вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1783/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б)
до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А)
про стягнення 11104789,00 грн. вартості майна в порядку реституції,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Карпухін Я.В. (ордер № 1272300 від 24.05.2023 р.; посвідчення адвоката № 4522 від 31.05.2011 р.);
від відповідача: Семко В.Ю. (ордер АІ № 1661463 від 21.07.2024 р.; посвідчення адвоката № 7110/10 від 19.10.2018 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (далі - ТОВ “Київщина-Житло», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Київське лісове господарство» (далі - ДП “Київський лісгосп», відповідач) про стягнення 9009548,53 грн. вартості майна в порядку реституції (квартири АДРЕСА_1 , площею 130,30 кв.м.; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 101,60 кв.м.; квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,9 кв.м.), а також 2219214,31 грн. збитків у зв'язку із знеціненням квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 101,60 кв.м. та 332567,04 грн. збитків у зв'язку із знеціненням квартири АДРЕСА_1 , площею 130,30 кв.м.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що згідно з договором від 09.02.2006 р. Обухівська міська рада Обухівського району Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» та Державне підприємство “Київське лісове господарство» домовились про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по вул. Каштановій в м. Обухові. Зокрема, сторони визначили, що з метою успішної реалізації проекту, вказаного у пункті 1.1 цього договору, Державне підприємство “Київське лісове господарство» погоджується на вилучення Обухівською міською радою Обухівського району Київської області земельної ділянки лісового фонду, розміром 5 га, що розташована в Обухівському лісництві Державного підприємства “Київське лісове господарство», квартал 60, для подальшого будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» на цій земельній ділянці житлового комплексу, будівельна адреса якого вказана в пункті 1.1 цього договору; Обухівська міська рада Обухівського району Київської області передає Товариству з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» у тимчасове користування земельну ділянку, вказану у пункті 2.1 цього договору, під будівництво житлового комплексу. Протягом дії договору від 09.02.2006 р. додатковою угодою від 16.02.2006 р., угодою від 27.01.2010 р., додатковою угодою від 05.02.2010 р., додатковою угодою від 01.06.2010 р. сторонами вносилися доповнення та зміни до договору. Крім того, 03.08.2010 р. між сторонами за договором від 09.02.2006 р. і громадянином України ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги. На виконання зазначених правочинів ДП “Київське лісове господарство» отримало від позивача 3 квартири: квартиру № 109 по вул. Сорокаріччя Жовтня в м. Києві, буд. № 130/57, площею 130,30 кв.м.; квартиру № 225 в м. Києві по вул. Георгія Гонгадзе, буд. 21, загальною площею 101,60 кв.м.; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 77,9 кв.м.
Як зазначав позивач, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.09.2020 р. у справі № 372/2777/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2021 р., вказані договори були визнані недійсними, у зв'язку з чим позивач, звертаючись до суду за позовом у даній справі, керуючись статтею 216 Цивільного кодексу України, просив стягнути з Державного підприємства “Київське лісове господарство» в порядку реституції вартість переданих за договорами квартир - квартири АДРЕСА_1 , площею 130,30 кв.м.; квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 101,60 кв.м., та збитки, спричинені знеціненням даних квартир у зв'язку з курсовим коливанням.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2021 р. у даній справі позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з ДП “Київське лісове господарство» на користь ТОВ “Київщина-Житло» 9009548,53 грн. вартості квартир в порядку реституції та збитки у розмірі 1557635,91 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 р. рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 р. у справі № 911/1783/21 було змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Київське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" 9009548,53 грн. грошових коштів в порядку реституції та 158507,77 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити".
Постановою Верховного Суду від 07.02.2023 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 р. та рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2021 р. у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 9009548,53 грн. вартості майна в порядку реституції було скасовано, і справу № 911/1783/21 в цій частині постановлено передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 р. залишено без змін.
Як зазначено у постанові Верховного Суду, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам відповідача, за змістом яких останній не погоджувався із визначеною позивачем вартістю квартир на підставі довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості, оскільки вважав, що дані довідки є неналежними та недопустимими доказами для визначення вартості квартир, з огляду на те, що відповідно до положень Податкового кодексу України такі довідки можуть використовуватись тільки для оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власного майна, та звертав увагу судів на те, що для визначення у цій справі вартості майна може бути використана тільки ринкова вартість майна, яка визначається незалежним оцінювачем з оформленням результатів оцінки відповідно до законодавства і з складанням звіту про оцінку майна. Окрім того, відповідач посилався на положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та лист Фонду державного майна України, звертав увагу на те, що частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування вартості того, що одержане за недійсним правочином, лише у разі неможливості здійснити реституцію у натурі, однак позивачем не доведено неможливості повернення квартир в натурі, відповідно, й підстав для стягнення їх вартості. Також відповідач посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 р. у справі № 6-3104цс16, та зазначав те, що предмет недійсного правочину перебуває у власності третіх осіб, що, на його думку, виключає можливість застосування до даних правовідносин положень частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України. Окрім того, оскільки судами встановлено лише факт виконання позивачем недійсного правочину та не досліджувалося питання щодо виконання даного правочину іншими його сторонами, Верховний Суд вважав передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування до даних правовідносин положень статті 216 Цивільного кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2022 р., для нового розгляду справи № 911/1783/21 було визначено суддю Господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 р. було прийнято до провадження справу № 911/1783/21 в частині нового розгляду позовної вимоги про стягнення 9009548,53 грн. вартості майна в порядку реституції, призначено підготовче засідання.
Підготовче засідання відкладалось.
23.05.2023 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 13.05.2023 р. (вх. № 1628/23 від 23.05.2023 р.) щодо позиції Верховного Суду, викладеної в постанові про направлення даної справи на новий розгляд, в яких позивач просив стягнути кошти в порядку реституції з огляду на те, що квартири вибули із власності відповідача та на теперішній час належать іншим особам; нові власники квартир, яким відповідачем були передані на виконання недійсних договорів спірні квартири, є добросовісними набувачами, і передача цих квартир на користь відповідача з боку ТОВ “Київщина-Житло» була добровільною, тому у позивача відсутні правові підстави для визнання недійсними правочинів щодо передачі зазначених квартир нинішнім власникам, як і не є можливим витребування зазначених квартир за приписами статей 387-390 ЦК України. Відтак, позовні вимоги у даній справі ТОВ “Київщина-Житло» були заявлені, керуючись положеннями ст. 216 ЦК України, якою встановлено правові наслідки недійсності правочину.
24.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли пояснення щодо обставин справи б/н від 24.05.2023 р. (вх. № 10131/23 від 24.05.2023 р.), в яких останній зазначає про відсутність, на його думку, правових підстав для стягнення коштів з ДП “Київське лісове господарство» в порядку реституції, оскільки відповідач права власності на спірні квартири не набував і не мав права їх відчужувати. Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 р. у справі № 6-3104цс16, положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Водночас, всі дійсні власники набули квартири безоплатно, тому у позивача, на переконання відповідача, є не лише можливість, але і право витребувати ці квартири в порядку ч. 3 ст. 388 ЦК України. Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду у разі застосування реституції допускається тільки двостороння реституція. В постанові від 27.07.2022 р. (справа № 766/16332/20) Верховний Суд висловив правову позицію, що правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору. На думку відповідача, виходячи із того, що він не здійснив виконання недійсного договору в зв?язку з неможливістю виконання, застосування реституції не допускається. Щодо вартості квартир відповідач зазначає, що оціночна вартість нерухомого майна застосовується лише для оподаткувания доходів фізичних осіб від продажу власного майна і не є тотожною ринковій вартості, про що свідчить лист ФДМУ. У заяві про збільшення позовних вимог позивач посилається на звіти про оцінку майна, які виконані на замовлення позивача, однак ці звіти не є допустимими доказами, оскільки отримані з порушенням закону у зв'язку з тим, що позивач не може бути замовником оцінки спірних квартир, оскільки він не є власником спірних квартир і не є особою, якій доручали замовити оцінку власники квартир.
24.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на збільшення позовних вимог б/н від 24.05.2023 р. (вх. № 10132 від 24.05.2023 р.), за змістом яких останній зазначає, що звіти, на які посилається позивач в своїй заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог від 02.05.2023 р., були отримані з порушенням закону та в них були допущені численні порушення норм чинного законодавства з оцінки майна, у зв'язку з чим вони не можуть бути прийняті в якості допустимих доказів щодо збільшення розміру позовних вимог.
Суд відзначає, що на момент надходження до суду заперечень відповідача на збільшення позовних вимог, заява про збільшення позовних вимог від позивача не надходила.
24.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 24.05.2023 р. (вх. № 10133/23 від 24.05.2023 р.) про застосування позовної давності, в якій останній зазначає, що, передаючи відповідачу в 2006 році дві спірні квартири в обмін на виконання ним зобов'язань щодо земельної ділянки в кварталі 60, позивач знав чи повинен був знати, що земельна ділянка в кварталі 60 не може бути передана для будівництва в м. Обухові, і відповідач не може виконати цих зобов'язань, як і Обухівська міська рада, оскільки ця ділянка знаходиться поза межами м. Обухова. Вимагаючи у відповідача повернення спірних квартир або їх вартості, позивач ще в 2006 році знав чи повинен був знати про порушення своїх прав. Таким чином, трирічний строк позовної давності щодо вказаних вимог, на переконання відповідача, сплив.
24.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 24.05.2023 р. (вх. № 10134/23 від 24.05.2023 р.) про витребування доказів, за змістом якої останній просив суд:
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код ЄДРПОУ 33629567) належним чином завірену копію договору № 21/04 від 21 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ “Проектно консалтингова група» та ТОВ “Київщина-Житло» на проведення оцінки майна - житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 21, кв. 225, та житлової чотирикімнатної квартири загальною площею 130,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно консалтингова група» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6-А, код ЄДРПОУ 38744969) належним чином завірену копію договору № 21/04 від 21 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ “Проектно консалтингова група» та ТОВ “Київщина-Житло» на проведення оцінки майна - житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 21, кв. 225, та житлової чотирикімнатної квартири загальною площею 130,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ;
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код ЄДРПОУ 33629567) належним чином завірену копію договору купівлі-продажу від 31.05.2006 р., укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ “Київщина-Житло» щодо житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , та належним чином завірену копію реєстраційного посвідчення № 022931 від 07.06.2006 р., виданого Київським МБТІ;
- витребувати у Київського міського бюро технічної інформації (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в) інформацію про всіх власників квартири за адресою: АДРЕСА_5 , та належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на цю квартиру за період з першої реєстрації права власності на квартиру по теперішній час;
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код ЄДРПОУ 33629567) належним чином завірену копію правовстановлюючих документів щодо житлової чотирикімнатної квартири загальною площею 130,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ;
- витребувати у Київського міського бюро технічної інформації (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в) інформацію про всіх власників квартири за адресою: АДРЕСА_6 , та належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на цю квартиру за період з першої реєстрації права власності на квартиру по теперішній час.
Вказане клопотання у подальшому було залишене судом без розгляду з підстав, зазначених в ухвалі від 12.12.2024 р.
25.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 25.05.2023 р. (вх. № 10216/23 від 25.05.2023 р.) про залучення третьої особи, за змістом якої останній просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Обухівську міську раду Київської області, яка (заява) в подальшому ухвалою від 20.05.2024 р. залишена судом без розгляду з мотивів, зазначених в ухвалі.
31.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від ДП “Київське лісове господарство» надійшла заява б/н від 29.05.2023 р. (вх. № 10601/23 від 31.05.2023 р.) про зупинення провадження у справі, відповідно до якої відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 911/1783/21 до вирішення іншої справи № 372/2777/19, яка переглядається за нововиявленими обставинами, оскільки саме це рішення Обухівського районного суду Київської області стало підставою для звернення до суду ТОВ “Київщина-Житло» з позовом у даній справі про стягнення вартості майна в порядку реституції. За таких обставин, на переконання відповідача, розгляд справи № 911/1783/21 об'єктивно неможливий до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у зазначеній вище справі № 372/2777/19.
06.06.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ “Київщина-Житло» через систему “Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання (заяву) ДП "Київське лісове господарство" б/н від 05.06.2023 р. (вх. № 1774/23 від 06.06.2023 р.), за змістом яких ТОВ "Київщина-Житло" заперечувало проти заяви відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Обухівської міської ради Київської області, оскільки в даній заяві ДП “Київський лісгосп» не зазначено, на які саме права чи обов'язки Обухівської міської ради та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі № 911/1783/21 за позовом про стягнення коштів з ДП “Київський лісгосп» на користь ТОВ “Київщина-житло». При цьому, позивач відзначав, що Обухівська міська рада рішенням 30 сесії № 297-30-ІУ від 23.02.2006 р. надала дозвіл ТОВ "Київщина-Житло" на виготовлення матеріалів відбору земельної ділянки орієнтовною площею 5,8 га, наміченої для відведення в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів по вул. Каштановій, при умові відшкодування збитків ДП "Київський лісгосп". Крім того, вказаним рішенням вирішено вилучити із складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63 виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га з метою подальшої передачі ТОВ "Київщина-Житло", а в подальшому рішенням 8 сесії № 65-8-У від 30.11.2006 р. міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,8 га в користування на умовах оренди ТОВ "Київщина-Житло" та узгодила укладання відповідного договору оренди. ТОВ "Київщина-Житло" в якості відшкодування збитків ДП "Київський лісгосп" передало останньому та Обухівській міській раді у власність низку квартир.
У подальшому, як зазначає позивач, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.09.2020 р. та ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20.01.2021 р. про виправлення описки в цивільній справі № 372/2777/19 договір від 09.02.2006 р. про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу, укладений між Обухівського міською радою Київської області, ТОВ “Київщина-житло» та ДП “Київський лісгосп», з додатковою угодою від 16.02.2006 р., угодою від 27.01.2010 р. про внесення змін до договору від 09.02.2006 р. додатковою угодою від 05.02.2010 р., додатковою угодою від 01.06.2010 р. було визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2021 р. вказане судове рішення в даній справі було залишено в силі. У свою чергу, в постанові від 07.02.2023 р. у даній господарській справі № 911/1783/21 Верховний Суд зазначив, зокрема, що суд апеляційної інстанції при застосуванні статті 216 Цивільного кодексу України також не досліджував питання щодо виконання Обухівською міською радою Київської області та Державним підприємством “Київський лісгосп» умов договору від 09.02.2006 р. про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу. Лише при розгляді позовних вимог про стягнення збитків апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Державне підприємство “Київський лісгосп» погоджувало, а Обухівська міська рада вилучала земельну ділянку площею 5 га в кварталі 60 Обухівського лісництва. Тобто, Верховним Судом була надана вказівка лише щодо необхідності дослідження питань виконання даного правочину іншими його сторонами, а не щодо залучення всіх його сторін до розгляду справи.
З огляду на викладене, позивач просив суд відмовити у задоволенні заяви ДП “Київський лісгосп» про залучення Обухівської міської ради до участі у справі в якості третьої особи.
07.06.2023 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ “Київщина-житло» надійшла заява б/н від 02.05.2023 р. (вх. № 11109/23 від 07.06.2023 р.) про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд розглядати позовні вимоги у справі № 911/1783/21 про стягнення з Державного підприємства “Київський лісгосп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-житло» в порядку реституції коштів за квартири № 109 в будинку 130/57 по пр-ту Голосіївський в м. Києві та № 225 в буд. 21 по вул. Машинобудівників в м. Києві, за цінами, що існують на теперішній час у відповідності із Звітами про оцінку, а саме - стягнути з Державного підприємства “Київське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-житло» (код ЄДРПОУ 33629567) в порядку реституції загалом 11104789,00 грн.
Вказану заяву було прийнято ухвалою суду від 20.02.2025 р. з підстав, зазначених в ухвалі, у зв'язку з чим подальший розгляд справи (в частині вимог, які були направлені на новий розгляд) здійснювався за позовною вимогою про стягнення 11104789,00 грн. вартості майна в порядку реституції.
12.06.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ “Київщина-Житло» через систему “Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання (заяву) ДП "Київське лісове господарство" б/н від 10.06.2023 р. (вх. № 1832/23 від 12.06.2023 р.), згідно яких позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про витребування доказів, оскільки остання не містить: обґрунтування неможливості подання такої заяви разом з поданням відзиву з причин, що не залежали від неї; не зазначено обставини, які можуть підтвердити докази, що просить витребувати відповідач, або аргументи, які вони можуть спростувати; заходів, яких ДП “Київський лісгосп» вжило для отримання цих доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримання цих доказів.
12.06.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ “Київщина-Житло» через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 12.06.2023 р. (вх. № 1842/23 від 12.06.2023 р.), відповідно до якого позивач просить суд долучити лист ДП “Київський лісгосп» № 02-357 від 27.09.2005 р. щодо відмови від користування та передачі земельної ділянки Обухівській міській раді задля подальшої передачі її у користування ТОВ “Київщина-житло»; Витяг з рішення Обухівської міської ради 30 сесії № 297-30-ІУ від 23.02.2006 р. "Про розгляд питань по регулюванню земель них відносин"; акт технічного обстеження лісових площ, що передаються до відведення ДП “Київський лісгосп» та ТОВ “Київщина-житло» (в кварталі 63 виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 р. було зупинено провадження у даній справі до вирішення справи Обухівського районного суду Київської області № 372/2777/19.
10.04.2024 р. через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 10.04.2024 р. (вх. № 3851/24 від 10.04.2024 р.) про поновлення провадження у справі, відповідно до якого останній просить суд поновити провадження у справі № 911/1783/21, оскільки постановою Верховного Суду від 03.04.2024 р. у справі № 372/2777/19 було скасовано постанову Київського апеляційного суду від 07.11.2023 р. та залишено в силі ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25.07.2023 р. Таким чином, позивач відзначає, що фактично розгляд справи № 372/2777/19 завершився, оскільки в перегляді судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2024 р. було поновлено провадження у справі 911/1783/21 та призначено підготовче засідання на 20.05.2024 р.
23.04.2024 р. через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 23.04.2024 р. (вх. № 3320 від 23.04.2024 р.) про залучення співвідповідача, відповідно до якого останній просить суд залучити до участі у даній справі Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) в якості співвідповідача, яке ухвалою від 20.05.2024 р. було залишено судом без розгляду з мотивів, зазначених в ухвалі.
29.04.2024 р. через систему “Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення б/н від 28.04.2024 р. (вх. № 4581/24 від 29.04.2024 р.) на клопотання позивача про залучення співвідповідача.
16.05.2024 р. через систему “Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 16.05.2024 р. (вх. № 5226/24 від 16.05.2024 р.) щодо передачі квартир, відповідно до яких останній, зокрема, зазначає, що спірні квартири могли бути передані ДП “Київський лісгосп» тільки за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, дарування чи міни. Однак, додаткові угоди щодо передачі спірних квартир не тільки нотаріально не посвідчені (що робить її нікчемними відповідно до ст. 220 ЦК України), а навіть не містять істотних умов договору купівлі-продажу, дарування чи міни, що відповідно до ст. 638 ЦК України дає підстави вважати додаткові угоди неукладеними. Водночас, додаткові угоди щодо цих квартир не мають ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки вони не створюють, не змінюють та не припиняють прав та обов'язків сторін спору. Таким чином, відповідач вважає, що додаткові угоди щодо спірних квартир не мають юридичного значення, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
16.05.2024 р. через систему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.05.2024 р. (вх. № 5239/24 від 16.05.2024 р.) про витребування доказів, за змістом прохальної частини якого останній просить суд задовольнити заяву про витребування доказів від 24.05.2023 р. із наступними змінами: 1. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код ЄДРПОУ 33629567) належним чином засвідчену копію договору № 21/04 від 21.04.2023 р., укладеного між ТОВ “Проектно консалтингова група» та ТОВ “Київщина-Житло» на проведення оцінки майна - житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 21, кв. 225 та житлової чотирикімнатної квартири загальною площею 130,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; 2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно консалтингова група» (03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6-А, код ЄДРПОУ 38744969) належним чином засвідчену копію договору № 21/04 від 21.04.2023 р., укладеного між ТОВ “Проектно консалтингова група» та ТОВ “Київщина-Житло» на проведення оцінки майна - житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 21, кв. 225 та житлової чотирикімнатної квартири загальною площею 130,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; 3. Витребувати у Київського міського бюро технічної інформації (01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в) інформацію про всіх власників квартири за адресою: АДРЕСА_5 та належним чином засвідчені копії правовстановлюючих документів на цю квартиру за період з першої реєстрації права власності на квартиру по теперішній час.
Вказане клопотання було залишене судом без розгляду з підстав, зазначених в ухвалі суду від 12.12.2024 р.
17.05.2024 р. через систему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.05.2024 р. (вх. № 3969 від 17.05.2024 р.) про зупинення розгляду справи, згідно з яким останній просить суд зупинити провадження у справі № 911/1783/21 до вирішення іншої справи № 910/19229/23, що розглядається в порядку господарського судочинства. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору у справі Господарського суду м. Києва № 910/19229/23 є визнання недійсним договору № 21/04 від 21.04.2023 р. на проведення оцінки майна, на який посилається позивач у даній справі № 911/1783/21 у своїй заяві б/н від 02.05.2023 р. (вх. № 11109/23 від 07.06.2023 р.) про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог. Водночас, відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2024 р. у справі 910/19229/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач оскаржив рішення в апеляційному порядку, оскільки, на його думку, у справі № 911/1783/21 неможливо встановити та оцінити дійсність чи недійсність зазначеного договору оцінки.
17.05.2024 р. через систему “Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 17.05.2024 р. (вх. № 5254/24 від 17.05.2024 р.) щодо оцінки квартир, відповідно до яких останній, серед іншого, зазначає, що Звіт про оцінку житлової чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , є завідомо недостовірним.
20.05.2024 р. через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 19.05.2024 р. (вх. № 5301/24 від 20.05.2024 р.) про відкладення (перенесення) розгляду справи, за змістом прохальної частини якого останній просить суд відкласти підготовче засідання у даній справі для визначення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за зверненням позивача ціни спірного майна на момент розгляду судом справи про його повернення або відшкодування його вартості в разі неможливості повернення в натурі з метою уточнення позовних вимог.
10.06.2024 р. через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 07.06.2024 р. (вх. № 6155/24 від 10.06.2024 р.), відповідно до яких останній, серед іншого, зазначає, що 03.06.2024 р. він отримав відповідь на адвокатський запит від Київського міського бюро технічної інформації, в якій зазначалося, що за даними реєстрових книг даного бюро первинна реєстрація на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 21, кв. 225, була проведена 16.05.2006 р. Водночас, представник відповідача зауважує, що за період з дати первинної реєстрації права власності на квартиру (16.05.2006 р.) до 31.12.2012 р. право власності було зареєстровано тільки за двома фізичними особами, тобто, юридичні особи право власності на спірну квартиру не набували.
10.06.2024 р. через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 08.06.2024 р. (вх. № 6164/24 від 10.06.2024 р.) про відкладення (перенесення) розгляду справи, відповідно до якого останній зазначає, що не зможе взяти участь у підготовчому засіданні 13.06.2024 р. у даній справі. Поряд з цим, відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату або, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи на час проведення експертного дослідження та обмежений строк підготовчого провадження, зупинити провадження у справі відповідно до поданого раніше відповідачем клопотання від 16.05.2024 р. про зупинення провадження у справі.
12.06.2024 р. через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 11.06.2024 р. (вх. № 6329/24 від 12.06.2024 р.), за змістом якої останній, серед іншого, повідомляє, що 10.06.2024 р. Північним апеляційним господарським судом було відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19229/23 про визнання договору недійсним (до набрання рішенням законної сили в якій відповідач подавав клопотання про зупинення провадження у даній справі № 911/1783/21) і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.07.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2024 р. провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/19229/23.
08.07.2024 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про залучення правонаступника б/н, б/д (вх. № 7556/24 від 08.07.2024 р.), за змістом якої позивач просить суд залучити до участі у даній справі Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" як правонаступника відповідача, припиненого внаслідок реорганізації шляхом приєднання до ДСГП "Ліси України".
22.07.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшла заява б/н від 21.07.2024 р. (вх. № 5594 від 22.07.2024 р.) про заміну сторони її правонаступником, за змістом якої заявник повідомляє про завершення процедури реорганізації ДП "Київський лісгосп" шляхом приєднання останнього до ДСГП "Ліси України" та припинення юридичної особи відповідача, з огляду на що просить суд замінити відповідача у справі на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
25.10.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.10.2024 р. (вх. № 11935/24 від 25.10.2024 р.) про поновлення провадження у справі, за змістом якого Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" зазначає про набрання рішенням суду у справі № 910/19229/23 законної сили з огляду на прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови у вказаній справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 р. провадження у справі було поновлено, призначено підготовче засідання.
19.11.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника ДСГП "Ліси України" надійшло клопотання про витребування доказів б/н від 18.11.2024 р. (вх. № 13025/24 від 19.11.2024 р.), за змістом якого правонаступник відповідача просить суд на підставі ст. 81 ГПК України: 1. Витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової Світлани Василівни (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, оф. 149) належним чином засвідчену копію договору дарування, укладеного щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. 05.06.2009 р. №1556; 2. Витребувати у Київського міського бюро технічної інформації (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в) належним чином засвідчену копію договору дарування, укладеного щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. 05.06.2009 р. №1556 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інформації 17.06.2009 р. за реєстровим № 44883; 3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код ЄДРПОУ 33629567) належним чином завірену копію договору купівлі-продажу від 31.05.2006 р., укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ “Київщина-Житло» щодо житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , та належним чином завірену копію реєстраційного посвідчення № 022931 від 07.06.2006 р., виданого Київським МБТІ.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024 р. було замінено відповідача у даній справі ДП “Київський лісгосп» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» та відкладено підготовче засідання.
10.01.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача Горбайчук Л.В. надійшло клопотання б/н від 10.01.2025 р. (вх. № 305/25 від 10.01.2025 р.) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2025 р. було задоволено клопотання ДСГП “Ліси України» про витребування доказів б/н від 18.11.2024 р. (вх. № 13025/24 від 19.11.2024 р.), витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової Світлани Василівни (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А, оф. 149) належним чином засвідчену копію договору дарування, укладеного щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. 05.06.2009 р. № 1556, витребувано у Київського міського бюро технічної інвентаризації (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в) належним чином засвідчену копію договору дарування, укладеного щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. 05.06.2009 р. №1556 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 17.06.2009 р. за реєстровим № 44883, витребувано у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» належним чином завірену копію договору купівлі-продажу від 31.05.2006 р., укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ “Київщина-Житло» щодо житлової трикімнатної квартири загальною площею 101,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , та належним чином завірену копію реєстраційного посвідчення № 022931 від 07.06.2006 р., виданого Київським МБТІ, а також відкладено підготовче засідання на 20 лютого 2025 р.
27.01.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання б/н від 24.01.2025 р. (вх. № 1063/25 від 27.01.2025 р.) про надання копії договору купівлі-продажу від 31.05.2006 р. на виконання вимог ухвали суду.
03.02.2025 р. до Господарського суду Київської області від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В. надійшов лист № 4/01-16 від 27.01.2025 р. (вх. № 901/25 від 03.02.2025 р.), за яким на виконання ухвали суду надано належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 05.06.2009 р. за реєстровим № 1556.
07.02.2025 р. до Господарського суду Київської області листом КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" № 062/14-1406 від 06.02.2025 р. (вх. № 1022/25 від 07.02.2025 р.) на виконання ухвали суду надано копію договору дарування, посвідченого 05.06.2009 р. № 1556, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
12.02.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання б/н від 11.02.2025 р. (вх. № 2010/25 від 12.02.2025 р.) про долучення доказів, за яким ДСГП "Ліси України" просить долучити до матеріалів справи адвокатський запит № 02/02-1 від 02.02.2025 р. та лист БТІ № 0262/14-1537 від 10.02.2025 р.
18.02.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 17.02.2025 р. (вх. № 2254/25 від 18.02.2025 р.) у справі.
14.03.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 13.03.2025 р. (вх. № 3445/25 від 14.03.2025 р.) про долучення доказів, за яким відповідач просить суд долучити до матеріалів справи адвокатський запит № 12/02-1 від 12.02.2025 р., лист БТІ № 062/14-2745 від 12.03.2025 р., довідку щодо ОСОБА_3 від 13.03.2025 р.
17.03.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 16.03.2025 р. (вх. № 3517/25 від 17.03.2025 р.) щодо вартості майна.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2025 р. було закрито підготовче провадження і призначене судове засідання з розгляду справи по суті на 15.05.2025 р.
18.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло повідомлення про надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС № 12833 від 18.03.2025 р. (вх. № 3608/25 від 18.03.2025 р.).
05.05.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника ТОВ "Київщина-Житло" надійшла заява б/н від 05.05.2025 р. (вх. № 5998/25 від 05.05.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку було задоволено ухвалою суду від 08.05.2025 р.
12.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло повідомлення про надання доступу до запису судового засідання за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС № 15316 від 10.05.2025 р. (вх. № 6308/25 від 12.05.2025 р.).
13.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача щодо вартості майна б/н від 12.05.2025 р. (вх. № 6431/25 від 13.05.2025 р.).
У судовому засіданні 15.05.2025 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово представників позивача та відповідача, розпочато дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.06.2025 р.
26.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 26.05.2025 р. (вх. № 7122/25 від 26.05.2025 р.).
У судовому засіданні 12.06.2025 р. були присутніми представники позивача та відповідача, судом було продовжено дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 28.07.2025 р.
21.07.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява б/н від 21.07.2025 р. (вх. № 10171 від 21.07.2025 р) про участь в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2025 р., в режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 24.07.2025 р. було задоволено.
23.07.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
У судовому засіданні 28.07.2025 р. були присутніми представники позивача та відповідача, судом було продовжено дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.09.2025 р.
08.08.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 08.08.2025 р. (вх. 11018/25 від 08.08.2025 р.) про відсутність у матеріалах справи клопотання.
01.09.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 01.09.2025 р. (вх. № 11959/25 від 01.09.2025 р.), за змістом якої останній просив врахувати рішення судів, додані до заяви, під час розгляду справи.
У судовому засіданні 01.09.2025 р. були присутніми представники позивача та відповідача, судом було продовжено дослідження доказів у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.09.2025 р.
15.09.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надішли заперечення на клопотання (заяву) про врахування судових рішень б/н від 14.09.2025 р. (вх. № 12657/25 від 15.09.2025 р.).
17.09.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла промова в судових дебатах б/н від 17.09.2025 р. (вх. № 12786/25 від 17.09.2025 р.).
У судовому засіданні 18.09.2025 р. були присутніми представники позивача та відповідача, судом було завершено стадію з'ясування обставин справи і дослідження доказів та проведено судові дебати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2025 р. сторін було повідомлено, що оголошення судового рішення в порядку ст. 219 ГПК України відбудеться в судовому засіданні 19.09.2025 р.
У судовому засіданні 19.09.2025 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
09.02.2006 р. між Обухівською міською радою Київської області (сторона 1 за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (сторона 2 за договором) та Державним підприємством “Київський лісгосп» (сторона 3 за договором) був укладений договір про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу по вул. Каштановій в м. Обухові (далі - договір від 09.02.2006 р.).
Сторони визначили, що відносини, які склалися між ними, стали запорукою їх довгострокової і взаємовигідної співпраці з метою успішної реалізації проекту, вказаного у п. 1.1 цього договору, а саме: сторона 3 погоджується на вилучення стороною 1 земельної ділянки лісового фонду, розміром 5 га, що розташована в Обухівському лісництві ДП “Київський лісгосп», квартал 60, для подальшого будівництва стороною 2 на цій земельній ділянці Житлового комплексу, будівельна адреса якого вказана в п. 1.1 цього договору (п. 1.2.1 договору).
Точний розмір земельної ділянки, вказаної в п. 1.2.1 договору буде визначений після затвердження проекту відведення земельної ділянки (п. 1.2.2 договору).
Сторона 1 передає стороні 2 у тимчасове користування земельну ділянку, вказану у п. 2.1 цього договору, під будівництво житлового комплексу (п. 1.2.3 договору).
Відповідно до п.п. 1.2.4.1, 1.2.4.2 цього договору сторона 2 прийняла на себе функції інвестора-забудовника по фінансуванню витрат з реалізації проекта будівництва, вказаного у п. 1.1 цього договору, в тому числі - витрати з проектування та будівництва об'єкта, витрати, пов'язані з отриманням технічних умов, висновків та проведення комплексної експертизи проектної документації та інші витрати; зобов'язалась відшкодувати передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р. “Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» збитки, заподіяні стороні 3 вилученням земельної ділянки.
Згідно з п. 2.1.5 договору сторона 1 за результатами виконання зобов'язань має право отримати житлову площу побудованого комплексу у розмірах та в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.
Сторона 2 зобов'язалась виконувати в повному обсязі фінансування будівництва об'єкта у вигляді передачі матеріалів, перерахування коштів, надання послуг, пов'язаних з будівництвом, безпосередньо підрядним організаціям (п. 2.2.1 договору); передати частину побудованих площ стороні 1 та стороні 2 відповідно до положень розділу 3 цього договору (п. 2.2.5 договору).
Згідно з п. 2.3.2 договору сторона 3 зобов'язана та має право отримати від сторони 2 передбачене цим договором житло.
Розділом 3 договору сторони визначили порядок розподілу та передачі житлової площі об'єкту.
Згідно із п.п. 6.1, 6.2, 6.5 договору договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та затвердження сесією Обухівської міської ради і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; договір може бути змінений або (чи) доповнений. Всі зміни та доповнення, додатки повинні оформлюватись у письмовій формі; сторони зобов'язалися діяти спільно та всіляко сприяти одна одній.
Поряд з цим, 06 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (сторона 1) та Державним підприємством “Київський лісгосп» (сторона 2) був укладений договір про будівництво житлового комплексу, на земельній ділянці площею 15 га, що відведена в постійне користування стороні 2 в м. Ірпінь Київської обл. по вул. III Інтернаціоналу.
Згідно з Розділом 3 цього договору сторони домовились про порядок розподілу житлової площі об'єкту: ТОВ “Київщина-Житло» - 90%, та 10% - Державному підприємству “Київський лісгосп».
Додатковою угодою до договору про будівництво житлового комплексу від 06 травня 2006 року сторони внесли зміни до договору, згідно яких сторона 1 передала стороні 2 квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 101,60 кв. м. вартістю за один кв. м. - еквівалент 1878,94 доларів США.
Згідно з актом приймання-передачі від 16 липня 2006 року вказана квартира була передана ДП “Київський лісгосп».
Угодою про розірвання договору про будівництво житлового комплексу від 06.05.2006 р., укладеною 05.02.2010 р., договір про будівництво житлового комплексу від 06.05.2006 р. було розірвано сторонами.
Угодою від 27.01.2010 р. про внесення змін до договору від 09.02.2006 р. сторони договору домовились про передачу Обухівською міською радою Київської області ДП “Київський лісгосп» 3,5% кв. м. від загальної площі об'єкту.
05 лютого 2010 року Обухівська міська рада Київської області, ТОВ “Київщина-Житло» та ДП “Київський лісгосп» уклали додаткову угоду до договору від 09.02.2006 р., згідно якої квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 101,60 кв. м. було зараховано в якості часткового виконання Обухівською міською радою Київської області своїх зобов'язань перед ДП “Київський лісгосп», викладених в розділі 3 договору від 09.02.2006 р.
Додатковою угодою від 01 червня 2010 р. до договору від 09.02.2006 р. сторони підтвердили, що сторона 2 передала стороні 3, а сторона 3 прийняла наступне житло: квартиру АДРЕСА_1 площею 130,30 кв. м., квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 101,60 кв. м., квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 77,9 кв. м.
03 серпня 2010 року сторонами був укладений договір про відступлення права вимоги за договором від 09.02.2006 р., відповідно до якого ДП “Київський лісгосп» відступило своє право вимоги щодо квартири АДРЕСА_3 загальною площею 77,9 кв.м. гр. ОСОБА_1 . Згідно акту приймання-передачі квартири, яка знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_7 , від 01 жовтня 2010 року ТОВ “Київщина-Житло» передало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 77,9 кв. м.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 р. у справі № 911/1482/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.06.2018 р., було задоволено позов прокуратури Київської області та, зокрема, визнано недійсним рішення 30 сесії Обухівської міської ради Київської області четвертого скликання «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» № 297- 30 сесії-ІУ від 23.02.2006 р., яким вилучено зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га; визнано недійсним рішення 8 сесії Обухівської міської ради Київської області п'ятого скликання «Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин» № 65-8 сесії-У від 30.11.2006 р., яким затверджений проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» земельної ділянки, площею 5,8 га, у користування; визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Обухівською міською радою Київської області та ТОВ «Київщина-Житло» № 6192 від 20.12.2006 р., зі всіма змінами та доповненнями; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. № 14463133 від 15.07.2014 р.
За висновками господарських судів у справі № 911/1482/17 земельна ділянка лісового фонду Державного підприємства «Київський лісгосп» в кварталі 63, виділ 15, площею 5,8 га, на час виникнення спірних правовідносин за договором від 09.02.2006 р. знаходилась у власності держави, тому Обухівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, діяла з перевищенням повноважень щодо вилучення земельної ділянки для подальшої передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» під будівництво житлового комплексу.
За наслідком незаконності прийнятих Обухівською міською радою рішень судами був визнаний недійсним договір оренди відповідної земельної ділянки. Зокрема, суди зазначили, що Обухівська міська рада, в перевищення наданих їй статтею 149 Земельного кодексу України повноважень на розпорядження землями, уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-Житло» договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:100:0008 під будівництво житлового комплексу (№ 6192 від 20.12.2006 р.), тому цей договір в силу вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України є недійсним, оскільки, в тому числі, суперечить вимогам лісового та земельного законодавства.
У подальшому, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року та ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 січня 2021 року про виправлення описки в цивільній справі № 372/2777/19 договір від 09.02.2006 р. про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу, укладений між Обухівською міською радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» та Державним підприємством “Київський лісгосп», з додатковою угодою від 16.02.2006 р., угодою від 27.01.2010 р. про внесення змін до договору від 09.02.2006 р. додатковою угодою від 05.02.2010 р., додатковою угодою від 01.06.2010 р. визнано недійсним; договір від 03.08.2010 р. про відступлення права вимоги за договором від 09.02.2006 р., укладений між Обухівською міською радою Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло», Державним підприємством “Київський лісгосп» та ОСОБА_1 , визнано недійсними.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 р. вказані судові рішення залишені в силі.
З огляду на те, що договір від 09.02.2006 р. про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу, укладений між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» і Державним підприємством “Київський лісгосп», з додатковою угодою від 16.02.2006 р., угодою від 27.01.2010 р. про внесення змін до договору від 09.02.2006 р., додатковою угодою від 05.02.2010 р., додатковою угодою від 01.06.2010 р. та договір від 03.08.2020 р. про відступлення права вимоги за договором від 09.02.2006 р., укладений між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло», Державним підприємством “Київський лісгосп» і ОСОБА_1 , визнано судом недійсними, позивач у даній справі № 911/1783/21 (в частині вимоги, що розглядається судом під час нового розгляду справи) на підставі приписів ст. 216 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача в порядку реституції вартість переданих на виконання вказаного договору квартир.
Дослідивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги (щодо яких здійснюється новий розгляд) не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поряд з цим, приписами статей 73,74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Водночас, згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Відтак, судом враховуються обставини, встановлені судовими рішеннями у вищезазначених справах № 911/1482/17 та № 372/2777/19.
Водночас, при прийнятті рішення у справі № 372/2777/19 суд не вирішував питання щодо наслідків недійсності договору від 09.02.2006 р. про реалізацію проекту з будівництва житлового комплексу, укладений між Обухівською міською радою Обухівського району Київської області, Товариством з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» і Державним підприємством “Київський лісгосп».
Слід відзначити, що згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч. 2 ст. 216 ЦК України).
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).
Отже, за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення фактичного та правового становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину.
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування.
При цьому, правило статті 216 Цивільного кодексу України застосовується виключно до сторін правочину.
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 р. у справі № 925/1276/19 та від 27.07.2022 р. у справі № 766/16332/20 щодо застосування частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Так, у постановах Верховного Суду від 09.09.2021 р. у справі № 925/1276/19 та від 27.07.2022 р. у справі № 766/16332/20 сформовано наступні висновки: “Системне тлумачення абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 Цивільного кодексу України».
Щодо виконання договору від 09.06.2006 р. суд відзначає, що з матеріалів справи вбачається вчинення усіма сторонами даного правочину дій щодо його виконання. Зокрема, позивачем здійснювалася передача відповідачу згідно з додатковою угодою від 01 червня 2010 р. до договору від 09.02.2006 р. квартир (у тому числі - квартири АДРЕСА_1 площею 130,30 кв.м. та квартири АДРЕСА_8 (повернуто стару назву вулиці - Машинобудівників), буд. 21 загальною площею 101,60 кв.м.; відповідачем вчинялися дії щодо відмови від користування та передачі земельної ділянки Обухівській міській раді (що підтверджується долученими до матеріалів справи листом ДП “Київський лісгосп» № 02-357 від 27.09.2005 р. щодо відмови від користування та передачі земельної ділянки Обухівській міській раді задля подальшої передачі її у користування ТОВ “Київщина-житло»; Витягом з рішення Обухівської міської ради 30 сесії № 297-30-ІУ від 23.02.2006 р. "Про розгляд питань по регулюванню земель них відносин"; актом технічного обстеження лісових площ, що передаються до відведення ДП “Київський лісгосп» та ТОВ “Київщина-житло» (в кварталі 63 виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га)); Обухівською міською радою приймалися відповідні рішення щодо вилучення земельної ділянки та передачі її в оренду під будівництво.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що договір укладався щодо будівництва на земельній ділянці, яка розташована поза межами міста Обухів, оскільки за наданими до матеріалів справи доказами вбачається, що вказана земельна ділянка фактично знаходиться в кварталі 63, виділ 15, в той час як зазначення номера кварталу « 60» у договорі є помилковим.
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 р. у справі № 6-3104цс16, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.
У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, а положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі.
Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 р. у справі № 910/8965/18, за якою "недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
Зобов'язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.".
Водночас, передбачений вищезазначеною ч. 2 ст. 216 ЦК України механізм відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент такого відшкодування, застосовується лише у випадку неможливості повернення другій стороні правочину в натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, про що безпосередньо зазначено у вказаній нормі закону.
Суд констатує, що одержане відповідачем у даній справі за договором від 09.06.2006 р. не є користуванням майном, виконаними роботами чи наданими послугами.
Враховуючи вищезазначене, та те, що спірні квартири, передані за недійсним правочином, перебувають у власності третіх осіб, за висновком суду, підстави для застосування до даних правовідносин положень частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України є відсутніми.
Щодо способу захисту, обраного у даній справі позивачем, суд вважає за необхідне відзначити таке.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.
Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 р. у справі № 925/642/19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 суд надав правовий висновок стосовно правильності обрання належного способу захисту та вказав, що: права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (пункт 6.5); розглядаючи справу, суд має з'ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (пункт 6.6).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (наведений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 р. у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 р. у справі № 910/12525/20).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (такий правовий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 16.07.2025 р. у справі № 910/2389/23 (пункт 196) та ін.).
Доцільно відзначити, що згідно з положеннями статті 5 Господарського процесуального кодексу України захист порушених прав повинен відбуватися у певний спосіб, який визначений законом.
Частина перша статті 162 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
У постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Відтак, обов'язком позивача є самостійне визначення позовних вимог з наведенням правильного та ефективного способу захисту.
У зазначеній вище постанові від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно наслідків невірного обрання способу захисту та зазначила у пункті 6.7, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, то позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи, слід констатувати, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Київщина-Житло» про стягнення з відповідача вартості квартир в порядку реституції з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки приписи ст. 216 ЦК України в даних правовідносинах не можуть бути застосованими.
Щодо заяви відповідача про застосування у даній справі наслідків спливу строку позовної давності суд відзначає таке.
Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).
Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
З урахуванням зазначеного, у даній справі позовна давність не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу (у тому числі - щодо обгрунтованості оцінки ринкової вартості спірного майна та встановлення його вартості; щодо перебування спірних квартир у власності фізичних осіб, отриманій внаслідок приватизації цього житла; щодо посилань відповідача на фактичну можливість витребування спірних квартир від теперішніх власників, які набули це майно безкоштовно, та ін.) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Київщина-Житло» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, код 33629567) до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код 44768034) про стягнення 11104789,00 грн. вартості майна в порядку реституції відмовити повністю.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 06.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна