вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" листопада 2025 р. Справа№ 927/759/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
без повідомлення (виклику) сторін,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» про ухвалення додаткового рішення (вх. №09.1-11/4320/25 від 03.11.2025)
за результатами апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 про повернення зустрічного позову (суддя Шморгун В.В.)
у справі №927/759/25
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком»
про стягнення коштів,
24.07.2025 Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» про стягнення з відповідача 152 170 427,22 грн, з яких 60 160 361,15 грн пені, 25 290 572,64 грн штрафу та 66 719 493,43 грн процентів за користування коштами попередньої оплати, яка надавалася відповідачу на підставі державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 18.12.2023 № 220/11/1/23/198.
19.09.2025 відповідач через підсистему “Електронний суд» подав до суду зустрічний позов, у якому просив розтлумачити зміст державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 18.12.2023 № 220/11/1/23/198. Також заявник просив визнати поважними причини пропуску строку на подання зустрічного позову та поновити зазначений строк.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 у справі №927/759/25, серед іншого, відмовлено відповідачу у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто йому зустрічну позовну заяву на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Не погоджуючись з цією ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.
31.10.2025 справу направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
03.11.2025 відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 244 ГПК України, оскільки, як зазначає заявник, судом апеляційної інстанції не перевірено усі доводи, викладені в апеляційній скарзі та не ухвалено рішення з їх урахуванням, водночас суд апеляційної інстанції не перевірив зазначені обставини та ухвалив рішення без них.
Дослідивши подану відповідачем заяву про ухвалення додаткового рішення колегією встановлено, що відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення його клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви. Відповідач вважає, що для правильного вирішення спору необхідно встановити об'єктивні обставини та розглянути вимоги щодо тлумачення спірних підпунктів Контракту, що й стало підставою для звернення з зустрічним позовом. Водночас, за його посиланням, при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції не перевірив зазначені обставини та ухвалив рішення без цих пояснень відповідача про наявність вимог щодо тлумачення спірних підпунктів Контакту.
Із поданої заяви вбачається, що відповідач фактично надає пояснення, схожі за змістом до обґрунтувань зустрічного позову по суті. При цьому, обставиною, яка стала підставою для повернення зустрічного позову є порушення процесуального строку на її подання, що досліджено судом апеляційної інстанції у постанові. Разом з цим, відповідач не міг не бути обізнаним про те, що на стадії вирішення апеляційним судом питання щодо повернення зустрічного позову з підстав порушення строку його подання справа по суті не розглядається, а отже відсутні підстави надавати оцінку посиланням відповідача на необхідність тлумачення умов Контракту.
Відповідач також не міг не знати про те, що на стадії вирішення спору по суті він не позбавлений права висунути свої заперечення проти позову, у тому числі з урахуванням тлумачення умов Контракту, на що він посилається.
Отже, посилання відповідача щодо необхідності врахування його пояснень про наявність вимог щодо тлумачення змісту положень Контракту фактично зводяться до його незгоди з ухваленою постановою суду, однак таке питання вирішується у процедурі касаційного оскарження постанови, а не шляхом подання заяви про ухвалення додаткової постанови. Про викладене відповідач обізнаний, оскільки право на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції було йому роз'яснено в резолютивні частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025.
Колегія вважає, що заяву подано відповідачем з метою затягування розгляду справи.
З цього приводу колегія враховує таке.
Згідно з пп.17.9 п.17 розд.XI "Перехідні положення" ГПК України якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз'яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу з суду нижчої інстанції протягом п'яти днів із дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня із дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів із дня надходження справи до суду, який має її розглядати.
Враховуючи вищезазначений припис пп.17.9 п.17 розд.XI "Перехідні положення" ГПК України для вирішення питання про виправлення описок, про які зазначають заявники, суд апеляційної інстанції зобов'язаний витребувати матеріали справи з судів нижчих інстанцій, що, у свою чергу, призведе до зупинення розгляду справи та, відповідно, ще більшого затягування строків її розгляду, який (розгляд) триває з липня 2025 року, і у якій (справі), станом на цей час судом першої інстанції не ухвалено рішення по суті спору.
Про зазначену обставину заявник, вочевидь не може не бути обізнаним.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. (ст. 2 ГПК України).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Колегія звертає увагу, що процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду. Адже, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія наголошує, що господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на ролі національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", заява №16652/04). Запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", заява №26976/06).
У справі "Zambrano v. France" (заява №41994/21), 21.09.2021 Європейський суд з прав людини визнав подання численних скарг частиною спланованої кампанії, яка була спрямована на перевантаження Суду та підрив його ефективності. Було зрозуміло, що переслідувана ціль полягала не в тому, щоб виграти ці справи, а, навпаки, щоб викликати "перевантаження та відставання" в Суді, "паралізувати його роботу", "створити відносини влади" з метою "вести перемовини" з Судом, погрожуючи його роботі, та "вивести зі строю систему", в якій Суд відігравав ключову роль. В результаті Суд відхилив заяви з огляду зловживання правом на звернення.
Враховуючи (1) право учасників справи на подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення, (2) зазначені вище конкретні дії учасників у цій справі, (3) правові позиції Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, задля забезпечення належного балансу між належною реалізацією процесуальних прав учасників у справі та метою і завданням господарського судочинства, колегія суддів доходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» надає своїм діям певну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, зокрема щодо необхідності сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Відтак, подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення є нічим іншим як спробою затягнути розгляд судової справи №927/759/25, матеріали якої знаходяться в суді першої інстанції, внаслідок чого будуть порушені завдання та основні засади господарського судочинства.
Разом з тим, колегія вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача 152 170 427,22 грн, з яких 60 160 361,15 грн пені, 25 290 572,64 грн штрафу та 66 719 493,43 грн процентів за користування коштами попередньої оплати, яка надавалася відповідачу на підставі державного контракту на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 18.12.2023 № 220/11/1/23/198. В умовах воєнного стану судовий розгляд справи повинен бути оперативним та чітко відповідати вимогам процесуального закону. Водночас справа №927/759/25 не розглянута з липня 2025 року, тобто у строк, передбачений ст. 195 ГПК України.
Статтею 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. (п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За таких обставин, подання Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» заяви ухвалення додаткового рішення у справі №927/759/25 визнається зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.
В цьому контексті колегія також враховує, що відповідач неодноразово вчиняє дії спрямовані на свідоме та безпідставне затягування судового процесу. Зокрема, 03.11.2025 відповідач подав до суду заяву про виправлення описки в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, яка не стосується резолютивної частини постанови, не має суттєвого впливу на зміст цієї постанови, не спотворює її зміст, не впливає на її виконання, а отже не має істотного характеру, що також було кваліфіковано колегією судів як зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України колегія суддів визнає зловживанням процесуальними правами дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком», пов'язаними з поданням заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №927/759/25. Колегія вважає, що ці дії відповідача очевидно спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечать завданню господарського судочинства.
На підставі вимог ч. 3 ст. 43 ГПК України колегія постановляє повернути заявнику зазначену заяву.
Керуючись статтями 43, 131, 234, 235, 243, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Визнати зловживанням процесуальними правами подання Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №927/759/25 (вх. №09.1-11/4320/25 від 03.11.2025).
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техавіаком» про ухвалення додаткового рішення у справі №927/759/25 (вх. №09.1-11/4320/25 від 03.11.2025) повернути заявнику.
Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова