номер провадження справи 5/122/25
24.10.2025 Справа № 908/2538/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" (вул. Рекордна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 44995454)
про стягнення 300 192,00 грн.
Без виклику представників сторін
20.08.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" про стягнення 300 192,00 грн.
20.08.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 № 908/2538/25 позовну заяву АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" про стягнення 300 192,00 грн. на підставі п. 8 ч. 3, ст. 162 ГПК України залишено без руху.
Ухвалою суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2538/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії. Присвоєно справі номер провадження 5/122/25. Розгляд справи по суті розпочато з 23.09.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Судом 24.10.2025р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
З позовної заяви вбачається, що Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 19.08.2024 між АТ "Українська залізниця" (Позивач, Покупець) та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" (Відповідач, Постачальник) укладений договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/24425/Ю, за умовами п. 1.12. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар (код- ДК 021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху, а саме запасні частини до кип'ятильника) відповідно до Специфікації(-ій) № 1(Додаток (-ки) 1), що є невід'ємною (-ими) частиною (-ами) цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору. На виконання умов Договору Позивачем було направлено рознарядки, а саме: - 18.09.2024 від 17.09.2024 № ПК-07/2026, у якій визначив асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару. Строк поставки до 18.10.2024 включно. Відповідач поставив частину Товару на суму 866 400,00 грн. (з ПДВ) з порушення строків, встановлених п. 4.2 Договором, а товар на суму 93 600,00 грн. (з ПДВ) на дату подання позову залишається не поставленим. - 30.10.2024 Позивач направив Відповідачу рознарядку на поставку партії товару від 29.10.2024 № ПК-07/2345, у якій визначив асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару, який мав бути поставлений у строк до 29.11.2024 включно. Товар на суму 307 200,00 грн. (з ПДВ) був поставлений з порушення строків, встановлених п. 4.2 Договором, а товар на суму 321 600,00 грн. (з ПДВ) на дату подання позову залишається не поставленим. На підставі п. 9.1 та інших Договору, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 612, 655, 712 ЦК України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача штрафні санкції у розмірі 300 192,00 грн. з ПДВ, з яких: 238 320,00 грн. з ПДВ - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк Товару; 61 872,00 грн. з ПДВ - пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів. Щодо листа Постачальника від 20.09.2024 № 20/09 яким повідомлено, що у ТОВ «НВО «СЕАЛ» виникли обставини непереборної сили (форс-мажор), що підтверджено Запорізькою Торгово - Промисловою Палатою України сертифікатом від 28.10.2024 № 033/824, зазначає, що з урахуванням положень п. 10. 2 Договору він не погоджується, оскільки вважає, що що між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок. Вказує, що між АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» та ТОВ «НВО «СЕАЛ» у період з липня 2024 року по грудень 2024 року укладено шість договорів на постачання різного типу товару, по кожному з шести договорів Відповідач або не виконав, або неналежно виконав свої зобов'язання, постійно посилаючись на нібито настання форс-мажорних обставин, і по кожному договору Відповідач надав сертифікат Запорізької ТПП, з визначенням по усім випадкам одну й ту саму причину, але у різні періоди та зазначивши різне обладнання. Надавши 4 акти Відповідача зазначає, що як тільки у Відповідача підходив строк на поставку товару за договорами, у нього одразу ставався резонансний стрибок напруги, та виходило з ладу саме те обладнання, яке пов'язане із замовленим у Відповідача товаром, а на підтвердження такої «невідворотної та непередбачуваної» обставини Відповідач одразу отримував сертифікати Запорізької ТПП, як підставу для уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань передбачених договорами. Вважає, що в порушення пп. 6.4.1 п. 6.4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин ТОВ «НВО «СЕАЛ» до своєї заяви не надав необхідних документів, що свідчить про безпідставність надання Відповідачу сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.10.2024 № 033/805. Поставка товару по Договору відбувалася з 04.12.2024 по 20.03.2025, що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до цієї позовної заяви, тобто після настання форс-мажорних обставин, що свідчить про відсутність перешкод у поставці камер поплавкових, проте товар так і не був поставлений Позивачу у повному обсязі. Просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у відзиві, що Станом на час подання позовної заяви Відповідач виконав в повному обсязі свої зобов'язання за Договором, що підтверджується наданими ним первинними документами на загальна кількість поставленого Товару - 662 од, на загальну суму 1 588 800,00 грн. Підписані посадовими особами оригінали видаткових накладних досі не отримані ТОВ «НВО «СЕАЛ» від структурних підрозділів Філії «Пасажирська компанія» незважаючи на неодноразові звернення про надання оригіналів даних документів. Весь вказаний товар був прийнятий Позивачем без зауважень. Погоджується з тим, що він виконав свої зобов'язання за Договором з порушенням строків, передбачених умовами Договору однак внаслідок дії обставин непереборної дії, про що Відповідач належним чином повідомив Позивача у строки та порядку, передбачені умовами Договору. Посилаючись на п. 10.2 Договору, ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст. 218 ГК України, ч. 1 ст. 617 ЦК України, Регламент (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин вказує, що він листом від 28.10.2024 року Відповідач надав Позивачу сертифікат від 28.10.2024 року за вих. №033/824 Запорізької ТПП, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (вихід з ладу обладнання через перенапругу в мережі, а саме - установки для випробування продукції на герметичність модель УПГП - 012024). Станом на 28.10.2024 року на підприємстві ще діють обставини непереборної сили, які унеможливили виконання Договору у визначений строк. Факт дії обставин непереборної сили на Відповідача підтверджується наступним: 20.09.2024 року виникла перенапруга в системі електропостачання, що зафіксовано Актом фіксації порушення електропостачання від 20.09.2024 року внаслідок чого відбувся вихід з ладу установки для випробування продукції на герметичність модель УПГП - 012024, оскільки внаслідок перенапруги в мережі згорів електродвигун нагнітання тиску при випробуванні продукції до 6 атмосфер вказаної установки, система керування електродвигуна-регулятора обертів. Вказані обставини знайшли своє відображення в Акті про несправність обладнання, складеного 23.09.2024 року представниками ТОВ «Айті десіжн» за участі керівника Відповідача. Виявлені несправності були в повному обсязі усунуті ТОВ «Айті десіжн» на підставі Договору від 25.09.2024 № №S- 25/09 лише 28.02.2025 року. Відповідач 01.10.2024 року уклав з ТОВ «АВІТОНС» договір про надання послуг з випробування готової продукції, яке в силу своєї виробничої завантаженості змогло виконувати роботи з випробування згідно зазначеного в договорі постачання графіку, для можливості як можна швидше провести випробування продукції та провести іі відвантаження Замовнику. Нестабільність системи електропостачання в Україні, зокрема на території Запорізької області перш за все пов'язана з військовими діями російської федерації проти України, оскільки територія Запорізької області постійно перебуває під атаками ворожих ракет, бомб та бойових безпілотних літальних апаратів, однак до 20.09.2024 року це не призводила до виходу з ладу обладнання Відповідача. Позивач не висловив жодних зауважень на повідомлення Відповідача про настання обставин непереборної сили та наданого йому сертифікату Запорізької ТПП, без жодних зауважень прийняв поставлений Відповідачем товар в повному обсязі, правами, наданими йому цивільним законодавством України не скористався. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач у своїй відповіді на відзив проти доводів Відповідача заперечив, додатково вказавши, що положення пунктів 4.2, 16.1, 16.2 Договору чітко передбачають строк дії Договору - до 31.12.2024, строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем та зобов'язання поставити Товар після закінчення строку дії Договору у разі виникнення такого обов'язку у Постачальника. Згідно з пунктом 1.5 Договору Відповідач, як Постачальник, ґарантував, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження передбаченого законодавством України. З урахуванням положень п. 17.2 Договору Постачальник несе всю повноту відповідальності за належний йому на праві власності Товар, а тому також несе ризики настання наслідків, що можуть виникнути внаслідок вчинення (невчинення) ним дій з таким Товаром у період дії воєнного стану. Посилаючись на практику Верховного Суду зазначає, що Відповідач має довести об'єктивну неможливість виконання умов Договору у зв'язку з: (1) необхідністю додаткового випробування (перевірки) Товару на якість, та у зв'язку з цим (2) перевіркою Товару на установці для випробування продукції на герметичність модель УПГП - 012024. Позивачем 07.08.2025 року направлений до Запорізької Торгово-Промислової Палати адвокатський запит №25/7УЗ в якому зазначалось про те, що сертифікат торгово-промислової палати не є беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин, з огляду на наявність у Акціонерного товариства «Українська залізниця» сумнівів щодо дійсності (реальності) обставин непереборного характеру. Отримавши від Запорізької торгово-промислової палати документи, які стали підставою для видачі зазначеного сертифікату, Позивач дійшов висновку, що подія, на яку посилається Відповідач не унеможливлює виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором та не може бути надзвичайною і невідворотною обставиною за даних умов здійснення господарської діяльності. На думку Позивача, вихід з ладу обладнання через перенапругу в мережі не є невідворотною обставиною, адже Відповідач як добросовісний та розумний учасник правовідносин міг очікувати та передбачити потенційні ризики здійснення господарської діяльності на території Степненської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, яка віднесена до території можливих бойових дій згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, у тому числі, проявити достатній ступінь обачливості, прикласти зусилля та поставити на відповідне обладнання, технічні засоби захисту від перенапруги або ж релокувати своє підприємство на іншу територію. Наведена Відповідачем у відзиві на позов причина прострочення поставки Товару не є поважною. Позивач розцінює такі посилання Відповідача на форс-мажор як спробу уникнути відповідальності у зв'язку з відсутністю у виробника/постачальника необхідної продукції на той момент та неможливість її поставити у строки, визначені Договором. Також звертає увагу суду на те, що 14.07.2024 Відповідач подав свою цінову пропозицію на участь у процедурі закупівлі, у якій запропонував Позивачу поставити: камери поплавкові для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000, виробництва ТОВ «НВП «Сеал», дата виготовлення товару 10.06.2024. Відповідача визнано переможцем процедури № UA-2024-06-11-010873-a (Лот 3) проведеної шляхом відкритих торгів на авторизованому електронному майданчику «ProZorro». Серед документації, поданої для участі у тендерній закупівлі, Відповідач надав документи, які підтверджують походження та якість Товару, аналіз яких дає підстави стверджувати, що на момент подачі цінової пропозиції та укладання Договору Відповідач набув у власність повністю готовий Товар, який по якості та іншим вимогам відповідав вимогам тендерної документації та умовам Договору та був готовий до експлуатації. Таким чином, підписуючи Договір Відповідач запевнив Позивача, що такий Товар уже є у його наявності (власності) і він придатний до використання. Відповідач не є виробником Товару за Договором, він є лише його Постачальником. Умовами Договору не передбачено проведення додаткових випробувань Товару його Постачальником. Відповідач набув у власність Товар виробництва ТОВ «НВП «СЕАЛ» з метою його зберігання та подальшої реалізації (перепродажу), а відтак не мав права його використовувати у силу положень 1.6 Договору, у тому числі випробовувати. Отже, необхідності у Відповідача, як Постачальника, перевіряти та випробовувати такий Товар, немає, адже це вже зробив виробник - ТОВ «НВП «САЕЛ», а тому посилання на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які завадили вчасно провести такі випробування, не заслуговують на увагу суду. Таким чином доводи Відповідача щодо відсутності у його діях вини у порушенні строків поставки Товару є абсолютно безпідставними, просить позов задовольнити.
Відповідач своїм правом подати суду заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
11.06.2024 акціонерним товариством «Українська залізниця» (Позивач) на авторизованому електронному майданчику «ProZorro» розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2024-06-11-010873-a (Лот 3) на закупівлю товару - Камера поплавкова для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000.
Участь у процедурі закупівлі взяли наступні учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сеал» (Відповідач); Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Пром-Лідер».
14.07.2024 Відповідач подав свою цінову пропозицію на участь у процедурі закупівлі, у якій запропонував Позивачу поставити камери поплавкові для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000. Ціна тендерної пропозиції - 1 324 000,00 грн без ПДВ (1 588 800,00 грн. з ПДВ).
За результатами оцінки та розгляду пропозиції учасників закупівлі рішенням уповноваженої особи Позивача від 11.07.2024 (протокол № 1-11/07-24) Відповідача було визнано переможцем указаної закупівлі, оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, ціна пропозиції: 1 324 000,00 грн без ПДВ (1 588 800,00 грн. з ПДВ).
19.08.2024 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 19.08.2024 № ПК/МТЗ/24425/Ю, за умовами якого Відповідач, як постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність Позивачу, як Покупцю, Товар - код ДК 021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху, а саме запасні частини до кип'ятильника - відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.3 цього Договору кількість, асортимент, марка, рік/дата виготовлення та виробник Товару визначаються у Специфікації № 1 до цього Договору.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6).
Згідно з підпунктом 8.3.1 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України (п.9.1).
При порушенні строків поставки Постачальник несе таку відповідальність - оплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк Товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк Товару за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії Договору. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець (п.9.3.1).
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що сторона, яка не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами…».
Крім цього пунктом 16.2 Договору визначено, що закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов'язань на Товар, у межах строків, визначених умовами цього Договору.
Пункт 17.11 Договору визначає, що у всьому іншому, не передбаченому умовами цього Договору, відносини Сторін регулюються нормами Цивільного, Господарського, Господарського процесуального кодексів України, законодавством, у тому числі з питань публічних закупівель.
Відповідно до Специфікації 1 до Договору предметом поставки є: «Камера поплавкова для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000», виробник ТОВ «НВП «Сеал», дата виробництва не раніше 10.06.2024, кількість одиниць - 662 одиниць, ціна за одиницю - 2 400,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов Договору Позивачем на електронні адреси Відповідача sealpost@ukr.net, sealstar@ukr.net, що підтверджується скріншотами роздруківок з поштового програмного забезпечення «Outlook», було направлено рознарядки, а саме:
- 18.09.2024 рознарядку на поставку партії товару від 17.09.2024 № ПК-07/2026, у якій визначив асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару.
Отже, товар за цією рознарядкою Відповідач мав поставити у строк до 18.10.2024 включно.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору Відповідач поставив частину Товару на суму 866 400,00 грн. (з ПДВ) за рознарядкою від 17.09.2024 № ПК-07/2026 з порушення строків, встановлених п. 4.2 Договором, а товар на суму 93 600,00 грн. (з ПДВ) на дату подання позову залишається не поставленим.
- 30.10.2024 рознарядку на поставку партії товару від 29.10.2024 № ПК-07/2345, у якій визначив асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару.
Отже, товар за цією рознарядкою Відповідач мав поставити у строк до 29.11.2024 включно.
Позивач стверджує, що товар на суму 307 200,00 грн. (з ПДВ) за рознарядкою від 29.10.2024 № ПК-07/2345 був поставлений з порушення строків, встановлених п. 4.2 Договором, а товар на суму 321 600,00 грн. (з ПДВ) на дату подання позову залишається не поставленим, чим порушено взяті на себе за Договором зобов'язання.
За твердженнями обох учасників справи 18.09.2024р. Позивач на адресу електронної пошти Відповідача надіслав рознарядку від 18.09.2024 року, отже граничним днем першої поставки товару за умовами Договору було 18.10.2024 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач поставив Позивачу наступну продукцію:
- 20/03/2025 року на підставі видаткової накладної №59 та 08.012025 видаткова накладна №8 Позивачу, а саме ВП ВД Сумська Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 20 штук загальною вартістю 48 000,00 грн. з ПДВ.
- 19/02/2025 року на підставі видаткової накладної №47 Позивачу, а саме ВП ВД Полтавська Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 16 штук загальною вартістю 38 400,00 грн. з ПДВ.
- 19/02/2025 року на підставі видаткової накладної №46 та №77 від 04.12.2024 р Позивачу, а саме ВП ВД Ужгород Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 25 штук загальною вартістю 24 000,00 грн. з ПДВ.
- 19/02/2025 року на підставі видаткової накладної №43 Позивачу, а саме ВП ВД Харків-Сортувальний» Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 28 штук загальною вартістю 67 200,00 грн. з ПДВ.
- 18/02/2025 року на підставі видаткової накладної №43 Позивачу, а саме ВП ВД Дніпровське пасажирське вагонне депо Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 30 штук загальною вартістю 72 000,00 грн. з ПДВ.
- 06/02/2025 року на підставі видаткової накладної №36 Позивачу, а саме ВП ВД Шевченківська Сміла Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 5 штук загальною вартістю 12 000,00 грн. з ПДВ.
- 04/02/2025 року на підставі видаткової накладної №33 Позивачу, а саме ВП ВД Запоріжжя-1 Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 40 штук загальною вартістю 96 000,00 грн. з ПДВ.
- 30/01/2025 року на підставі видаткової накладної №34 Позивачу, а саме ВП ВД Чернівці Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 25 штук загальною вартістю 60 000,00 грн. з ПДВ.
- 30/01/2025 року на підставі видаткової накладної №32 Позивачу, а саме ВП ВД Бахмач філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 30 штук загальною вартістю 72 000,00 грн. з ПДВ.
- 27/01/2025 року на підставі видаткової накладної №24 Позивачу, а саме ВП ВД Хмельницький філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 3 штук загальною вартістю 7200,00 грн. з ПДВ.
- 27/01/2025 року на підставі видаткової накладної №23 Позивачу, а саме ВП ВД Жмеринка «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 5 штук загальною вартістю 12 000,00 грн. з ПДВ.
- 20/01/2025 року на підставі видаткової накладної №18 Позивачу, а саме ВП ВД Київ-Пасажирський вагонне депо Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 85 штук загальною вартістю 204 000,00 грн. з ПДВ.
- 08/01/2025 року на підставі видаткової накладної №8 Позивачу, а саме ВП ВД Сумська Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 20 штук загальною вартістю 48 000,00 грн. з ПДВ.
- 08/01/2025 року на підставі видаткової накладної №7 Позивачу, а саме ВП ВД Кривий Ріг Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 16 штук загальною вартістю 38 400,00 грн. з ПДВ.
- 08/01/2025 року на підставі видаткової накладної №5 Позивачу, а саме ВП ВД Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 95 штук загальною вартістю 228 000,00 грн. з ПДВ.
- 24/12/2024 року на підставі видаткової накладної №97 Позивачу, а саме ВП ВД Ковель філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 50 штук загальною вартістю 120 000,00 грн. з ПДВ.
- 04/12/2024 року на підставі видаткової накладної №77 Позивачу, а саме ВП ВД Ужгород філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 15 штук загальною вартістю 36 000,00 грн. з ПДВ.
- 04/12/2024 року на підставі видаткової накладної №76 Позивачу, а саме ВП ВД Миколаїв філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 50 штук загальною вартістю 120 000,00 грн. з ПДВ.
- 04/12/2024 року на підставі видаткової накладної №75 Позивачу, а саме ВП ВД Гребінка філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 50 штук загальною вартістю 120 000,00 грн. з ПДВ.
- 17/10/2024 року на підставі видаткової накладної №65 Позивачу, а саме ВП ВД Синельніківське пасажирське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 39 штук загальною вартістю 93 600,00 грн. з ПДВ.
- 05/03/2025 року на підставі видаткової накладної №58 Позивачу, а саме ВП ВД Львів філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Відповідачем було здійснено поставку Товару у кількості 50 штук загальною вартістю 120 000,00 грн. з ПДВ.
Загальна кількість поставленого Товару згідно вказаних первинних документів складає 607 одиниць на загальну суму 1 372 800,00 грн. з ПДВ.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9 Договору Постачальник при порушенні строків поставки оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2. Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Враховуючи порушення Відповідачем умов договору та відповідно до п. п.9.3.1 Позивачем нараховано до стягнення штрафні санкції у розмірі 300 192,00 грн., в т.ч. 238 320,00 грн. - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк Товару; 61 872,00 грн. - пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів.
Відповідач контррозрахунку спірної суми до суду не надав, проти арифметичних розрахунків Позивача не заперечив.
Приймаючи рішення у цій справі суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Судом встановлено, що після укладення 31.07.2024 договору та отримання від Позивача Рознарядки від 17.09.2024 Відповідач мав вжити заходів щодо поставки товару у строк передбачений у п. 4.2. договору, а саме до 17.10.2024 року. включно.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано Відповідачем, що він в порушення умов Договору несвоєчасно поставив товар за договором.
Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку стягуваної суми за допомогою системи «Законодавство», суд встановив, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства та Договору, а тому вважає за можливе задовольнити вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 300 192,00 грн., в т.ч. 238 320,00 грн. - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк Товару; 61 872,00 грн. - пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів.
Доводи Відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин як підстави для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки товару суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
За приписами ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 617 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
За приписами частини 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до ст.ст. 14 та 14-1 вказаного Закону, засвідчення форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
У відповідності до пункту 3.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5) (далі - Регламент ТПП), обставини непереборної сили визначені як надзвичайні та невідворотні, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків відповідно до законодавчих та інших нормативних актів.
За приписами пункту 3.3. Регламенту ТПП, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За приписами пункту 6.9. Регламенту ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначаються чотирма критеріями: - надзвичайністю таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); - непередбачуваністю обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання податкового обов'язку); - невідворотністю (непереборністю) обставини (неминучість події та/або її наслідків); - причинно-наслідковим зв'язком між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
В цій частині Відповідач посилається на п. 10.2 Договору №ПК/МТЗ/24425/Ю від 19.08.2024, яким передбачено, що сторона, яка не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцять) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідач вказує, що на виконання п. 10.2 Договору листом від 20.09.2024 року за вих. №20/09 він повідомив Позивача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), в якому зазначив, що виконати свої зобов'язання з постачання товару в строк 30 календарних днів не має можливості у зв'язку із настанням обставин непереборної сили (форс-мажор), а саме: виникненням аварії 20.09.2024 року та виходу з ладу із-за перенапруги в мережі установки для випробування на герметичність УПГП-012024 та яка задіяна в процесі перевірки якості виготовленої продукції та компресорної установки для фарбування кінцевої продукції (частина технологічного процесу виробництва товару). Ремонт даного обладнання буде проводитися приблизно на протязі 60 днів, а також те, що він прикладає максимум зусиль, щоб як найшвидше подолати форс-мажорні обставини та гарантує постачання продукції згідно умов Договору.
Позивач підтвердив, що до нього надійшов вказаний лист Відповідача від 20.09.2024 № 20/09 яким повідомлено, що у ТОВ «НВО «СЕАЛ» виникли обставини непереборної сили (форс-мажор).
В подальшому, листом від 28.10.2024 Відповідач надав Позивачу сертифікат 28.10.2024 року за вих. № 033 /824, виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою, яким Запорізька ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (вихід з ладу обладнання через перенапругу в мережі, а саме - установки для випробування продукції на герметичність модель УПГП - 012024). Станом на 28.10.2024 року на підприємстві ще діють обставини непереборної сили, які унеможливили виконання Договору у визначений строк.
Позивач також підтвердив отримання вказаного листа та сертифікату та 07.08.2025 направив до Запорізької Торгово-Промислової Палати адвокатський запит № 07/08/25/1 в якому зазначалось про те, що сертифікат торгово-промислової палати не є беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин, з огляду на наявність у Акціонерного товариства «Українська залізниця» сумнівів щодо дійсності (реальності) обставин непереборного характеру, на які посилається ТОВ «НВО «СЕАЛ», а тому просив надати інформацію про внесення відомостей про видачу сертифіката Запорізької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини до Реєстру сертифікатів, а також доступі до документів, які стали підставою для його видачі.
Ознайомившись з наданими Запорізькою ТПП документами Позивач стверджує, що при наданні сертифікату ТОВ «НВО «СЕАЛ», не було враховано, що для можливості застосування статті 617 ЦК України необхідно визначити, що обставина непереборної сили повинна бути віднесена до категорії форс-мажору відповідно до умов договору або за законом; форс-мажорна обставина була непередбачуваною в момент укладення договору, а її настання не залежить від волі сторін договору; існування конкретного зобов'язання, строк виконання якого настав; наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; вчинення невиконуючою стороною повідомлення іншої сторони щодо впливу форс-мажорних обставин.
З огляду на це Позивач вказує, що подія, на яку посилається Відповідач не унеможливлює виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором та не може бути надзвичайною і невідворотною обставиною за даних умов здійснення господарської діяльності, оскільки вихід з ладу обладнання через перенапругу в мережі не є невідворотною обставиною, адже Відповідач як добросовісний та розумний учасник правовідносин міг очікувати та передбачити потенційні ризики здійснення господарської діяльності на території Степненської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, яка віднесена до території можливих бойових дій згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, у тому числі, проявити достатній ступінь обачливості, прикласти зусилля та поставити на відповідне обладнання, технічні засоби захисту від перенапруги або ж релокувати своє підприємство на іншу територію.
В свою чергу Відповідач зазначив, що 20.09.2024 року виникла перенапруга в системі електропостачання, що зафіксовано Актом фіксації порушення електропостачання від 20.09.2024 року внаслідок чого відбувся вихід з ладу установки для випробування продукції на герметичність модель УПГП - 012024, оскільки внаслідок перенапруги в мережі згорів електродвигун нагнітання тиску при випробуванні продукції до 6 атмосфер вказаної установки, система керування електродвигуна-регулятора обертів. Вказане зафіксовано в Акті про несправність обладнання, складеного 23.09.2024 року представниками ТОВ «Айті десіжн» за участі керівника Відповідача.
Виявлені несправності були в повному обсязі усунуті ТОВ «Айті десіжн» на підставі Договору від 25.09.2024 року за № №S-25/09 про надання послуг з технічного обслуговування (ремонту) обладнання лише 28.02.2025 року, що підтверджується видатковою накладною №123 від 25.02.2025 року та актом здачі-приймання робіт №12 від 28.02.2025 року, що підписані між Відповідачем та ТОВ «Айті десіжн».
У зв'язку з виходом з ладу установки для випробування продукції на герметичність модель УПГП - 012024 та значними термінами його ремонту, Відповідач 01.10.2024 року уклав з ТОВ «АВІТОНС» договір про надання послуг з випробування готової продукції, яке в силу своєї виробничої завантаженості змогло виконувати роботи з випробування лише згідно наступного графіку: до 17.10.2024р. - 40 шт. ; - з 04.12.2024 по 24.12.2024 - 165 шт.; - з 08.01.2025 по 30.01.2025 - 280 шт.; з 04.02.2025 по 19.02.2025 - 105 шт.; з 05.03.2025 по 20.0,3.2025 - 80 шт. Згідно з Актом здачі-приймання робіт № 20-03 від 20.03.2025р. ТОВ «Авітонс» провело для ТОВ «НВО «Сеал» роботи з випробування камери для поплавкового кип'ятильника за договором № S-01/10 від 01.10.2024р. в кількості 662 штук.
Оцінюючи вказане суд зазначає, що першу рознарядку про поставку товару Позивач направив Відповідачу 18.09.2024, проте вже 20.09.2024 у нього сталася аварія через перенапругу в мережі установки для випробування на герметичність УПГП-012024, що за його твердженням унеможливило здійснення вхідного контролю та випробування виготовленого ТОВ «НВП «СЕАЛ» товару, а отже вчасно виконати зобов'язання за Договором та здійснити поставку Позивачу в межах 30-денного строку - до 18.10.2024р. та 29.11.2024р.
На спростування позиції Відповідача Повивач вказав, що між АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» та ТОВ «НВО «СЕАЛ» у період з липня 2024 року по грудень 2024 року укладено шість договорів на постачання різного типу товару, по кожному з шести договорів Відповідач або не виконав, або неналежно виконав свої зобов'язання, постійно посилаючись на нібито настання форс-мажорних обставин, і по кожному договору Відповідач надав сертифікат Запорізької ТПП, з визначенням по усім випадкам одну й ту саму причину, але у різні періоди та зазначивши різне обладнання. Вважає, Відповідач в кожному випадку надавав Запорізькій ТПП неправдиві документи, які були оформлені умисно під кожен договір.
На підтвердження своїх доводів ним надано:
- Акт фіксації порушення електропостачання від 20 вересня 2024 року № 20/09 за договором на постачання бойлерів в комплекті з кріпленням і теном, котлів опалення та камер поплавкових для кип'ятильника, строк на постачання яких вже наступав, відповідальна особа з електропостачання інженер-електромонтер Шевчук М.А (працівник Відповідача - зацікавлена особа) встановив, що 20 вересня 2024 року о 10-30 реле контролю напруги ElectrO РКУ-D40 230В 60 А (RKUD60) в електрощитовій зафіксувало резонансний стрибок напруги 340 В в мережі 220 В, що призвело до виходу автоматичного вимикача в електрощитовій станції та аварійного виходу з ладу компресорної станції та аварійного виходу з ладу компресорної станції для малярної дільниці і аварії в випробувальній установці УПГП-012024 для проведення випробувань продукції на герметичність.
- Акт фіксації порушення електропостачання від 13 січня 2025 року №13/01 за договором на постачання меблів, строк на постачання якого вже наступав, відповідальна особа з електропостачання інженер-електромонтер Шевчук М.А встановив, що 13 січня 2025 року о 8-30 реле контролю напруги ElectrO РКУ-D40 230В 60 А (RKUD60) в електрощитовій зафіксувало резонансний стрибок напруги 340 В в мережі 220 В, що призвело до виходу автоматичного вимикача в електрощитовій станції та аварійного виходу з ладу стенда СВММПВ-12/1-2024 для випробування на міцність та навантаження складових частин комплекту меблів.
- Акт фіксації порушення електропостачання від 16 січня 2025 року № 16/1 за договором на постачання кранів триходових, строк на постачання яких вже наступав, відповідальна особа з електропостачання інженер-електромонтер Шевчук М.А встановив що 16 січня 2025 року о 7-30 реле контролю напруги ElectrO РКУ-D40 230В 60 А (RKUD60) в електрощитовій зафіксувало резонансний стрибок напруги 340В в мережі 220 В, що призвело до виходу автоматичного вимикача в електрощитовій станції та аварійного виходу з ладу стенда СВТК-12/4-2024 для проведення виставлення автоматичного регулювання води мембранним поплавком та проведення випробування на герметичність корпусу камери.
- Акт фіксації порушення електропостачання від 17 січня 2025 року №17/01, строк на постачання якого вже наступав, відповідальна особа з електропостачання інженер-електромонтер Шевчук М.А встановив що, 17 січня 2025 року о 13-30 реле контролю напруги ElectrO РКУ-D40 230В 60 А (RKUD60) в електрощитовій зафіксувало резонансний стрибок напруги 340 В в мережі 220 В, що призвело до виходу автоматичного вимикача в електрощитовій станції та аварійного виходу з ладу стенда СВММПВ-12/1-2024 для випробування на міцність та навантаження проємів вікон та вузлів притискних.
Суд погоджується з доводами Позивача в цій частині, оскільки наведене свідчить про систематичний вихід з ладу належного Відповідачу обладнання, що свідчить про відсутність достатнього технічного контролю за його роботою з боку самого Відповідача, невжиття ним заходів щодо попередження таких випадків. Регулярні стрибки напруги та вихід з ладу тестового обладнання при виконанні укладених договорів з Позивачем свідчать про те, що Відповідач не вживав заходів щодо стабілізації та забезпечення сталої роботи власного обладнання, а використовував можливість для систематичного отримання сертифікатів Запорізької ТПП про форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від відповідальності за недотримання строків постачання продукції на адресу Позивача.
При цьому суд враховує, що п. 4.2. Договору передбачено строк поставки Товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.
Пункт 17.1. Договору визначає, що умови Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції переможця закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а пунктом 17.2. Договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов'язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК Украйни).
Отже, проявивши розумну обачність при укладенні Договору під час воєнного стану, Відповідач мав усвідомлювати, що він як Постачальник несе всю повноту відповідальності за належний йому на праві власності Товар, а тому також несе ризики настання наслідків, що можуть виникнути внаслідок вчинення (невчинення) ним дій з таким Товаром у період дії воєнного стану.
Вказане також означає, що Відповідач таким чином мав організувати власний виробничий процес (приймання товару за якістю), щоб в умовах воєнного стану та загальновідомих фактів атак агресора на енергетичну інфраструктуру України та пов'язані з цим ризики перепаду напруги, періодичного вимкнення електропостачання вжити необхідних заходів для убезпечення виходу з ладу власного обладнання внаслідок вказаних обставин.
Суд також враховує, що згідно з усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.18 у справі №910/7495/16, форс-мажорні обставини характеризуються об'єктивною та абсолютною дією, непередбачуваністю, а також надзвичайністю і невідворотністю.
Проте, ці ознаки необхідно розглядати в контексті конкретного договору та конкретних умов господарської діяльності сторін. Інакше кажучи, форс-мажор має персоніфікований характер, і його дія оцінюється індивідуально для кожного випадку.
Між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання має існувати прямий причинно-наслідковий зв'язок. Тобто, сторона не може посилатись на форс-мажор, якщо невиконання зобов'язання сталось (мало місце) з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона (сторона за договором) мала передбачити та врахувати. Вказаної думки також дійшов Верховний Суд у постанові від 31.08.2024 у справі №910/15264/21.
Наведені Відповідачем у якості невідворотних та непередбачуваних обставин у вигляді аварії: вихід з ладу обладнання внаслідок перевантаження в електромережі, суд оцінює критично, оскільки вказане не свідчить про наявність форс-мажорної (них) обставини (вин), оскільки відповідач повинен був врахувати можливість виникнення перебоїв електропостачання та забезпечити виробництва резервними джерелами електроенергії, стабілізаторами напруги, запобіжниками та іншими приладами, які забезпечують безперервний процес виробництва.
Тобто, станом на дату укладання договору Відповідач усвідомлював та був обізнаний про наближеність до прифронтових територій, усвідомлював (повинен був усвідомлювати) про можливість наслідків такої наближеності та про можливість виникнення перебоїв електропостачання. Однак, уклав вказаний договір, фактично прийнявши зобов'язання з поставки товару у строк передбачені за цим договором.
Сторона не може посилатися на форс-мажор, якщо невиконання зобов'язання сталося з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона мала передбачити та врахувати. Вказаної думки дійшов Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21.
Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначено, що звернення до ТПП за отриманням сертифіката є можливим лише після порушення виконання зобов'язання.
Проте, Відповідач, якому достеменно було відомо про те, що за умовами пункту 4.2. Договору кінцева дата поставки товару за першою рознарядкою від 18.109.2024р. - 18 жовтня 2024 року, звернувся до Запорізької ТПП із заявою № 16/10 про отримання відповідного сертифікату до завершення цього строку, а саме - 16.10.2024р.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Отже, Відповідачем не доведено, що у спірному випадку мають місце у їх сукупності ознаки, які необхідні для висновку про наявність форс-мажорних обставин: надзвичайність, непередбачуваність, невідворотність (непереборність), причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо), а сертифікат Запорізької ТПП№ 2300-24-1971 від 28.10.2024 за вих. № 03.3/824 не має преюдиційного характеру і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.
Також суд враховує, що Відповідача було визнано переможцем процедури UA-2024-06-11-010873-a (Лот 3) на закупівлю товару - Камера поплавкова для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000 проведеної шляхом відкритих торгів на авторизованому електронному майданчику «ProZorro» та укладено між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» та ТОВ «НВО «СЕАЛ» Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 19.08.2024 № ПК/МТЗ/24425/Ю, за умовами якого Відповідач, як постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність Позивачу, як Покупцю, Товар - код ДК 021:2015 34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху, а саме запасні частини до кип'ятильника - відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Позивач зобов'язується прийняти та оплатити цей Товар.
Відповідно до Специфікації 1 до Договору Сторони узгодили предмет поставки, а саме його кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробника. Таким чином, Сторонами на момент укладення Договору було погоджено всі його істотні умови. Так, зокрема, у Специфікації 1 до Договору зазначено, що виробником замовленого товару є ТОВ «НВП «СЕАЛ», дата виробництва Товару 10.06.2024.
Згідно з пунктом 1.5 Договору Відповідач, як Постачальник, ґарантував, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження передбаченого законодавством України.
Згідно з пунктом 1.6 Договору Відповідач, як Постачальник, ґарантував, що Товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені.
Пунктом 2.1 Договору передбачено обов'язок Постачальника поставити Покупцеві Товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 до Договору.
При цьому 14.07.2024 Відповідач подав свою цінову пропозицію на участь у процедурі закупівлі, у якій запропонував Позивачу поставити: камери поплавкові для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000, виробництва ТОВ «НВП «Сеал», дата виготовлення товару 10.06.2024.
При цьому серед документації, поданої для участі у тендерній закупівлі, Відповідач у складі тендерної пропозиції надав документи, які підтверджують походження та якість Товару:
- Декларація постачальника про відповідність від 16.06.2024 № 16/07 з додатком №1, Декларація постачальника про відповідність від 17.06.2024 № 17/07 з додатком №1, з яких вбачається, що камери поплавкові для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000 відповідають кресленням та зазначено про позитивні результати оцінки відповідності-приймально-здавальних та періодичних випробувань об'єкту декларації. Термін дії декларацій до 23.09.2026.
- Сертифікат на систему управління якістю від 16.03.2023;
- Технічний паспорт на виготовлення камери поплавкової для кип'ятильника креслення КЕ-30-00-000, виданий виробником продукції ТОВ «НВП «СЕАЛ», випливає, що товар відповідає вимогам до виготовлення (вимогам до способів контролю кількісних і якісних показників продукції), відповідає кресленням відповідно і визнані придатними до експлуатації, а також визначено гарантії виробника. Відповідно до Технічного паспорта Товар виготовлений згідно з технологією підприємства та відповідає ГОСТ, ТУ, КД.
- Лист про представництво № 20.08 від 20.08.2023р. ТОВ «НВП «СЕАЛ» на адресу Тендерного комітету Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», яким підтверджено, що ТОВ «НВО «СЕАЛ», м. Запоріжжя має право представляти інтереси ТОВ «НВП «СЕАЛ» на території України з метою продаж та сервісного обслуговування продукції виробництва ТОВ «НВП «СЕАЛ». Якість продукції гарантує ТОВ «НВП «СЕАЛ» у відповідності з ГОСТ, ТУ, DIN, кресленням. Це підтверджується документом про якість, якій надається ТОВ «НВП «СЕАЛ». Строк дії листа з 01.01.2023р. по 31.01.2027р.
Отже за наведеного суд дійшов висновку, що на момент подачі цінової пропозиції та укладання Договору Відповідач набув у власність повністю готовий Товар, який по якості та іншим вимогам відповідав вимогам тендерної документації та умовам Договору та був готовий до експлуатації.
Отже, підписуючи Договір Відповідач запевнив Позивача, що такий Товар уже є у його наявності (власності) і він придатний до використання.
Оскільки Відповідач не є виробником Товару за Договором, він є лише його Постачальником.
Умовами укладеного з Позивачем Договору не передбачено проведення додаткових випробувань Товару його Постачальником.
Вказане означає, що до набуття у власність такого Товару виробник та постачальник мали здійснити прийняття-передачу такого Товару по асортименту, кількості, якості, тобто Відповідач мав здійснити випробування і перевірку якості виробленого Товару до набуття його у власність, а не після. Відповідач набув у власність Товар виробництва ТОВ «НВП «СЕАЛ» з метою його зберігання та подальшої реалізації (перепродажу), а відтак не мав права його використовувати у силу положень 1.6 Договору, у тому числі випробовувати.
Таким чином суд погоджується з доводами Позивача про те, що необхідності у Відповідача, як Постачальника, перевіряти та випробовувати поставлений виробником Товар, немає, адже це вже зробив виробник - ТОВ «НВП «САЕЛ», що підтверджується вищевказаними доказами.
В свою чергу це свідчить про те, що сам виробник товару ТОВ «НВП «СЕАЛ» підтвердив його якість та відповідність технічним вимогам та стандартам, а отже у нього в наявності є обладнання, яке дозволяє проводити перевірку на герметичність та інші тести та випробування.
Відповідач у цій справі не надав суду доказів придбання спірного товару у виробника, в тому числі договору та первинних документів на підтвердження дати переходу до нього права власності на спірний товар, що в подальшому було поставлено Позивачу.
Однак з огляду на викладене вище суд зазначає, що Відповідач, достеменно знаючи про вихід з ладу його установки УПГП-012024, мав змогу, попередивши про це виробника продукції (ТОВ «НВП «СЕАЛ»), заздалегідь просити (вимагати) здійснення вхідного контролю товару на аналогічній установці УПГП-012024 ТОВ «НВП «СЕАЛ», з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань перед АТ «Українська залізниця».
Проте, доказів того, що Відповідач намагався здійснити таку перевірку якості при вхідному контролі на установці УПГП-012024 виробника - ТОВ «НВП «СЕАЛ», він суду не представив, замість цього зосередився на здійсненні ремонту своєї установки та фіксуванні факту форс-мажорних обставин та отримання відповідного сертифікату у Запорізькій ТПП.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що вихід з ладу установки УПГП-012024 та здійснення її ремонту не перешкоджали Відповідачу виконати умови Договору №ПК/МТЗ/24425/Ю від 19.08.2024р. з АТ «Українська залізниця», а отже вказане не містить ознак форс-мажорних обставин. При цьому Відповідачем не доведено зворотного належними, допустимими та достовірними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сеал" (вул. Рекордна, буд. 9, м. Запоріжжя, 69019; код ЄДРПОУ 44995454) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) 238 320 (двісті тридцять вісім тисяч триста двадцять гривень) 00 коп. - штрафу, 61 872 (шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят дві гривні) 00 коп. - пені, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3602 (три тисячі шістсот дві гривні) 31 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано: 29.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.