ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/10684/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс"
про стягнення 16 021,15 грн
Представники сторін: не викликалися
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (далі - Компанія) 16 021,15 грн, з яких: 13 807,39 - основний борг, 361,68 грн - інфляційні втрати, 163,42 грн - 3% річних та 1 688,66 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ІЛГ-643 від 01.03.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості переданого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд цієї справи був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства частково обґрунтованими.
01.03.2025 між Товариством (за текстом договору - Постачальник) та Компанією (за текстом договору - Покупець) було укладено договір поставки №ІЛГ-643, умовами якого визначено:
- пункт 1.1: Постачальник на підставі письмово узгоджених і затверджених Сторонами Додатків (Специфікацій) та/або супровідних бухгалтерських документів, що є невід'ємною частиною Договору, зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Товари, що визначені у Додатках (Специфікаціях) та/або супровідних бухгалтерських документах (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну, узгоджену Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації) та/або супровідних бухгалтерських документах;
- пункт 1.2: найменування, асортимент, кількість, ціна Товару визначаються Сторонами в Додатках (Специфікаціях) та/або в супровідних бухгалтерських документах, які з моменту їхнього підписання Сторонами є невід'ємною частиною цього Договору;
- пункт 2.1: ціна Товару, що поставляється по цьому Договору, визначається у відповідному Додатку (Специфікації) та/або в супровідних бухгалтерських документах та містить у собі всі витрати, пов'язані с завантаженням, пакуванням і маркуванням Товару, а якщо умови передбачають доставку Товару Покупцю - перевезенням Товару;
- пункт 2.6: якщо інші умови не вказані в специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах оплата Товару за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування оплати у розмірі 100 % вартості Товару, передбаченої у специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах, протягом 14-ти (чотирнадцяти) днів, наступних за днем відвантаження Товару;
- пункт 3.5: датою виконання Постачальником зобов'язання з передачі Товару (партії Товару) Покупцю вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної (акту прийому-передачі Товару). Разом з Товаром Покупцю надається видаткова накладна (акт прийому-передачі Товару), а також інші документи, якщо їх передача передбачена цим Договором або чиним законодавством;
- пункт 6.3: за порушення строків виконання зобов'язань з винної сторони на користь іншої Сторони стягується неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання, але не більше його вартості. У разі відсутності вартості зобов'язання Сторони домовились використовувати вартість Товарів, який підлягає поставці, який безпосередньо пов'язаний з таким зобов'язанням;
- пункт 9.1: цей Договір вступає в силу від дня підписання Сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині прийнятих на себе Стороною, але невиконаних зобов'язань, - до повного їх виконання.
18.03.2025 Товариством виставлено Компанії рахунок на оплату №799 на суму 13807,39 грн.
20.03.2025 Товариство відвантажило Компанії обумовлений Договором товар на загальну суму 13 807,39 грн, що підтверджується видатковою накладною №498 від 20.03.2025.
Вказана видаткова накладна оформлена належним чином шляхом використання кваліфікованих електронних підписів уповноважених представників Сторін та їх печаток, без жодних претензій та/або зауважень.
Жодних доказів оплати вартості поставленого товару матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.
З метою досудового врегулювання спору, 12.08.2025 Товариство звернулося до Компанії з листом-вимогою № 1 від 11.08.2025 про сплату заборгованості у розмірі 13 807,39 грн.
Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
У зв'язку з несплатою Компанією вартості поставленого товару за Договором поставки №ІЛГ-643 від 01.03.2025, Товариство звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №ІЛГ-643 від 01.03.2025, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Отже, укладення Товариством та Компанією договору №ІЛГ-643 від 01.03.2025 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов'язку по здійсненню його оплати.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Положеннями статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 689 ЦК України).
Згідно з пунктом 3.5. Договору датою виконання Постачальником зобов'язання з передачі Товару (партії Товару) Покупцю вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної (акту прийому-передачі Товару). Разом з Товаром Покупцю надається видаткова накладна (акт прийому-передачі Товару), а також інші документи, якщо їх передача передбачена цим Договором або чиним законодавством.
Як було раніше встановлено судом, 20.03.2025 Товариство відвантажило Компанії обумовлений Договором товар на загальну суму 13 807,39 грн, що підтверджується видатковою накладною №498 від 20.03.2025.
Вказана видаткова накладна оформлена належним чином шляхом використання кваліфікованих електронних підписів уповноважених представників Сторін та їх печаток, без жодних претензій та/або зауважень.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частини 1 статті 691 покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 2.6. Договору визначено, якщо інші умови не вказані в специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах оплата Товару за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування оплати у розмірі 100 % вартості Товару, передбаченої у специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах, протягом 14-ти (чотирнадцяти) днів, наступних за днем відвантаження Товару.
Оскільки товар було відвантажено 20.03.2025, останнім днем для оплати його вартості було 03.04.2025, відтак строк його оплати є таким, що настав.
При цьому, жодних доказів оплати вартості поставленого товару матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням Компанією своїх зобов'язань за Договором поставки №ІЛГ-643 від 01.03.2025 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 13 807,39 грн, строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Також у зв'язку із несвоєчасною оплатою, Позивачем заявлено до стягнення 361,68 грн інфляційних втрат та 163,42 грн 3% річних, нарахованих за період з 04.04.2025 по 25.08.2025 на суму боргу у розмірі 13 807,39 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням закону та договору, а тому з Відповідача підлягає стягненню 163,42 грн.
У той же час, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його необґрунтованим, оскільки статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", тому це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Судом встановлено, що у липні 2025 року рівень інфляції становив 99,80, а в серпні 2025 року 99,80, відтак сукупний індекс інфляції становив 1.02414283.
Отже, за розрахунком суду обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 333,35 грн.
Крім цього, у зв'язку із несвоєчасною оплатою Відповідачем вартості поставленого товару, Позивачем заявлено до стягнення 1 688,66 грн пені, нарахованої за період з 04.04.2025 по 25.08.2025 на суму боргу у розмірі 13 807,39 грн.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням закону та договору, а тому з Відповідача підлягає стягненню 1 688,66 грн вказаної штрафної санкції.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (01601, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 2; ідентифікаційний код 39288133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Логістик Груп" (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шепарда Алана, будинок 14, секція 3, квартира 96; ідентифікаційний код 42036390) 13 807 (тринадцять тисяч вісімсот сім) грн 39 коп. основного боргу, 333 (триста тридцять три) грн 35 коп. інфляційних втрат, 163 (сто шістдесят три) грн 42 коп. 3% річних, 1 688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн 66 грн пені та 2 418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн 12 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ