вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1942/25
Розглянувши матеріли справи за позовом Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області»
до Броварської міської ради Броварського району Київської області
та Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області
про визнання недійсними рішень
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
Від позивача: Вальчук Н.С.;
Від відповідача 1: Мовчан В.Л.;
Від відповідача 2: Мовчан В.Л.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» до Броварської міської ради Броварського району Київської області та Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання недійсними рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 відкрито провадження у справі № 911/1942/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/1942/25 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідачі проти позову заперечували. Також сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі відомі обставини справи, та надані суду всі наявні у них докази.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/1942/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2025 сторін повідомлено про перерву у судовому засіданні до 18.08.2025.
У зв'язку з відсутністю мережі «Internet» в Господарському суді Київської області, що перешкодило здійсненню фіксації судового процесу за допомогою системи ЄСІТС, судове засідання 18.08.2025 не відбулося і було перенесено на 29.08.2025.
У судовому засіданні 29.08.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідачів проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 29.08.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Релігійною організацією «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» (позивач) подано позов до Броварської міської ради Броварського району Київської області (відповідач 1) та Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області (відповідач 2), у якому просить:
- визнати недійсним пункт 3 рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 445 від 06.09.2022 «Про включення до переліку другого типу та передачу в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади», яким виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області включив до Переліку другого типу та передав в оренду терміном на п'ять років, без аукціону, комплекс (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вул. Максименка Сергія, буд. 1, серед яких: нежитлова будівля А, загальною площею 312,1 кв.м, що обліковується на балансі відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області та нежитлова будівля Б, загальною площею 102,0 кв.м, що обліковується на балансі Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».
- визнати недійсним пункт 9 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 826-23-08 від 31.08.2022 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою», яким Броварська міська рада Броварського району Київської області надала дозвіл Комунальному підприємству Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, в с. Княжичі Броварського району зі зміною цільового призначення із «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
- визнати недійсним пункт 12 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 826-23-08 від 31.08.2022 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою», яким Броварська міська рада Броварського району Київської області припинила право постійного користування земельною ділянкою Релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, 1 в с. Княжичі Броварського району Київської області у зв'язку з набуттям Броварською міською радою Броварського району Київської області права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
Позивач вважає вищенаведені рішення відповідачів незаконними та безпідставними, спрямованим на порушення законних прав та інтересів позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі прийнятого Броварською міською радою Броварського району Київської області незаконного рішення від 31.08.2022 № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою» та незаконного рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради № 445 від 06.09.2022 року «Про включення до переліку другого типу та передачу в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади», у позивача витребувано із його законного володіння (користування та постійного користування) об'єкти нерухомості (комплекс будівель та земельну ділянку) в порушення належної правової процедури.
Позивач зазначає, що на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування - Княжицької сільської ради Броварського району Київської області: рішення 19 сесії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 «Про передачу Княжицькій Свято-Преображенській церкві старого приміщення Будинку культури та сільської ради», рішення № 21 від 13.10.1998 IX сесії XXIII скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області «Про надання земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української православної церкви Преображення Господнього в межах села Княжичі» у 1998 році вищезазначені об'єкти нерухомості (комплекс будівель та спору з земельною ділянкою, на якій вони розташовані) були передані саме позивачу на праві постійного користування та користування. При цьому, відповідні рішення не скасовані, не оскаржені, зміни до них не вносилися, а відтак є чинними в повному обсязі.
Позивач стверджує, що жодних дій, передбачених ст. 149 Земельного кодексу України щодо вилучення земельних ділянок із постійного користування відповідач 1 не здійснив, а саме не звертався до землекористувача (позивача) з вимогою про вилучення земельної ділянки з постійного користування, відповідно, письмової незгоди не отримував, не вчинив жодних дій на вилучення земельної ділянки у судовому порядку. Наведене свідчить про свавілля відповідача 1 та порушення порядку вилучення земельної ділянки із постійного користування, тому рішення від 31.08.2022 № 826-23-08 та від 11.10.2022 № 856-34-08 прийняті з перевищенням наданих йому владних повноважень та у непередбачений законом спосіб, з порушенням положень статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України та статей 123, 124, 127 Земельного кодексу України.
Також, відповідачем 2 в незаконний та безпідставний спосіб позбавлено позивача права користування переданими йому у відповідності до діючих станом на 1998 рік нормативно-правові актів об'єктами нерухомості (комплексом будівель та споруд).
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх майнових прав та інтересів.
В ході розгляду спору відповідачі заперечували проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача права користування комплексом будівель та права постійного користування земельною ділянкою, обґрунтовуючи свою позицію тим, що до 1998 року та після прийняття рішень Княжицькою сільською радою і до моменту її реорганізації, комплекс будівель та земельна ділянка за адресою: вул. Максименка Сергія, 1 в с. Княжичі, Броварського району Київської області були і є комунальною власністю.
Щодо правомірності набуття позивачем права користування комплексом будівель, відповідачі у відзивах наголошують на тому, що рішення прийняті Княжицькою сільською радою не наділили позивача ані правом володіти та користуватися, ані правом власності на нерухоме майно та земельну ділянку, оскільки майно було передане на «утримання», тобто виключно для збереження, а правонаступником Княжицької сільської ради Броварського району Київської області є Броварська міська рада Броварського району Київської області, якій наразі належать відповідні об'єкти. Відповідачі посилаються на наявність у них виключного права розпорядження об'єктами комунальної власності на власний розсуд.
Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідачі стверджують, що Статут позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не вніс зміни до свого Статуту, передбачені ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», а тому не є суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою у відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України, відповідно, позивач не може мати на праві постійного користування земельну ділянку.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.
Рішенням 19 сесії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 передано на утримання Свято-Преображенській церкві с. Княжичі (на даний час - Релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області) приміщення:
- старе приміщення Будинку культури, для проведення церковного богослужіння;
- старе приміщення сільської ради під підсобне господарство.
Згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.09.2022, комплекс вказаних будівель та споруд, розташований на земельній ділянці за адресою: Київська область, Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Максименка Сергія, 1, за кадастровим номером 3221284001:01:007:0050.
25.11.1998 Релігійній громаді Української православної церкви Преображення Господнього с. Княжичі Броварського району Київської області видано Державний акт на право постійного користування 0,59 га землі ІІ-КВ № 001316, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7.
Державний акт на право постійного користування 0,59 га землі ІІ-КВ № 001316 виданий на підставі рішення ІV сесії ХХІІІ скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 13.10.1998 № 21 «Про надання земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української православної церкви Преображення Господнього в межах села Княжичі», яким:
- затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею релігійній громаді Української Православної Церкви Преображення Господнього в селі Княжичі;
- надано релігійній громаді Української Православної Церкви Преображення Господнього в постійне користування 0,59 га забудованих земель в селі Княжичі для обслуговування існуючих церковних споруд;
- надано дозвіл Київському відділенню інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею.
09.03.2016 земельну ділянку площею 0,59 га зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2016 № НВ-3206684532016, право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Релігійною організацією «Релігійна громада, Парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії УПЦ» за податковим номером 23582812. Також у даному витязі містяться відомості щодо форми власності даної земельної ділянки яка визначена як «комунальна власність».
Відомості про право постійного користування Релігійною Громадою земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 загальною площею 0,59 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31.05.2016.
У відповідності до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.09.2022 встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Туранською Ганною Богданівною, 01.08.2022 (номер запису про право власності 47559087), проведено державну реєстрацію щодо зміни права власності на нежитлову будівлю «А», загальною площею 312,1 кв.м та нежитлову будівлю «Б» загальною площею 102,0 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, 1, комплекс яких розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3221284001:01:007:0050 у комунальну власність Броварської міської ради Броварського району Київської області.
Вказана реєстраційна дія була проведена на підставі таких документів:
- Рішення «Про затвердження передавальних актів та прийняття майна Требухівської сільської ради Броварського району Київської області та Княжицької сільської ради Броварського району Київської області у комунальну власність Броварської міської ради Броварського району Київської області, серія та номер 98-04-08, видане Броварською міською радою Броварського району Київської області;
- Рішення «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району та Требухівської сільської ради Броварського району, шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області», серія та номер 14-01-08, видане 09.02.2021 Броварською міською радою Броварського району Київської області;
- Технічного паспорту серія та номер ТІ 01:1635-4324-2703-0398, отриманого 10.08.2022 Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ).
Викладені відомості підтверджуються також наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 307049841 від 10.08.2022.
Також у Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.09.2022, міститься інформація про те, що державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Крупкою Олександром Григоровичем, 10.08.2022 (номер запису про право власності № 47584762) проведено державну реєстрацію щодо зміни права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3221284001:01:007:0050, площею 0,5909 га, що за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, земельна ділянка 1, що полягає у передачі вказаної земельної ділянки із права постійного її користування Релігійної громади у комунальну власність Броварської міської ради.
Вказана реєстраційна дія була проведена на підставі:
- Акту приймання-передачі майна, без серії та номеру, від 13.07.2022, виданого Комісією з реорганізації Княжицької сільської ради Броварського району та Требухівської сільської ради Броварського району;
- Рішення «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району та Требухівської сільської ради Броварського району, шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області» № 14-01-08, виданого 09.02.2021 Броварською міською радою Броварського району Київської області;
- Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX, від 28.04.2021;
- Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» № 157-VIII від 05.02.2015;
- Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012.
31.08.2022 Броварська міська рада Броварського району Київської області, розглянувши клопотання юридичних та фізичних осіб, керуючись Земельним кодексом України, законами України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про оренду землі», «Про оцінку земель», пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні», враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології, архітектури та містобудування, постановила рішення № 826-23-08 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою», яким, згідно наявного в матеріалах справи витягу вирішено зокрема:
- Надати дозвіл Комунальному підприємству Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, в с. Княжичі, Броварського району зі зміною цільового призначення із «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
- Припинити право постійного користування земельною ділянкою Релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, в с. Княжичі, Броварського району Київської області, в зв'язку із набуттям Броварською міською радою Броварського району Київської області права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
Також судом встановлено, що згідно наявної у матеріалах справи копії витягу з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 06.09.2022 № 445 «Про включення до Переліку другого типу та передачу в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади», Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, з метою раціонального використання об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади, керуючись підпунктом 1 пункту «а» статті 29, частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2500-ІХ, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди держаного та комунального майна у період воєнного стану», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, Порядком передачі в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади, затвердженим рішенням Броварської міської ради Київської області від 01.10.2020 № 1987-83-07 (зі змінами), враховуючи рішення постійної комісії з оренди об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади (витяг з протоколів № 15 від 31.08.2022; № 16 від 01.09.2022), вирішив:
- Включити до Переліку другого типу та передати в оренду терміном на п'ять років, без аукціону, комплекс (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Максименка Сергія, 1, з них:
1) нежитлова будівля, А, загальною площею 312,1 кв.м, що обліковується на балансі відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області;
2) нежитлова будівля, Б, загальною площею 102,0 кв.м, що обліковується на балансі комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».
Відповідачі у відзивах зазначають, що позивач підпадає під дію ч. 7 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в редакції Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», який набрав чинності 28.12.2018.
Зокрема, на інтернет-сайті газети «Урядовий кур'єр» оприлюднено перелік релігійних організацій, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
У вказаному переліку під номером перебуває Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ, який розташований за адресою 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Максименко, 1.
У зв'язку з чим, відповідачі вважають, що Релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області», яка зареєстрована за адресою 07445, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Максименко, 1, входить до складу Російської православної церкви Московського Патріархату, однак, не привів свій Статут у відповідність до 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Також відповідачем 1 у його відзиві описано алгоритм утворення та ліквідації районів Броварського району Київської області, у підтвердження чого надано такі докази як:
- копію витягу з рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 14-01-08 від 09.02.2021 «Про реорганізацію Княжицької сільської ради Броварського району Київської області та Требухівської сільської ради Броварського району Київської області шляхом приєднання до Броварської міської ради Броварського району Київської області»;
- копію витягу з рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 98-04-08 від 25.03.2021 «Про затвердження передавальних актів та прийняття майна Требухівської сільської ради Броварського району Київської області та Княжицької сільської ради Броварського району Київської області у комунальну власність Броварської міської територіальної громади»;
- копію Додатку 6 до передавального акту Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 25.03.2021 № 98-04-08 «Перелік основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, що підлягають безоплатній передачі відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області».
- копію Додатку 8 до передавального акту Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 25.03.2021 № 98-04-08 «Перелік основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, що підлягають безоплатній передачі комунальному підприємству Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій»;
- копію рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 312-10-08 від 29.07.2021 «Про внесення змін до рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25.03.2021 № 98-04-08».
- копію рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 29.07.2021 № 312-10-08 «Перелік змін, що вносяться до рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25.03.2021 № 98-04-08 «Про затвердження передавальних актів та прийняття майна Требухівської сільської ради Броварського району Київської області та Княжицької сільської ради Броварського району Київської області у комунальну власність Броварської міської територіальної громади»;
- копію заяви Управління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) вх. № 5627/3 від 31.08.2022;
- копію листа Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» від 13.09.2022 № 6583/13.1/В;
- копію листа відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області від 05.09.2022 № 66/01-16;
- копію витягу з рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 11.10.2022 № 841-34-08 «Про надання дозволу на передачу комунального майна Броварської міської територіальної громади»;
- копію рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 25.10.2022 № 547 «Про затвердження умов передачі в оренду об'єкта комунальної власності Броварської міської територіальної громади без аукціону»;
- копію договору оренди № 53-22 від 01.12.2022;
- копію акту приймання-передачі від 01.12.2022;
- копію додаткової угоди № 1 від 02.12.2022 про внесення змін до договору оренди № 53-22 від 01.12.2022;
- копію листа управління з питань комунальної власності та житла Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28.12.2022 № 3.02-07/3/17181 «Про оренду комунального майна Броварської міської територіальної громади».
У відповіді на відзиви відповідачів, позивачем викладено обґрунтовані пояснення у спростування доводів відповідачів.
Однак, відповідачами не надано заперечень на відповідь позивача на їх відзиви, наведені позивачем у відповіді на відзиви обставини не заперечені та не спростовані.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд враховує наступні обставини та норми законодавства.
У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зокрема господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач посилався на порушення його права, як користувача комплексу будівель та права постійного користувача земельної ділянки, оскільки відповідачами порушено встановлений законом порядок витребування майна з користування та постійного користування від законного користувача.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визнання адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» та у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ХІ «Про утворення та ліквідацію районів» утворена Броварська міська територіальна громада, яка в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області є правонаступником прав та обов'язків Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.
Як визначено ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Таким чином, всі права та обов'язки правопопередника - Княжицької сільської ради Броварського району Київської області перейшли до правонаступника - Броварської міської територіальної громади, яка діє в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області, в тому числі і за рішеннями органу місцевого самоврядування - Княжицької сільської ради Броварського району Київської області: рішення 19 сесії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 «Про передачу Княжицькій Свято-Преображенській церкві старого приміщення Будинку культури та сільської ради» та рішення № 21 від 13.10.1998 IX сесії XXIII скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області «Про надання земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української православної церкви Преображення Господнього в межах села Княжичі».
Відповідно, правонаступництво не є підставою для спростування права позивача володіти та користуватися, в тому числі на праві постійного користування об'єктами нерухомості, які були передані позивачу Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області.
Майно (комплекс будівель та земельна ділянка) як були, так і залишились у комунальній власності, при цьому, відсутні підстави для припинення права, набутого позивачем на підставі рішень органу місцевого самоврядування - Княжицької сільської ради Броварського району Київської області: рішення 19 сесії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 «Про передачу Княжицькій
Свято-Преображенській церкві старого приміщення Будинку культури та сільської ради» та рішення № 21 від 13.10.1998 IX сесії XXIII скликання Княжицької сільської ради Броварського району Київської області «Про надання земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української православної церкви Преображення Господнього в межах села Княжичі».
Відносно тверджень відповідачів про те, що прийняті Княжицькою сільською радою рішення № 33 від 30 січня 1998 року та рішення № 21 від 13 жовтня 1998 року не наділили позивача ані правом володіти, користуватися, ані правом власності на нерухоме майно та земельну ділянку, оскільки майно було передане на «утримання», тобто виключно на збереження, суд погоджується з аргументами позивача та бере до уваги норми Цивільного Кодексу Української РСР в редакції 27.12.1996, що була чинна станом на момент прийняття рішень.
Рішенням 19 сесії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 передано на утримання Свято-Преображенській церкві с. Княжичі (на даний час - Релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області) приміщення:
- старе приміщення Будинку культури, для проведення церковного богослужіння;
- старе приміщення сільської ради під підсобне господарство.
Тобто, у відповідному рішенні від 30.01.1998 № 33 Княжицької сільської ради чітко визначено цільове використання позивачем переданого йому на утримання майна: для проведення церковного богослужіння та ведення підсобного господарства.
В редакції ст. 86 ЦК УРСР станом на 30 січня 1998 року, було визначено, що право власності в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна, а також, що відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Також на момент прийняття рішення діяв та був чинним Закон України «Про власність» у редакції від 22.12.1994.
Статтею 31 Закону України «Про власність» у редакції станом на 30 січня 1998 року визначено, що до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Частиною 2 ст. 32 Закону України «Про власність» суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про власність» було передбачено, що державні органи, уповноважені управляти державним майном, в тому числі здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про власність» визначено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
Оцінюючи чинні станом на 1998 рік норми права в сукупності, а також керуючись ст. 86 ЦК УРСР у редакції станом на 30 січня 1998 року, якою визначено, що відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами, суд бере до уваги вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування» у редакції від 21.05.1997 у відповідності до ч. 5 ст. 60 якого передбачено, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, а також змогу передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, питання їхнього відчуження вирішувати, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» у редакції від 21.05.1997 передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Враховуючи системний аналіз вищенаведених норм права, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що по своїй правовій природі Рішення 19-ї сесії Княжицької сільської ради Депутатів Броварського району Київської області від 30.01.1998 № 33 «Про передачу Княжицькій Свято-Преображенській церкві старе приміщення Будинку культури та сільської ради» є рішенням ради, яку територіальною громадою с. Княжичі уповноважено 30.01.1998 розпорядитися об'єктами нерухомості комунальної власності (старими приміщеннями Будинку культур та сільської ради) та передати їх на утримання Церкві.
Судом також встановлено, що чинним законодавством України передбачено наявність речових прав на чуже майно. Так, відповідно до приписів ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є, зокрема і право володіння - тобто речове право особи, яка фактично тримає у себе майно, що належить на праві власності іншій особі.
Суть права володіння полягає у тому, що особа, яка фактично утримує у себе чужу річ не є її власником, однак ставиться до неї як до своєї, і вважає, що їй належить можливість здійснювати усі правомочності власника.
Відповідно до ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Згідно зі ст. 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Приписами ст. 399 Цивільного кодексу України визначено, що право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна.
Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1).
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч. 2).
З огляду на те що, відповідачем не спростовано обґрунтовані доводи позивача про те, що останній є законним користувачем комплексу будівель, та жодним чином не спростовано тверджень позивача про те, що
- володілець, в особі Релігійної Громади, від володіння майном не відмовився;
- власником майна, в особі Броварської міської ради, майно від володільця - Релігійної Громади, не витребовувалося, підтвердженням чого позивачем надано такий доказ як лист Броварської міської ради від 28.03.2023 № 1.12.4-15/01/4761);
- частина майна лише частково знищена на підставі Акту обстеження земельної ділянки під розміщення блоку підсобних приміщень на території Української православної церкви Преображення Господнього в с. Княжичі по вул. Київській, Броварського району від 24.03.2004, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що оскільки Броварська міська рада є правонаступником всього майна Княжицької сільської ради, то в силу Закону вона є правонаступником прав, а також обов'язків Княжицької сільської ради, а тому, беззаперечно повинна була дотриматися процедури права набуття та обов'язку залишення у праві постійного користування вказаного комплексу будівель за Релігійною Громадою с. Княжичі на земельній ділянці, яка також знаходиться у Релігійної Громади на праві постійного користування що і є характерною ознакою універсального правонаступництва.
Як вбачається з викладеного вище, передача об'єктів права комунальної власності виконано у відповідності до чинного на той момент Закону і жодних із перелічених вище підстав для припинення права володіння вказаним будівлями Релігійної Громади не існувало та не існує.
Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-X; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ також зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
В результаті цього позивач на підставі ч. 2 ст. 17 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» «правомірно очікував» на продовження безоплатного користування цим майном. При цьому, мовчазна згода відповідача 2 на бездоговірне і безоплатне користування позивачем у попередні роки робила «правомірні очікування» позивача щодо користування майном вагомими.
Таким чином, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції дії відповідача 2 щодо постановлення 06.09.2022 рішення № 445 про включення до переліку другого типу та передачу в оренду терміном на п'ять років, без аукціону, комплексу (будівлі та споруди) за адресою: Київська обдасть, Броварський район, село Княжичі, вул. Максименка Сергія, 1 є невиправданим втручанням у мирне володіння майном Релігійної громади, тобто, втручання відбувається не «згідно із законом», суперечить «легітимній меті» і є незаконним.
У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності чи права користування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.
Таким чином, рішення Княжицької сільської ради № 33 від 30.01.1998 року як підстава набуття права користування позивачем на комплекс будівель, є чинним, а позивач обґрунтовано довів те, що витребування у позивача комплексу будівель, переданих у володіння та користування для «утримання» на підставі рішення відповідача 2 № 445 від 06.09.2022 відбулось шляхом порушення процедури витребування, визначеної наведеними вище нормами чинного законодавства України.
Судом також перевірено надані позивачем докази, що підтверджують право позивача постійного користування земельною ділянкою 3221284001:01:007:0050 та встановлено наявність у позивача оригіналу Державного акту на право постійного користування 0,59 гектарів землі ІІ - КВ № 001316, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 7.
Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України визначено виключний перелік осіб, які можуть набувати землю за правом постійного користування.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, в тому числі і релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (п. «в» ч. 2).
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Згідно із ст.ст. 125 та 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV.
Статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у постійне користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стаття 28 Закону № 1952-IV визначає, що під час проведення державної реєстрації право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які передають земельні ділянки у власність або у користування, оскільки, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування і буде вважатися заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.
Наведені у своїй сукупності вище норми законодавства вказують на те, що реєстрацію похідних речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності право постійного користування, можна проводити не після державної реєстрації права власності держави або територіальної громади на ці земельні ділянки, а одночасно з реєстрацією похідного речового права на земельну ділянку.
Також, згідно пункту 81І Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при пригляді цивільних справ» передбачено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.
У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Як визначено ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент прийняття оскаржуваних рішень), яка регулює «Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування», земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу (ч.1).
Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально (ч. 2).
Відповідачами не спростовано доводи позивача про те, що Броварська міська рада Броварського району Київської області та Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, не отримували письмової згоди землекористувача - позивача на припинення права постійного користування земельною ділянкою, адже такої не існувало відповідно, і незгоди на те, чого не було також позивач не надавав, відповідач 1 до суду за таким витребуванням не звертався за відсутності на це законних підстав.
Суд враховує доводи позивача та зазначає, що у постанові від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголосив, що за наявності правових підстав для припинення права постійного користування, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування ділянкою здійснюється в судовому порядку.
Враховуючи обґрунтовані доводи позивача про те, що позивач згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою не надавав, категорично заперечував проти припинення його права постійного користування земельною ділянкою, відповідач 1 не звертався із будь-якими позовами до суду по суті питань припинення права користування позивача земельною ділянкою з кадастровим номером 3221284001:01:007:0050, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області від 31.08.2022 № 826-32-08 є незаконним та суперечить вимогам ч. 2 ст. 149 Земельного Кодексу України, а відтак не може припиняти право законного користувача - позивача на постійне користування земельною ділянкою та не породжує жодних змін майнового права позивача, оскільки таке може бути змінене виключно на підставі рішення суду, а не на підставі рішення органу державної влади.
Також суд критично оцінює доводи відповідачів про те, що позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а відтак, на думку відповідачів, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України не є суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності, оскільки позивач не вніс зміни до свого статуту.
Відповідачі стверджують, що позивач входить до складу Російської православної церкви Московського Патріархату, оскільки на офіційній Інтернет сторінці газети «Урядовий кур'єр» оприлюднено перелік релігійних організацій, які підпадають під дію частини сьомої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та під номером 223 якого (сторінка 19) перебуває Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ, який розташований за адресою: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Максименко 1, релігійним центром якого є РПЦ.
Абзацом 2 частини 2 статті 3 даного Закону передбачено, що Перелік релігійних організацій в Україні, афілійованих (пов'язаних однією чи декількома ознаками, визначеними статтею 51 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації») з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
З моменту набрання чинності даного Закону і на дату прийняття рішення у справі, даного визначеного Переліку не існує, а тому релігійна організація, у відповідності до вимог ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» може бути припинена виключно у передбачених Законом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійна організація може бути припинена:
1) у зв'язку з її реорганізацією або ліквідацією;
2) за рішенням суду у разі порушення цього Закону.
Частина 2 ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає випадки припинення релігійної організації у судовому порядку (виключний перелік):
1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;
2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганням на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;
3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);
4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій;
5) засудження її уповноважених осіб за вчинення злочину проти основ національної безпеки України або за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 161, 190, 209, 258 - 258-6, 436 - 438, 442, 447 Кримінального кодексу України;
6) невиконання у встановлений цим Законом строк передбаченого статтею 30 цього Закону припису про усунення порушення;
7) виявлення неодноразових фактів використання релігійної організації для цілей поширення пропаганди ідеології «русского міра»;
8) виявлення порушень вимог щодо створення і діяльності релігійної організації, керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснювала або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, установлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідачами не наведено жодних обґрунтувань та не надано доказів, які б підтверджували порушення Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Також судом досліджено та встановлено, що в оприлюдненому на офіційній Інтернет сторінці газети «Урядовий кур'єр» Переліку релігійних організацій, які підпадають під дію частини сьомої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», під номером 223 якого (сторінка 19) перебуває Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ, тобто особа, відмінна від позивача. У зведеній таблиці до Переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» відсутні відомості щодо релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області».
При цьому, відповідний Перелік не містить ідентифікаційних кодів, що унеможливлює достовірне встановлення будь-якої приналежності позивача до наведеної у Переліку під номером 223 особи. Сама по собі ідентифікація зроблена відповідачами лише за адресою реєстрації, що ґрунтується на припущеннях і не має ознак достовірності.
Позивачем обґрунтовано доведено, що позивач та юридична особа під номером 223 у таблиці до Переліку - це дві різні юридичні особи.
Релігійна організація «Релігійна громада парафії на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» зареєстрована 30.01.1991 року за адресою: Україна, 07445, Київська обл., село Княжичі, Броварський район, вулиця Максименка, будинок 1, за кодом ЄДРПОУ 23582812.
Релігійна організація «Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ», зареєстрована 28.04.1998 року за адресою: Україна, 07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вулиця Максименка, будинок 43А, за кодом ЄДРПОУ 25667389.
Вочевидь у зведеній таблиці допущено помилку (описку) щодо адреси монастиря.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати про невідповідність Статуту позивача вимогами Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», позивач в розумінні ч. 7 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» не відноситься до переліку релігійних організацій які повинні були у строк не пізніше 3-х місяців з моменту набрання чинності змін у вигляді ч. 7 ст. 12, внести відповідні зміни до свого Статуту.
Згідно зі ст. 29. Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: забезпечення релігієзнавчої експертизи за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті у двомісячний термін забезпечила проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом (Російською Православною Церквою).
Для виконання цього завдання було створено Експертну групу, до складу якої увійшли п'ятеро професорів, докторів наук та один кандидат наук фахівці у галузі релігії, історії церкви, свободи совісті, державно-конфесійних відносин, богослов'я, які мають фахові наукові публікації з історії, соціології, філософії, релігії взагалі та у сфері дослідження Східного Православ'я.
Таким чином, щодо позивача відсутній Висновок релігієзнавчої експертизи та не встановлена у визначеному законодавством порядку належність до організацій, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та або тимчасово окупувала частину території України».
Відповідно, у відповідача 1 були відсутні підстави вважати, що позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, та заперечувати відповідно до статті 92 Земельного кодексу України наявність у позивача правосуб'єктності на право постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.
На переконання суду наведені позивачем обґрунтовані обставини підтверджують той факт, що право користування (утримання) комплексу будівель, та право постійного користування земельною ділянкою у законний спосіб встановлені саме за позивачем, і у протиправний, не передбачений чинним законодавством порядок, незаконно з такого користування відповідачами витребувані.
Указані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що усі дії по відношенню до об'єктів нерухомого майна, вчинені відповідачами, та направлені на витребування такого майна, здійснено відповідачем без наявних на те у нього правових підстав, за рахунок постановлення незаконних, а відтак і недійних рішень.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з них.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним пункт 3 рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 445 від 06 вересня 2022 «Про включення до переліку другого типу та передачу в оренду об'єктів комунальної власності Броварської міської територіальної громади» щодо включення до Переліку другого типу та передачі в оренду терміном на п'ять років, без аукціону, комплексу (будівлі та споруди) за адресою: Київська область, Броварський район, село Княжичі, вул. Максименка Сергія, буд. 1: нежитлової будівлі А, загальною площею 312,1 кв.м, що обліковується на балансі відділу культури Броварської міської ради Броварського району Київської області та нежитлової будівлі Б, загальною площею 102,0 кв.м, що обліковується на балансі Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій».
3. Визнати недійсним пункт 9 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 826-23-08 від 31 серпня 2022 року «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою» щодо надання дозволу Комунальному підприємству Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, земельна ділянка 1, в с. Княжичі Броварського району зі зміною цільового призначення із «для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
4. Визнати недійсним пункт 12 рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 826-23-08 від 31 серпня 2022 року «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, припинення права користування земельною ділянкою» щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» площею 0,5909 га по вул. Максименка Сергія, 1 в с. Княжичі Броварського району Київської області у зв'язку з набуттям Броварською міською радою Броварського району Київської області права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:007:0050.
5. Стягнути з Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15, код ЄДРПОУ 04054932) на користь Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» (07445, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Максименка Сергія, 1, код ЄДРПОУ 23582812) 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15, код ЄДРПОУ 26376375) на користь Релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього Бориспільської єпархії Української православної церкви с. Княжичі Броварського району Київської області» (07445, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Максименка Сергія, 1, код ЄДРПОУ 23582812) 6 056,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 05.11.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін