ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.10.2025Справа № 910/8037/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський бронетанковий завод» Житомирської області
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт» м. Києва
про стягнення боргу, ціна позову 215435,48 доларів США,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від позивача: Желтухін О.В.,
від відповідача: Шендріков Д.О.
у червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Житомирський бронетанковий завод» звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним як правонаступником Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод» і відповідачем були укладені договір комісії № USE-17.1-54-D/K-13 від 20 лютого 2013 р., додаткова угода № 1 від 19 квітня 2013 р. до цього договору, згідно з якими він за дорученням за плату зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента вчинити правочин з продажу виробів за ціною 6891145,91 доларів США.
Згідно п. 5.8. договору кошти за продаж виробів комітента надходять від покупця на рахунок комісіонера. Отримані кошти за винятком комісійної плати та витрат перераховуються комітенту протягом 5 банківських днів від дати їх надходження на рахунок комісіонера. Комітент доручає комісіонеру передбачити в контракті з покупцем надходження 50% коштів авансовим платежем і 50% - після підписання сторонами актів технічної інспекції виробів.
Посилаючись на те, що всупереч умов договору комісії відповідач отримані від продажу виробів кошти у повному розмірі йому не перерахував, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 215435,48 доларів США боргу, а також понесені ним по справі судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Також у процесі розгляду справи позивач подав заяву про залучення Акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість» до у часті у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Враховуючи, що рішення суду у даній справі не впливатиме на права та обов'язки Акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість» у задоволенні клопотання про залучення останнього в якості третьої особи відповідно до вимог ст. 50 ГПК України судом відмовлено.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог.
Вказував, що відповідно до умов п. 5.4. договору комісії всі витрати комісіонера за п. 3.2.3. договору на виконання договору комісії не можуть перевищувати 2172786,48 доларів США без додаткового погодження з комітентом. Частина коштів, що не витрачені за цим пунктом є додатковою комісійною платою комісіонера. На виконання визначеного у договорі комісії доручення позивача він уклав з іноземним покупцем зовнішньоекономічний контракт № USE-17.1-5-К/КЕ-13 про продаж (поставку) на умовах експорту виробів позивача, визначених у договору комісії. За умовами указаного договору ціна продажу виробів 6891145,91 доларів США включає вартість виробів, а також 1) сплановані/можливі його (комісіонера) витрати на виконання договору в загальному розмірі не більше 2172786,48 доларів США, що становить 31,53% від ціни продажу виробів; 2) основну частину комісійної плати комісіонера разом з нарахованим ПДВ в розмірі 482380,21 доларів США, що становить 7% від ціни продажу виробів.
Пояснив, що він належним чином виконував обов'язки за договором комісії, у т.ч. поставив покупцю усі отримані від позивача вироби, а одержані від покупця кошти за поставлені вироби, за відрахуванням основної частини комісійної плати разом з нарахованим ПДВ, витрат та додаткової частини комісійної плати (додаткової комісійної плати) разом з нарахованим ПДВ в пропорційній частині переказав (передав) позивачу (комітенту). Також посилався на перебіг строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Судом встановлено, що між позивачем як правонаступником Державного підприємства “Житомирський бронетанковий завод» та відповідачем укладено договір комісії № USE-17.1-54-D/K-13 від 20 лютого 2013 р., додаткову угоду № 1 від 19 квітня 2013 р. до цього договору, згідно з якими позивач за дорученням за плату зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента вчинити правочин з продажу виробів за ціною 6891145,91 доларів США.
Згідно п. 1.2. договору виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою на умовах, які не суперечать умовам договору комісії.
Відповідно до умов п. 5.2., 5.3., 5.7., 5.8. договору погоджена комітентом ціна виробів наведена у Додатках №№ 1, 2 договору і включає вартість виробів, вартість супровідної документації, пакування, маркування, консервації виробів, вартість завантаження виробів, витрати на митне оформлення, витрати за п. 3.2.3., комісійну плату, гарантійні зобов'язання, пов'язані з виробами податки і збори та ніші необхідні платежі і складає 6891145,91 доларів США.
За виконання доручення за даним договором комісіонер одержує комісійну плату разом із нарахованим ПДВ, який підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної плати, в розмірі 7% від ціни продажу виробів за контрактом.
Усі витрати комісіонера за п. 3.2.3 підтверджуються ним документально та відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі з дотриманням режиму таємності та конфіденційності у термін згідно п. 3.1.5.
Кошти за продаж виробів комітента надходять від покупця на рахунок комісіонера. Отримані кошти за винятком комісійної плати та витрати перераховуються комітенту протягом 5 банківських днів від дати їх надходження на рахунок комісіонера. Комітент доручає комісіонеру передбачити в контракті з покупцем надходження 50% коштів авансовим платежем і 50% - після підписання сторонами актів технічної інспекції виробів (партії виробів).
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вказаного договору, додаткової угоди.
На виконання доручення за договором комісії № USE-17.1-54-D/K-13 від 20 лютого 2013 р. відповідач уклав зовнішньоекономічний контракт № USE-17.1-5-К/КЕ-13.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі виробів на комісію від 20 червня 2013 р., 13 серпня 2013 р., 26 листопада 2013 р. стверджується факт передачі позивачем відповідачу частини виробів на комісію (для продажу покупцю) на загальну суму 3831705,50 доларів США.
Відповідно до звітів комісіонера №№ 1 від 24 квітня 2013 р., 2 від 28 червня 2013 р., 3 від 17 липня 2013 р., 4 від 28 серпня 2013 р., 5 від 30 вересня 2013 р., 6 від 26 грудня 2013 р. за продаж переданих на комісію виробів відповідач (комісіонер) одержав від покупця загалом 3831705,50 доларів США, з яких позивачу було перераховано 2355371,82 доларів США, відповідач утримав комісійну плату у розмірі 1260898,20 доларів США.
Згідно остаточного звіту комісіонера від 23 листопада 2023 р. кошти у розмірі 215435,48 доларів США залишилися на рахунку комісіонера як додаткова комісійна плата.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов'язку перерахувати залишок коштів у розмірі 215435,48 отриманих від реалізації виробів та не понесені як витрати на виконання договору комісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 ЦК України).
Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст. 1024 ЦК України).
Відповідно до вищевказаних положень ЦК України комісіонер наділений правом за договором комісії: 1) на отримання від комітента відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням обов'язків за договором комісії; 2) на отримання від комітента комісійної плати в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Згідно умов п. 5.4. договору всі витрати комісіонера за п. 3.2.3. договору на виконання договору комісії не можуть перевищувати 2172786,48 доларів США без додаткового погодження з комітентом. Частина коштів, що не витрачені за цим пунктом є додатковою комісійною платою комісіонера.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Укладаючи договір, сторони діяли на власний розсуд.
З моменту, коли сторони досягнули усіх істотних умов договору, він вважається укладеним (ч. 1 ст. 638 ЦК України) та є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Враховуючи, що ціна договору комісії становить 6891145,91 доларів США, то 2172786,48 доларів США (межа суми, яка не може перевищувати витрати комісіонера без додаткового погодження з комітентом) становить 31,53% від ціни продажу виробів.
Таким чином, відповідач, виконавши спірний договір комісії відповідно до узгоджених сторонами умов, у т.ч. не перевищивши договірного рівня витрат комісіонера (31,53%), то кошти у розмірі 215435,48 доларів США відповідно до умов п. 5.4. договору є належного додатковою комісійною платою комісіонера.
Виходячи з цього доводи позивача про необхідність повернення указаної суми є необґрунтованими та безпідставними.
Доказів безпідставного збереження відповідачем за рахунок позивача грошових сум, одержаних під час виконання доручення, не надано.
За таких обставин, коли права позивача на одержання заявлених сум відповідачем не порушені, у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 1020 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирський бронетанковий завод» Житомирської області відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 5 листопада 2025 року.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар