79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.11.2025 Справа № 914/2730/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка», м. Київ,
до відповідача: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів,
про відшкодування шкоди.
Суддя Яворський Б.І.,
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Уніка» подано позов до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про відшкодування 28'334,02 грн шкоди у порядку суброгації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.09.2025 справу №914/2730/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана електронним судом отримана відповідачем 08.09.2025 16:19, докази про що знаходяться в матеріалах справи.
03.11.2025 позивач подав суду заяву про те, що вимоги позовної заяви відповідачем не погашені, позивач підтримує позов.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату суми страхового відшкодування в розмірі 98'205,74 грн. На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність водія відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» полісом обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АР6371799, у зв'язку з чим ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «УНІКА» в розмірі 69'871,72 грн. Відтак, позивач вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до нього, в межах суми 28'334,02 грн., перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки винуватець ДТП ОСОБА_1 працював на посаді водія у автотранспортному підприємстві №1.
Аргументи відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться. З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 серпня 2023 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» (договір) №826002/4615/0001944. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом. Об'єкт страхування - транспортний засіб «TOYOTA RAV 4 Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 , 2023 р.в. У п.5 договору визначено страхові ризики. Страхова сума по ТЗ складала 1'762'422,00 грн. Строк дії договору встановлено з 07.08.2023 по 06.08.2024.
Як зазначає позивач, 01.04.2024 об 11 годині 25 хвилин в м. Львові по вул. Дж.Вашингтона, 3, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «TOYOTA RAV 4 Hybrid» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «МАЗ 203069» д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ). Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно схеми місця ДТП транспортний засіб МАЗ 203069 належить на праві власності Львівському комунальному автотранспортному підприємству №1. Станом на 01.04.2024 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО" за полісом № АР6371799 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоровю - 320'000,00 грн, за шкоду майну - 160'000,00 грн., франшиза - 1600,00 грн.).
Постановою Личаківського районного суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №463/3277/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
02.04.2024 потерпілий звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку згідно договору КАСКО. Відповідно до звіту ПП «Д.С.К.ГРУП» від 17.04.2024 про визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту складає TOYOTA RAV 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_3 '683,57 грн
Згідно рахунку ТОВ "СЦ «Діамнт" №ДМ00064426 від 02.04.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_4 склала 98'205,74 грн. Відповідно ремонтної калькуляції вартість склала 99'011,89 грн.
ПрАТ «СК «Уніка» 17.04.2024 складено страховий акт №17953412019, в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 98'205,74 грн., з них частково одержувачу ТОВ "СЦ «Діамант", що підтверджується платіжною інструкцією №156918 від 18.04.2024 та несплаченої частини страхового платежу (довідка №026317 від 18.04.2024).
12.06.2024 ПрАТ «СК «ВУСО" перераховано страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 69'871,72 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №35157.
Позивач зазначив, що сплатив страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 98'205,74 грн., а тому відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» вважає, що до нього, в межах суми 28'334,02 грн., перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, яку просить стягнути з відповідача, оскільки винуватець ДТП працював на посаді водія у Львівського комунального автотранспортного підприємства №1.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст.9 вказаного Закону).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) вказано, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Окрім того, суд зазначає, що суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.
Як зазначає позивач, 01.04.2024 настав страховий випадок. Позивачем на виконання зобов'язань за договором №826002/4615/0001944 відшкодовано на користь страхувальника 98'205,74 грн. Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору.
Статтею 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом встановлено, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ 203069 д.н.з. НОМЕР_5 , яким 01.04.2024 спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки «TOYOTA RAV 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР6371799.
Відповідно до умов договору (полісу) № АР6371799 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, ліміт відповідальності страховика за шкоду визначено в розмірі 69'871,72 грн., розмір франшизи встановлено у розмірі 0 грн.
Згідно п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону).
Оскільки, умовами полісу №АР6371799 визначено розмір відшкодування, тому із суми страхового відшкодування позивача у розмірі 98'205,74 грн. ПрАТ «СК «ВУСО» (страховиком працівника відповідача) на користь позивача відшкодовано 69'871,72 грн. збитків, залишок не відшкодованих збитків складає 28'334,02 грн.
Відповідно до ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічну норму містить ст.27 Закону України “Про страхування».
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу положень вказаної норми випливає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.07.2018 по справі №914/820/17.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Вина особи, яка керувала автомобілем «МАЗ 203069» д.н.з. НОМЕР_5 , встановлена у судовому порядку (постанова Личаківського районного суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №463/3277/24).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Зі змісту вищенаведених норм законодавства слідує, що у спірних правовідносинах відшкодування шкоди в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України “Про страхування» має відбуватися із заподіювача шкоди.
Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з комунальним автотранспортним підприємством, то відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Оскільки, розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складав 98'205,74 грн., при цьому, договором добровільного страхування наземних транспортів покрито лише частину шкоди на суму 69'871,72 грн., то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 28'334,02 грн.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло в межах суми 28'334,02 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав стягнення з відповідача 28'334,02 грн. страхового відшкодування.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 000635 від 21.08.2025 на суму 3'028,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79066, м.Львів, вул.Грунтова, 1б; ідентифікаційний код 23884071) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 6, літера В, ідентифікаційний код 20033533) 28'334,02 грн страхового відшкодування та 3'028,00 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.