ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про самовідвід судді
м. Київ
04.11.2025Справа № 916/4025/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про неплатоспроможність боржника - фізичної особи
Представники сторін: без виклику
Фізична особа ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 року на підставі ч. 1 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 27, 31 ГПК України матеріали заяви ОСОБА_1 у справі №916/4025/25 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 року матеріали справи № 916/4025/25 передано для розгляду судді Селівону А.М.
Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
В контексті вищезазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч.1 ст.6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. Самовідвід - особиста заява судді про усунення себе від участі у розгляді даної справи.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
За приписами частини 2 статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом.
Порядок визначення складу господарського суду здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу (з урахуванням пункту 17.4 розділу ХІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.
Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в ч. 2 ст. 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Згідно частини 16 статті 32 Господарського процесуального кодексу України результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
Таким чином, судді не мають будь-яких нормативно встановлених механізмів формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.
Як визначено пунктами 59, 60 Розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 року №1845/0/15-21, збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу (перерозподілу) судових справ у випадках, передбачених цим Положенням. Автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами: із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження та відповідну спеціалізацію (за наявності) щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу; для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження; із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості та у хронологічному порядку надходження справ.
Пунктом 1 Розділу I Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року № 17 (зі змінами, внесеними рішеннями зборів суддів від 01.02.2018 року № 3, від 20.11.2018 року № 10, від 08.10.2020 року № 6, від 01.07.2021 року № 1, від 07.12.2023 року № 3), розподіл судових справ між суддями здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні, закінчення терміну повноважень судді, а також в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Згідно з п.1 Додатку до рішення №2 від 27.03.2025 року зборів суддів Господарського суду міста Києва, до складу Колегії з розгляду справ про банкрутство, яка включає, в тому числі, спори про банкрутство юридичної особи, неплатоспроможність фізичної особи-підприємця, неплатоспроможність фізичної особи, входять судді: Івченко А.М., Гулевець О.В., Мандичев Д.В., Омельченко Л.В., Стасюк С.В., Чеберяк П.П., Яковенко А.В.
При цьому, відповідно до п.2 Додатку до рішення №2 від 27.03.2025 року зборів суддів Господарського суду міста Києва, до складу Колегії з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами та з інших підстав (загальна) входить, зокрема, суддя Селівон А.М.
Як встановлено судом, справа № 916/4025/25 відноситься до категорії справ про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (про неплатоспроможність фізичної особи) та має розглядатися суддями колегії з розгляду справ про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, до компетенції яких віднесено розгляд справ даної категорії згідно п. 1 додатку до рішення №2 від 27.03.2025 року зборів суддів Господарського суду міста Києва.
Відтак, суддя Селівон А.М. входить до складу колегії з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами та з інших підстав (загальна) та не має спеціалізації з розгляду спорів про неплатоспроможність фізичної особи, розгляд яких здійснює колегія з розгляду справ про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, відтак за наслідками здійснення автоматичного розподілу справи №916/4025/25 її було передано на вирішення судді, що не входить до складу колегії суддів з розгляду справ про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, що свідчить про порушення порядку визначення судді для розгляду такої справи та є підставою для самовідводу судді.
Отже, суд у складі судді Селівона А.М. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи №916/4025/25.
Згідно ч.ч.1, 9 ст.39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
З огляду на вищевикладене, самовідвід судді Селівона А.М. від розгляду справи №916/4025/25 підлягає задоволенню, а матеріали відповідної справи - передачі уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи з урахуванням діючої в суді спеціалізації суддів.
Керуючись ст.ст. 32, 35-40, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Самовідвід судді Селівона А.М. від справи №916/4025/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи задовольнити.
2. Відвести суддю Селівона А.М. від розгляду справи №916/4025/25.
3. Передати матеріали справи №916/4025/25 уповноваженій особі апарату Господарського суду міста Києва для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
Ухвала набирає законної сили з негайно з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Селівон