вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2361/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до Кагарлицької міської ради (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1)
про стягнення 212277,62 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 09-5347/24-БО-Т від 25.12.2023 р., у тому числі - 153103,10 грн. основної заборгованості, 24521,30 грн. пені, 6117,03 грн. 3% річних, 28536,19 грн. інфляційних втрат,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Кагарлицької міської ради (далі - відповідач) про стягнення 212277,62 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 09-5347/24-БО-Т від 25.12.2023 р., у тому числі - 153103,10 грн. основної заборгованості, 24521,30 грн. пені, 6117,03 грн. 3% річних, 28536,19 грн. інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 09-5347/24-БО-Т про постачання природного газу від 25.12.2023 р., згідно з яким у період з січня по березень 2024 року відповідачеві було поставлено природний газ на загальну суму 667310,52 грн., який було оплачено частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 153103,10 грн. основного боргу, 24521,30 грн. пені, 6117,03 грн. 3% річних, 28536,19 грн. інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказану ухвалу було отримано позивачем та відповідачем 28.07.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
13.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.08.2025 р. (вх. № 11177/25 від 13.08.2025 р.), за змістом якого відповідач не заперечує проти сплати вартості спожитого газу, однак заперечує проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, адже загальна вартість цього договору на дату укладання становить 595940,04 грн., однак позивач поставив природного газу на суму 667310,52 грн. Відповідач зазначає, що Кагарлицька міська рада є державною установою, а тому сплатити зазначені кошти за поставлений газ було неможливо. З огляду на викладене, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме - в частині сплати основної заборгованості за договором постачання природного газу № 09-5347/24-БО-Т від 25.12.2023 р. у розмірі 153103,10 грн.
15.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 15.08.2025 р. (вх. № 11277/25 від 15.08.2025 р.), за змістом якої позивач зазначив, що відповідач визнав позов в частині основного боргу та просив повернути 50% судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України. Також позивач вказує, що договором визначено, що фактичний обсяг спожитого природного газу визначається в актах, тому відповідач повинен був контролювати обсяги спожитого природного газу.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
25.12.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Кагарлицькою міською радою (споживач) було укладено договір № 09-5347/24-БО-Т постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах договору.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 січня 2024 року до 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 36,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2024 року - 12,00 тис. куб. метрів, лютий 2024 року - 11,00 тис. куб. метрів, березень 2024 року - 9,00 тис. куб. метрів, квітень 2024 року - 4,00 тис. куб. метрів.
Відповідно до пункту 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4 п. 3.5 договору.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 667310,52 грн., у тому числі - від 12.02.2024 р. на суму 273798,14 грн., від 11.03.2024 р. на суму 207042,44 грн., від 10.04.2024 р. на суму 186469,94грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.
Відповідачем було частково оплачено поставлений ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» газ в сумі 514207,42 грн., що підтверджується Інформацією щодо надходження коштів на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», відкритий у АТ «Ощадбанк», від контрагента Кагарлицька міська рада (273798,14 грн. за актом від 12.02.2024 р. та 207042,44 грн. за актом від 11.03.2024 р.) та заявою № 125/3/2-8684 від 28.03.2025 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 33366,84 грн.
З огляду на зазначене, у Кагарлицької міської ради утворилась заборгованість за отриманий природний газ у сумі 153103,10 грн., у зв'язку з чим ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і звернулось з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору заборгованість за отриманий від позивача природний газ відповідач в повному обсязі не сплатив.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві б/н від 13.08.2025 р. (вх. № 11177/25 від 13.08.2025 р.) визнав позов в частині позовних вимог щодо стягнення вартості спожитого газу та просив суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме - в частині сплати основної заборгованості за договором постачання природного газу № 09-5347/24-БО-Т від 25.12.2023 р. у розмірі 153103,10 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Поряд з цим, згідно зі ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу (ч. 6 ст. 236 ГПК України).
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований. Окрім того, відповідач визнав позов в частині позовних вимог щодо стягнення вартості спожитого газу.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 153103,10 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, визнаною відповідачем, і такою, що підлягає задоволенню
Відповідач, не заперечуючи розміру наявної заборгованості, заперечував проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що Кагарлицька міська рада вчиняла всіх необхідних дій для оплати спожитого газу. Також відповідач посилався на те, що загальна вартість договору про постачання природного газу № 09-5347/24-БО-Т від 25.12.2023 р. на дату укладання становила 595940,04 грн., однак позивач поставив природного газу на суму 667310,52 грн., тому сплата відповідачем зазначених коштів за поставлений газ була неможливою, адже Кагарлицька міська рада є державною установою.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов?язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Як зазначалося вище, матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 667310,52 грн., у тому числі - від від 12.02.2024 р. на суму 273798,14 грн., від 11.03.2024 р. на суму 207042,44 грн., від 10.04.2024 р. на суму 186469,94грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Як встановлено судом, природний газ на загальну суму 667310,52 грн. був прийнятий відповідачем та відповідно до п. 2.4 договору обсяги спожитого газу були погоджені в акті приймання-передачі природного газу, тому посилання відповідача на те, що ціна договору змінилася, судом відхиляються.
Також, суд зазначає, що докази звернення до позивача з листом про вирішення питання зі сплати боргу, про який вказує у відзиві відповідач, у матеріалах справи відсутні, а інших доказів вжиття заходів задля вирішення питання зі сплати боргу матеріали справи не містять.
Щодо твердження відповідача про неможливість сплати коштів за поставлений газ, адже Кагарлицька міська рада є державною установою, суд вважає за необхідне відзначити таке.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 р. у справі № 908/1076/17.
Окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 24521,30 грн. пені.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 24521,30 грн., нарахованої за період з 16.05.2024 р. по 15.11.2024 р. на підставі п. 7.2 договору, який, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 6117,03 грн. 3% річних та 28536,19 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 6117,03 грн., нарахованих за період з 16.05.2024 р. по 27.03.2025 р. на суму 186469,94 грн. та за період з 28.03.2025 р. по 07.07.2025 р. на суму 153103,10 грн., який, за висновком суду, є арифметично вірним та обґрунтованим.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 28536,19 грн., нарахованих на суму заборгованості 186469,94 грн. за період з 16.05.2024 р. по 27.03.2025 р. та на суму заборгованості 153103,10 грн. за період з 28.03.2025 р. по 07.07.2025 р., і, за висновком суду, також є арифметично вірним та обґрунтованим.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у даній справі у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на заявлене позивачем клопотання, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2025 р. постановлено повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 50% судового збору у розмірі 918,57 грн., розрахованого, виходячи з розміру визнаних відповідачем позовних вимог в частині стягнення вартості спожитого газу. Водночас, решта судового збору в розмірі 1628,76 грн., розрахованого, виходячи з розміру позовних вимог в частині стягнення вартості спожитого газу (50%) та розміру позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (100 %) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) на користь Кагарлицької міської ради (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 1, код 04054613) 153103 (сто п'ятдесят три тисячі сто три) грн. 10 коп. основної заборгованості 24521 (двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять одну) грн. 30 коп. пені, 6117 (шість тисяч сто сімнадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 28536 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1628 (одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн. 76 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна