79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.10.2025 Справа № 914/2097/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Тимцан Я.А., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача: Львівського національного університету природокористування, м. Дубляни, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, м. Львів
про стягнення 70 702,55 грн
за участю представників:
від позивача: Музика С.М. - адвокат;
від відповідача: Стойко Б.З. - представник;
від третьої особи: Чайка Ю.Т. - представник
Обставини розгляду справи.
07.07.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Львівського національного університету природокористування, м. Дубляни, Львівська область про стягнення 70 702,55 грн.
Ухвалою від 17.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.09.2025.
06.08.2025 через канцелярію суду від Львівського національного університету природокористування надійшов відзив на позовну заяву (вх. №20732/25 від 06.08.2025).
11.08.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли клопотання про виправлення описки у позовній заяві (вх. №21004/25 від 11.08.2025) та відповідь на відзив (вх. №21025/25 від 11.08.2025).
Ухвалою суду від 01.09.2025 підготовче засідання відкладено на 18.09.2025.
Ухвалою від 18.09.2025 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, відклав судове засідання на 02.10.2025.
В судовому засіданні 02.10.2025 було оголошено перерву до 13.10.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відокремленим підрозділом відповідача 18.12.2023 було укладено договір №12-5385/24-БО-Т постачання природного газу, на виконання умов якого протягом січня 2024 - березня 2024 відповідачу було передано у власність природний газ на загальну суму 585 436,51 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав частково, заборгованість становить 33 885,96 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 23 066,26 грн, 3% річних в сумі 3 012,37 грн, інфляційні в сумі 10 737,96 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 70 702,55 грн.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що Львівський національний університет природокористування є неналежним відповідачем у справі, оскільки вимоги за невиконання зобов'язань за договором постачання природного газу №12-5385/24-БО-Т від 18.12.2023 стосуються його Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» (ідентифікаційний код 34387378), що уклав зазначений договір, як окрема юридична особа, що має окремий ідентифікаційний код, як самостійний суб'єкт господарювання.
Третя особа надала усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
18.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Відокремленим структурним підрозділом «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» (споживач) було укладено договір №12-5385/24-БО-Т постачання природного газу (далі - договір).
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити споживачеві (відповідачу) природний газ за ДК 021:2015 код 021200006 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язувався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов договору, позивач протягом січня 2024 - березня 2024 передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 585 436,51 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.02.2024, 11.03.2024, 10.04.2024.
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» листом від 17.04.2025 за вих. №ТОВВИХ-25-6258 повідомило, що обсяг природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом - 56ХS0000YARAI006 (Відокремленим структурним підрозділом «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування») у період з 01.01.2024 по 15.04.2024, становить:
- з 01.01.2024 по 31.01.2024 - 20 431,68 куб.м;
- з 01.02.2024 по 29.02.2024 - 8 519,33 куб.м;
- з 01.03.2024 по 31.03.2024 - 6 414,49 куб.м;
- з 01.04.2024 по 15.04.2024 - 0,00 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідач частково оплатив вартість послуг на суму 551 550,55 грн, що підтверджується випискою з рахунку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 33 885,96 грн основного боргу, 23 066,26 грн пені, 3 012,37 грн 3% річних, 10 737,96 грн інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною другою статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо передачі природного газу за договором виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 12.02.2024, 11.03.2024, 10.04.2024, інформацією ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України», викладеною у листі від 17.04.2025 за вих. №ТОВВИХ-25-6258.
Зважаючи на наведене, відповідачем не спростовано факт поставки природного газу протягом січня 2024 - березня 2024 на загальну суму 585 436,51 грн згідно актів приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
З врахуванням цих положень, п. 7.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 23 066,26 грн, 3% річних в сумі 3 012,37 грн та інфляційні в сумі 10 737,96 грн.
Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня, 3% річних та інфляційні нараховані правильно.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1 ст. 89 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст. 95 ЦК України).
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ч. 2 ст. 95 ЦК України);
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Згідно зі змістом цих правових норм, представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв'язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб'єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва.
Таким чином, філії та представництва, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи й власною юридичною правосуб'єктністю вони не наділені.
Так, згідно з відомостями Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Відокремлений структурний підрозділ «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування» (ідентифікаційний код 34387378) зареєстрований як відокремлений структурний підрозділ юридичної особи - Львівського національного університету природокористування (ідентифікаційний код 00493735).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 33 885,96 грн основного боргу, 23 066,26 грн пені, 3 012,37 грн 3% річних, 10 737,96 грн інфляційних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Львівського національного університету природокористування, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, буд. 1, Львівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00493735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 (ідентифікаційний код 42399676) 33 885,96 грн основного боргу, 23 066,26 грн пені, 3 012,37 грн 3% річних, 10 737,96 грн інфляційних, 2 422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.