вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2440/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (04200, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, корп. А)
до Публічного акціонерного товариства «УКРАТОММАШ» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14)
про стягнення 68734,70 грн. вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (далі - ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРАТОММАШ» (далі - ПАТ "УКРАТОММАШ", відповідач) про стягнення 68734,70 грн. вартості безпідставно набутого майна, що підлягає відшкодуванню.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та ПАТ «УКРАТОММАШ» було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114103КО54ВР016 від 04.01.2016 р. Сторони уклали додаткову угоду від 29.12.2018 р. до вказаного договору, якою дійшли взаємної згоди про продовження дії договору до 31.12.2019 р. Згідно з п. 11.2 договору договір вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк, але такі зміни внесено не було, тому договір припинив свою дію з 31.12.2019 р. Однак, відповідачем не було припинено споживання природного газу та, відповідно, було отримано природний газ у листопаді 2021 року в обсязі 4374,49 куб. м і не оплачено його, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 68734,70 грн. вартості безпідставно набутого майна (природного газу) і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалу суду від 04.08.2025 р. було отримано позивачем 04.08.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Крім того, ухвалу суду від 04.08.2025 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення поштового відправлення 0601180078022 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Водночас, встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, а також строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
За таких обставин, повернення поштою рекомендованого листа із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19.
Також суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2025 р. у справі № 911/2440/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов чи інших пояснень або заперечень щодо позовних вимог відповідачами до матеріалів справи не подано.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
04.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «УКРАТОММАШ» (споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № № 114103КО54ВР016, відповідно до умов якого ПАТ «УКРАТОММАШ» було присвоєно ЕІС код 56Х930000000120J.
Згідно з п 1.1 договору постачальник зобов'язувався передати у власність споживача у 2016 році товар (газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах і строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2 договору договір вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.
29.12.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та Публічне акціонерне товариство «УКРАТОММАШ» уклали додаткову угоду від 29.12.2018 р. до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016, якою дійшли взаємної згоди про продовження дії договору до 31.12.2019 р.
Як зазначав позивач, у подальшому строк дії договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016 не продовжувався, однак Публічне акціонерне товариство «УКРАТОММАШ» продовжувало споживати природний газ у ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ».
Поряд з цим, 30.11.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та Публічне акціонерне товариство «УКРАТОММАШ» уклали додаткову угоду до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016, відповідно до якої на підставі листа від 10 листопада 2021 р. № 21 сторони прийшли до взаємної згоди розірвати дію договору в частині постачання газу з 01 грудня 2021 р.
Як слідує з позову, Публічне акціонерне товариство «УКРАТОММАШ» спожило природний газу у листопаді 2021 року в обсязі 4374,49 куб.м.
Зазначена обставина відповідачем не заперечена і не спростована.
Обсяги розподіленого природного газу підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГРМ - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про розподілений (доставлений) газ споживачу з ЕІС кодом 56Х930000000120J (ПАТ «УКРАТОММАШ») з 01.11.2021 р.по 30.11.2021 р.
Оскільки ПАТ «УКРАТОММАШ» було зареєстровано в Реєстрі постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» на підставі укладеного договору № 41ВВ-417-1945-21 від 04.01.2016 р., з урахуванням того, що відповідачем не було припинено споживання природного газу після закінчення строку дії зазначеного договору, обсяги відібраного природного газу споживачем ПАТ «УКРАТОММАШ» були віднесені за алокацією на постачальника ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» за період споживання природного газу, а саме - листопад 2021 року.
ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» зазначало, що позивач поставив відповідачу у листопаді 2021 року природний газ в обсязі 4374,49 куб.м загальною вартістю 68734,70 грн., розрахованою, виходячи з середньозваженої ціни на природний газ за даними Української енергетичної біржі, однак вартість отриманого газу залишилась відповідачем не оплаченою, у зв'язку з чим товариство і звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна (природного газу).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі з огляду на таке.
ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, затвердженої постановою НКРЕКП № 527 від 21.04.2017 р.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2493 від 30.09.2015 р., постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно із п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС встановлено, що інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
За змістом п.п. 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Зокрема, Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі - без зазначення кінцевої дати.
Відповідно до абз. 3 пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, до закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником «останньої надії».
Поряд з цим, відповідно до п. 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для взаєморозрахунків між ними.
Згідно з п. 6 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Згідно зі ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу", суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками; необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 (далі - Правила), вони розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Згідно п. 3 розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу II Правил).
У пункті 5 розділу II Правил визначені істотні умови договору постачання природного газу, до яких належать, зокрема: обсяги природного газу, що замовляється споживачем; режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду; ціна постачання природного газу за договором; порядок та строки проведення розрахунків; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.
Відповідно до пункту 9 розділу II Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника "останньої надії", зобов'язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VII цих Правил.
Пунктом 10 розділу II Правил визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Поряд з цим, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» та Публічним акціонерним товариством «УКРАТОММАШ», не був продовжений належним чином, у відповідності до п. 11.2 договору, однак відповідач продовжував споживати газ, що постачався йому позивачем.
Укладеною 29.12.2018 р. додатковою угодою сторони погодили, що договір від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016 діє до 31.12.2019 р.
Доказів подальшого продовження строку дії договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016 до матеріали справи не надано, однак 30.11.2021 р. сторони уклали додаткову угоду до договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 р. № 114103КО54ВР016 про розірвання договору, відповідно до якої погодили, що строк дії договору в частині постачання газу закінчується 01 грудня 2021 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Суд відзначає, що на момент укладення додаткової угоди від 30.11.2021 р. дія договору була припинена (з 31.12.2019 р.).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, правочинів, інших юридичних фактів.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, отриманий відповідачем від позивача природний газ, обсяги якого були спожиті без договору, в силу зазначеної норми закону є безпідставно отриманим майном.
Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовуються його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Аналогічні висновки зроблені у подібних правовідносинах в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.10.2020 р. у справі № 911/1317/19, від 24.12.2020 р. у справі № 906/1216/19, від 28.12.2020 р. у справі № 910/5418/19, від 17.02.2021 р. у справі № 922/1318/20, від 24.02.2021 р. у справі № 910/12062/19, від 08.07.2021 р. у справі № 910/8040/20.
У даному випадку відповідачем у листопаді 2021 року було набуто без достатньої підстави майно у вигляді природного газу в обсязі 4374,49 куб.м, яке належало ТОВ “КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ».
Наведена обставина, як зазначалося вище, підтверджується відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГРМ - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про розподілений (доставлений) газ споживачу з ЕІС кодом 56Х930000000120J (ПАТ «УКРАТОММАШ») з 01.11.2021 р.по 30.11.2021 р.
Поряд з цим, матеріали справи не містять ані заперечень відповідача стосовно самого факту отримання ним природного газу у листопаді 2021 року, ані доказів на підтвердження таких заперечень.
Тобто, природний газ у листопаді 2021 року був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень, відмов або повідомлень про відмову в прийнятті газу, і доказів протилежного матеріали справи не містять.
Разом з цим, як зазначалося вище, відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача об'єкту, який підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГРМ, та присвоєння споживачу оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
Відповідно до п. 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі - для взаєморозрахунків між споживачами та його постачальником.
Водночас, пунктом 10 Правил постачання природного газу визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
Доказів щодо вчинення відповідачем дій з самостійного припинення газоспоживання до матеріалів справи не надано.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у спірних правовідносинах усіх трьох необхідних елементів виникнення кондикційних правовідносин - факт набуття відповідачем майна (газу в обсязі 4374,49 куб.м), факт набуття відповідачем цього майна саме за рахунок позивача (в результаті постачання газу саме позивачем), та факт відсутності письмових доказів, які б свідчили про наявність договірних зобов'язань між сторонами у листопаді 2021 року.
Таким чином, факт споживання відповідачем належного позивачу природного газу в листопаді 2021 року в обсязі 4374,49 куб.м судом встановлений і по суті відповідачем не заперечений та не спростований, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна, а саме - в сумі 68734,70 грн., вартість якого було обгрунтовано визначено позивачем, виходячи з середньозваженої ціни на природний газ за даними Української енергетичної біржі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також у позовній заяві було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме - 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, станом на час прийняття рішення позивачем, у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу), жодних доказів не подано, у зв'язку з чим у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРАТОММАШ» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14, код 03744184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (04200, м. Київ, вул. Полярна, буд. 20, корп. А, код 39592941) 68734 (шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 70 коп. вартості безпідставно набутого майна, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 06.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна