вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4557/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23) в інтересах держави в особі
позивача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467)
позивача-2: Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанськй, буд. 3; ідентифікаційний код 40019939)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 37150860)
про стягнення 129 826 грн. 00 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі позивача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації, позивача-2 - Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4331/25 від 18.08.2025) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" про стягнення 129 826 грн. 00 коп. - коштів за оплачений, але непоставлений товар за договором від 16.08.2021 №83/08-21.
Також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (ідентифікаційний код 37150860) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач-1 у додаткових поясненнях у справі (вх.№42664/25 від 30.09.2025) зазначає про те, що: - на переконання облдержадміністрації представництво інтересів держави органами прокуратури у даній справі здійснюється за відсутності належних підстав; - захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор; - невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу; - розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо; - частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень; - оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва; - договір № 83/08-21 від 16.08.2021 на постачання дизельного палива був укладений не облдержадміністрацією (ідентифікаційний код 00022467), а її структурним підрозділом, який є відокремленою юридичною особою в структурі облдержадміністрації, зареєстрованою у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (ідентифікаційний код 40019939); - структурні підрозділи облдержадміністрації є окремими юридичними особами та здійснюють відповідну діяльність за напрямками; - департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як профільним структурним підрозділом облдержадміністрації, який також є позивачем по справі, будуть надані відповідні пояснення по справі.
Центральна окружна прокуратура міста Дніпра у заяві (вх.№42796/25 від 30.09.2025) про забезпечення позову у справі №904/4557/25 просить з метою забезпечення позову Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" про повернення коштів за неотриманий товар у розмірі 129 826 грн. 00 коп. за договором №83/08-21 від 16.08.2021: - накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (ідентифікаційний код 37150860), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах та на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (ідентифікаційний код 37150860) у межах ціни позову, у розмірі 129 826,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 заяву Центральної окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №904/4557/25 (вх.№42796/25 від 30.09.2025) - задоволено, накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 37150860), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах та на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 37150860) у межах ціни позову, у розмірі 129 826 (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 00 коп.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
При цьому, відповідно до відомостей Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.130).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 22.08.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 01.09.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 135-140)
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості в період з ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин суд вважає, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 22.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 31.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, Управлінням цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є позивач-2 - Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, 12.07.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товару ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (ідентифікатор закупівлі UA-2021-07-12-009855-c), очікувана вартість предмета закупівлі становила 184 100 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ (а.с. 31-33).
З протоколу розкриття тендерних пропозицій UA-2021-07-12-009855-c (а.с. 34) вбачається, що участь у вказаній закупівлі приймали два учасники: відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайнова" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг". Первинна тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" становила 183 960 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, остаточна - 182 580 грн. 30 коп. з урахуванням ПДВ, первинна тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" становила 184 091 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ та остаточна - 182 646 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до звіту від 16.08.2021 про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-07-12-009855-c (а.с. 35-36) тендерну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" відхилено замовником 04.08.2021 у зв'язку із тим, що тендерна пропозиція не відповідає вимогам тендерної документації, умовам технічної специфікації та іншим вимогам.
За результатами проведених торгів між Управлінням цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є позивач-2 - Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як замовником, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнова", як постачальником, було укладено договір від 16.08.2021 №83/08-21 (надалі - Договір) (а.с. 38-43).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар: дизельне паливо.
Код товару: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (дизельне паливо) за національним класифікатором України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник (пункт 1.2 Договору).
Кількість товару: дизельне паливо - 6 570 літрів. Загальна кількість товару зазначається у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.3 Договору).
Пунктом 1.5 Договору визначено, що відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно потреб замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні. Відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами без обмеження обсягу відпуску товару у одиницю часу.
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього договору становить 182 646 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 30 441 грн. 00 коп.
Вартість одиниці Товару - 27 грн. 80 коп./літр з ПДВ (пункт 3.2 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на рахунок постачальника протягом тридцяти банківських днів після отримання товару у повному обсязі на підставі видаткових накладних.
Замовник має право на відстрочку платежу у разі відсутності бюджетного фінансування. У разі відсутності бюджетного фінансування (затримки в бюджетному фінансуванні), оплата здійснюється протягом 30-ти банківських днів після надходження коштів на рахунок замовника (пункт 4.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки товару з моменту підписання договору до 31.08.2021.
Товар постачається у формі талонів у кількості відповідно до специфікації до договору, шляхом доставки замовнику талонів на замовлену партію товару (пункт 5.2 Договору).
Доставка талонів замовнику відбувається за адресою: 49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3 (пункт 5.3 Договору).
Пунктом 5.4 Договору визначено, що передача талонів замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму до сплати.
Згідно з пунктом 5.5 Договору відвантаження товару здійснюється на АЗС, що обслуговують талони постачальника, перелік яких наведено у додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 5.6 Договору відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні (святкові) дні по талонам постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару.
Постачання товару по талонам здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості, зазначеній у талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником (пункт 5.7 Договору).
Пунктом 5.8 Договору визначено, що термін дії талонів необмежений.
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі талонів на товар представнику замовника (пункт 5.10 Договору).
Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС (пункт 5.11 Договору).
Пунктом 5.12 Договору визначено, що за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору.
У пункті 6.1 Договору визначено обов'язки замовника, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість фактично отриманого товару; прийняти товар згідно з умовами договору (підпункти 6.1.1, 6.1.2 Договору).
Відповідно до підпункту 6.2.1 Договору замовник має право вимагати від постачальника відвантаження товару по талонам на АЗС.
Замовник має право відмовитися від прийняття товару на АЗС та вимагати повернення сплачених коштів у разі, якщо даний товар не відповідає за якістю стандартам, технічним умовам та умовам даного договору (підпункт 6.2.5 Договору).
Пунктом 6.3 Договору визначено зобов'язання постачальника, зокрема - забезпечити передачу замовнику талонів та відпуск товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені цим договором; забезпечити відпуск товару на АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору; забезпечити відпуск товару по талонам на АЗС цілодобово у робочі та вихідні (святкові) дні (підпункти 6.3.1, 6.3.2 Договору).
Відповідно до пункту 9.1 Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (пункт 9.2 Договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків до повного його виконання (пункт 10.1 Договору).
Сторони цього договору домовились, що у відповідності до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", дія Договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (пункт 1-.2 Договору).
Відповідно до пункту 10.3 Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання пунктів 5.5 - 5.9 та пунктів 5.11 - 5.13 розділу V "Поставка товару" договору та від відповідальності за порушення умов договору, яке мало місце під час його виконання.
Пунктом 12.1 Договору визначено, що невід'ємною частиною цього договору є: додаток №1 - специфікація; додаток №2 - перелік автозаправних станцій постачальника (підпункти 12.1. 12.2 Договору).
Як вбачається, сторонами було підписано специфікацію (додаток №1 до Договору), відповідно до якої найменуванням товару є дизельне паливо в кількості 6 570 літрів за ціною 27 грн. 80 коп. (з урахуванням ПДВ) за 1 літр на загальну суму 182 646 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ) (а.с. 40 на звороті) та перелік автозаправних станцій (додаток №2 до Договору) (а.с. 41-42).
Відповідно до видаткової накладної від 16.08.2021 №3 (а.с. 50 на звороті) та Специфікації №01 до договору від 16.08.2021 №83/08-21 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 16.08.2021 №03 (а.с. 51) відповідачем було передано Управлінню цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації:
- 160 скретч-карток номіналом 20 літрів та 337 скретч-карток номіналом 10 літрів на отримання дизпалива Energy в кількості 6 570 літрів на загальну суму 182 646 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).
Як вбачається, замовником було виконано свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 182 646 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 18.08.2021 №67, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 50).
За твердженням прокурора Департамент, користуючись своїм правом, передбаченим умовами Договору, звертався до АЗС згідно з переліком автозаправних станцій (додаток №2 до Договору) з вимогою відвантаження товару по талонам, переданим постачальником за Договором. Проте, починаючи з грудня 2024 року та станом на даний час на АЗС, зазначених у переліку автозаправних станцій постачальника (додаток №2 до Договору), відмовлено у відвантаженні товару по талонам, переданим постачальником за Договором. У процесі отримання Департаментом товару на АЗС, визначених Договором та які знаходяться у Дніпропетровській області, виявилось, що надані постачальником талони бренду "Авіас" на паливно-мастильні матеріали не забезпечені товаром, що унеможливило заправку генераторних установок Департаменту та заправку аварійно-рятувальної та іншої техніки, задіяної на попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на території Дніпропетровської області, в тому числі воєнного характеру.
На підтвердження вказаного прокурором надано копії актів обстеження від 19.12.2024 та 24.12.2024, складених представниками Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації у складі комісії, затвердженої наказом департаменту цивільного захисту від 05.03.2024 №АГП-14/0/546-24 (а.с. 91-94).
Прокурор зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо відпустку паливно-мастильних матеріалів, на АЗС визначених укладеним Договором, залишок у позивача-2 нереалізованих талонів бренду "Авіас" на відпуск паливно-мастильних матеріалів, наданих по Договору станом на 01.12.2024 року склав 4 670 літрів дизельного палива за ціною 27,80 грн за літр на суму 129 826 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (4 670 х 27,80).
Як вбачається, позивач-2 листом від 14.01.2025 №143/0/345-25 вимагав від відповідача відвантаження дизельного палива за талонами на автомобільних заправних станціях відповідно до умов укладеного договору №83/08-21 від 16.08.2021.
Також позивачем-2 на адресу відповідача було скеровано претензію від 20.02.2025 №542/0/345-25 щодо повернення частини оплаченої суми за дизельне паливо у розмірі 129 826 грн. 00 коп. у формі талонів на отримання 4 670 літрів палива та сплати суми неустойки (а.с. 86-89, 91).
Відповіді відповідача на вказані лист та претензію матеріали справи не містять.
Прокурор зазначає, що з боку відповідача не вчинено жодних дій щодо повернення отриманих коштів або здійснення відпуску (передачі, відвантаження) товару по талонам через АЗС, перелік яких викладений у додатку №2 до Договору від 16.08.2021 №83/08-21. Тобто відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального за вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах, встановлених Договором, Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, виконавши зобов'язання за договором №83/08-21 від 16.08.2021 та сплативши плату за товар, набув право на отримання товару, втім внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не отримав у фактичне володіння дизельне паливо у кількості 4670 літрів на загальну суму 129 826 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання учасником заявникові товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали право замовникові на отримання відповідної кількості товару (палива) за Договором в майбутньому.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначає прокурор та підтверджується матеріалами справи замовником було виконано свої зобов'язання за Договором в частині оплати плати за товар на загальну суму 182 646 грн. 00 коп., про що свідчать платіжні інструкції, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до видаткової накладної від 16.08.2021 №3 та Специфікації №01 до договору №83/08-21 від 16.08.2021 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №03 від 16.08.2021 відповідачем було передано Управлінню цивільного захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації:
- 160 скретч-карток номіналом 20 літрів та 337 скретч-карток номіналом 10 літрів на отримання дизпалива Energy в кількості 6 570 літрів на загальну суму 182 646 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
При цьому, відповідач не забезпечив фактичну поставку вказаного палива на автозаправні станції у Дніпропетровській області, погоджені сторонами у переліку (додаток №2 до Договору), як то передбачено умовами Договору, що унеможливило подальше використання паливних скретч-карток замовником для отримання дизельного палива за Договором.
На підтвердження вказаного прокурором надано, зокрема, копії актів обстеження від 19.12.2024 та 24.12.2024, складених представниками Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації у складі комісії, затвердженої наказом департаменту цивільного захисту від 05.03.2024 №АГП-14/0/546-24, відповідно до яких у період з 16.12.2024 по 19.12.2024 та з 20.12.2024 по 24.12.2024 було проведено виїзний моніторинг (обстеження) роботи автозаправних станцій бренду "Авіас" та його партнерів у місті Дніпро та Дніпропетровській області щодо відпуску пального за наявними талонами бренду "Авіас", придбаними Департаментом, зокрема, за договором від 16.08.2021 №83/08-21, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнова". Під час обстеження було відвідано АЗС бренду "Авіас" відповідно до переліку та встановлено відсутність на них відповідного виду палива. Таким чином, суд вважає, що фактично здійснити заправку транспортних засобів за талонами бренду "Авіас" на вказаних АЗС не було можливо.
Прокурор зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо відпустку паливно-мастильних матеріалів, на АЗС, визначених укладеним Договором, залишок у позивача-2 нереалізованих талонів бренду "Авіас" на відпуск паливно-мастильних матеріалів, наданих по Договору, станом на 01.12.2024 року складає 4 670 літрів дизельного палива за ціною 27,80 грн за літр на суму 129 826 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (4 670 х 27,80).
Як вбачається, матеріали справи містять копії невикористаних скретч-карток (а.с. 67-75).
Проте, сума попередньої оплати у розмірі 129 826 грн. 00 коп. відповідачем позивачеві-2 не повернута, відповідачем вказане не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.
Як вбачається, позивач-2 звертався до відповідача з претензією від 20.02.2025 №542/0/345-25 щодо повернення частини оплаченої суми за дизельне паливо у розмірі 129 826 грн. 00 коп. у формі талонів на отримання 4 670 літрів палива та сплати суми неустойки.
На підтвердження факту відправлення вказаної претензії відповідачеві прокурором надано копію опису вкладення, фіскального чеку від 25.02.2025, накладної АТ "Укрпошта" (поштове відправлення №4908101073668) від 25.02.2025 та роздруківку трекінгу з офійного вебпорталу АТ "Укрпошта", з якої вбачається, що поштове відправлення №4908101073668 було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 76 на звороті).
Суд звертає увагу на те, що з наданої прокурором копії опису вкладення до цінного листа не вбачається номер поштового відправлення, у якому містилася вказана претензія, проте, вказане відповідачем не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачеві-2 товару, за який була здійснена попередня оплата, на залишкову суму 129 826 грн. 00 коп. відповідачем не надано, як і не надано відповідачем доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи прокурора щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи дають підстави вважати вимоги прокурора в цій частині обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Оскільки Управління цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є позивач-2 - Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснило попередню оплату товару, а відповідач не поставив замовнику оплачений товар (на суму 129 826 грн. 00 коп.), повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд вважає, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачеві-2 суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 129 826 грн. 00 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3 рп/99).
Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі №580/1374/22.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі №206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (пункт 13 частина 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення кісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (пункти 4, 6, 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
У свою чергу, практика реалізації вищевказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" публічні закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за недопоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, зокрема у даному випадку мешканців територіальної громади міста Дніпра, тоді як неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.
Порушенням інтересів держави є те, що відповідач не здійснив передачу попередньо оплаченого товару, що призвело до безпідставного невиконання істотних умов договору, неправомірному утриманні бюджетних коштів та покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо відшукання додаткових бюджетних коштів, направлених на придбання непоставленого товару в інших постачальників.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (далі Закон) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до статті 18 Закону, місцева державна адміністрація, серед іншого, складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до статті 28 Закону, для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, серед іншого, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з Положенням про Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації №67/0/527-23 від 02.02.2023, Департамент цивільного захисту облдержадміністрації є юридичною особою публічного права, забезпечує цивільний захист населення області в межах наданих повноважень здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Відповідно до пункту 1 Положення, Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації утворюється головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, входить до складу облдержадміністрації та в межах Дніпропетровської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.
Відповідно до пункту 9 Положення, директор Департаменту розпоряджається коштами у межах затвердженого головою облдержадміністрації кошторису Департаменту.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація є суб'єктом владних повноважень, який бере участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів.
Таким чином, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, будучи засновником Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, здійснює контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов'язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договорів про закупівлю та є уповноваженим органом, що наділений повноваженнями на виконання відповідних управлінських функцій у спірних правовідносинах.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація, як місцевий орган державної виконавчої влади, та яка у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, так само Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як замовник за договором №83/08-21 від 16.08.2021 та розпорядник бюджетних коштів, за рахунок якого здійснено оплату договору, є уповноваженими органами щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019).
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.
Як вбачається, Дніпропетровська обласна державна адміністрація та Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту у спірних правовідносинах не здійснили.
Як зазначає прокурор та підтверджується матеріалами справи Центральна окружна прокуратура міста Дніпра 17.04.2025 звернулася з листами до Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації з приводу порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням договору №83/08-21 від 16.08.2021.
Відповідно до листа Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації №1341/0/345-25 від 19.05.2025 (а.с. 85) у зв'язку із відсутністю коштів (бюджетних асигнувань) на 2025 рік для сплати судового збору, Департамент не звертався та не планує звертатися до суду з відповідною позовною заявою з метою усунення виявлених порушень та стягнення грошових коштів та просить здійснити представництво в суді законних інтересів держави в особі Департаменту в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом від 09.06.2025 №2568/0/526-25 (а.с. 95) повідомила прокуратуру, що заходи претензійно-позовного характеру облдержадміністрацією не вживалися та не плануються, оскільки облдержадміністрація не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (у розумінні статті 53 Господарського процесуального кодексу України) та просить прокуратуру здійснити представництво в суді законних інтересів держави в особі Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Вказане свідчить про неналежне здійснення заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення позову у цій справі.
З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано позивачів та надано достатньо часу для реагування на стверджувані порушення інтересів держави.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі №905/803/18.
Факт не звернення до суду суб'єктів владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указані органи неналежно виконують свої повноваження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта на захист порушених інтересів у даній справі - Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
При цьому, прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про наявність порушень інтересів держави уповноваженого органу (а.с. 102-105).
Аналіз норм господарського процесуального законодавства України та Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що жодним законодавчим актом не передбачено отримання згоди суб'єкта владних повноважень на представництво прокурором інтересів держави в суді, як і не передбачено дотримання прокурором часового проміжку між повідомленням уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави органу про представництво інтересів держави та вжиттям прокурором заходів представницького характеру, шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Норма статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Більше того, встановлення будь-яких причин нездійснення уповноваженим органом своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист.
За таких обставин, є доведеними доводи прокурора про те, що уповноважений орган, неналежно виконував покладені на нього повноваження щодо захисту інтересів держави, а тому прокурор набув обов'язку звернутись до суду в інтересах держави з даним позовом.
У зв'язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/19.
Наведені обставини є підставою для звернення прокурором до суду із даним позовом.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 2 422 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467), Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанськй, буд. 3; ідентифікаційний код 40019939) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 37150860) про стягнення 129 826 грн. 00 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 37150860) на користь Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, просп. Слобожанськй, буд. 3; ідентифікаційний код 40019939) 129 826 (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 00 коп. - коштів за товар, що не був поставлений.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайнова" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 37150860) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
05.11.2025