79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.10.2025 Справа № 914/345/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Мацейко А.Ю., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані», м. Перемишляни, Львівська область
до відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Прайд», м. Київ
про стягнення 379 712,05 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Хомишин М.А. - адвокат;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Обставини розгляду справи.
11.02.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані», м. Перемишляни, Львівська область про стягнення 379 712,05 грн.
Ухвалою від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2025.
05.03.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3685/25 від 05.03.2025).
11.03.2025 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшла відповідь на відзив (вх. №6187/25 від 11.03.2025).
14.03.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №6664/25 від 14.03.2025).
Ухвалою суду від 17.03.2025 підготовче засідання відкладено на 31.03.2025.
Підготовче засідання, призначене на 31.03.2025, не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 31.03.2025 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання призначено на 28.04.2025.
Ухвалою суду від 28.04.2025 підготовче засідання відкладено на 19.05.2025.
В підготовчому засіданні 19.05.2025 було оголошено перерву до 22.05.2025.
16.05.2025 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшло клопотання про залучення співвідповідача (вх. №2115/25 від 16.05.2025).
20.05.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» надійшло клопотання про залучення третьої особи (вх. №2159/25 від 20.05.2025).
Ухвалою від 22.05.2025 суд залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» до участі у справі як співвідповідача та залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Прайд» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відклав на 19.06.2025.
13.06.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» надійшло клопотання про приєднання доказів (вх. №15770/25 від 13.06.2025).
16.06.2025 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №15994/25 від 16.06.2025).
17.06.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16152/25 від 17.06.2025).
17.06.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Прайд» надійшли письмові пояснення (вх. №16147/25 від 17.06.2025).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалою від 19.06.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.07.2025.
Ухвалою суду від 14.07.2025 судове засідання відкладено на 31.07.2025.
Підготовче засідання, призначене на 31.07.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Мазовіти А. Б. у відпустці. Ухвалою від 01.08.2025 суд призначив підготовче засідання на 15.09.2025.
Ухвалою суду від 15.09.2025 судове засідання відкладено на 25.09.2025.
Ухвалою суду від 25.09.2025 судове засідання відкладено на 06.10.2025.
Заяви про відвід суду не поступали.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.07.2021 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до умов даного договору, позивач зобов'язувався відшкодувати шкоду (знищення, пошкодження), завдану застрахованому автомобілю - «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
08.02.2022 в м. Києві, на вул. М.Рибалки, 5А, внаслідок падіння опалубки було пошкоджено транспортний засіб «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Позивачем було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 379 712,05 грн.
Відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113193182530 від 14.11.2019 замовником будівництва за адресою м. Київ, вул. М.Рибалки, 5А є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані», а підрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП». Отже, відповідальними особами за завдання матеріальної шкоди транспортному засобу «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП». У зв'язку з цим, відповідно до ст.ст. 1166, 1172, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач просив стягнути з відповідачів 379 712,05 грн матеріальної шкоди.
В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 11.07.2019 було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво №РА110719. Під час виконання договору генпідряду відповідач-2 вимушений був укладати інші цивільно-правові договори з сторонніми суб'єктами господарювання. На початку 2022 року, в зв'язку з відсутністю на балансі генпідрядника власних та орендованих вантажних транспортних засобів та вантажно-підіймальних механізмів, відповідачем-2 було укладено договір транспортного експедирування №102-ТМ від 04.01.2022 з ТзОВ «ТРАНС-МАГІСТРАЛЬ» та договір надання послуг вантажно-підіймальними механізмами №ІП100122 від 10.01.2022 з ТзОВ «Інтер-прайд».
Для виникнення обов'язку відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України необхідне дотримання загальних умов відшкодування шкоди, передбачених ст. 1166 ЦК України, а також спеціальних - договір підряду, доручення та інше. Однак, з доданих до позовної заяви доказів не вбачається наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача (його генпідрядника), вина відповідача (його генпідрядника), що вказує на відсутність складу правопорушення, передбаченого ст. 1166 ЦК України, а відтак неприпустимість застосування цивільно-правової відповідальності. Крім того, відповідач звертає увагу суду на нікчемність договору найму транспортного засобу.
Також відповідач-1 зазначив, що якщо шкода транспортному засобу була завдана неправомірними діями ТзОВ «ТРАНС-МАГІСТРАЛЬ» або ТзОВ «Інтер-прайд» під час виконання договору транспортного експедирування та договору надання послуг на зазначеному будівельному об'єкті, то ця шкода повинна відшкодовуватися на загальних підставах на підставі ст.1166 ЦК України саме особами, що заподіяли шкоду, тобто ТзОВ «ТРАНС-МАГІСТРАЛЬ» або ТзОВ «Інтер-прайд», так як спеціальна норма ч. 2 ст. 1172 ЦК України в цьому випадку не може бути застосована, оскільки ТзОВ «ТРАНС- МАГІСТРАЛЬ» або ТзОВ «Інтер-прайд» діяли не за дорученням генпідрядника як замовника за договорами підряду, а діяли за договором транспортного експедирування (глава 65 ЦК України) та за договором надання послуг (глава 63 ЦК України) відповідно. Це ж саме стосується відповідальності інших сторонніх організацій, залучених генпідрядником за прямими договорами, відмінними від договорів підряду, а саме встановлення відповідальності третіх осіб за заподіяну шкоду на загальних підставах (ст.1166 ЦК України).
Додатково відповідач-1 наголосив на безпідставності позовних вимог позивача (з посиланням на ч. 2 ст. 1172 ЦК України), оскільки вони грунтуються виключно на суб'єктивних та бездоказових припущеннях позивача, що заподіювачем шкоди є саме генпідрядник - ТзОВ «ПБФ ГРУП», жодним чином не доводячи належними та допустимими доказами, в чому саме полягала протиправність поведінки генпідрядника та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, позивач обгрунтовує наявність заподіяної шкоди застрахованому автомобілю, який незаконно та без достатніх правових підстав перебував на закритому будівельному об'єкті без нагляду водія, саме неправомірними діями невідомої фізичної особи на об'єкті будівництва, який є закритою територією для сторонніх осіб.
Відповідач-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та аналогічних запереченнях відповідача-1.
Третя особа в письмових поясненнях зазначила, що відповідно до умов договору №ІП100122 від 10.01.2022, укладеного третьою особою з відповідачем-2, третя особа надавала послуги вантажно-підіймальними механізмами (з урахуванням вантажно-розвантажувальних послуг та необхідного персоналу) на будівельному об'єкті, що розташований на вул. М.Рибалка, 5-А, у м. Києва. З метою виконання умов даного договору, третьою особою були укладені відповідні договори з ТзОВ «Травентіна», а саме договір №110122/1 від 11.01.2022 суборенди вантажно-підіймальних механізмів та договір №110122/2 від 11.01.2022 надання вантажно-розвантажувальних послуг та необхідного персоналу. ТзОВ «Травентіна» своїм листом повідомило, що 08.02.2022 під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалки, 5А, стався випадок падіння опалубки на автомобіль МАЗ транспортної організації, що забезпечувала її перевезення. Відповідальна особа ТзОВ «Травентіна» ОСОБА_2 перебував на об'єкті будівництва та був присутній в момент зазначеного випадку. Хто саме був винний в випадку падіння опалубки ТзОВ «Травентіна» не відомо, оскільки службове розслідування не проводилося в зв'язку з відсутністю претензій сторонніх організацій до ТзОВ «Травентіна» та відсутністю постраждалих осіб. При цьому ТзОВ «Травентіна» заперечує причетність та вину її співробітника ОСОБА_2 до даного випадку. Додатково ТзОВ «Травентіна» повідомило, що товариство з будь-якими іншими організаціями, в тому числі з ПрАТ «УСК Княжа», ТзОВ «Рибалко-Компані» та ТзОВ «ПБФ Груп» на об'єкті будівництва, що розташований на вул. Рибалка, 5А, будь-яких прямих договірних відносин не мало, окрім вищезазначених договорів з суборенди та надання послуг укладених з ТзОВ «Інтер-прайд».
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
11.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво №РА110719 (далі - договір генпідряду).
За цим договором генпідрядник зобов'язується власними або залученими силами та засобами у відповідності до умов договору виконати комплекс підготовчих робіт на об'єкті замовника: «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом на вулиці Рибалка, 5-А, у Шевченківському районі міста Києва», а замовник прийняти та оплатити їх.
07.11.2019 до договору генерального підряду на капітальне будівництво №РА110719 від 11.07.2019 укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої замовниками виступають Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» (замовник 1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Девелоп» (замовник 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «Елізіум буд» (замовник 3).
07.07.2021 між Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0MA, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МАГІСТРАЛЬ» (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №102-ТМ.
За цим договором транспортного експедирування експедитор зобов'язувався за дорученням клієнта та за його рахунок виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язувався приймати належним чином надані послуги та здійснювати їх оплату у порядку, передбаченому цим договором.
10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-прайд» (виконавець) було укладено договір №ІП100122.
Предметом даного договору є надання виконавцем послуг вантажно-підіймальними механізмами (з урахуванням вантажно-розвантажувальних послуг та необхідного персоналу) та організація роботи при виконанні будівельно-монтажних робіт на будівельному об'єкті за адресою: «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом на вулиці Рибалка, 5-А, у Шевченківському районі міста Києва».
Згідно п. 1.4. договору №ІП100122 від 10.01.2022 виконавець має право залучати для виконання умов договору третіх осіб. При цьому відповідальність за виконання третіми особами законодавчих вимог з охорони праці, пожежної безпеки, техніки безпеки, охорони навколишнього природного середовища, вимог законодавства щодо охорони земельних ділянок, санітарних норм, норм податкового законодавства та інших умов чинного законодавства України, покладається на виконавця.
01.02.2022 між фізичною особою-підприємцем Левицьким Богданом Володимировичем (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МАГІСТРАЛЬ» (наймач) було укладено договір найму транспортних засобів №01/02/22-ОА.
За цим договором наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) транспортний засіб «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
08.02.2022 в м. Києві на вул. М.Рибалки, 5А внаслідок падіння опалубки з крану було пошкоджено транспортний засіб «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
08.02.2022 щодо вищезазначеного випадку водій транспортного засобу «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернувся із письмовою заявою до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві.
Вказану подію було зареєстровано до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події Шевченківського управління поліції за №8390 від 08.02.2022.
Згідно довідки, складеної ДОП ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, транспортний засіб «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був пошкоджений 08.02.2022 в м. Києві, на вул. М.Рибалки, 5А в результаті падіння опалубки з крану.
Надалі страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі вказаної заяви та наданих документів позивачем було складено страхові акти №220000537405 від 05.07.2022, №220000537405-1 від 02.12.2022, №220000537405-2 від 26.01.2023, відповідно до яких було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 379 712,05 грн.
З огляду на факт виплати позивачем страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів страхового відшкодування у розмірі 379 712,05 грн.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило страхове відшкодування в розмірі 379 712,05 грн у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «МАЗ 4371», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Надалі позивач в порядку, передбаченому ст.ст. 1166, 1172, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів виплаченого страхового відшкодування в розмірі 379 712,05 грн.
За змістом ст. 1166 ЦК України, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить:
- неправомірність (протиправність) поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювана шкоди як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до частини 2 статті 1172 ЦК замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Для виникнення у особи обов'язку по відшкодуванню шкоди відповідно до вимог частини 2 статті 1172 ЦК України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідні спеціальні умови, які визначаються залежно від суб'єктного складу відповідних відносин, зокрема існування договору підряду та дія підрядника за завданням замовника.
Отже, якщо шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/342/16 та у постановах Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 6-1083цс15, від 28.11.2011 у справі № 3-117гс11.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку (ч. 2 ст. 838 ЦК України).
Таким чиним конструкція зазначених норм ЦК України передбачає, що після укладання генпідрядником подальших прямих договорів субпідряду або підряду, перехід відповідальності замовника відшкодувати шкоду, заподіяній іншій особі субпідрядником або підрядником (тобто не генпідрядником) переходить саме на генпідрядника, оскільки у цьому разі саме генпідрядник виступає замовником перед іншими субпідрядними та підрядними організаціями, які залучалися генпідрядником, і діяли саме за завданням генпідрядника як замовника, а не за завданням відповідачів, які не є стороною за зазначеними договорами.
Водночас, відповідальність наступних замовників за договорами підряду за спеціальною підставою (ч. 2 ст. 1172 ЦК України) перекладається на наступних замовників за неправомірні дії своїх підрядників, в результаті яких було заподіяно шкоду, які в свою чергу діяли за завданням такого замовника, в залежності від ланки ланцюгу на якому було встановлено таку неправомірну поведінку підрядника, за обов'язкової умови наявності доказів таких протиправних дій або бездіяльності підрядника.
Третя особа в своїх поясненнях зазначила, що відповідно до умов договору №ІП100122 від 10.01.2022, укладеного між відповідачем та нею, останнє надавало послуги вантажно-підіймальними механізмами (з урахуванням вантажно-розвантажувальних послуг та необхідного персоналу) на будівельному об'єкті, що розташований на вулиці Рибалка, 5-А, у Шевченківському районі міста Києва.
З метою виконання умов договору №ІП100122 від 10.01.2022 третьою особою були укладені відповідні договори з ТзОВ «Травентіна», а саме договір суборенди вантажно-підіймальних механізмів та договір надання вантажно-розвантажувальних послуг та необхідного персоналу. Відповідно до умов цих договорів ТзОВ «Травентіна» надавало вантажно-підіймальні механізми та необхідний персонал, який забезпечував роботу та обслуговування вантажно-підіймальних механізмів для повного циклу вантажно-розвантажувальних послуг на об'єкті будівництва.
Відповідно до умов договорів під час надання послуг на будівельному об'єкті ТзОВ «Травентіна» організовувало та забезпечувало виконання вимог законодавчих та нормативних актів з охорони праці та «Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання» (НПАОП 0.00-1.80-18) на будівельному об'єкті, призначала працівника, який здійснював відомчий нагляд в частині безпечного переміщення вантажів ВПМ, своїми наказами призначала відповідальних осіб (в тому числі кранівників, обслуговуючий персонал) та стропальників із числа інженерно-технічних працівників відповідальних за організацію робіт і виконання вимог законодавчих та нормативних актів з охорони праці на будівельному об'єкті.
Під час вантажно-розвантажувальних робіт 08.02.2022 за адресою: м. Київ, вул. М.Рибалки, 5А відповідальна особа ТзОВ «Травентіна» відповідно до умов договорів перебувала безпосередньо на об'єкті будівництва та була присутня в момент випадку падіння опалубки. Хто саме був винний в пошкодженні автомобіля ТзОВ «Інтер-прайд» невідомо, оскільки вантажно-розвантажувальними роботами при наданні послуг та використання вантажно- підіймальних механізмів відповідно до умов договорів займалися виключно співробітники ТзОВ «Травентіна», одним з яких був ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, відповідальність сторонніх організацій, залучених генпідрядником за прямими договорами, відмінними від договорів підряду, та встановлення відповідальності третіх осіб за заподіяну шкоду встановлюється на загальних підставах (ст. 1166 ЦК України) без застосування спеціальної норми (ст. 1172 ЦК України), оскільки відсутні саме спеціальні підстави відповідальності - наявність прямих договорів підряду з відповідачем та дія за завданням відповідача.
Слід також зазначити, що положення статті 1187 ЦК України «Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Підвищена небезпека в розумінні цієї статті є об'єктивною категорією, не пов'язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об'єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій.
Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.
Частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки закон встановлює винятки, за яких на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування: якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду, тобто таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
За змістом викладених положень при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що власник такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні власники (володільці) об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
У зв'язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обов'язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20.
Як встановлено судом та не спростовано позивачем, відповідачі станом на момент пошкодження транспортного засобу не були власниками джерела підвищеної небезпеки - крана.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідачі зобов'язані відшкодувати позивачу виплачене ним страхове відшкодування.
За частиною 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 2 статті 48 ГПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Судом також враховано, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законодавством. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи те, що позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибалко-компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП», яка визначені відповідачами за позовом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у даній справі.
У той же час суд звертає увагу позивача на те, що останній, з урахуванням встановлених вище обставин, не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом до належного відповідача за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, понесені останнім судові витрати на підставі статті 129 ГПК України компенсації позивачу не підлягають та залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.10.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.