вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 910/14472/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 (повний текст підписано 28.07.2025)
у справі №910/14472/24 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія іграшок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня"
про стягнення 634 271,18 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 634 271,18 грн., з яких: 620 000,00 грн. основного боргу, 11 160,00 грн. інфляційних втрат, 3 049,18 грн. 3% річних та 62,00 грн. неустойки за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) № 003/2023 від 25.09.2023 року на підставі статей 509, 526, 612, 625, 1049 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/14472/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія іграшок" 620 000 (шістсот двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 9 300 (дев'ять тисяч триста) грн. 00 коп. судового збору.
Закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 11 160,00 грн. інфляційних втрат, 3 049,18 грн. 3% річних та 62,00 грн. пені.
Задовольняючи позов в частині стягнення 620 000, 00 грн основного боргу, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
В той же час, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 11 160,00 грн. інфляційних втрат, 3 049,18 грн. 3% річних та 62,00 грн. пені, суд виходив з того, що заява про відмову від частини позовних вимог підписана представником позивача - адвокатом Пікаловою Ю.М., яка діє на підставі ордеру серії АІ № 1814958 від 04.02.2025 року, повноваження адвоката згідно змісту якого не обмежуються.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 19.08.2025 звернувся до суду з апеляційною скаргою (документ сформовано в системі «Електронний суд» 18.08.2025), в якій просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у стягненні 620 000,00 грн основного боргу та 9300,00 грн судового збору.
Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що було прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених висновків обставинам справи. При цьому мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Апелянт ставить під сумнів наявність оригіналу Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) №003/2023 від 25.09.2023.
Вказує про нібито ігнорування Позивачем відповіді на претензію, стверджує про укладення договору між сторонами з порушенням вимог Статуту Відповідача, та що договір було підписано ОСОБА_1. у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, але не в інтересах ТОВ «ІГРОВА МАЙСТЕРНЯ», яке він представляв при підписанні цього договору, а також що договір був вчинений внаслідок домовленості ОСОБА_1. та ОСОБА_2. (керівника Позивача), яка не була корисною для Відповідача.
Одночасно не згоден в позицією суду в частині допиту свідків, та вважає необхідним проведення почеркознавчих експертиз.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14472/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/14472/24.
Матеріали справи №910/14472/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/14472/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/14472/24, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2025.
Під час апеляційного провадження від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично спростовує всі доводи апелянта.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.11.2025 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засіданні апеляційної інстанції 03.11.2025 не з'явився, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що він приймає участь в якості захисника обвинуваченого в Оболонському районному суді міста Києва, де на стадії судового розгляду розглядається справа в рамках кримінального провадження відносно його підзахисного.
Представник позивача категорично заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що воно спрямоване на затягування розгляду справи.
Враховуючи, що до поданого клопотання не було долучено жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження викладеного в ньому, вказане клопотання залишено без задоволення.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 03.11.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Територія іграшок" (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" (відповідач, позичальник) укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) № 003/2023 (Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в пункті 2.1 цього Договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 620 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2.2 Договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем у повному розмірі. Термін надання не повинен перевищувати 360 (триста шістдесят) календарних днів з дати підписання Договору.
У відповідності до п.2.7 Договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж 360 (триста шістдесят) календарних днів.
Згідно з пунктом 3.1 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в пункті 2.7 цього Договору.
Пунктами 3.4 та 3.5 Договору погоджено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку, або готівкою з каси підприємства. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту остаточного перерахування коштів, що позичалися, на поточний рахунок позикодавця, шо підтверджує відповідна виписка з банку.
Відповідно до пункту 4.2 Договору позичальник зобов'язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку визначеного в пункті 2.7 цього Договору або після отримання письмової вимоги позикодавця про дострокове повернення.
Згідно з пунктом 4.4 Договору сторони зобов'язуються виконувати умови Договору.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке вбулося піж час дії Договору.
За змістом пункту 8.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором.
Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, частково відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, платіжними інструкціями № 106 від 25.09.2023 року на суму 500 000,00 грн. та № 115 від 12.10.2023 року на суму 120 000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 620 000,00 грн.
Проте, відповідач надану позику у визначений Договором строк не повернув, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 620 000,00 грн.
07.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.11.2024 з вимогою про повернення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 620 000,00 грн., що підтверджується відповідними доказами направлення вищезазначеної претензії, проте вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Доказів повернення грошових коштів в розмірі 620 000,00 грн. у строк визначений умовами Договору відповідачем суду не надано.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені сторонами, в тому числі відповідачем, не оскаржується, відповідно рішення у вказаній частині в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
У відповідності до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо повернення позики у розмірі 620 000,00 грн., як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо повернення грошових коштів в заявленому позивачем розмірі.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Як зазначає позивач, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем було надано для огляду та дослідження оригінал Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) №003/2023 від 25.09.2023. Цей документ було оглянуто як судом, так і Відповідачем.
Вказані обставини апелянтом не спростовані.
Відтак будь-які доводи чи припущення Відповідача про відсутність оригіналу договору є абсолютно безпідставними.
Щодо доводів Відповідача про нібито ігнорування Позивачем відповіді на претензію, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що 07.11.2024 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 04.11.2024 року з вимогою про повернення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 620 000,00 грн, що підтверджується відповідними доказами направлення вищезазначеної претензії, проте вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У своїй апеляційній скарзі Відповідач посилається на те, що нібито надав відповідь на вищезазначену претензію Позивача та у той же день відправив свою відповідь за допомогою АТ «Укрпошта». Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в розділі «Трекінг відправлень» зазначену відповідь на претензію Позивач нібито так і не забрав з поштового відділення.
Позивач зазначає, що Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) №003/2023 від 25.09.2023 не містить умови щодо обов'язкового досудового врегулювання спірних правовідносин, у зв'язку з чим посилання відповідача на ігнорування відповіді на претензію не можуть обмежувати право Позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Щодо тверджень Відповідача про укладення договору між сторонами з порушенням вимог Статуту Відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору, який розглядається в рамках справи № 910/14472/24, є повернення Позивачеві коштів, які були надані Відповідачу в якості позики.
Договір позики, яким за своєю суттю є договір поворотної фінансової допомоги, є реальним, тобто для його укладення необхідно передати річ чи вчинити певну дію.
Відповідно, визначальним в спірних правовідносинах є те, чи було фактично надано Позивачем Відповідачеві поворотну фінансову допомогу (позику).
В матеріалах справи наявні всі належні докази, що підтверджують отримання Відповідачем коштів. Більш того, Відповідач і не заперечує, що отримував кошти з відповідним призначенням.
Виходячи з предмету спору у даній справі, доводи представника Відповідача про те, що Відповідач не погоджував цей правочин не заслуговують на увагу з огляду на нижчевикладене.
За ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).
Відповідач жодним чином не заперечує, що він отримував кошти в якості позики від Позивача та не подав суду жодних доказів того, що перераховані Позивачем на його рахунок кошти ним повертались як помилково отримані, чи що він звертався до Позивача за поясненнями щодо причини їх надходження, що вживав дії, направлені на повернення отриманих коштів як помилково перерахованих.
Такі обставини додатково підтверджують отримання та прийняття Відповідачем відповідних коштів саме як поворотної фінансової допомоги.
Отже, кошти Відповідачем отримані, не повернуті, використані Відповідачем у своїй господарській діяльності, що підтверджує подальше схвалення правочину.
З огляду на викладене, будь-які твердження Відповідача про перевищення повноважень є необґрунтованими.
Щодо аргументів Відповідача про те, що договір було підписано ОСОБА_1 у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, але не в інтересах ТОВ «ІГРОВА МАЙСТЕРНЯ», яке він представляв при підписанні цього договору, а також що договір був вчинений внаслідок домовленості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (керівника Позивача), яка не була корисною для Відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом доказування у даному провадженні є обставини, що підтверджують факт укладення між сторонами договору про надання фінансової допомоги, факт отримання коштів Відповідачем за цим договором та настання обов'язку їх повернення. При цьому припущення Відповідача про «особисті інтереси» представника чи його «домовленості» з керівником Позивача не можуть вважатися обставинами, що мають значення для вирішення спору, оскільки вони не стосуються предмета доказування.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, зазначені аргументи Відповідача виходять за межі предмета доказування у даній справі, не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Щодо доводів апелянта в частині допиту свідків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Суду першої інстанції були подані заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки на підставі ч. 1 ст. 89 ГПК України обставини, які викладені свідками у заявах не суперечать іншим доказам та не викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
У господарському процесі допит свідків не є розповсюдженою та обов'язковою дією з огляду на специфіку господарських правовідносин та пріоритет письмових доказів.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
У господарському процесі допит свідків є винятковою процедурою. Якщо обставини, на які посилається сторона, не суперечать вже наявним у справі доказам, виклик свідків на допит, як правило, не здійснюється. Це відповідає практиці господарського судочинства та не може свідчити про порушення процесуальних прав сторін.
Відповідно, відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотань про допит свідків є обґрунтованою.
Щодо доводів апелянта про необхідність проведення почеркознавчих експертиз, колегія суддів зазначає наступне.
Позиція Відповідача про те, що для вирішення спору в цій справі визначальним є тільки питання про те, чи підписувався договір сторонами, є помилковою, оскільки в спірних правовідносинах необхідно надавати оцінку не лише факту укладення договору позики, але і й факту передачі грошових коштів.
Так, Верховний Суд неодноразово приходив до висновку, що Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Сумніви Відповідача щодо не підписання минулим директором Відповідача ОСОБА_1 та директором Позивача ОСОБА_2 спірного договору ґрунтуються виключно на припущеннях та на підставі суб'єктивної думки, що підписи не схожі на підписи в інших документах.
Жодних доказів на підтвердження своїх припущень суду першої інстанції Відповідачем не надано.
В свою чергу, враховуючи позицію Відповідача та для спростування доводів про начебто підроблення підписів на спірному договору чи підписання договору під тиском, Позивачем були надані суду першої інстанції нотаріально засвідчені заяви свідків ОСОБА_1 (минулий директор Відповідача) та ОСОБА_2 (директор Позивача), якими відповідні особи підтверджують особисте підписання Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) №003/2023 від 25.09.2023 та фактично спростовують заявлені Відповідачем сумніви.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування та встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки факт підписання договору визнаний обома підписантами добровільно, підтверджений додатковими доказами, він не потребує додаткового встановлення за допомогою експертного висновку.
Враховуючи заявлені підстави позову та надані докази, необхідність у призначенні судової почеркознавчої експертизи у цій справі та застосуванні спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, відсутня.
Сукупність наявних в матеріалах справи документів була достатньою для можливості прийняття рішення за результатами розгляду справи.
Відтак, відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції діяв законно та обґрунтовано.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/14472/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/14472/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігрова майстерня".
4. Матеріали справи №910/14472/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 05.11.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко