вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 927/963/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від ТОВ «Креативна інженерна компанія»: Кривка С.М. (в залі суду),
від ТОВ «Перший контакт»: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативна інженерна компанія»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 (повний текст складено 30.09.2025)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативна інженерна компанія»
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
у справі №927/963/25 (суддя Демидова М.О.),
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Креативна інженерна компанія»
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший контакт»,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
26.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Креативна інженерна компанія» (далі - Компанія) через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову, поданою до подачі позовної заяви.
У поданій заяві Компанія просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання нею позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший контакт" (далі - Товариство), а саме: накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках Товариства у межах ціни позову про стягнення заборгованості у розмірі 14 364 307,90 грн, який буде поданий Компанією після подання заяви про забезпечення позову відповідно до вимог ст. 138 ГПК України.
На обґрунтування необхідності такого забезпечення позову Компанія зазначає, що у разі невжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову існує реальний ризик того, що Товариство розпорядиться грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, з метою унеможливлення стягнення з нього заборгованості на користь заявника за наслідками задоволення позову про стягнення заборгованості. Вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у сумі 14 364 307,90 грн, що дорівнює ціні позову про стягнення заборгованості, який буде поданий заявником, є співмірним із майбутніми позовними вимогами та є єдиним способом уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Компанія вважає, що про недобросовісність Товариства у господарських правовідносинах за укладеними між сторонами договором поставки №08/08 від 08.08.2024 та договором про надання послуг №0808/П від 08.08.2024 свідчить, серед іншого, ігнорування Товариством претензій Компанії про сплату заборгованості за цими договорами.
Одночасно заявник просить врахувати, що запропоновані ним заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, не завдають шкоди та збитків особі, яка може набути статусу відповідача у спорі про стягнення заборгованості, та не позбавляють її можливості здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід, сплачувати податки, тощо. Вжиття заходів забезпечення позову, за доводами Компанії, спрямоване виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у разі задоволення вимог за позовом про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову від 25.09.2025, поданої до подачі позовної заяви, відмовлено.
Суд дійшов висновку, що Компанія не надала належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства в межах ціни позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких Компанія має намір звернутися.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025, Компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову до подання Компанією позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства, а саме: накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках Товариства у межах ціни позову про стягнення заборгованості у розмірі 14 364 307,90 грн, який буде поданий Компанією після подання цієї заяви про забезпечення позову відповідно до вимог ст. 138 ГПК України.
Скаржник повністю не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для розгляду заяви та вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, адже не врахував факт беззаперечної можливості Товариства (особи, яка в подальшому набуде статусу відповідача за позовом про стягнення заборгованості) розпорядитися власними грошовими коштами на банківських рахунках з метою уникнення їх стягнення на виконання судового рішення у разі його прийняття на користь заявника.
Також, за доводами скаржника, внаслідок неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду, суд неправильно застосував норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 136, 137, 139, 140 ГПК України) та фактично застосував до неї (Компанії) заздалегідь недосяжний стандарт доказування, що порушило баланс інтересів сторін у спорі та призвело до постановлення незаконної оскаржуваної ухвали.
Компанія вважає, що у разі невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства існує реальний ризик того, що Товариство розпорядиться грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, з метою унеможливлення стягнення з нього заборгованості на користь Компанії за наслідками задоволення її позову про стягнення заборгованості, з огляду на беззаперечну можливість Товариства розпоряджатися грошовими коштами на власних банківських рахунках.
Позиції учасників справи.
Від Товариства відзив на апеляційну скаргу Компанії не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/963/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 до надходження матеріалів справи №927/963/25.
13.10.2025 матеріали справи №927/963/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу Компанії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 у справі №927/963/25 залишено без руху. Надано Компанії строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів направлення копії апеляційної скарги Товариству у встановленому порядку. Попереджено Компанію, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
15.10.2025 до апеляційної інстанції через «Електронний суд» від представника Компанії адвоката Кривки С.М. надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами направлення копії апеляційної скарги Товариству у встановленому порядку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 у справі №927/963/25. Розгляд справи призначено на 03.11.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
08.08.2024 Компанія (як постачальник) та Товариство (як покупець) уклали договір поставки № 08/08 від 08.08.2024 (далі - договір поставки), за умовами якого Компанія зобов'язалася поставити та передати у власність Товариства продукцію, визначену у п. 2.1 договору поставки, а Товариство зобов'язалося прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору поставки, які є його невід'ємною частиною (далі - додатки).
За доводами Компанії, на виконання договору поставки Товариство здійснило на користь Компанії оплату за договором поставки на загальну суму 36 343 504,05 грн, а Компанія передала на користь Товариства продукцію на загальну суму 41 124 620,40 грн.
Відповідно до умов додатків до договору поставки Товариство повинно було сплатити 17,5 % вартості продукції за Договором поставки протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання відповідної видаткової накладної на продукцію, але не раніше отримання фінального розрахунку від ДССЗЗІ.
Видаткові накладні до Договору поставки були підписані сторонами 29.11.2024 (додатки № 1, 2, 7 до договору поставки) та 13.12.2024 (додатки № 3, 4, 5, 6, 8 до договору поставки), а фінальний розрахунок ДССЗЗІ з Товариством було здійснено 26.12.2024.
Отже, Товариство повинно було здійснити остаточний розрахунок з Компанією (сплатити 17,5 % вартості продукції за договором поставки) не пізніше 29.12.2024 (додатки № 1, 2, 7 до договору поставки) та 12.01.2025 (додатки № 3, 4, 5, 6, 8 до договору поставки) відповідно, однак залишок заборгованості за договором поставки в подальшому не сплатило.
За таких обставин Компанія вважає, що залишок основної заборгованості Товариства перед нею (Компанією) за договором поставки становить 4 781 116,32 грн.
Крім того, Компанія відповідно до умов договору поставки та ст. 625 ЦК України здійснила нарахування Товариству штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки за період прострочення (до 22.08.2025), а саме: 3% річних на суму 90 849,91 грн, інфляційне збільшення боргу на суму 298 914,96 грн, пеню на суму 5 355 570,39 грн та штраф у розмірі 1 609 506,53 грн.
За розрахунком Компанії, станом на дату подання заяви, що розглядається, загальна сума заборгованості Товариства за договором поставки становить 12 135 958,11 грн, з яких: 4 781 116,32 грн - основна сума заборгованості за договором поставки; 90 849,91 грн - 3 % річних; 298 914,96 грн - інфляційні нарахування; 5 355 570,39 грн - пеня; 1 609 506,53 грн - штраф.
Також 08.08.2024 Компанія (як виконавець) та Товариство (як замовник) уклали договір про надання послуг № 0808/П від 08.08.2024 (далі - договір про надання послуг), за умовами якого Компанія зобов'язалася за завданням Товариства надати послуги, що вказуються у відповідних додатках до договору про надання послуг, а Товариство зобов'язалося прийняти та оплатити надані послуги.
За доводами Компанії, на виконання договору про надання послуг Товариство здійснило попередню оплату на користь Компанії на загальну суму 5 047 664,00 грн, а Компанія надала Товариству послуги на загальну суму 6 779 200,00 грн.
Згідно з умовами додатків до Договору про надання послуг решту вартості послуг Товариство зобов'язувалося сплатити протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг, але не раніше отримання фінального розрахунку від ДССЗЗІ.
Акти надання послуг до договору про надання послуг сторони підписали 16.12.2024, а фінальний розрахунок ДССЗЗІ з Товариством здійснило 26.12.2024.
Отже, Товариство мало здійснити остаточний розрахунок з Компанією (сплатити решту вартості послуг за договором про надання послуг) не пізніше 15.01.2025, однак своєчасно не виконало грошові зобов'язання за Договором про надання послуг.
За розрахунком Компанії, залишок основної заборгованості Товариства перед нею (Компанією) за договором про надання послуг становить 1 731 536,00 грн.
Крім того, Компанія відповідно до умов договору про надання послуг та ст. 625 ЦК України нарахувала Товариству штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг (до 22.08.2025), а саме: 3% річних на суму 31 167,65 грн, інфляційне збільшення боргу на суму 86 439,76 грн та пеню на суму 379 206,38 грн.
Згідно з розрахунком Компанії, станом на дату подання заяви про забезпечення позову загальна сума заборгованості Товариства перед Компанією за договором про надання послуг становить 2 228 349,79 грн, з яких: 1 731 536,00 грн - основна сума заборгованості за договором про надання послуг; 31 167,65 грн - 3 % річних; 86 439,76 грн - інфляційні нарахування; 379 206,38 грн - пеня.
25.08.2025 Компанія направила Товариству (на адресу Товариства у м. Чернігові) претензії від 22.08.2025 про сплату заборгованості за договором поставки №08/08 від 08.08.2024 та договором про надання послуг №0808/П від 08.08.2024 (відправлення 0102419553392 та 0102419553406).
08.09.2025 Компанія направила Товариству (на адреси Товариства у м. Чернігові та у м. Києві) повторні претензії від 05.09.2025 про сплату заборгованості за договором поставки №08/08 від 08.08.2024 та договором про надання послуг №0808/П від 08.08.2024 (відправлення 0104200224086 та 0104200224078).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Компанія зазначила, що має намір звернутися до Господарського суду Чернігівської області після подання цієї заяви з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором поставки та договором про надання послуг.
Позовні вимоги заявника ґрунтуватимуться на положеннях ст. ст. 526, 530, 549-552, 612, 625 ЦК України, оскільки Товариство не виконує свої зобов'язання за цими договорами упродовж тривалого часу без будь-яких законних підстав.
Компанія також повідомила, що ціна позову про стягнення заборгованості, який буде поданий нею після подання цієї заяви, попередньо становить 14 364 307,90 грн, що дорівнює сумі заборгованості Товариства перед нею з урахуванням 3% річних, інфляційного збільшення боргу та неустойки станом на 22.08.2025 (дата направлення Компанією на адресу Товариства претензій про сплату заборгованості); зазначена ціна позову (розмір позовних вимог) буде скоригована Компанією станом на дату подання ним позову про стягнення заборгованості після задоволення судом цієї заяви про забезпечення позову.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Суд звертається до правової позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, в якій зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З урахуванням вимог, передбачених ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову.
Суд встановив, що Компанія не навела у поданій нею заяві належного обґрунтування покладених на її мотивування доводів.
Саме лише припущення Компанії у заяві про забезпечення позову щодо потенційної можливості ускладнення виконання судового рішення в разі невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства у межах ціни позову - 14 364 307,90 грн не є достатньою підставою для задоволення цієї заяви. При цьому накладення арешту на грошові кошти Товариства у такій сумі не буде співмірним із вимогами, які має намір заявити Компанія, оскільки, як зазначає сама Компанія у поданій заяві, ціна позову буде скоригована (тобто змінена) станом на дату його подання.
Доводи Компанії про ігнорування Товариством претензій про сплату заборгованості за договором поставки №08/08 від 08.08.2024 та договором про надання послуг №0808/П від 08.08.2024 колегія суддів оцінює критично та зауважує, що, як доцільно зазначив місцевий суд, претензійний порядок врегулювання спору загалом є правом, а не обов'язком учасників господарських відносин, за винятком випадків, коли такий порядок прямо обумовлено у договорі або передбачено законом. Обов'язкове застосування сторонами заходів досудового врегулювання шляхом пред'явлення претензій, у випадку повного або часткового відхилення яких спірне питання вирішується в судовому порядку, передбачено лише умовами п. 9.2 договору про надання послуг №0808/П від 08.08.2024, а умовами договору поставки №08/08 від 08.08.2024 обов'язковість досудового врегулювання спору шляхом пред'явлення претензій сторонами не передбачена. Отже, ігнорування претензій стороною не є обґрунтованим доводом необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства.
Крім того, Товариство не ігнорувало відправлення Компанії (первісні претензії) 0102419553392 та 0102419553406, відправлені 25.08.2025, оскільки не отримувало їх. Надані Компанією роздруківки перевірки статусу відправлення з сайту АТ «Укрпошта» свідчать, що повернення цих відправлень відправнику здійснено з підстав закінчення терміну зберігання, а не з будь-яких інших підстав (наприклад, відмова отримувача від отримання).
Відправлення 0104200224086 (повторна претензія про сплату заборгованості за договором №08/08 від 08.08.2024 та договором про надання послуг №0808/П від 08.08.2024 з вимогою сплати заборгованості впродовж 10 робочих днів з моменту отримання цієї претензії), відправлене Компанією 08.09.2025, Товариство отримало 18.09.2025. Тобто, станом на 25.09.2025 (дата формування у системі «Електронний суд» заяви про забезпечення позову) строк виконання за вимогою претензії Компанії про сплату Товариством заборгованості за договором №08/08 від 08.08.2024 усе ще тривав. Отже, твердження про ігнорування Товариством цієї вимоги Компанії є передчасним.
Відправлення 0104200224078 (повторна претензія про сплату заборгованості за договором №08/08 від 08.08.2024 та договором про надання послуг №0808/П від 08.08.2024 з вимогою сплати заборгованості впродовж 10 робочих днів з моменту отримання цієї претензії), відправлене Компанією 08.09.2025, Товариство отримало 11.09.2025. Тобто, станом на 25.09.2025 (дата формування у системі «Електронний суд» заяви про забезпечення позову) строк виконання за вимогою претензії Компанії про сплату Товариством заборгованості за договором №08/08 від 08.08.2024 усе ще тривав. Отже, твердження про ігнорування Товариством цієї вимоги Компанії є передчасним.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Компанія не надала із заявою належних та допустимих доказів на обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках Товариства в межах ціни позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останній звернувся.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову до подання позовної заяви є правомірним і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Окремо колегія суддів бере до уваги і те, що на час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду від 30.09.2025 позов Компанія так і не подала.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, за сукупності наведених вище підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативна інженерна компанія» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 у справі №927/963/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 у справі №927/963/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 6.11.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак