка (4820981200:05:000:0751) була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Березанського району, Миколаївської області, розроблена ФОП Карпенко Н.І., затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2021 № 49-Т та прийнято наказ про проведення земельних торгів у формі аукціону від 19.05.2021 № 56-Т. Головне управління не оголошувало і не проводило земельних торгів по зазначеній ділянці.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект" № 691 від 26.08.2021, наданої на запит прокуратури, останнє надало фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 4 Березанського лісництва ДП «Очаківський лісгосп», кварталу 13 Миколаївського лісництва, кварталу 1-6 Андріївського лісництва, кварталів 6, 20, 24, 33, 34, 39, 40, 56, 7, 49, 51, 58-61 Новоодеського лісництва ДП «Миколаївський лісгосп» і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2013 років та межами земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751, з якого вбачається накладення земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 на землі кварталу 4 виділ 7 Березанського лісництва ДП «Очаківський лісгосп».

Відповідно до інформації Південного лісового офісу ДСГП "Ліси України" № 5 від 10.01.2023, наданої на запит прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 розташовується в межах лісового квадрату 4 виділ 7 урочище «Дмитровка», Березанського лісництва філії «Миколаївське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Очаківське лісопромислове господарство» Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства Березанське лісництво, (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) лісовпорядкування 2013 року лісові насадження кварталу 4 виділ 7 відносяться до протиерозійних лісів категорія галявина загальною площею 14,7 га, на якій присутній елемент лісу акація біла.

Відповідно до інформації Філії "Миколаївське лісове господарство" ДП "Ліси України" № 25 від 03.06.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га розташована на території колишньої Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та за даними Національної кадастрової системи (шари «Ортофотоплани) та «Ліси»), відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування 2013 року накладається на землі державного лісового фонду України, а саме на землі кварталу 4 виділу 7 Березанського лісництва. В проекті організації та розвитку лісового господарства Березанського лісництва 2013 року земельна ділянка описується як галявина. Орієнтовна площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 на виділ 7 кварталу 4 складає 14,7 га.

Відповідно до інформації Філії "Миколаївське лісове господарство" ДП "Ліси України" № 32 від 10.01.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 згідно матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року розташовується в межах лісового кварталу 4 виділу 7 ур. Дмитровка Березанського лісництва філії «Миколаївське лісове господарство» ДП "Ліси України". Земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 не вилучалась з постійного користування державного підприємства, змін цільового призначення не надавалось, добровільної відмови не відбувалось.

Додатком до інформації Філії "Миколаївське лісове господарство" ДП "Ліси України" № 32 від 10.01.2023 є матеріали лісовпорядкування (Проект організації та розвитку лісового господарства Березанське лісництво ДП "Очаківське лісопромислове господарство").

Відповідно до інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 33333/0/2-23 від 28.12.2023, наданої на запит прокуратури, Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, припинення права постійного користування державним підприємством "Очаківське лісомисливське господарство" (державним підприємством "Миколаївське лісове господарство"), відведення або погодження зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначеним у запиті кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 не приймалося.

На підтвердження обставин правонаступництва Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" суду подано наступні докази:

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 678 від 21.10.2021 "Про припинення Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" та затвердження складу комісії з припинення», яким, зокрема, припинено Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство", шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство". Відповідно до п. 7 вказаного наказу Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство".

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022 "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яким, зокрема, створено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", з місцезнаходженням за адресою: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а;

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022 "Про припинення Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення", яким, зокрема, припинено Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство", шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Відповідно до п. 8 вказаного наказу Державне підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство".

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

4.2. Склад та цільове призначення земель.

Відповідно до ст. 18 ЗК України (тут і далі в редакції від 17.03.2021) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

г) полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЛК України (в редакції від 07.06.2020, від 03.07.2020) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

4.3. Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до ст. 80 ЗК України (тут і далі в редакції від 17.03.2021) суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4, 5, 8 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти газотранспортної системи, що передаються суб'єкту господарювання у зв'язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції на час розгляду справи) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

4.4. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Припинення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.

28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, яким, зокрема розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24.

Так, відповідно до ч. 1-3 п. 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції на час розгляду справи) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом; є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності..

4.5. Правове регулювання складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про землеустрій" (тут і далі - в редакції від 26.02.2021) землеустрій базується на таких принципах, зокрема, дотримання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Відповідно до п.п. "ґ" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" види документації із землеустрою, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (тут і далі - в редакції від 26.01.2021) у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

4.6. Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови ВП ВС від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології, та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Плисківській ОТГ як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Велика Палата Верховного Суду констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області за встановлених судами конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 і підстави для відступу від цього висновку не встановлені (постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

За встановлених судами обставин у цій справі, з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення, ураховуючи те, що спірна земельна ділянка була включена ГУ Держгеокадастру у Херсонській області до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині визначення технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789.

Верховний Суд констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 (постанова КГС ВС від 22.05.2024 у справі № 916/1749/22).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження (п. 120, 121 постанови ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов'язував порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави на особливо цінні об'єкти археологічної спадщини (п. 123 постанови ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.9). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Оскаржений наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 08.12.2020 № 22-ОТГ вичерпав свою дію, оскільки на його підставі міською радою було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Відповідно задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування оскарженого наказу не може призвести до захисту будь-чиїх прав чи інтересів (постанова КГС ВС від 16.04.2025 у справі № 915/102/24).

4.7. Скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об'єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6-8 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до абз. 4, 5 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

У разі якщо відповідно до закону поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду.

Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об'єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до ч. 11 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав.

4.8. Державна реєстрація речових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції станом на 09.04.2025) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об'єкти незавершеного будівництва та майбутні об'єкти нерухомості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі знищення об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості (у тому числі у зв'язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об'єкта скасовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об'єкт.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не підлягає розгляду в разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на земельну ділянку).

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

4.9. Правове регулювання негаторного позову.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. У такому разі, позовну вимогу про повернення земельної ділянки можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови ВС від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, від 04.04.2024 у справі № 317/372/22, постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

4.10. Право на мирне володіння майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб'єктами публічного права під час втручання у право власності.

Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол) та утворюють "трискладовий тест", за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.

У статті 1 Першого Протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ наголошує на тому, що зазначені норми не є окремими, а друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном.

Зокрема, втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (рішення ЄСПЛ у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine).

Перед тим як з'ясувати, чи було дотримано першу норму, суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden").

Щодо першого припису ЄСПЛ у пунктах 63-64 рішення у справі "Маркс проти Белгії" (Marckx v. Belgium) зауважив, що, визнаючи право на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності. Держава сама визначає "необхідність" відповідного закону, а наявність "спільного інтересу" може спонукати державу до "здійснення контролю за використанням власності", включаючи розпорядження та спадкування.

ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" ("East/West Alliance Limited v. Ukraine).

Зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять "принцип автономного тлумачення понять", "принцип еволюційного (динамічного) тлумачення", "принцип європейського консенсусу", "принцип розсуду держави", "принцип ефективного тлумачення" та "принцип пропорційності та балансу інтересів".

Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.

Так, у рішенні у справі "Фрессо і Руар проти Франції" (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що "необхідність" будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.

У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.

ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.

Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.

Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен буди доведений до відома громадянам.

Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.

Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.

Втручання у права має відповідати вимогам співмірності.

Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.

Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як вказано вище, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 1/99-20-Т від 17.06.2020 «Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами», земельна ділянка пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 25 га, розташована на території колишньої Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, включена до переліку земельних ділянок, на які надається дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В 2021 ФОП Карпенко Н. І. на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25, 00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 25 га (кадастровий номер 4820981200:05:000:0751, дата реєстрації 15.04.2021), в межах Дмитрівської сільської ради колишнього Березанського району Миколаївської області, який (проект відведення) затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2021 № 49-Т.

Право державної власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2021, про що вчинено запис № 42088775.

Судом встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка площею 25 га з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751, розташована в межах кварталу 4 виділу 7 ур. Дмитровка Березанського лісництва, частково накладається на землі державного лісового фонду орієнтовною площею 14,7 га, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, які додано до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект" № 691 від 26.08.2021, інформації Філії "Миколаївське лісове господарство" ДП "Ліси України" № 32 від 10.01.2023. Матеріали даної господарської справи не містять жодних доказів на спростування вказаних обставин, у зв'язку з чим суд, керуючись ст. 79 ГПК України, дійшов висновку про доведення обставини накладення земельної ділянки.

В силу приписів ст. 122, 149 ЗК України (в редакціях, які діяли на час прийняття оскаржуваного наказу) на дату прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказу про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб був Кабінет Міністрів України, а з 27.05.2021 - обласні державні адміністрації, які здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду за межами населеного пункту, тобто в спірному випадку - Миколаївська обласна державна адміністрація (28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, яким, до ч. 8 ст. 122 ЗК України та ст. 149 ЗК України внесено відповідні зміни).

Матеріали даної господарської справи не містять доказів прийняття розпорядниками та/або постійним землекористувачем рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки, вилучення або надання згоди на відведення земельної ділянки, припинення права постійного користування державним підприємством "Очаківське лісомисливське господарство" земельної ділянки, добровільної відмови від земельної ділянки. Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 на час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на час проведення державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК та реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і на даний час належить до земель державного лісового фонду (в частині накладення), не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства. Проте, за результатами затвердження проекту землеустрою зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 та останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично відбулось вилучення земельної ділянки із земель державного лісового фонду та зміна цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 21.04.2021 № 49-Т, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону, на підставі якого сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 та віднесено до земель сільськогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача Філії «Миколаївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення (ст. 20, 21, 122, 140, 149 ЗК України, ст. 57 ЛК України).

Як зазначено судом вище, з 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме, п. 24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки (п.п. "в" ч. 1 п. 24 рохділу Х Перехідних положень ЗК України).

Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га сформована як землі сільськогосподарського призначення державної власності, то в силу п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України розпорядником вказаної категорії земель повинна бути відповідна територіальна громада - третя особа Березанська селищна рада після здійснення державної реєстрації права комунальної власності. Станом на дату розгляду даної справи право комунальної власності не оформлено. Проте, за обставин встановлення факту накладення сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 на землі державного лісового фонду (орієнтовною площею 14, 7 га), земельна ділянка в частині накладення не може перебувати у комунальній власності в силу закону (ст. 117 ЗК України, п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України). В той же час сформована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер та яка зареєстрована в ДЗК, є об'єктом цивільних прав. Враховуючи, що спірна земельна ділянка сформована частково за рахунок земель сільськогосподарського призначення та частково за рахунок земель лісогосподарського призначення, розпорядниками якої є різні особи, за умов відсутності доказів надання згоди на зміну цільового призначення частини земельної ділянки лісогосподарського призначення, надання згоди на вилучення, припинення права власності та/або права постійного користування тощо, суд дійшов висновку, що земельна ділянка сформована та її державна реєстрація проведена незаконно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2021 № 49-Т в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Березанської селищної ради (колишньої Дмитрівської сільської ради), на підставі якого сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 є незаконним (ст. 21 ЦК України).

Системний аналіз приписів ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастру" дозволяє дійти висновку, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Виходячи з приписів ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 18, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, має наслідком спочатку проведення державної реєстрації припинення речових прав на земельну ділянку, а потім скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, тобто припинення її існування як об'єкта цивільних прав. При цьому, оскільки у зв'язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду така земельна ділянка припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційна справа закриваються. Крім того, виходячи з приписів ст. 79-1 ЗК України, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки припиняє її існування як об'єкта цивільних прав, то відповідно повторна державна реєстрація речових прав на таку земельну ділянки не вбачається за можливе.

Виходячи з приписів ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються, проте у таких випадках відсутні підстави для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки об'єкт цивільних прав (об'єкт нерухомого майна, сформована земельна ділянка тощо) не припиняє свого існування.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області як на час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і на час розгляду справи не є розпорядником від імені держави земель державного лісового фонду, а земельна ділянка з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 частково накладається на землі державного лісового фонду, отже, сформована за рахунок земель державного лісового фонду як землі сільськогосподарського призначення земельна ділянка в частині накладення не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Враховуючи, що спірна ділянка частково є землями державної власності сільськогосподарського призначення, які в силу п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України повинні перейти до комунальної власності, а частково (площею накладення на землі державного лісового фонду) державною власністю, тобто розпорядниками сформованої земельної ділянки в силу ст. 122, 149 ЗК України є різні особи (органи державної влади на час розгляду справи), отже, остання не може існувати у встановлених межах та з визначеним кадастровим номером як об'єкт земельних відносин та цивільних прав в розумінні ст. 79, 79-1 ЗК України, у зв'язку з чим державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 проведена незаконно та підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав на неї (права державної власності Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, державна реєстрація якого (права) вчинена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.05.2021, запис № 42088775).

Враховуючи, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який затверджено оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, є підставою для формування земельної ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (ст. 186 ЗК України, ст. 15, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.04.2021 № 49-Т, оскільки її задоволення усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

Суд також зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є розпорядником від імені держави земель державного лісового фонду. Так, на час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області оскаржуваного наказу відповідно до ст. 84, 122, 149 ЗК України (в редакції станом на момент прийняття спірного наказу) права власника земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських реалізувалися Кабінетом Міністрів України. Тому, заявляючи, що у цих правовідносинах виник позов держави до неї самої, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не врахувало, що спірна ділянка внаслідок саме його наказу (в межах її накладення на землі державного лісового фонду) незаконно вилучена поза волею належного розпорядника та постійного землекористувача із земель лісогосподарського призначення державної власності та зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення державної власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області і тому позов прокуратури спрямований не проти держави, а навпаки - на захист порушених інтересів держави (належного розпорядника земель лісогосподарського призначення в особі МОДА), а Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є належним відповідачем у справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 констатовано, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Воля держави як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави. Здійснення органом державної влади розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави (постанови КГС ВС від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22).

Суд також дійшов висновку про відсутність порушень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право на мирне володіння своїм майном, оскільки на час формування спірної земельної ділянки державного лісового фонду, її реєстрації та оформлення права власності були відсутні будь-які правові підстави для зміни її цільового призначення та оформлення права власності на неї за Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 7 267, 20 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати з відповідача.

Керуючись ст. 129, 219, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 21.04.2021 № 49-Т в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності для подальшої передачі в оренду на земельних торгах шляхом проведення аукціону загальною площею 25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населених пунктів на території Березанської селищної ради (колишньої Дмитрівської сільської ради), на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751.

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) на земельну ділянку з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 (номер запису про право власності 42088775 від 20.05.2021).

4. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 15.04.2021 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820981200:05:000:0751 площею 25 га, розташованої в межах території Березанської селищної ради Миколаївської області.

5. Стягнути з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172:

- 7 267, 20 грн. (сім тисяч двісті шістдесят сім грн. 20 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

6. Наказ видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 05.11.2025

Суддя Е.М. Олейняш