ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/11693/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про стягнення 13885,00 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 13885,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством " Страхова група "ТАС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № FA00286304 від 15.06.2023 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 108 Закону України "Про страхування", перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Renault Kangoo", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 13885,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/11693/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що за страховим випадком, який мав місце 30.06.2023 р., останнім днем подачі заяви про страхове відшкодування за майновою вимогою є 01.07.2024 р. Цей строк є присічним та поновленню не підлягає. Посилання позивача на неможливість звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування у річний строк, у зв'язку з відсутністю інформації про наявність полісу НАСК «ОРАНТА», не є добросовісною поведінкою, адже інформація про наявність полісу та номер полісу відповідача були відомі позивачу ще з поданням заяви про настання події № 92312302 від 30.06.2023 р. Крім того, на сайті МТСБУ при перевірці чинності полісу критеріями для пошуку, окрім державного номеру ТЗ, є номер полісу ОСЦПВ та VIN-код ТЗ.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що немає підстав вважати, що річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст. 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
15.06.2023 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та компанією ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № FA00286304, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (застрахований транспортний засіб) та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому (застраховане додаткове обладнання).
30.06.2023 р. о 12:50 год. по вул. Дашковича, 30, у м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 , та «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_3 .
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/6819/23 від 02.08.2023 р. водія транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі заяви страхувальника про настання події від 03.07.2023 р., заяви на виплату страхового відшкодування від 05.07.2023 р., акту огляду транспортного засобу від 03.07.2023 р., рахунку-фактури № 97 від 04.07.2023 р., страхового акту № 12886/01/923 від 05.07.2023 р., позивач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 13885,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 347614 від 06.07.2023 р.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахована відповідачем на підставі полісу № 211904987, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 160000,00 грн., франшиза за договором - 0,00 грн.
Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
11.09.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 6654 ТАС, в якій просив відшкодувати 13885,00 грн.
Листом № 09-02-20/12967 від 18.11.24 р. відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування на підставі пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 13885,00 грн., позивач і звернувся до суду з даним позовом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із пояснень позивача слідує, що про наявність полісу у страхувальника транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , позивачу стало відомо після 10.09.2024 р. (після звернення з претензією № 6654 ТАС від 04.07.2024 р. до винуватця ДТП та отримання у відповідь на лист копії полісу).
Водночас, із пояснень відповідача слідує, що у заяві про настання події вірно зазначено договір страхування цивільної відповідальності ОСЦПВВНТЗ, а саме - № 211904937 зі строком дії з 08.11.2022 р. по 07.11.2023 р.; у схемі місця ДТП, яка була надана позивачем в якості додатку до претензії № 6654 ТАС від 08.11.2024 р., також вірно зазначено номер полісу НАСК «ОРАНТА» 211904987; на сайті МТСБУ при перевірці чинності полісу критеріями для пошуку, окрім державного номеру ТЗ, є номер полісу ОСЦПВ та VIN-код ТЗ, у зв'язку з чим позивачу було відомо номер полісу НАСК «ОРАНТА» ще 30.06.2023 р., а не 10.09.2024 р., як про це зазначає ПрАТ "Страхова група "ТАС".
Відповідно до ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 1 ст. 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
За приписами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП) підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Суд зазначає, що за страховим випадком, який мав місце 30.06.2023 р., останнім днем подачі заяви про страхове відшкодування є 01.07.2024 р., однак, як свідчать матеріали справи, позивачем пропущено вказаний вище строк.
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14.12.2021 р. у справі № 147/66/17 зазначено, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов'язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов'язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 р. у справі № 465/4287/15 дійшла правового висновку про те, що зазначений у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені ст. 37 цього Закону, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується із поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 910/7449/17).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до ПАТ «HACK «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування лише 11.09.2024 р., тобто з пропуском визначеного положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річного строку для такого звернення, оскільки спірна ДТП сталася 30.06.2023 р., відтак обґрунтованим є висновок страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА