вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.11.2025м. ДніпроСправа № 927/703/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Чернігівської окружної прокуратури (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Шевченка, будинок 1)
в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (15501, Чернігівська область, Чернігівський район, село Новий Білоус, вулиця Свиридовського, будинок 54; ідентифікаційний код 04411898)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153)
про стягнення заборгованості за договором поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 у загальному розмірі 733 315,11 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №CК57/17-В від 17.01.2023 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області виникло право вимагати повернення сплаченої суми в розмірі 594 040,00 грн.
Позивач зазначає, що, незважаючи на належне виконання договірних зобов'язань та перерахування всієї суми попередньої оплати, відповідач умови договору не виконав, а саме не передав Новобілоуській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області бензин А-95 у кількості 2 350 літрів на суму 115 150,00 грн та 9 390 літрів на суму 478 890,00 грн.
Таким чином, у зв'язку із невиконанням зобов'язання щодо фактичного надання товару на зазначену суму та втратою можливості використання скретч-карток, як засобу отримання пального, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вартості непоставленого товару на суму у загальному розмірі 594 040,00 грн.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, позивач також нарахував 42 168,76 грн - інфляційних втрат, 9 809,86 грн - 3 % річних та 87 296,49 грн - пені.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 26.08.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 26.08.2025 вважається врученою відповідачу 27.08.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 139).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 26.08.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129741465) надіслано судом 26.08.2025, зареєстровано в реєстрі 26.08.2025 та забезпечено надання загального доступу - 27.08.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 26.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронній формі (27.08.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 11.09.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 03.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
09.07.2025 до Господарського суду Чернігівської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 у загальному розмірі 733 315,11 грн, відповідно до якої прокурор просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" на користь Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області грошові кошти у сумі 733 315,11 грн, з яких: основний борг - 594 040 грн; інфляційні нарахування - 42 168,76 грн, три відсотки річних від простроченої суми - 9 809,86 грн; подвійна облікова ставка НБУ - 87 296,49 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 8 799,78 грн за подання позовної заяви.
14.07.2025 ухвалою Господарського суду Чернігівської області постановлено позовну заяву від 08.07.2025 б/н Чернігівської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення 733 315,11 грн, направити за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю), за місцезнаходженням відповідача, тобто до Господарського суду Дніпропетровської області.
29.07.2025 супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/703/25/762/25 матеріали справи №927/703/25 в 1-му томі засобами поштового зв'язку направлено Господарському суду Дніпропетровської області.
12.08.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області в 1-му томі надійшли матеріали справи №927/703/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 справу №927/703/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
18.08.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 у загальному розмірі 733 315,11 грн залишено без руху.
25.08.2025 до господарського суду від Чернігівської окружної прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №36738/25 від 25.08.2025) про усунення недоліків.
26.08.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу малозначною, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у позивача в строк до 19.09.2025 оригінали скретч-карток на отримання палива за договором №СК57/17-В від 17.01.2023, копії яких додано ним до позовної заяви.
09.09.2025 до господарського суду від Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2025, за допомогою засобів поштового зв'язку супровідним листом №02-20/795 від 03.09.2025 (вх. суду №39257/25 від 09.09.2025) надійшли оригінали витребуваних документів.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем перед Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області зобов'язань за договором поставки №CК57/17-В від 17.01.2023, що призвело до утворення заборгованості за основним зобов'язанням у вигляді непоставленого пального на суму у загальному розмірі 594 040,00 грн. У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, позивач також нарахував 42 168,76 грн - інфляційних втрат, 9 809,86 грн - 3 % річних та 87 296,49 грн - пені.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови.
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
(4) Правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Укладення та умови договору
17.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником, та Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, як покупцем, укладено договір поставки №СК57/17-В (далі - договір, а.с. 17-19), відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: бензин А-95, дизельне паливо згідно накладних на товар. Код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (пункти 1.2-1.3 договору)
Пунктом 1.4. договору передбачено, наступні одиниці вимірювання:
- найменування товару: бензин А-95. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: 8 710 літрів, згідно накладних на товар;
- найменування товару: дизельне паливо. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: 15 890 літрів, згідно накладних на товар.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року (пункт 1.5 договору).
Пунктами 2.1.-2.2. договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару ДСТУ.
Відповідно до умов пунктів 3.1.-3.2. сторонами визначено, ціна одного літра бензину А-95 становить 52,00 грн, дизельного палива 54,00 грн згідно накладних на товар. Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними, а саме: 1 310 980,00 грн.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом десяти календарних днів після отримання товару та підписання видаткової накладної в сумі, зазначеній у видатковій накладній та рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (пункт 4.1. договору).
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (пункт 4.2. договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця, за умови: надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності у нього паспорту; представника покупця вказано у додатку 1 до договору та при наявності в нього паспорту; підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу програмного комплексу M.E.Doc та цифрового підпису постачальника та покупця (пункт. 4.4. договору).
За пунктами 4.5. та 4.6 договору покупець також мав право на отримання довірчих документів (скратч-карток) на торгівельній точці, а також з доставкою "Новою Поштою".
Згідно з умовами пункту 5.2 договору встановлено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на автозаправних станціях постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреним особам покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з автозаправних станцій вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на автозаправних станціях (пункт 5.3. договору).
Пунктом 6.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Відповідно до пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункту 7.2. договору).
Згідно із пунктом 10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Договір діє з дати його укладення і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента №64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", але не пізніше ніж до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (пункт 10.2 договору).
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" та Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області укладено додаткову угоду №1 від 23.01.2023 (далі - додаткова угода, а.с. 20) до договору поставки №СК57/17-В від 17.01.2023, якою сторони погодили внести зміни ціни за одиниці товару без збільшення загальної вартості договору.
Так, пунктом 1.1 додаткової угоди сторони погодили, що ціна бензину А-95 у кількості 8 710 літрів становитиме 49,00 грн з ПДВ за один літр товару. Крім того даним пунктом договору сторони узгодили, що ціна дизельного палива у кількості 15 890 літрів становитиме 51,00 грн з ПДВ за один літр товару.
Пунктом 1.2 додаткової угоди сторони передбачили, що у зв'язку зі зменшенням ціни за одиницю товару, загальна сума договору зменшується на 73 800,00 грн і буде складати 1 237 180,00 грн.
Усі інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (пункт 1.3. додаткової угоди).
Дана додаткова угода є невід'ємною частиною до договору про закупівлю товарів СК57/17 від 17.03.2023 (пункт 1.4. додаткової угоди).
Судом встановлено, що у вказаному договорі та додатковій угоді до нього сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 1 310 980,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №58 від 19.01.2023 на суму 84 160,00 грн (а.с. 22 на звороті); №59 від 19.01.2023 на суму 490 860,00 грн (а.с. 24 на звороті); №60 від 19.01.2023 на суму 243 800,00 грн (а.с. 25); №61 від 19.01.2023 на суму 269 360,00 грн (а.с. 23); №62 від 19.01.2023 на суму 29 120,00 грн (а.с. 22); №63 від 19.01.2023 на суму 189 000,00 грн (а.с. 24); №64 від 19.01.2023 на суму 4 680,00 грн (а.с. 23 на звороті).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Відповідач згідно з умовами договору поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 на підставі видаткової накладної №00574/0000092 від 17.01.2023 (а.с 21) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання 8 710 літрів бензину А-95 та 15 890 літрів дизельного палива.
При цьому, відповідач в порушення умов пункту договору не забезпечив повної реалізації наданих за видатковою накладною №00574/0000092 від 17.01.2023 скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 98 штук, на бензин А-95 номіналом по 10 літрів у кількості 118 штук та на дизпаливо номіналом по 15 літрів у кількості 426 штук.
Так, з боку позивача залишилися невикористаними наступні скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 15 літрів, а саме:
- 303111257430, 303111257431, 303111257432, 303111257433, 303111257434, 303111257435, 303111257436, 303111257437, 303111257438, 303111257439, 303111257590, 303111257591, 303111257592, 303111257593, 303111257594, 303111257595, 303111257596, 303111257597, 303111257598, 303111257599 (а.с.146);
- 303111257600, 303111257601, 303111257602, 303111257603, 303111257604, 303111257605, 303111257606, 303111257607, 303111257608, 303111257609, 303111257450, 303111257451, 303111257452, 303111257453, 303111257454, 303111257455, 303111257456, 303111257457, 303111257458, 303111257459 (а.с.147);
- 303111257460, 303111257461, 303111257462, 303111257463, 303111257464, 303111257465, 303111257466, 303111257467, 303111257468, 303111257469, 303111257494, 303111257495, 303111257496, 303111257497, 303111257498, 303111257499, 303111257500, 303111257501, 303111257502, 303111257503 (а.с. 148);
- 303111257440, 303111257441, 303111257442, 303111257443, 303111257444, 303111257445, 303111257446, 303111257447, 303111257448, 303111257449, 303111257508, 303111257509, 303111257506, 303111257507, 303111257504, 303111257505, 303111257588, 303111257589 (а.с. 149);
Крім того, з боку позивача залишилися невикористаними наступні скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 10 літрів, а саме:
- 303525754810, 303525754811, 303525754812, 303525754813, 303525754814, 303525754815, 303525754816, 303525754817, 303525754818, 303525754819, 303525754790, 303525754791, 303525754792, 303525754793, 303525754794, 303525754795, 303525754796, 303525754797, 303525754798, 303525754799 (а.с. 150);
- 303525754780, 303525754781, 303525754782, 303525754783, 303525754784, 303525754785, 303525754786, 303525754787, 303525754788, 303525754789, 303525754880, 303525754881, 303525754882, 303525754883, 303525754884, 303525754885, 303525754886, 303525754887, 303525754888, 303525754889 (а.с. 151);
- 303525754890, 303525754891, 303525754892, 303525754893, 303525754894, 303525754895, 303525754896, 303525754897, 303525754898, 303525754899, 303525755360, 303525755361, 303525755362, 303525755363, 303525755364, 303525755365, 303525755366, 303525755367, 303525755368, 303525755369 (а.с. 152);
- 303525754870, 303525754871, 303525754872, 303525754873, 303525754874, 303525754875, 303525754876, 303525754877, 303525754878, 303525754879, 303525754860, 303525754861, 303525754862, 303525754863, 303525754864, 303525754865, 303525754866, 303525754867, 303525754868, 303525754869 (а.с. 153);
- 303525768040, 303525768041, 303525768042, 303525768043, 303525768044, 303525768045, 303525768046, 303525768047, 303525768048, 303525768049, 303525755370, 303525755371, 303525755372, 303525755373, 303525755374, 303525755375, 303525755376, 303525755377, 303525755378, 303525755379 (а.с. 154);
- 303525768052, 303525768053, 303525768050, 303525768051, 303525754834, 303525754835, 303525754832, 303525754833, 303525754808, 303525754809, 303525754806, 303525754807, 303525754804, 303525754805, 303525755256, 303525755257, 303525755254, 303525755255 (а.с. 155);
Також з боку позивача залишилися невикористаними наступні скретч-картки на дизельне паливо номіналом по 15 літрів, а саме:
- 304113093420, 304113093421, 304113093422, 304113093423, 304113093424, 304113093425, 304113093426, 304113093427, 304113093428, 304113093429, 304113093900, 304113093901, 304113093902, 304113093903, 304113093904, 304113093905, 304113093906, 304113093907, 304113093908, 304113093909 (а.с. 156);
- 304113093740, 304113093741, 304113093742, 304113093743, 304113093744, 304113093745, 304113093746, 304113093747, 304113093748, 304113093749, 304113093860, 304113093861, 304113093862, 304113093863, 304113093864, 304113093865, 304113093866, 304113093867, 304113093868, 304113093869 (а.с. 157);
- 304113093960, 304113093961, 304113093962, 304113093963, 304113093964, 304113093965, 304113093966, 304113093967, 304113093968, 304113093969, 304113093920, 304113093921, 304113093922, 304113093923, 304113093924, 304113093925, 304113093926, 304113093927, 304113093928, 304113093929 (а.с. 158);
- 304113094050, 304113094051, 304113094052, 304113094053, 304113094054, 304113094055, 304113094056, 304113094057, 304113094058, 304113094059, 304113093710, 304113093711, 304113093712, 304113093713, 304113093714, 304113093715, 304113093716, 304113093717, 304113093718, 304113093719 (а.с. 159);
- 304113093690, 304113093691, 304113093692, 304113093693, 304113093694, 304113093695, 304113093696, 304113093697, 304113093698, 304113093699, 304113093990, 304113093991, 304113093992, 304113093993, 304113093994, 304113093995, 304113093996, 304113093997, 304113093998, 304113093999 (а.с. 160);
- 304113093700, 304113093701, 304113093702, 304113093703, 304113093704, 304113093705, 304113093706, 304113093707, 304113093708, 304113093709, 304113094030, 304113094031, 304113094032, 304113094033, 304113094034, 304113094035, 304113094036, 304113094037, 304113094038, 304113094039 (а.с. 161);
- 304113093590, 304113093591, 304113093592, 304113093593, 304113093594, 304113093595, 304113093596, 304113093597, 304113093598, 304113093599, 304113093850, 304113093851, 304113093852, 304113093853, 304113093854, 304113093855, 304113093856, 304113093857, 304113093858, 304113093859 (а.с. 162);
- 304113093630, 304113093631, 304113093632, 304113093633, 304113093634, 304113093635, 304113093636, 304113093637, 304113093638, 304113093639, 304113093640, 304113093641, 304113093642, 304113093643, 304113093644, 304113093645, 304113093646, 304113093647, 304113093648, 304113093649 (а.с. 163);
- 304113093610, 304113093611, 304113093612, 304113093613, 304113093614, 304113093615, 304113093616, 304113093617, 304113093618, 304113093619, 304113093620, 304113093621, 304113093622, 304113093623, 304113093624, 304113093625, 304113093626, 304113093627, 304113093628, 304113093629 (а.с. 164);
- 304113093650, 304113093651, 304113093652, 304113093653, 304113093654, 304113093655, 304113093656, 304113093657, 304113093658, 304113093659, 340113093400, 340113093401, 340113093402, 340113093403, 340113093404, 340113093405, 340113093406, 340113093407, 340113093408, 340113093409 (а.с. 165);
- 304113093600, 304113093601, 304113093602, 304113093603, 304113093604, 304113093605, 304113093606, 304113093607, 304113093608, 304113093609, 304113093370, 304113093371, 304113093372, 304113093373, 304113093374, 304113093375, 304113093376, 304113093377, 304113093378, 304113093379 (а.с. 166);
- 304113093810, 304113093811, 304113093812, 304113093813, 304113093814, 304113093815, 304113093816, 304113093817, 304113093818, 304113093819, 304113093770, 304113093771, 304113093772, 304113093773, 304113093774, 304113093775, 304113093776, 304113093777, 304113093778, 304113093779 (а.с. 167);
- 304113094020, 304113094021, 304113094022, 304113094023, 304113094024, 304113094025, 304113094026, 304113094027, 304113094028, 304113094029, 304113093780, 304113093781, 304113093782, 304113093783, 304113093784, 304113093785, 304113093786, 304113093787, 304113093788, 304113093789 (а.с. 168);
- 304113093750, 304113093751, 304113093752, 304113093753, 304113093754, 304113093755, 304113093756, 304113093757, 304113093758, 304113093759, 304113094074, 304113094075, 304113094076, 304113094077, 304113094078, 304113094079, 304113094080, 304113094081, 304113094082, 304113094083 (а.с. 169);
- 304113093910, 304113093911, 304113093912, 304113093913, 304113093914, 304113093915, 304113093916, 304113093917, 304113093918, 304113093919, 304113093940, 304113093941, 304113093942, 304113093943, 304113093944, 304113093945, 304113093946, 304113093947, 304113093948, 304113093949 (а.с. 170);
- 304113093380, 304113093381, 304113093382, 304113093383, 304113093384, 304113093385, 304113093386, 304113093387, 304113093388, 304113093389, 304113093730, 304113093731, 304113093732, 304113093733, 304113093734, 304113093735, 304113093736, 304113093737, 304113093738, 304113093739 (а.с. 171);
- 304113093760, 304113093761, 304113093762, 304113093763, 304113093764, 304113093765, 304113093766, 304113093767, 304113093768 304113093769, 304113093350, 304113093351, 304113093352, 304113093353, 304113093354, 304113093355, 304113093356, 304113093357, 304113093358, 304113093359 (а.с. 172);
- 304113094040, 304113094041, 304113094042, 304113094043, 304113094044, 304113094045, 304113094046, 304113094047, 304113094048, 304113094049, 304113093790, 304113093791, 304113093792, 304113093793, 304113093794, 304113093795, 304113093796, 304113093797, 304113093798, 304113093799 (а.с. 173);
- 304113093880, 304113093881, 304113093882, 304113093883, 304113093884, 304113093885, 304113093886, 304113093887, 304113093888, 304113093889, 304113094120, 304113094121, 304113094122, 304113094123, 304113094124, 304113094125, 304113094126, 304113094127, 304113094128, 3041130941296 (а.с. 174);
- 304113093870, 304113093871, 304113093872, 304113093873, 304113093874, 304113093875, 304113093876, 304113093877, 304113093878, 304113093879, 304113093800, 304113093801, 304113093802, 304113093803, 304113093804, 304113093805, 304113093806, 304113093807, 304113093808, 304113093809 (а.с. 175);
- 304113094060, 304113094061, 304113094062, 304113094063, 304113094064, 304113094065, 304113094066, 304113094067, 304113094068, 304113094069, 304113094000, 304113094001, 304113094002, 304113094003, 304113094004, 304113094005, 304113094006, 304113094007, 304113094008, 304113094009 (а.с. 176);
- 304113094110, 304113094111, 304113094112, 304113094113, 304113094114, 304113094115, 304113094116, 304113094117, 304113094118, 304113094119, 304113093890, 304113093891, 304113093892, 304113093893, 304113093894, 304113093895, 304113093896, 304113093897, 304113093898, 304113093899 (а.с. 177);
- 304113094090, 304113094091, 304113094092, 304113094093, 304113094094, 304113094095, 304113094096, 304113094097, 304113094098, 304113094099, 304113093390, 304113093391, 304113093392, 304113093393, 304113093394, 304113093395, 304113093396, 304113093397, 304113093398, 304113093399 (а.с. 178);
- 304113093680, 304113093681, 304113093682, 304113093683, 304113093684, 304113093685, 304113093686, 304113093687, 304113093688, 304113093689, 304113093670, 304113093671, 304113093672, 304113093673, 304113093674, 304113093675, 304113093676, 304113093677, 304113093678, 304113093679 (а.с. 179);
- 304113093580, 304113093581, 304113093582, 304113093583, 304113093584, 304113093585, 304113093586, 304113093587, 304113093588, 304113093589, 304113093360, 304113093361, 304113093362, 304113093363, 304113093364, 304113093365, 304113093366, 304113093367, 304113093368, 304113093369 (а.с. 180);
- 304113094010, 304113094011, 304113094012, 304113094013, 304113094014, 304113094015, 304113094016, 304113094017, 304113094018, 304113094019, 304113093970, 304113093971, 304113093972, 304113093973, 304113093974, 304113093975, 304113093976, 304113093977, 304113093978, 304113093979 (а.с. 181);
- 304113093930, 304113093931, 304113093932, 304113093933, 304113093934, 304113093935, 304113093936, 304113093937, 304113093938, 304113093939, 304113093980, 304113093981, 304113093982, 304113093983, 304113093984, 304113093985, 304113093986, 304113093987, 304113093988, 304113093989 (а.с. 182);
- 304113094100, 304113094101, 304113094102, 304113094103, 304113094104, 304113094105, 304113094106, 304113094107, 304113094108, 304113094109, 304113093820, 304113093821, 304113093822, 304113093823, 304113093824, 304113093825, 304113093826, 304113093827, 304113093828, 304113093829 (а.с. 183);
- 304113093720, 304113093721, 304113093722, 304113093723, 304113093724, 304113093725, 304113093726, 304113093727, 304113093728, 304113093729, 304113093660, 304113093661, 304113093662, 304113093663, 304113093664, 304113093665, 304113093666, 304113093667, 304113093668, 304113093669 (а.с. 184);
- 304113093570, 304113093571, 304113093572, 304113093573, 304113093574, 304113093575, 304113093576, 304113093577, 304113093578, 304113093579, 304113093950, 304113093951, 304113093952, 304113093953, 304113093954, 304113093955, 304113093956, 304113093957, 304113093958, 304113093959 (а.с. 185);
- 304113093562, 304113093563, 304113093560, 304113093561, 304113093558, 304113093559, 304113093556, 304113093557, 304113094088, 304113094089, 304113094086, 304113094087, 304113094084, 304113094085 (а.с. 186);
- 304113094072, 304113094073, 304113094070, 304113094071, 304113093418, 304113093419, 304113093148, 304113093149, 304113093146, 304113093147, 304113093416, 304113093417 (а.с. 187).
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем пального становить: 2 350 літрів бензину А-95 на суму 129 850,00 грн та 6 390 літрів дизельного пального на суму 325 890 грн.
4. Правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Пунктом 7.1. договору визначено, що уразі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 7.2. договору).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі викладеного нарахував 42 168,76 грн - інфляційних втрат, 9 809,86 грн - 3 % річних та 87 296,49 грн - пені.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", як постачальником, та Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області, як покупцем, укладено договір поставки №СК57/17-В від 17.03.2023 (а.с. 17-19).
Позивачем - Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на виконання умов договору поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 1 310 980,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №58 від 19.01.2023 на суму 84 160,00 грн (а.с. 22 на звороті); №59 від 19.01.2023 на суму 490 860,00 грн (а.с. 24 на звороті); №60 від 19.01.2023 на суму 243 800,00 грн (а.с. 25); №61 від 19.01.2023 на суму 269 360,00 грн (а.с. 23); №62 від 19.01.2023 на суму 29 120,00 грн (а.с. 22); №63 від 19.01.2023 на суму 189 000,00 грн (а.с. 24); №64 від 19.01.2023 на суму 4 680,00 грн (а.с. 23 на звороті).
Відповідач згідно з умовами договору поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 на підставі видаткової накладної №00574/0000092 від 17.01.2023 (а.с 21) поставив на адресу позивача довірчі документи на отримання 8 710 літрів бензину А-95 та 15 890 літрів дизельного палива.
При цьому відповідач в порушення умов пункту договору не забезпечив повної реалізації наданих за видатковою накладною №00574/0000092 від 17.01.2023 скретч-карток, а саме з боку позивача залишилися невикористаними скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 98 штук, на бензин А-95 номіналом по 10 літрів у кількості 118 штук та на дизпаливо номіналом по 15 літрів у кількості 426 штук, перелік яких наведено вище.
Таким чином загальна кількість недоотриманого позивачем пального, відповідно до наданих доказів становить: 2 650 літрів бензину А-95 на суму 129 850,00 грн та 6 390 літрів дизельного пального на суму 325 890,00 грн.
При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором заявлено позовні вимоги в інтересах держави за фактом неотримання пального в кількості: 2 350 літрів бензину А-95 на суму 115 150,00 грн (на 300 літрів пального менше) та 9 390 літрів дизельного пального на суму 478 890,00 грн (на 3 000 літрів більше).
Суд зазначає, що відповідно частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають розгляду відповідно до заявлених позовних меж та у встановленому судом фактичному розмірі, виходячи з реальної кількості невикористаного пального, підтвердженої належними та допустимими доказами (а.с. 146-187), а саме: щодо невикористаних 2 350 літрів бензину А-95 на суму 115 150,00 грн та 6 390 літрів дизельного пального на суму 325 890?,00 грн.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи підтверджується складеною позивачем службовими записками: від 07.03.2025, від 20.12.2024, від 27.01.2025, від 20.04.2025 (а.с. 73-74), скріншотом з сайту відповідача про стан функціонування автоматизованих систем (а.с. 88).
Суд бере до уваги, що згідно з наданими позивачем доказами, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші автозаправні станції чи видачі нового виду довірчих документів.
Відповідно до пункту 6.3 договору постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов'язання. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни скретч-карток або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи автозаправних станцій без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання - відсутні.
З огляду на вказані обставини з боку позивача - Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області залишилися невикористаними скретч-картки на бензин А-95 номіналом по 15 літрів у кількості 98 штук, на бензин А-95 номіналом по 10 літрів у кількості 118 штук та на дизпаливо номіналом по 15 літрів у кількості 426 штук, перелік яких наведено вище.
Судом взято до уваги, що у зв'язку із невиконанням з боку відповідача умов договору щодо поставки товару за довірчими документами, Новобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області на адресу відповідача направлялися: лист №02-20/383 від 21.04.2025 (а.с. 75), лист №02-20/448 від 09.05.2025 (а.с. 76).
Незважаючи на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання відповідач не вжив заходів щодо реагування на вказані листи та належного виконання умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - Новобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області зверталася до відповідача з вимогою щодо отримання пального, яке замовник не може отримати за наданими скретч-картками, або повернення коштів за сплачені скретч-картки за якими позивач не має згоди отримати пальне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на автозаправних станціях) водій пред'являє оператору автозаправної станції скретч-картку на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску товару скретч-картка на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем товару відповідного асортименту та кількості.
Суд зазначає, що підписана сторонами видаткова накладна №0057/0000092 від 17.01.2023 (а.с 21) є підтвердженням отримання позивачем від відповідача скретч-карток відповідного номіналу на дизпаливо, проте, лише після отоварювання вказаних скретч-карток на автозаправних станціях позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої оплати за неотримане пальне, а саме: 2 350 літрів бензину А-95 на суму 115 150,00 грн та 6 390 літрів дизельного пального на суму 325 890,00 грн.
Невиконання відповідачем обов'язку із забезпечення отримання товару через надані скретч-картки свідчить про порушення зобов'язання поставити товар у повному обсязі, що прямо суперечить суті договору та його цілям. За змістом договору, передача карток не є самодостатньою поставкою, а лише формою реалізації товару, яка має завершитись фактичним отриманням пального. Таким чином, невиконання зобов'язання щодо реалізації карток рівнозначне непоставці товару.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Суд констатує також, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів передачі покупцеві 2 350 літрів бензину А-95 на суму 115 150?,00 грн та 6 390 літрів дизельного пального на суму 325 890,00 грн або повернення йому попередньої оплати у вказаних сумах за вказаний товар.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару - пального, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення можливості реалізації скретч-карток на пальне, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Також за несвоєчасне виконання зобов'язань прокурор, відповідно до положень пунктів 7.1, 7.2 договору, а також статті 625 Цивільного кодексу України позивач здійснив нарахування: 42 168,76 грн - інфляційних втрат за період з грудня 2024 року по травень 2025 року, 9 809,86 грн - 3 % річних за період з 02.12.2024 по 20.06.2025 та 87 296,49 грн - пені за період з 02.12.2024 по 02.06.2025.
При цьому, судом встановлено що інфляційні втрати, 3 % річних та пеня нараховані позивачем на суму 594 040,00 грн, в той час як встановлена судом сума основного боргу (попередньої оплати) становить 441 040,00? грн.
Господарський суд здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) на суму основного боргу 441 040,00? грн за вірно визначеними позивачем періодами зазначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача належать:
- 31 307,84 грн - інфляційних втрат за період з грудня 2024 року по травень 2025 року;
- 64 812,54 грн - пені за період з 02.12.2024 по 02.06.2025;
- 7 283,25 грн - 3% річних за період з 02.12.2024 по 20.06.2025.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що - 31 307,84 грн - інфляційних втрат, 64 812,54 грн - пені та 7 283,25 грн - 3% річних зменшенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги прокурора щодо 441 040,00 грн - основного боргу, 31 307,84 грн - інфляційних втрат, 64 812,54 грн - пені та 7 283,25 грн - 3% річних є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню, в іншій частині позову слід відмовити.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 441 040,00 грн - основного боргу, 31 307,84 грн - інфляційних втрат, 64 812,54 грн - пені та 7 283,25 грн - 3% річних.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №СК57/17-В від 17.01.2023 у загальному розмірі 733 315,11 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (15501, Чернігівська область, Чернігівський район, село Новий Білоус, вулиця Свиридовського, будинок 54; ідентифікаційний код 04411898) 441 040,00 грн (чотириста сорок одну тисячу сорок гривень 00 копійок) - основного боргу, 31 307,84 грн (тридцять одну тисячу триста сім гривень вісімдесят чотири копійки) - інфляційних втрат, 64 812,54 грн (шістдесят чотири тисячі вісімсот дванадцять гривень п'ятдесят чотири копійки) - пені та 7 283,25 грн (сім тисяч двісті вісімдесят три гривні двадцять п'ять копійок) - 3% річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2; ідентифікаційний код 39821153) на користь Чернігівської окружної прокуратури (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Шевченка, будинок 1) 6 511,84 (шість тисяч п'ятсот одинадцять гривень вісімдесят чотири копійки) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 05.11.2025
Суддя Т.В. Іванова