вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
06 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1087/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави
в особі Чинадіївської селищної ради адреса вул. Волошина, 41, с. Чинадійово, Закарпатська область, 89640 ЄДРПОУ 04350719
до відповідача ФОП Гасинець Юрія Юрійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки
Без виклику учасників справи,
Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області в особі Чинадіївської селищної ради заявила позов до ФОП Гасинець Юрія Юрійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яким просить стягнути з відповідача 28800, 77 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Позов заявлено з посиланням на статті 1212-1214 Цивільного Кодексу України, ст. 120, 124-126, 206 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/1087/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 30.09.2025 була надіслана на його офіційну юридичну адресу згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2025 була отримана відповідачем 04.10.2025, що підтверджується зокрема рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи.
Позивач також не подав до суду письмових пояснень з приводу письмових вимог прокурора, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 30.09.2025 була надіслана позивачу в його електронний кабінет).
Суд дійшов висновку, що позивач мав час та можливість надати свої міркування з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2025 була отримана позивачем 01.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція прокурора.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що, 20.04.2018 між Гасинцем Юрієм Юрійовичем (покупець) та Приватним підприємством «Гранд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення будівлі складу міндобрив загальною площею 468,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Крім того, встановлено що 01.10.2020 року між Гасинцем Юрієм Юрійовичем та Чинадіївською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки.
За твердженням прокурора, 01.10.2020 року між Гасинцем Юрієм Юрійовичем та Чинадіївською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1. вищезгаданого договору Гасинець Ю.Ю. отримав в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою вул. Миру, 102, с. Косино Мукачівського району Закарпатської області. Про факт укладення договору оренди земельної ділянки Гасинцем Ю.Ю. 02.10.2020 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до інформації з ДЗК відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою вул. Миру, 102, с. Косино Мукачівського району Закарпатської області було внесено Відділом у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 14.11.2017 на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 26.05.2017, розробленого ТОВ «Трегер». Прокурор вказує, що Гасинець Ю.Ю. з 20.04.2018, тобто з часу придбання у приватну власність нерухомого майна, а саме будівлі складу міндобрив загальною площею 468,2 кв.м., до моменту укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,4540 га, тобто до 01.10.2020, використовував для здійснення підприємницької діяльності дану земельну ділянку з кадастровим номером 2122786200:12:000:0090, без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю.
За твердженням прокурора, ФОП Гасинець Ю.Ю. з 20.04.2018, без укладення з органом місцевого самоврядування договору оренди землі, безпідставно використовував для підприємницької діяльності земельну ділянку з кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 та зберіг в себе кошти, які повинен був сплатити у вигляді орендної плати на користь органу місцевого самоврядування, а Чинадіївська селищна рада відповідно втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).
Тобто, відбувся факт безпідставного збереження коштів ФОП Гасинець Ю.Ю. у розмірі орендної плати за рахунок Чинадіївської селищної ради. Внаслідок використання вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Чинадіївська селищна рада була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Чинадіївської селищної ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Водночас, згідно із наданою інформацією ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Косино, Обавської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, затвердженої рішенням 20 сесії 6 скликання Обавської сільської ради від 14.02.2014 №456, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості станом на 2018-2019 роки становила 86,02 грн. Крім того, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.09.2020 №1737/0/198-20, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 становить 390541,71 грн.
Прокурор наголошує, що ФОП Гасинець Ю.Ю. використовував земельну ділянку впродовж часу з 20.04.2018 по 01.10.2020, за який територіальна громада Чинадіїської ОТГ недоотримала коштів на суму 28800,77 грн., що підтверджується розрахунком, де за період з 20.04.2018 по 31.12.2018 сума коштів, які повинні бути перераховані на користь селищної ради становить 8297,7 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 11715,92 грн., за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 становить 8787,15 грн. Враховуючи факт тривалого невжиття Чинадіївською селищною радою вичерпних заходів представницького характеру щодо стягнення коштів та повідомлення прокурора про необхідність захисту інтересів територіальної громади, очевидним є факт не здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
На підставі вищевикладеного, прокурор просить стягнути з відповідача до місцевого бюджету на рахунок Чинадіївською селищної ради кошти у розмірі 28800,77 грн.
Правова позиція позивача.
Позивач своїх письмових пояснень з приводу позовних вимог прокурора не подав до суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
20.04.2018 між Гасинцем Юрієм Юрійовичем (покупець) та Приватним підприємством «Гранд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення будівлі складу міндобрив загальною площею 468,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Судом встановлено, що 01.10.2020 року між Гасинцем Юрієм Юрійовичем та Чинадіївською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 1. вищезгаданого договору Гасинець Ю.Ю. отримав в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою вул. Миру, 102, с. Косино Мукачівського району Закарпатської області. Про факт укладення договору оренди земельної ділянки Гасинцем Ю.Ю. 02.10.2020 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до інформації з ДЗК відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою вул. Миру, 102, с. Косино Мукачівського району Закарпатської області було внесено Відділом у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 14.11.2017 на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 26.05.2017, розробленого ТОВ «Трегер».
Судом встановлено, що Гасинець Ю.Ю. з 20.04.2018, тобто з часу придбання у приватну власність нерухомого майна, а саме будівлі складу міндобрив загальною площею 468,2 кв.м., до моменту укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,4540 га, тобто до 01.10.2020, використовував для здійснення підприємницької діяльності дану земельну ділянку з кадастровим номером 2122786200:12:000:0090, без укладеного договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю
Згідно із наданою інформацією ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Косино, Обавської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, затвердженої рішенням 20 сесії 6 скликання Обавської сільської ради від 14.02.2014 №456, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки з кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 із цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості станом на 2018-2019 роки становила 86,02 грн.
Крім того, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.09.2020 №1737/0/198-20, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 становить 390541,71 грн.
З метою усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства, Мукачівською окружною прокуратурою на адресу Чинадіївської селищної ради було скеровано лист за вихідним №07.51-95-5723ВИХ-25 від 25.07.2025 про надання інформації щодо вжитих заходів з метою врегулювання питання оплати за користування ФОП Гасинець Ю.Ю. земельною ділянкою за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090.
Однак, селищною радою на адресу прокуратури надано відповідь від 31.07.2025 за №02- 21/751, згідно якої повідомлено, що органу місцевого самоврядування не відомо про те, чи сплачував Гасинець Ю.Ю. кошти за користування спірною земельною ділянкою. В подальшому листом від 26.08.2025, Чинадіївською селищною радою додатково повідомлено про відсутність інформації про сплату коштів за використання земельної ділянки за кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 та повідомлено про нарахування коштів за землекористування та вжиття заходів щодо можливого їх стягнення.
Листом Чинадіївської селищної ради від 05.09.2025, повідомлено про здійснений розрахунок збитків, неодержаних місцевим бюджетом за використання землі ФОП Гасинець Ю.Ю. та висловлено прохання щодо вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.
Індекс споживчих цін за 2018-2020 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовуватиметься із значенням 100%. Законом України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII внесено відповідні зміни до п. 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Прикінцеві та перехідні положення» ПКУ. Таким чином, значення коефіцієнта індексації НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів й інших земель несільськогосподарського призначення за 2018-2020 рік становить 100% або 1. Враховуючи вищенаведене, вбачається, що ФОП Гасинець Ю.Ю. використовував земельну ділянку впродовж часу з 20.04.2018 по 01.10.2020, за який територіальна громада Чинадіїської ОТГ недоотримала коштів на суму 28800,77 грн., що підтверджується розрахунком, де за період з 20.04.2018 по 31.12.2018 сума коштів, які повинні бути перераховані на користь селищної ради становить 8297,7 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 11715,92 грн., за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 становить 8787,15 грн.
НОРМАТИВНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор наголошує на тому, що ФОП Гасинець Ю.Ю. використовував земельну ділянку впродовж часу з 20.04.2018 по 01.10.2020, за який територіальна громада Чинадіїської ОТГ недоотримала коштів на суму 28800,77 грн., що підтверджується розрахунком, де за період з 20.04.2018 по 31.12.2018 сума коштів, які повинні бути перераховані на користь селищної ради становить 8297,7 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 11715,92 грн., за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 становить 8787,15 грн.ФОП Гасинець Ю.Ю. використовував земельну ділянку впродовж часу з 20.04.2018 по 01.10.2020, за який територіальна громада Чинадіїської ОТГ недоотримала коштів на суму 28800,77 грн., що підтверджується розрахунком, де за період з 20.04.2018 по 31.12.2018 сума коштів, які повинні бути перераховані на користь селищної ради становить 8297,7 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 11715,92 грн., за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 становить 8787,15 грн.
Збитками згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом зазначених положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
У частині 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом глав 82 і 83 цього Кодексу для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і охоплюються різним нормативно-правовим регулюванням. Утім, на відміну від збитків, для стягнення яких необхідно довести наявність складу правопорушення, для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зберегла кошти, вона зобов'язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, з огляду на викладене суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 цього Кодексу позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. За змістом викладеного предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, на якій ці об'єкти розміщені.
Суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене ФОП Гасинець Юрій Юрійович як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти Чинадіївській селищній раді, як власнику земельних ділянок на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до листа Чинадіївської селищної ради від 05.09.2025 № 02-15/894 визначення розміру збитків за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів (договорів оренди) за період з 20.04.2018 року по 01.10.2020 року Чинадіївською селищною радою було нараховано збитки у вигляді не отриманої орендної плати за користування земельними ділянками на загальну суму 28800, 77 грн.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ФОП Гасинець Юрія Юрійовича 28800, 77 грн безпідставно збережених коштів доходу внаслідок користування земельними ділянками комунальної власності без правовстановлюючих документів.
Щодо представництва інтересів позивача прокурором
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Суд зазначає, що згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджається земельною ділянкою з кадастровим номером 2122786200:12:000:0090 площею 0,4540 га та відповідно органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Чинадіївська селищна рада.
Як встановлено окружною прокуратурою, орган місцевого самоврядування - Чинадіївська селищна рада, при наявності порушень інтересів об'єднаної територіальної громади, а саме факту несплати ФОП Гасинець Ю.Ю. орендної плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.
Прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування із Чинадіївською селищною радою, проте селищною радою не було вжито відповідних заходів представницького характеру, які могли б дати змогу ефективно захистити порушені права територіальної громади.
Чинадіївська селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Чинадіїської селищної ради.
Відповідно до положень п. п. 38- 40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Враховуючи все вищевикладене, судом встановлено, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" і оскільки компетентний орган, а саме Чинадіївська селищна рада, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження її бездіяльності і достатньою підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з ФОП Гасинець Юрія Юрійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Чинадіїської селищної ради суму 28800, 771 грн.
3. Стягунти з ФОП Гасинець Юрія Юрійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури суму 3028, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ для примусового виконання рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.11.2025
Суддя Л.В. АНДРЕЙЧУК