05 листопада 2025 року м. Харків Справа №917/1096/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого колективного підприємства "Сантал" (вх.№1876П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.08.2025
у справі №917/1096/25 (суддя І.І. Пушко, дату підписання повного тексту рішення не зазначено)
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ,
до Малого колективного підприємства «Сантал», м.Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 23.520,00 грн,
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Малого колективного підприємства «Сантал» про стягнення 23.520,00 грн штрафу за несвоєчасно поставку товару відповідно до умов договору про закупівлю №13/3216-МТР. У своїх позовних вимогах позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №13/3216-МТР від 19.07.2024, зокрема - на порушення строків поставки окремих позицій товару за видатковими накладними №1497 та №1625 від 16.08.2024. На думку позивача, частина продукції була передана із запізненням - від 13 до 74 днів, що відповідно до п.7.1 договору є підставою для нарахування штрафу у розмірі 5% за прострочення до 30 днів і 10% за прострочення понад 30 днів. З огляду на встановлені факти несвоєчасної поставки, ПАТ «Укрнафта» просило стягнути з відповідача штрафні санкції загальним розміром 23.520,00 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Малого колективного підприємства «Сантал» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»: 11.520,00 грн штрафу; 1.186,48 грн - витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач, Мале колективне підприємство "Сантал", звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення з МКП "Сантал" на користь ПАТ «Укрнафта» 11.520,00 грн штрафу; 1.186,48 грн - витрат на сплату судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені на правничу допомогу. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, невірно встановлено фактичні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд безпідставно визнав доведеним факт прострочення поставки товару за видатковою накладною №1497 від 16.08.2024, не врахувавши, що товар був переданий покупцю у встановлений договором строк, що підтверджується накладними та ТТН;
- суд неправильно оцінив акти №9546 і №9547 приймання-передачі продукції, оскільки вони були складені позивачем односторонньо, без участі представника постачальника, із порушенням триденного строку повідомлення про виявлені недоліки, передбаченого п.5.6 договору;
- суд не взяв до уваги, що 27.08.2024 ПАТ «Укрнафта» повідомило про виявлені невідповідності лише через 8 днів після отримання товару, тобто з порушенням умов договору, а тому позивач втратив право посилатись на такі порушення;
- суд залишив поза увагою положення п.7.2 договору, яким передбачено 20-денний строк для заміни товару після відмови покупця, при тому, що МКП «Сантал» здійснив заміну в межах цього строку (13.09.2024 і 20.09.2024), отже, прострочення поставки відсутнє;
- неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема, безпідставно не відшкодовано відповідачу витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15.000,00 грн, попри наявність договору та підтверджуючих документів;
- суд не врахував позицію Верховного Суду щодо доказового значення односторонніх актів, складених без повідомлення контрагента, а також практику Великої Палати ВС (постанова від 16.11.2022 у справі №922/1964/21) щодо відшкодування витрат на правову допомогу;
- на думку апелянта, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 11.520 грн штрафу і судового збору, з ухваленням нового рішення - про відмову в позові повністю, а також про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у сумі 15.000,00 грн у суді першої інстанції та 10.000,00 грн у апеляції.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі. Витребувано матеріали справи №917/1096/25 з Господарського суду Полтавської області.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого колективного підприємства "Сантал"; встановлено строк по 29.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 29.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
16.07.2025 на вимогу ухвали апеляційного суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/652/24.
24.09.2025 в межах строку визначеного ухвалою про відкриття провадження, на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему “Електронний суд» від позивача ПАТ “Укрнафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу МКП “Сантал» на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/1096/25 залишити без задоволення, рішення залишити без змін. Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх законними, обґрунтованими та такими, що ухвалені з урахуванням усіх істотних обставин справи й вимог матеріального та процесуального права. Господарський суд Полтавської області правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку поданим доказам і дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. ПАТ «Укрнафта» підкреслює, що предметом спору є несвоєчасна поставка товару внаслідок передачі продукції, що не відповідала асортименту, визначеному договором, а не спір щодо якості товару, як помилково зазначає апелянт. Факт невідповідності асортименту підтверджується актами приймання-передачі №9546, №9547, листом позивача від 27.08.2024 та листом відповідача №1121 від тієї ж дати, в якому останній визнав факт поставки неналежного товару та погодився здійснити його заміну. Позивач обґрунтовано зазначає, що строк поставки відповідно до договору №13/3216-МТР сплив 02.09.2024, тоді як заміна товару фактично відбулася лише 13.09.2024 та 07.10.2024, тобто з простроченням понад передбачені строки. Саме ці обставини стали підставою для нарахування штрафу за пунктом 7.1 договору - 5% і 10% залежно від тривалості прострочення. Доводи апелянта щодо начебто несвоєчасного повідомлення про невідповідність товару не відповідають умовам договору, оскільки п.5.6 регламентує строк повідомлення лише щодо кількості та якості, тоді як щодо асортименту такого обмеження не встановлено. Позивач повідомив відповідача ще до закінчення строку поставки, що суд першої інстанції
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
12.08.2024 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (Покупець за Договором, позивач по справі) та Малим колективним підприємством «Сантал» (Постачальник за Договором, відповідач по справі,) було укладено Договір про закупівлю №13/3216-МТР за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Запчастини до транспортних засобів в асортименті (надалі за текстом «Товар»), а Покупець прийняти Товар та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.
Іншими умовами Договору Сторони передбачили наступне:
- загальна ціна договору становить 604.980,00 грн у тому числі ПДВ (20%) 100.830,00 грн (п.3.2 Договору);
- номенклатура, кількість, ціна, умови, гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару, визначені у Специфікації до Договору, що є Додатком №1 до Договору (п.2.1 Договору);
- відповідно до розділу «Найменування товару, каталожний номер» Специфікації, була передбачена, зокрема, поставка наступного товару:
вал карданний привода заднього моста в зборі 210-2201010-16, (Lmin) 1001 мм, 4 шт, по ціні 6.500 грн за шт. (без ПДВ), загальною вартістю 31.200,00 грн з ПДВ (п.7 Специфікації);
вал карданний привода заднього моста проміжний в зборі 255Б-2204010-06 (Lmin) 1252 мм, 4 шт, по ціні 6.500 грн за шт. (без ПДВ), загальною вартістю 31.200,00 грн з ПДВ (п.8 Специфікації);
вал карданний привода переднього моста 214-2203010-17 (Lmin) 1175 мм, 4 шт, по ціні 6.500 грн за шт. (без ПДВ), загальною вартістю 31.200,00 грн з ПДВ (п.9 Специфікації);
штанга реактивна в зборі верхня КрАЗ 260-2919011-10, 1 шт, вартістю 7.200,00 грн з ПДВ (п.12 Специфікації);
передача карданна середнього мосту 214-2204010-06 (Lmin) 1315 мм, 2 шт, по ціні 7.500 грн за шт. (без ПДВ), загальною вартістю 18.000,00 грн з ПДВ (п.16 Специфікації);
гідроциліндр опорного башмака 35.0105.000, 4 шт, по ціні 25.000 грн за шт. (без ПДВ), загальною вартістю 120.000,00 грн з ПДВ (п.18 Специфікації).
- сторони узгодили, що строк поставки Товару складає від 10 до 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання договору; при цьому зважаючи на узгоджені умови поставки товару та дату підписання Договору, відповідач мав поставити товар в строк до 02.09.2025 включно, з урахуванням того, що останній календарний день виконання зобов'язання припадав на 01.09.2024, який був вихідним днем (неділею);
- інформація про технічні, якісні, та кількісні характеристики Товару визначена сторонами у Додатку №2 до Договору, водночас, у вказаному Додатку №2 відсутня будь-яка інформація щодо технічних, якісних та кількісних характеристик Товару, відмінна від інформації про Товар, наведеної в Специфікації (п. 2.2. Договору);
- приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п.5.3 Договору);
- датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п.5.4 Договору).
- приймання Товару покупцем за кількістю здійснюється згідно з товарно-супровідними документами відповідно до специфікації, за якістю - згідно з технічною документацією та іншими документами, що підтверджують якість Товару (п. 5.5. Договору);
- у разі виявлення при прийманні Товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника; у цьому випадку складається акт виявлених недоліків Товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником; постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, вказані в акті виявлених недоліків Товару (п.5.6 Договору);
- Постачальник разом з Товаром зобов'язується передати Покупцю документи, перелік яких є орієнтовним та залежить від умов поставки, зокрема, документи, що підтверджують якість Товару, видаткову накладну та акт приймання-передачі, оригінал товарно-транспортної накладної (п.п.5.81-5.8.3 Договору);
- якщо Постачальник передав Покупцеві частину Товару, асортимент якого відповідає умовам цього Договору, і частину Товару з порушенням асортименту, Покупець має право на свій вибір:
1) прийняти частину Товару, що відповідає умовам Договору, і відмовитися від решти Товару та вимагати повернення сплаченої грошової суми за непоставлений Товар;
2) відмовитися від усього Товару та вимагати повернення сплаченої за Товар грошової суми в повному обсязі;
3) вимагати заміни частини Товару, що не відповідає асортименту, Товаром в асортименті, який визначено в Специфікації до цього Договору (п.5.13 Договору);
- передбачено, що у випадку передачі Постачальником Товару неналежної якості, або у разі істотного порушення вимог щодо якості Товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) Покупець має право, незалежно від можливості використання Товару за призначенням, вимагати від Постачальника за своїм вибором:
1) безоплатного усунення недоліків Товару;
2) відшкодування витрат на усунення недоліків Товару;
3) розірвати цей Договір в односторонньому порядку, передбаченому цим Договором, а у разі сплачених Покупцем коштів - вимагати повернення сплаченої за Товар грошової суми;
4) вимагати заміни Товару на Товар належної якості (п.5.14 Договору);
- при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% за прострочення 30 днів і більше (п. 7.1 Договору);
- у разі якщо Покупець приймає рішення про заміну Товару на Товар належної якості, постачальник зобов'язаний у термін не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дати відмови покупця від Товару або в інший, обумовлений сторонами, строк замінити Товар на ідентичний належної якості та/або комплектації (п.7.2 Договору);
- у разі якщо Постачальник не здійснить заміну Товару у строк визначений пунктом 7.2. на ідентичний належної якості та/або комплектації, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 3.2 Договору (п. 7.3 Договору).
Відповідач здійснив поставку товару за видатковими накладними №1497 та №1625 від 16.08.2024 на загальну суму 418.980,00 грн з ПДВ. Під час приймання продукції за накладною №1497 позивачем 19.08.2024 складено акт №9546, яким зафіксовано невідповідність поставлених деталей умовам договору в частині асортименту, а саме:
за позицією №2 накладної замість вала карданного привода заднього моста в зборі 210-2201010-16 (Lmin 1001 мм) у кількості 4 шт. на суму 31.200,00 грн з ПДВ фактично надійшов вал з артикулом 210-2201010-17;
за позицією №3 - замість вала карданного проміжного 255Б-2204010-06 (Lmin 1252 мм) у кількості 4 шт. на суму 31.200,00 грн з ПДВ отримано артикул 255Б-2204010-07;
за позицією №4 - замість вала карданного переднього моста 214-2203010-17 (Lmin 1175 мм) у кількості 4 шт. на суму 31.200,00 грн з ПДВ отримано артикул 214-2203010-18;
за позицією №7 - штанга реактивна в зборі верхня КрАЗ 260-2919011-10 у кількості 1 шт. на суму 7.200,00 грн з ПДВ не відповідала коду замовлення;
за позицією №9 - замість передачі карданної середнього мосту 214-2204010-06 (Lmin 1315 мм) у кількості 2 шт. на суму 18.000,00 грн з ПДВ поставлено артикул 214-2204010-07.
За видатковою накладною №1625 від 16.08.2024 відповідач поставив гідроциліндри опорного башмака артикулу 35.0105.000 у кількості 4 шт. на загальну суму 120.000,00 грн з ПДВ; приймання оформлено актом №9547.
19.08.2024 позивачем складено Акт №9547 приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) (а.с.29), відповідно до якого при прийманні товару встановлено невідповідність каталожного номеру товару: замість товару з артиклем 35.0150.000 фактично отримано товар з артиклем 35.0105.100; крім того, встановлено відсутність бірок, паспортів та/або сертифікату якості та походження товару.
За результатами поставки між сторонами у серпні-вересні 2024 року відбулося електронне листування щодо виявлених розбіжностей у поставленому товарі.
27.08.2024 позивач направив на електронну адресу відповідача повідомлення, у якому зазначив про невідповідність поставленої за видатковою накладною №1497 від 16.08.2024 продукції умовам договору в частині асортименту та вимагав замінити деталі з правильним маркуванням, зокрема штангу реактивну в зборі верхню КрАЗ 260-2919011-10.
27.08.2024 позивач надіслав також окреме повідомлення щодо товару, поставленого за видатковою накладною №1625 від 16.08.2024, у якому вказав на невідповідність каталожного номера гідроциліндра опорного башмака (артикул 35.0105.000) даним специфікації та вимагав здійснити його заміну, а також надати технічні паспорти, сертифікати якості чи інші документи виробника, що підтверджують технічні характеристики продукції.
27.08.2024 відповідач листом №1121, направленим електронною поштою, повідомив про готовність здійснити заміну штанги реактивної в зборі верхньої КрАЗ 260-2919011-10, водночас просив визнати поставку карданних валів такою, що відповідає умовам договору. У листі зазначалося, що розбіжності у каталожних номерах пояснюються оновленням виробником номенклатури запасних частин, тоді як у договорі використано попередні артикули.
12.09.2024 відповідач листом №1128, направленим електронною поштою, надав пояснення щодо отриманих зауважень до товару за видатковою накладною №1625 від 16.08.2024. У листі зазначено, що номери, виявлені на поверхні гідроциліндрів (35.0105.100 та 35.0105.200), позначають окремі складові частини виробу - гільзу та шток - які входять до комплектації гідроциліндра в зборі. Разом із цим листом відповідач направив позивачу свідоцтво про технічні характеристики продукції від виробника, що підтверджується матеріалами справи.
13.09.2024 відповідач здійснив заміну поставленої раніше штанги реактивної в зборі верхньої КрАЗ 260-2919011-10 (позиція 7 видаткової накладної №1497 від 16.08.2024) на товар належної номенклатури вартістю 7.200,00 грн з ПДВ.
Зазначена обставина визнається обома сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Відповідач зазначає, що заміна інших позицій товару, поставлених за накладною №1497 від 16.08.2024 (карданних валів і карданної передачі, визначених у пп. 7- 9, 16 Специфікації), була проведена ним 20.09.2024, що, на його думку, підтверджується копією товарно-транспортної накладної. Водночас у самій видатковій накладній №1497 та акті приймання-передачі №9546 від 19.08.2024 посадовими особами позивача зазначено дату прийняття товару - 07.10.2024, із відміткою про здійснення заміни.
Щодо поставки товару за накладною №1625 від 16.08.2024 (гідроциліндри опорного башмака артикулу 35.0105.000, 4 шт. загальною вартістю 120.000,00 грн з ПДВ) позивач у позовній заяві зазначив, що фактична передача цього товару відбулася 15.11.2024, про що зроблено відповідну позначку у накладній. В акті №9547 від 19.08.2024 посадовими особами позивача також зазначено, що зауваження усунуті 15.11.2024 шляхом надання паспортів і бірок на продукцію.
При цьому зміст акту №9547 не підтверджує факту здійснення відповідачем заміни гідроциліндрів опорного башмака, а лише свідчить про надання супровідної технічної документації.
В той же час матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт фактичної заміни зазначеного товару відповідачем 15.11.2024.
За твердженнями ПАТ «Укрнафта», відповідач - МКП «Сантал» - неналежним чином виконав договір поставки №13/3216-МТР від 19.07.2024, допустивши передачу товару, що не відповідав асортименту, визначеному договором, та здійснивши його заміну з порушенням установлених строків. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем договірних зобов'язань і стали підставою для звернення ПАТ «Укрнафта» до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23.520 грн, нарахованих відповідно до пункту 7.1 договору за прострочення строків поставки товару.
Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки товару в узгодженому асортименті та у встановлений строк, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі №9546, №9547 та видатковими накладними №1497, №1625 від 16.08.2024. Суд дійшов висновку, що поставка штанги реактивної в зборі верхньої КрАЗ 260-2919011-10 була здійснена із простроченням до 30 днів, а заміна карданних валів і передачі карданної середнього мосту - з простроченням понад 30 днів, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п.7.1 Договору, у розмірі відповідно 5% і 10% вартості зазначеного товару. Водночас, позивачем не доведено факту прострочення поставки гідроциліндрів опорного башмака за накладною №1625, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що передання товару або супровідних документів відбулося пізніше 16.08.2024. З огляду на встановлене, суд визнав позов обґрунтованим лише частково та стягнув із відповідача штраф у сумі 11.520,00 грн, відмовивши в решті вимог як недоведених.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Між сторонами у справі виникло зобов'язання з поставки товару, виконання якого пов'язане з обов'язком постачальника - МКП «Сантал» - своєчасно передати покупцеві товар, що відповідає асортименту, визначеному договором, а покупця - ПАТ «Укрнафта» - прийняти поставлений товар і здійснити оплату. Спір стосується порушення строків поставки товару належного асортименту та нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.1 Договору.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у ній.
У даній справі рішення господарського суду оскаржується лише в частині, що стосується: висновків суду щодо наявності прострочення поставки товару та застосування штрафних санкцій за пунктом 7.1 договору №13/3216-МТР від 12.08.2024, а також у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, предметом апеляційного перегляду є перевірка правильності встановлення судом першої інстанції обставин щодо фактичних строків виконання поставки товару за видатковою накладною №1497 від 16.08.2024, правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.1 договору, а також оцінка обґрунтованості висновків суду щодо розміру та співмірності витрат на професійну правничу допомогу. Інші висновки рішення, які не оскаржуються, зокрема щодо поставки товару за накладною №1625 від 16.08.2024, не підлягають перевірці апеляційною інстанцією.
Відповідно до статей 12, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, і має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої (кредитора) певну дію - передати майно, виконати роботу, надати послугу чи сплатити гроші - або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 627 ЦК України визначає принцип свободи договору, який дозволяє сторонам самостійно визначати його умови, з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки №13/3216-МТР від 12.08.2024, укладеного між ПАТ «Укрнафта» (покупцем) та МКП «Сантал» (постачальником), який за своєю правовою природою є договором поставки у розумінні статей 712 ЦК України та 265 Господарського кодексу України (ГК України), що діяв на момент укладення Договору.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, а також обов'язкові умови, встановлені законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України, постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк згідно з умовами договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст.662 ЦК України).
Згідно зі статтею 664 ЦК України, обов'язок продавця (постачальника) передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві - якщо передбачено обов'язок доставки; або надання товару в розпорядження покупця - якщо передання відбувається за місцезнаходженням товару.
У договорах поставки момент належного виконання зобов'язання визначається не формальним оформленням накладної, а фактичним переданням покупцеві товару, який відповідає погодженим умовам щодо асортименту.
Отже, якщо постачальник передає продукцію з невідповідними артикулами чи іншими ознаками асортименту, його обов'язок вважається виконаним лише з моменту фактичної заміни такого товару на той, що відповідає погодженим характеристикам. Саме ця дата є відправною точкою для обчислення строку прострочення поставки.
Частина перша статті 671 ЦК України зобов'язує продавця передати товар в асортименті, погодженому сторонами.
Відповідно до статті 672 ЦК України, якщо продавець передав товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, покупець має право: вимагати заміни товару належного асортименту; відмовитися від прийняття або оплати товару, що не відповідає умовам договору; у разі попередньої оплати - вимагати повернення сплачених коштів.
Аналогічні за змістом права Покупця передбачені в п.5.13 спірного Договору.
З наведених положень законодавства та узгоджених сторонами умов договору випливає, що товар, який передається за договором поставки (купівлі-продажу), повинен одночасно відповідати встановленим вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості, якості, тари та упаковки. Лише у разі дотримання всіх цих параметрів можна вважати, що постачальник належним чином виконав свій обов'язок щодо передачі товару у власність покупця.
Разом з тим, поняття асортимент, комплектність, кількість і якість не є тотожними - вони різняться за своїм змістом, правовою природою та визначають різний обсяг прав покупця й обов'язків продавця у випадках поставки товару, який не відповідає умовам договору. Такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у пунктах 8.38- 8.39 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2023 у справі №916/604/21.
Крім того, відповідно до частини першої статті 683 Цивільного кодексу України, якщо договором купівлі-продажу передбачено передачу певного набору товарів у комплекті, зобов'язання продавця вважається виконаним з моменту передання всіх товарів, що входять до цього комплекту.
Відповідно до частини першої статті 673 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо ж у договорі не визначено вимоги до якості, продавець повинен передати товар, придатний для мети, з якою товари такого роду зазвичай використовуються (ч.2 ст.673 ЦК України).
Крім того, на момент укладення спірного договору та здійснення поставки діяли положення статті 268 Господарського кодексу України, згідно з якими якість товарів, що постачаються, мала відповідати стандартам, технічним умовам або іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їхніх характеристик, якщо сторони не визначили у договорі більш високі вимоги до якості. При цьому номери та індекси таких стандартів чи технічних умов (у разі їх наявності) зазначалися безпосередньо в договорі.
Згідно з частиною першою статті 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, якщо він відповідає умовам договору, за винятком випадків, коли він має право вимагати заміни або відмовитися від договору.
Отже, аналізуючи наведені положення законодавства та враховуючи умови укладеного між сторонами Договору, колегія суддів зазначає, що постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, який одночасно відповідає узгодженим вимогам щодо асортименту, кількості, комплектності та якості. Відтак передача товару з невідповідними артикулами чи технічними характеристиками не може вважатися належним виконанням договірних зобов'язань, а здійснення його заміни після спливу визначеного строку поставки свідчить про порушення строків виконання такого зобов'язання.
Тож, для з'ясування наявності чи відсутності порушення строків поставки та оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів переходить до дослідження фактичних обставин виконання Договору, зокрема умов поставки, змісту супровідних документів та дати приймання товару, зафіксованих в актах і видаткових накладних.
Так, в даному випадку матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Укрнафта» як Покупець здійснило приймання продукції відповідно до умов Договору, склавши акти приймання-передачі №9546 і №9547, у яких зафіксовано розбіжності між фактично поставленими деталями та погодженими позиціями.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України, належними є докази, які підтверджують обставини, що входять до предмета доказування. Суд оцінює лише ті докази, які стосуються предмета спору, а обставини, що підлягають підтвердженню певними засобами доказування, не можуть доводитися іншими.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що сторони узгодили виникнення у МКП «Сантал» обов'язку поставити товар у строки та в асортименті, визначеному договором, а у ПАТ «Укрнафта» - обов'язку прийняти та оплатити поставлений товар. Невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань тягне застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.1 договору, що є предметом даного судового спору.
Судом встановлено, що у відповідності до пунктів 7- 9, 12, 16, 18 Специфікації до договору сторони визначили істотні ознаки товару, зокрема його найменування, розміри (у міліметрах), виробника та артикул (каталожний номер), який у додатку №2 до договору прямо позначено як «каталожний номер».
Таким чином, каталожний номер є складовою частиною індивідуалізації товару та визначає його належність до погодженого асортименту.
Під час приймання штанги реактивної в зборі верхньої КрАЗ 260-2919011-10 (позиція 7 видаткової накладної №1497 від 16.08.2024, п.12 Специфікації, артикул 260-2919011-10) позивач встановив її невідповідність коду замовлення, про що повідомив відповідача листом від 27.08.2024.
В свою чергу відповідач факт невідповідності цього товару умовам договору визнав у листі №1121 від 27.08.2024 та здійснив заміну зазначеної деталі, яка фактично була поставлена 13.09.2024, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і визнається сторонами.
При прийманні іншого товару, визначеного у пп.7- 9, 16 Специфікації (позиції 2- 4, 9 накладної №1497 від 16.08.2024), позивач також виявив розбіжності між артикулами поставлених деталей і артикулами, зазначеними у специфікації, про які повідомив відповідача тим же листом від 27.08.2024.
Посилання відповідача на те, що зазначені розбіжності виникли внаслідок оновлення виробником каталожних номерів запасних частин, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними доказами. Відповідач не подав документів, які б підтверджували факт зміни номенклатури виробником, її офіційне джерело, дату оновлення або відповідність поставлених артикулів погодженим позиціям договору ані в місцевому господарському суді, ані суду апеляційної інстанції.
Разом з тим у спірному договорі та додатках до нього, у тому числі у специфікації, сторони не передбачили можливості заміни артикулу без погодження із замовником і не визначали, за яким саме каталогом чи технічною документацією має визначатися артикул товару. Таким чином, тлумачення умов договору свідчить, що будь-яке відхилення від погодженого каталожного номера означає невідповідність асортименту.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів фактичного здійснення заміни товару за позиціями пп. 7- 9, 16 Специфікації (карданні вали та передача карданна), на яку відповідач посилається як на виконану 20.09.2024. Додана ним до відзиву роздруківка транспортного документа («ТТН про отримання») не містить ідентифікаційних даних щодо найменування та кількості товару, сторін відправлення чи перевізника, у зв'язку з чим не може вважатися належним і вірогідним доказом фактичної поставки у зазначену дату.
Фактичне погодження відповідачем на заміну частини поставленого товару та відсутність доказів своєчасної поставки товару належного асортименту свідчать про наявність порушення умов договору в частині асортименту та строків виконання зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів факту передачі 20.09.2024 товару, визначеного у пунктах 7- 9, 16 Специфікації, на заміну позицій, зазначених у видатковій накладній №1497 від 16.08.2024.
Матеріали справи містять підтвердження прийняття зазначеного товару 07.10.2024, що відображено у самій накладній та акті приймання №9546 від 19.08.2024 з приміткою про заміну. Тому більш вірогідним є саме факт передачі товару у цю дату.
Договір №13/3216-МТР від 12.08.2024 не встановлює спеціального строку повідомлення покупцем про виявлення невідповідності товару умовам щодо асортименту, а п.5.6 договору стосується лише кількісних та якісних показників.
Позивач повідомив відповідача про невідповідність товару 27.08.2024 - тобто до спливу строку поставки (02.09.2024), реалізувавши своє право, передбачене статтею 672 ЦК України та пунктом 5.13 договору, на відмову від прийняття товару, асортимент якого не відповідає специфікації.
Отже, відповідач був своєчасно і належним чином повідомлений про відмову у прийнятті продукції, що не відповідала погодженим артикулам (каталожним номерам).
Посилання апелянта на те, що заміна товару була здійснена у строки, передбачені пунктом 7.2 договору, колегія суддів відхиляє як безпідставне, оскільки положення пункту 7.2 договору регулюють заміну товару неналежної якості, тоді як спір у даній справі стосується порушення асортименту, що врегульоване пунктом 5.13 договору.
Водночас у договорі не визначено строк здійснення заміни товару, що не відповідає асортименту, отже, такий товар вважається поставленим лише після фактичної заміни.
Апеляційний суд бере до уваги, що згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду поняття асортименту, комплектності, кількості та якості товару не є тотожними за змістом і мають різну правову природу. Передача товару належної якості не звільняє постачальника від обов'язку забезпечити відповідність асортименту.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доведеним, що:
штанга реактивна в зборі верхня КрАЗ 260-2919011-10 (п.12 Специфікації, позиція 7 накладної №1497) була поставлена 13.09.2024 шляхом заміни невідповідного товару; строк прострочення поставки - менше 30 днів;
товари, передбачені пп.7- 9, 16 Специфікації (вали карданні, передача карданна, позиції 2- 4, 9 накладної №1497) - були фактично поставлені 07.10.2024 після заміни товару, що не відповідав артикулам, отже, прострочення поставки становить понад 30 днів.
Доводи апелянта про те, що позивач нібито не довів факт прострочення, колегія суддів оцінює критично, оскільки саме відповідач мав обов'язок надати належні докази своєчасного виконання зобов'язання (товарно-транспортні накладні, акти приймання, підтвердження перевізника), однак таких доказів не подано.
Посилання у скарзі на “оновлення каталожних номерів виробником» також відхиляються, оскільки не підтверджені жодними документами, а договір не передбачає можливості односторонньої зміни артикула без погодження з покупцем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що передача товару, який не відповідає погодженому асортименту, свідчить про неналежне виконання зобов'язання, а строки фактичної поставки свідчать про прострочення.
Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо правильного застосування процесуальних стандартів доказування, передбачених статтями 73, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку посилається сторона як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо подані докази є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.
Верховний Суд у своїй практиці (постанови від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц) неодноразово зазначав, що принцип змагальності покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, і не допускає можливості вважати твердження доведеним лише через відсутність його спростування іншою стороною.
У даній справі саме відповідач, посилаючись на здійснення “заміни товару» 20.09.2024, повинен був надати належні та вірогідні докази цього факту. Однак до матеріалів справи не додано жодних первинних документів (зокрема товарно-транспортних накладних чи актів приймання), які б підтверджували передачу позивачу спірних позицій товару саме у вказану дату. Натомість у видатковій накладній №1497 від 16.08.2024 та акті №9546 від 19.08.2024 посадовими особами позивача зазначена дата фактичного прийняття 07.10.2024, із відміткою про заміну товару.
Отже, за стандартом більшої вірогідності суд обґрунтовано визнав достовірними саме ці дані, а не посилання відповідача на 20.09.2024, що узгоджується з оцінкою доказів судом першої інстанції та підтверджує висновок про прострочення поставки понад 30 календарних днів.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано поклав на відповідача тягар доведення факту своєчасної поставки товару належного асортименту та правомірно визнав подані ним матеріали недостатніми й неналежними доказами на підтвердження такого факту.
Встановивши факт порушення відповідачем строків поставки товару належного асортименту за спірним Договором, колегія суддів переходить до правової оцінки правових наслідків такого порушення, у тому числі щодо правомірності нарахування позивачем штрафних санкцій.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У цьому випадку зобов'язання з поставки вважається порушеним через передачу товару, що не відповідав погодженому асортименту, та здійснення заміни після спливу встановленого договором строку поставки.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з поставки товару належного асортименту, оскільки фактична заміна та передання відповідних позицій відбулося пізніше строку, визначеного договором (02.09.2024 включно).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штрафу, пені).
Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 укладеного сторонами договору №13/3216-МТР передбачено, що за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі:
5% від вартості товару - у разі прострочення до 30 календарних днів;
10% від вартості товару - у разі прострочення понад 30 календарних днів.
Таким чином, правова природа заявлених до стягнення сум є штрафною неустойкою, передбаченою договором як відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання з поставки.
Оскільки судом встановлено, що заміна штанги реактивної у зборі верхньої КрАЗ 260-2919011-10 була здійснена 13.09.2024 (просрочення менше 30 днів), а заміна карданних валів і передач - 07.10.2024 (просрочення понад 30 днів), розрахунок штрафу в розмірі 11.520,00 грн, здійснений судом першої інстанції, відповідає умовам п. 7.1 договору та є обґрунтованим.
Судом першої інстанції під час розгляду справи досліджувалися всі епізоди поставки, зокрема й за видатковою накладною №1625 від 16.08.2024 щодо гідроциліндрів опорного башмака. За результатами їх аналізу місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту прострочення виконання зобов'язання за цією накладною, оскільки відсутні належні та допустимі докази здійснення відповідачем заміни продукції після дати її первинного відвантаження, а подана позивачем документація лише підтверджує усунення технічних зауважень.
Саме з урахуванням цього суд першої інстанції зменшив заявлений розмір штрафних санкцій (з 23.160,00 грн) до 11.520,00 грн, що відповідає фактичному періоду прострочення поставки за накладною №1497 від 16.08.2024.
У межах апеляційного перегляду ці висновки не заперечуються жодною зі сторін, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх повторного дослідження чи переоцінки доказів у цій частині. Висновок суду першої інстанції про нарахування штрафу в розмірі 11.520,00 грн є належним чином обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та арифметично узгоджується з пунктом 7.1 договору №13/3216-МТР від 12.08.2024.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач додатково оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат, посилаючись на надмірність присуджених позивачеві витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15.000,00 грн та заявляючи вимогу про стягнення додаткових 10.000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги.
З огляду на це, колегія суддів переходить до перевірки правильності застосування судом першої інстанції положень статей 126, 129 ГПК України щодо розподілу судових витрат і оцінки співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, задовольнив заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15.000,00 грн, визнавши підтвердженим факт надання правничих послуг та співмірність заявленої суми складності справи, обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом. Апелянт, не погоджуючись із цим висновком, у скарзі посилається на завищений, на його думку, розмір витрат і просить зменшити їх до 5.000,00 грн, а також стягнути додатково 10.000,00 грн витрат, понесених ним у зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та витраченим часом, а сторона, яка вимагає компенсації таких витрат, повинна надати суду належні докази їх понесення.
Суд першої інстанції, дослідивши подані позивачем документи (договір про надання правничої допомоги, ордер, акт приймання-передачі послуг, платіжні документи), правильно встановив, що вони підтверджують реальність і необхідність понесених витрат.
Апелянт натомість не подав жодних доказів, які б свідчили про неспівмірність зазначеної суми чи надмірність вартості послуг. Саме по собі посилання на “простоту» спору не може бути підставою для зменшення витрат, оскільки такий підхід суперечив би усталеній практиці Верховного Суду (постанови КГС ВС від 14.06.2022 у справі №922/4337/21, від 16.03.2023 у справі №910/8893/22).
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторону, вимоги якої не задоволено, якщо інше не передбачено законом або не визначено судом, виходячи з обставин справи та принципу співмірності.
Оскільки в даному випадку апеляційну скаргу залишено без задоволення, апелянт не набуває права на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції незалежно від їх підтвердження.
Таким чином, вимога про стягнення 10.000,00 грн витрат на правничу допомогу, заявлена апелянтом, є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових висновків, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/1096/25 є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апеляційної скарги Малого колективного підприємства «Сантал» не спростовують установлених судом першої інстанції обставин і не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права, тому підстав для зміни або скасування рішення не вбачається.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Малого колективного підприємства "Сантал" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.08.2025 у справі №917/1096/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 05.11.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков