79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.11.2025 Справа № 914/2726/25
За позовом: Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Моршинської міської ради, м. Моршин Львівської області,
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДСГП «Ліси України», м.Ужгород,
про стягнення 88920,00 грн шкоди.
Справа розглядалася без виклику сторін.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» Першим заступником керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Моршинської міської ради через систему «Електронний суд» подано позов до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДСГП «Ліси України» про стягнення 88'920,00 грн шкоди, завдану порушенням природоохоронного законодавства. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.09.2025 справу №914/2726/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено прокурору і позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а прокурор та позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
17.09.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
24.09.2025 прокурор подав відповідь на відзив.
28.10.2025 позивач подав заяву про підтримання позовних вимог; просив позовні вимоги задовольнити.
Аргументи прокурора та позивача: Стрийською окружною прокуратурою Львівської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, під час якого виявлено незаконну рубку 12 дерев породи дуб звичайний сироростучий у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» на території ландафтного заказника місцевого знасчення «Моршинський», яка мала місце у період часу з 15.05.2021 по 19.05.2021; у результаті цього заподіяно шкоду у розмірі 88920,00 грн., що підтверджено відповідними актом та висновком; обов'язок щодо відшкодування такої шкоди несе ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» як правонаступник ДП «Стрийське лісове господарство»; проведення рубок у межах земель природно-заповідного фонду провадиться виключно на підставі дозвільного документа - лісорубного квитка, а також із дотриманням процедури, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»; ДП «Стрийське лісове господарство» мало відповідний обов'язок на підставі підписаного охоронного зобов'язання забезпечувати дотримання заповідного режиму території та екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; з огляду на укладене і підписане охоронне зобов'язання, відповідач взяв на себе обов'язок щодо забезпечення охорони об'єкту природно-заповідного фонду, у тому числі лісових насаджень від незаконних рубок; вина відповідача полягає у недотриманні вимог лісового законодавства, оскільки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України відповідач як постійний лісокористувач не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконної рубки; цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами; Моршинською міською радою не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема, не подано до суду відповідну позовну заяву, що в свою чергу вказує на неналежний захист органом місцевого самоврядування порушених інтересів держави, тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави на звернення до суду із даною позовною заявою.
Аргументи відповідача: працівниками державної лісової охорони, з метою забезпечення охорони
лісових насаджень від незаконних рубок, під час обстеження лісових насаджень було виявлено незаконну рубку дерев у кв. 482 вид. 8 Лисовицького лісництва, про що невідкладно проінформовано правоохоронні органи задля проведення останніми розслідування за даним фактом; за фактом вчиненої невідомими особами незаконної порубки до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, однак кримінальне провадження було закрито на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне кримінальне правопорушення; нормами ЛК України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу; неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу; прокурор не зазначає, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок; постійний лісокористувач вживав ряд заходів з метою забезпечення належної охорони лісу, спрямованих на збереження лісу та попередження незаконної порубки лісу; прокурор не вказує, які конкретно заходи, які дії не було здійснено/вчинено відповідачем; висновок експерта та його розрахунки не можуть вважатись належним та допустимим доказом у справі; негайне реагування за фактом незаконної порубки лісу та вжиття вищезазначених заходів з охорони лісу спростовують твердження прокурора.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Стрийською окружною прокуратурою Львівської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021141130000322 від 20.05.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки 12 дерев породи дуб звичайний сироростучий у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва, яка мала місце у період часу з 15.05.2021 по 19.05.2021. Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 19.05.2021, складеного представником Лисовицького лісництва, за участі інших працівнків цього підприємства, а також розрахунку незаконною рубкою 12 дерев породи дуб звичайний сироростучий у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва, заподіяно шкоду в розмірі 88920,00 гривень.
Відповідно до висновку експерта за результами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1463-Е від 26.07.2023, проведеним дослідженням (експертним вивченням) правильності розрахунків розміру шкоди, виконаного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, встановлено, що розмір шкоди заподіяної лісу самовільною рубкою у кварталі 482 виділі 8 Лисовицького лісництва ДП «Стрийський лісгосп» на території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» підтверджується і був проведений уповноваженим на те органом - Державною екологічною інспекцією у Львівській області за чинними таксами, наведеними в додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» №541 від 24.07.2013, та становить 88920,00 грн.
Відповідно до охоронного зобов'язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 ДП «Стрийське лісове господарство» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 3086,8205 га, який розташований у межах кв. 477-480, 482-501 Лисовицького лісництва та кв. 502-506, 507 (за винятком ділянки площею 0,2795 га у виділі 4), 508-522, 524-540, 523 (вид 1-13, 15 та частина виділу 23 площею 2,5 га) Задеревацького лісництва державного підприємства «Стрийське лісове господарство».
Наказом голови Державного агенства лісових ресурсів №804 від 26.10.2022 створено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Згідно з наказом голови Державного агенства лісових ресурсів №976 від 04.11.2022 припинено Державне підприємство «Стрийське лісове господарство», шляхом його реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що також підтверджується, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 28.12.2022 утворено Філію «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприєства «Ліси України».
18.10.2024 припинено діяльність Філії «Стрийське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприєства «Ліси України», шляхом її закриття, визначено термін припинення філії - до 31.01.2025. Відповідно до Положення про філію «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» - Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підпримства «Ліси України», код ЄДОПОУ 44768034.
Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків ДП «Стрийське лісове господарство» є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України». Саме дану особу прокурор визначив відповідачем у позові.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування (ст.76 ГПК України).
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом учасникам справи була надана розумна можливість подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Моршинську міську раду та зазначив, що Стрийською окружною прокуратурою Львівської області у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» поінформовано Моршинську міську раду про виявлення незаконної порубки дерев на території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський», у кварталі 482, виділ 8, та про завдану шкоду в розмірі 88920,00 грн. Однак з отриманої відповіді Моршинської міської ради від 27.08.2025 вбачається, що Моршинська міська рада не вчиняла жодних заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства за вищенаведеним фактом, не заперечує щодо звернення до суду Стрийською окружною прокуратурою з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства за вищенаведеним фактом.
Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення органом державної влади своїх зобов'язань щодо реалізації функції захисту порушених інтересів держави протягом розумного строку, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, і, як наслідок, наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Прокурор зазначив, що в зв'язку з цим звертається до суду з позовом на захист інтересів держави, які полягають у здійсненні представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Прокуратура повідомила міську раду про застосування заходів представницького характеру та подачі позову про відшкодування шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенні законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, з відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі міської ради прокурор обґрунтовував невжиттям позивачем заходів, спрямованих на звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, чим суттєво порушуються інтереси держави.
Отже, прокурор правомірно оцінив такі дії позивача як бездіяльність і самостійно звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.09.2020 (справа №923/359/19), від 09.09.2020 (справа №908/1662/18), від 14.09.2020 (справа №925/285/19).
Згідно ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України (ст.4 ЛК України).
Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).
Ландшафтний заказник місцевого значення «Моршинський» створений рішенням Львівського облвиконкому №495 від 09.10.1984
Відповідно до охоронного зобов'язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 ДП «Стрийське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 3086,8205 га, який розташований у межах кв. АДРЕСА_1 (за винятком ділянки площею 0,2795 га у виділі 4), 508-522, 524-540, 523 (вид 1-13, 15 та частина виділу 23 площею 2,5 га) Задеревацького лісництва державного підприємства «Стрийське лісове господарство». Згідно з умовами вказаного охороннного зобов'язання, землекористувач (землевласник) зобов'язаний дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду; дотримуватись вимог щодо використання
території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення, які поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.
Проведення рубок у межах земель природно-заповідного фонду провадиться виключно на підставі дозвільного документа - лісорубного квитка, а також із дотриманням процедури, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Частиною 1 ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Згідно з п.п. «а», «б», «е» ч. 2 ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у нецільовому використанні територій природно-заповідного фонду, порушенні вимог проєктів створення та організації територій природно-заповідного фонду; здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності; порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Приписами ст.96 Лісового кодексу України визначено завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, зокрема, запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 зазначено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Крім того, у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з вимог ч.2 ст. 19, ст.63 і ст.86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та 19.09.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Відповідно до Положення про філію «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» - Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підпримства «Ліси України».
Філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливо раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами 12 дерев породи "дуб звичайний сироростучий".
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно з частиною 3 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно зі статтею 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).
За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Як уже відзначалося, незаконна рубка 12 дерев породи дуб звичайний сироростучий у кварталі 482 виділу 8 Лисовицького лісництва на території ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» відбулася у період часу з 15.05.2021 по 19.05.2021. Територія ландшафтного заказника місцевого значення «Моршинський» площею 3086,8205 га відповідно до охоронного зобов'язання №31-880/0/2-21 від 05.02.2021 передана ДП «Стрийське лісове господарство» під охорону та дотримання встановленого режиму. За умовами вказаного охороннного зобов'язання, землекористувач (землевласник) зобов'язаний дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду; дотримуватись вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду. Відповідач не дотримався відповідних вимог, а тому він повинен відшкодувати заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду у розмірі 88920,00 грн. Дана сума підлягає стягненню до бюджету Моршинської ТГ Стрийського району Львівської області.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно з ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Відповідач, як постійний лісокористувач, не надав суду доказів на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, які б свідчили про вчинення ним дій на підвідомчій йому території земель лісового фонду, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок, а також про відсутність його вини, а відтак, допустив протиправну бездіяльність, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 12 дерев породи «дуб звичайний сироростучий». Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача у протиправній бездіяльності суду не доведено.
За результатами інженерно-екологічної експертизи №1463-Е від 26.07.2023 складено висновок експерта, відповідно до якого розмір шкоди (збитків), завданих незаконною порубкою (знищенням) об'єктів рослинного світу, становить 88920,00 грн.
З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну поведінку, що призвело до незаконного вирубування дерев, має відшкодувати шкоду, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 88920,00 грн.
При цьому, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягають стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету міської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків - до спеціального фонду Державного бюджету України.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата прокуратурою судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією на суму 2422,40 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601) в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, 156, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88017, ЄДРПОУ 45554542) на користь Моршинської міської ради (82482, Львівська область, м.Моршин, вул. І. Франка, 15, код ЄДРПОУ 04372448) завдану порушенням природоохоронного законодавства шкоду в сумі 88920,00 гривень, яку зарахувати на спеціальний рахунок «Зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності: отримувач - ГУК Львів/Моршинська ТГ, код отримувача (ЄДРПОУ): 38008294, банк отримувача: Казначейство України, номер рахунку: UA788999980333179331000013935, код класифікації доходів бюджету: 24062100.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) вособі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Собранецька, 156, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88017, ЄДРПОУ 45554542) на користь Львівської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 2422,40 гривень за подання позовної заяви (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві, 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.