Постанова від 07.10.2025 по справі 910/3213/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/3213/24 (911/3299/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Остапенка О.М.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 07.10.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.03.2025 (повний текст складено та підписано 11.04.2025)

у справі №910/3213/24 (911/3299/23) (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка"

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління

активами "АРБ ІНВЕСТМЕНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

ОСОБА_1

про визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну

реєстрацію, звернення стягнення на предмет іпотеки

у межах справи № 910/3213/24

за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність боржника фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3213/24 за заявою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2024 було передано справу № 910/3213/24 (911/3299/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка" (ідентифікаційний код: 45072447) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНС" (ідентифікаційний код: 38716601) про визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі № 911/3299/23 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Київської області від 29.05.2024 у справі № 911/3299/23 залишено без змін; матеріали справи № 911/3299/23 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Позивач ТОВ "Алан-Боярка" у своєму позові просив суд:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАН-БОЯРКА" (03049, місто Київ, вулиця Тополева, будинок 4-8, Ідентифікаційний код юридичної особи 45072447) права іпотеко держателя за Іпотечним договором від 04 березня 2013 року, укладеним між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Апишковою З.І. та зареєстрованим за номером 547, стосовно предметів іпотеки, а саме:

- нежитлового приміщення, загальною площею 109,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1601332224;

- нежитлового приміщення, загальною площею 117,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224, що належать на праві приватної власності іпотекодавцю - Громадянці України, ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; РНКОПП НОМЕР_1 );

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав, вчинену на підставі заяви за реєстраційним номером 12497678 від 24.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну Іпотекодержателя у записі про іпотеку № 270563 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНТС" код ЄДРПОУ 38716601;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав, вчинену на підставі заяви за реєстраційним номером 12497374 від 24.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну обтяження у записі про обтяження № 270439 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНТС" код ЄДРПОУ 38716601;

- скасувати рішення про державну реєстрацію № 2613560 від 13.11.2015 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребери Тетяни Олександрівни на підставі якого вчинено державну реєстрацію припинення іпотеки на нежитлове приміщення, загальною площею 117,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224;

- в рахунок часткового погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАН-БОЯРКА" (03049, місто Київ, вулиця Тополева, будинок 4-8, Ідентифікаційний код юридичної особи 45072447) за Кредитним договором № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (з урахуванням Додаткової угода № 1 від 04.03.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980, договору про внесення змін № 1 від 11.03.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980, договору про внесення змін № 3 від 11.03.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980 та договору про внесення змін № 4 від 29.11.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980 в сумі 3 069 489,124 грн звернути стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором від 14.11.2013, посвідченим та зареєстрованим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою 3.1. в реєстрі № 548, а саме на нежитлового приміщення, загальною площею 109,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1601332224 та нежитлове приміщення, загальною площею 117,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224, що належать на праві приватної власності іпотекодавцю - ОСОБА_4 ;

- спосіб реалізації предметів іпотеки встановити шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закону України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Позивач наголошував (з урахуванням заяви про зміну підстав позову), що внаслідок набуття прав за відповідним правочином вимоги за кредитним договором, позивач є іпотекодержателем за іпотечним договором, і відповідно, йому належать права іпотекодержателя на предмет іпотеки, внаслідок реалізації яких він має намір в судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач - ОСОБА_2 проти позову заперечувала, зазначаючи про те, що право вимоги позивача недоведеним. Стверджує, що позивачем не було надано суду акту приймання - передачі документів по Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" та позивачем, а також не надано доказів письмового повідомлення ОСОБА_2 щодо укладення Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023, а також позивачем не здійснено державну реєстрацію прав іпотекодержателя, як не подано доказів і неможливості вчинення таких дій.

Додатково відповідач-1 наголошував, що 02.07.2020 між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (далі - ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"), як покупцем, укладено Договір № 02/07/20-ЮО-МП від 02.07.2020 купівлі-продажу майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Юдіним М.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 515, і в додатку до цього договору відсутні майнові права щодо ФОМ ОСОБА_4 за Кредитним договором КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 та договором забезпечення- Іпотечному договору № 547 від 04.03.2013, а відтак, за низкою подальших правочинів, позивачем не набуто у встановленому порядку право вимоги до відповідача-1.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНС" про визнання права іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію, звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем не було надано суду акту приймання-передачі документів по Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" та позивачем, а також доказів письмового повідомлення ОСОБА_2 щодо укладення Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" та Позивачем;

- відсутність доказів складення сторонами Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023, Акту приймання-передачі документів та доказів письмового повідомлення ОСОБА_2 щодо укладення Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023, зумовлює недоведеність позивачем факту переходу прав вимоги до нього;

- судом встановлено, що у ОСОБА_2 відсутній обов'язок виконувати договірні зобов'язання перед позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 по справі №910/3213/24 (911/3299/23) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав надати до суду акт приймання-передачі документів по Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023 - є помилковим, оскільки зроблений внаслідок того, що ним не з'ясовані умови вказаного договору, зокрема:

- відповідно до пункту 3.3. Договору купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023, продавець зобов'язується передати покупцю усі наявні у продавця документи (оригінали та/або копії), що підтверджують Майнові права, відповідно до Додатку №1 до цього Договору, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів із дати повного розрахунку покупцем з продавцем за цим Договором, за відповідним Актом приймання-передачі;

- суд першої інстанції не встановив ту обставину за якою у відповідності до пункту 4.2. Договору сторони домовились про те, що покупець зобов'язаний сплатити відповідну суму продавцю до 24 липня 2036 року;

- оскільки, позивач як продавець ще не здійснив повного розрахунку із покупцем (і це не є порушенням умов Договору), то і обов'язок останнього передати позивачу оригінали та/або копії певних документів за відповідним Актом приймання-передачі не настав;

- суд першої інстанції не приймав процесуальних рішень щодо зобов'язання позивача надати згаданий акт приймання-передачі;

- суд першої інстанції не з'ясував ту обставину, що в пункті 2.3. Договору його сторони дійшли домовленості про те, що майнові права вважаються переданими від продавця у власність покупця в день підписання цього Договору;

- позивач набув прав кредитора та іпотекодержателя по відношенню до ОСОБА_2 з 24.07.2023.

Також, скаржник наголошував, що:

- наразі не існує норм матеріального права, які містять правила за якими умовою набуття особою статусу кредитора (іпотекодержателя) є повідомлення боржника про відступлення права вимоги відносно нього до іншої особи;

- позивач надав до суду першої інстанції первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір;

- в даному випадку слід керуватись приписами норм статті 664 ЦК України, якими врегульовані правила про момент виконання обов'язку продавця передати товар;

- з огляду на особливості товарів, які є предметом Договору, до спірних правовідносин має застосовуватись норма частини першої статті 664 ЦК України, за якою договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар;

- пунктом 2.3. Договору сторони дійшли домовленості про те, що майнові права вважаються переданими від продавця у власність покупця в день підписання цього Договору;

- отже, з 24.07.2023 позивач набув право власності на майнові права, а відтак, з цього часу Позивач став кредитором відносно ОСОБА_2 .

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

04.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 в особі представника (адвоката Меше О.П.) надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на приписи ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу містить наступні обгрунтування.

Позов по справі №910/3213/24 (911/3299/23) обгрунтовано укладенням Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАН-БОЯРКА» (позивач) щодо переходу прав вимоги до відповідача 1.

Набуття позивачем статусу кредитора відбувається на підставі вказаного договору, а не на підставі рішення суду, оскільки відповідно до чинного законодавства право кредитора (право вимоги за кредитним договором та іпотечним) у позивача виникло з 24.07.2023.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про іпотеку», взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов'язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи викладене, виникнення у позивача прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

При цьому, позивачем відповідну реєстрацію прав на нерухоме майно (іпотеку) не здійснено, що підтверджується матеріалами справи №910/3213/24 (911/3299/23).

Таким чином, у позивача відсутнє порушене право (охоронюваний законом інтерес), оскільки позивачем не здійснено визначені законодавством дії щодо реєстрації та не надано Господарському суду міста Києва докази неможливості здійснення вказаних дій.

Відсутність доказів складення сторонами Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023 Акту приймання - передачі документів, розрахункового документу, який підтверджує здійснення оплати та Доказів письмового повідомлення відповідача-1 щодо укладення Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023, зумовлює недоведеність позивачем факту переходу прав вимоги до відповідача-1, а у відповідача-1 відсутній обов'язок виконувати свої договірні зобов'язання.

Стосовно розміру заборгованості, відповідач-1 вказував, що:

- станом на 20.01.2016 заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 року становила (1 700 000 грн 00 коп. - 1 225 631 грн. 00 коп.) 437 369 грн 00 коп.;

- позивачем незаконно нараховано проценти (24%) за Кредитним договором на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 після закінчення строку кредитування (04.03.2016) за період з 2019 рік по 2023 рік у розмірі 1 517 481 грн 14 коп.

Короткий зміст додаткових пояснень, клопотань учасників справи

08.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли:

- додаткові пояснення у справі, в яких наголошувалось на необхідності врахування висновків постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 910/1672/22;

- клопотання про дослідження доказів у справі № 910/3213/24 (911/3299/23).

Також, 14.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від скаржника надійшли:

- додаткові пояснення, в яких вказувалось, що обставини спору у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі № 910/1672/22 - не є подібними до даної справи;

- заперечення на клопотання про дослідження доказів у справі № 910/3213/24 (911/3299/23), вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції згідно вимог процесуального закону здійснює дослідження доказів у справі.

03.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошувалось, що в матеріалах справи відсутні докази надання грошових коштів ПАТ «Радикал Банк» за кредитним договором № КЛ-5364/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 04.03.2013.

03.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошувалось на відсутності у позивача порушеного права (охоронюваного законом інтересу). Зокрема, позивач не міг набути прав кредитора за Договором купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023 між ТОВ «Голден Фінанс Груп» та ТОВ «Алан-Боярка».

05.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів: копій виписок по особовим рахункам з 04.03.2013 до 30.10.2018, сформовані станом на 29.07.2020, копії заяв ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Радикал Банк» про відкриття кредитної лінії, збільшення кредиту, зменшення відсоткової ставки, обіцянку сплатити штрафні санкції, та дослідити оригінали вказаних доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3213/24 (911/3299/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкладено вирішення питань стосовно руху апеляційної скарги у справі № 910/3213/24 (911/3299/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" на рішення Господарського суду міста Києва від24.03.2025 до надходження справи № 910/3213/24 (911/3299/23) на адресу Північного апеляційного господарського суду.

15.05.2025 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №910/3213/24 (911/3299/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3213/24 (911/3299/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, розгляд справи призначено на 24.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні, яке призначено на 24.06.2025 об 13 год 50 хв. у справі № 910/3213/23 (911/3299/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пантелієнко В.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо розгляду справи у визначеному складі суду - неможливо.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025, справу №910/3213/24 (911/3299/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 справу №910/12257/13(910/18736/21) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Остапенко О.М., розгляд справи вирішено здійснити в судовому засіданні 24.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 розгляд справи відкладено до 15.07.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 оголошено перерву у розгляді справи до 09.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи до 07.10.2025.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого і діючого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 07.10.2025 з'явились представник скаржника (позивача)- Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка", відповідач-1 - ОСОБА_2 та представник ОСОБА_2 - адвокат Меше О.П.

Відповідач - 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНС", та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 - в судове засідання представників до суду не направили, повідомлені належним чином, шляхом направлення копій ухвал Північного апеляційного господарського суду засобами поштового та електронного зв?язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, неявка представників відповідача-2 та третьої особи не є перешкодою у розгляді справи, як і неподання ними відзиву на апеляційну скаргу (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити в повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 по справі №910/3213/24 (911/3299/23) - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Боярка" задовольнити.

Відповідач-1 та її представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (далі - ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) було укладено Кредитний договір № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір).

Також, сторонами Кредитного договору було погоджено Додаток № 1 «Графік зменшення ліміту кредитної лінії».

04.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (далі - ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою визначено суму кредиту - 1 700 000,00 грн. (п. 1), визначено, що позичальник зобов??язується повернути банку кредит, що надається за додатковою угодою, не пізніше 04.03.2016 включно (п. 2), за користування кредитом позичальник зобов?язується сплачувати банку проценти в розмірі 27% річних.

11.09.2023 між Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (далі - ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) було укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, яким, зокрема, визначено процентну ставку за користування кредитом у 24% річних, а також можливість її зменшення.

11.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (далі - ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) було укладено Договір про внесення змін № 3 до Кредитного договору, яким узгоджено надання банком позичальнику кредит в сумі 200 000,00 грн. (п. 1), позичальник зобов?язується повернути кредит, що надається згідно цього договору, не пізніше 04.03.2016 включно (п. 2), визначено процентну ставку за користування кредитом у 24% річних (п. 3), а також погоджено новий Графік зменшення ліміту кредитної лінії.

29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (далі - ПАТ "РАДИКАЛ БАНК") і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) було укладено Договір про внесення змін № 4 до Кредитного договору, яким узгоджено реструктуризацію простроченої заборгованості в сумі 52 314,00 грн., а також встановлено новий графік погашення заборгованості, з визначенням граничного строку погашення - до 04.03.2016 загальної суми кредиту 1 569 446,00 грн.

Крім того, відповідно умов Кредитного договору за домовленістю його сторін забезпеченість виконання зобов'язань за цим Договором, які полягають в поверненні Кредиту/Траншу кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, забезпечується іпотекою нерухомого майна.

Так, 04.03.2013 між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" (Іпотекодержатель) і ОСОБА_4 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою 3.1. в реєстрі за № 547 (далі - Іпотечний договір) згідно з умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору (повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, ліміт якої складає 1 700 000,00 грн. та сплата процентів за користування кредитом - 27% річних (а в подальшому 24% річних згідно Договору про внесення змін від 27.09.2013)) передав, а Іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 109,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1601332224; оціночною вартістю 1 150 576,00 грн без ПДВ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 117,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224; оціночною вартістю 1 225 631,00 грн без ПДВ, що належать на праві приватної власності іпотекодавцю - Громадянці України, ОСОБА_4 (далі - Предмет іпотеки).

П.п. 4.1.5 пункту 4.1 Іпотечного договору визначено, що ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", як іпотекодержатель, має право, зокрема, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов?язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконано.

Як зазначав позивач у позові, на підставі зазначеного Договору ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" набув право вимоги до ФОП ОСОБА_2 на повернення кредиту на суму 1 552 008,00 грн (далі - Право вимоги), а з 04.03.2013 ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" набуло Права іпотекодержателя на Предмет іпотеки внаслідок укладення Іпотечного договору.

Також, матеріалами справи підтверджується, що:

- 02.07.2020 між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (далі - ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"), як покупцем, укладено Договір № 02/07/20-ЮО-МП від 02.07.2020 купівлі-продажу майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Юдіним М.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 515 (далі - Договір № 515), за умовами якого продавець передав у власність покупця майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов?язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та видачею грошових коштів; права кредитора за правами вимоги; право вимагати звернення стягнення на майно боржників, у випадку якщо такі правові підстави будуть виявлені та/або отримані в результаті дій покупця, направлені на стягнення заборгованості, та які в силу певних обставин (не залежних від сторін цього договору) не могли бути предметом цього договору, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність або зміну, у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; право отримання грошових коштів/ відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; право отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками зміни або розірвання укладених договорів; інші права, що пов?язані або випливають з прав вимоги (п. 1.1.); майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору (п. 1.3);

- Додатком № 1 до Договору № 515, підписаним обома сторонами та посвідченим печатками сторін, визначено перелік майнових прав, що передаються за договором, і згідно якого (надано позивачем разом з поясненнями 20.04.2024), визначено перелік майнових прав, що передаються за договором, зокрема майнові права щодо ФОМ ОСОБА_2 за Кредитним договором КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 та договором забезпечення- Іпотечному договору № 547 від 04.03.2013 в розмірі: 1 552 008,00 грн. - за кредитом, 370 454,60 грн. - за відсотками (станом на 02.07.2020);

- 23.06.2021 між ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА" (далі - ТОВ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА"), як покупцем, укладено договір від 23.06.2021 купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Лапкевич Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1614 (далі - Договір № 1614), за умовами якого продавець передав у власність покупця майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов?язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та видачею грошових коштів; права кредитора за правами вимоги; право вимагати звернення стягнення на майно боржників, у випадку якщо такі правові підстави будуть виявлені та/або отримані в результаті дій покупця, направлені на стягнення заборгованості, та які в силу певних обставин (не залежних від сторін цього договору) не могли бути предметом цього договору, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність або зміну, у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; право отримання грошових коштів/ відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; право отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками зміни або розірвання укладених договорів; інші права, що пов?язані або випливають з прав вимоги (п. 1.1.); майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору (п. 1.3);

- Додатком № 1 до Договору № 1614 (п. 46) визначено перелік майнових прав, що передаються за договором, зокрема майнові права щодо ФОМ ОСОБА_2 за Кредитним договором КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 та договором забезпечення- Іпотечному договору № 547 від 04.03.2013 в розмірі: 1 552 008,00 грн. - за кредитом, 370 454,60 грн. - за відсотками;

- 22.09.2021 між ТОВ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА", як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" (далі - ТОВ "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП"), як покупцем, укладено договір № 220921/1 від 22.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 1324 (далі - Договір № 220921/1), за умовами якого продавець передав у власність покупця належні, зокрема, на підставі Договору № 1614 майнові права, та які включають, зокрема, право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов?язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та видачею грошових коштів; права кредитора за правами вимоги; право вимагати звернення стягнення на майно боржників, у випадку якщо такі правові підстави будуть виявлені та/або отримані в результаті дій покупця, направлені на стягнення заборгованості, та які в силу певних обставин (не залежних від сторін цього договору) не могли бути предметом цього договору, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність або зміну, у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; право отримання грошових коштів/ відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; право отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками зміни або розірвання укладених договорів; інші права, що пов?язані або випливають з прав вимоги (п. 2.1.); майнові права вважаються переданими від продавця у власніть покупця в день викнання покупцем в повному обсязі зобов?язання, передбаченого п. 4.1 договору щодо оплати ціни договору, а саме в день зарахування на рахунок продавця грошових коштів в сумі 18 000 000 грн. (без ПДВ), окрім майнових прав за визначеними кредитними і іпотечними договорами (з ТОВ «Бориспільбуд», ТОВ «Юридичний альянс «АРС Еквітас», ТОВ «Агросейв», ОСОБА_5 , ТОВ «ДАК», ТОВ «Домосвіт Трейд» - примітка суду: які не є учасниками спірних правовідносин у даній справі) (п. 2.3);

- Додатком № 1 до Договору № 220921/1 визначено перелік майнових прав, що передаються за договором;

- 24.07.2013 між ТОВ "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП", як продавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАН-БОЯРКА" (далі - ТОВ "АЛАН- БОЯРКА"), як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу майнових прав від 24.07.2023, посвідчений приватним нотаріусом Незнайком Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 78 (далі - Договір № 78), за умовами якого продавець передав належні на підставі Договору № 220921/1 майнові права за Кредитним договором № КЛ-5364/1 від 04.03.2013 (з усіма договорами про внесення змін) та Іпотечним договором від 04.03.2013 № 547 (з усіма договорами про внесення змін) у власність покупця, а покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов?язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та видачею грошових коштів; права кредитора за правами вимоги; право вимагати звернення стягнення на майно боржників, у випадку якщо такі правові підстави будуть виявлені та/або отримані в результаті дій покупця, направлені на стягнення заборгованості, та які в силу певних обставин (не залежних від сторін цього договору) не могли бути предметом цього договору, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність або зміну, у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; право отримання грошових коштів/ відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів, внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; право отримання грошових коштів/відшкодування за наслідками зміни або розірвання укладених договорів; інші права, що пов?язані або випливають з прав вимоги (п. 2.1.); майнові права вважаються переданими від продавця у власність покупця в день підписання цього договору (п. 2.3); продавець зобов?язується передати покупцю усі наявні у продавця документи (оригінали та/або копії), що підтверджують майнові права, відповідно до додатку № 1 до цього договору, не пізніше 5 робочих днів із дати повного розрахунку покупцем з продавцем за цим договором, за відповідним актом приймання - передачі (п. 3.3);

- Додатком № 1 до Договору № 78 визначено перелік майнових прав, що передаються за договором, зокрема майнові права щодо ФОМ ОСОБА_2 за Кредитним договором КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 та договором забезпечення- Іпотечному договору № 547 від 04.03.2013 в розмірі: 1 552 008,00 грн. - за кредитом, 370 454,60 грн. - за відсотками (розмір заборгованості станом на 02.07.2020).

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 41166609 від 24.07.2015, № 41167457 від 24.07.2015 обтяжувачем щодо нерухомого майна зазначено ТОВ «КУА «АРБ Інвестментс», обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава обтяження: Іпотечний договір № 547.

Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.07.2016 № заг, укладеного між ПАТ "Радикал банк" та ТОВ "АРБ Інвестменс".

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2018 у справі № 911/3474/17 позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 09.07.2015 № заг, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс".

Стягнуто з ПАТ "Радикал Банк" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 800 грн. судового збору.

Стягнуто з ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 800 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у даній справі рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.11.2018, рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 911/3474/17 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, у зв'язку з тим, що нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17 залишено без змін.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2019, ОСОБА_6 22.06.2020 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі № 911/3474/17 залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 касаційне провадження у справі №911/3474/17 за касаційною скаргою ОСОБА_6 закрито.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі №911/3474/17 та залишено рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2019 у справі №911/3474/17 в силі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.09.2021 у справі №911/3474/17 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 14.09.2021 у справі №911/3474/17 залишено без змін.

Крім того, відповідачем-1 у відзиві зазначалось, що нежиле приміщення загальною площею 117,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224; оціночною вартістю 1 225 631,00 грн без ПДВ, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 внаслідок укладення договору купівлі - продажу від 20.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Циганенко В.В. за № 9. На підтвердження вказаної обставини долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.12.2023 № 358187370.

Як зазначав позивач, ТОВ "АЛАН-БОЯРКА" є кредитором та кредитодавцем по відношенню до ФОП ОСОБА_2 в силу належності Права вимоги у результаті послідовної заміни кредитора у зобов'язаннях за Кредитним договором № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013.

Відповідно до умов Кредитного договору № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 ФОП ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок повернути кредитодавцю кредит та проценти, нараховані за користування ним у строк до 04.03.2016.

Проте, позивач стверджує, що ФОП ОСОБА_4 порушила свої зобов'язання за Кредитним договором та не сплатила в обумовлений строк кредит та проценти за користування кредитом.

За твердженням позивача, погашення боргу з 01.08.2019 не відбувалося, а тому прострочений борг ФОП ОСОБА_2 за тілом кредиту (основна сума боргу), яке є базою для нарахування процентів, становить 1 552 008 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дві тисячі вісім) грн 00 коп.

Нарахування кредитодавцем процентів за Кредитним договором за період прострочення зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 1 552 008, 00 грн відбувалось виходячи з процентної ставки 24% річних, починаючи з 01.09.2019 і виходячи з фактичної кількості днів у році та днів у місяці, за які нараховуються проценти:

- з 01.09.2029 по 31.12.2019 - 124 500,81 грн.;

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 372 481,92 грн.;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 372 481,92 грн.;

- з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 372 481,92 грн;

- з 01.01.2023 по 27.09.2023 - 275 534,57 грн.

Отже, відповідно до заявленого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 за Кредитним договором станом на 27.09.2023 склала 3 069 489, 14 грн., з яких зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 1 552 008, 00 грн та проценти в сумі 1 517 481,14 грн., і за наслідками укладення та виконання між ТОВ "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" і ТОВ "АЛАН-БОЯРКА" Договору № 78 від 24.07.2023, Права іпотекодержателя на Предмет іпотеки набуто ТОВ "АЛАН-БОЯРКА".

На підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ "АЛАН-БОЯРКА" надало суду копії: Кредитного договору № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013; Договору іпотеки, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою 3.1. в реєстрі за № 547 від 04.03.2013; Договору ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" Договору № 02/07/20-ЮО-МП від 02.07.2020; Договору від 23.06.2021 купівлі-продажу майнових прав між ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" і ТОВ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА" посвідченого приватним нотаріусом Лапкевич Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 8614; Договору № 220921/1 від 22.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Гречаною Р.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 1324 між ТОВ "КРЕДИТНА УСТАНОВА "ІНВЕСТИЦІЙНА" і ТОВ "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП"; Договору купівлі-продажу майнових прав (між ТОВ "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" і ТОВ "АЛАН-БОЯРКА") від 24.07.2023, посвідченого приватним нотаріусом Незнайком Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 78.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як баланс вірогідностей.

Додатково суд апеляційної інстанції при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Разом із тим, у статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга).

Право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позивачем обрано такий спосіб захисту порушеного права як визнання прав іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію прав, звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 546 та статтею 547 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 574 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду, має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (стаття 576 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 577 ЦК України).

У статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов'язання. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

У частині першій статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов'язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов'язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

Тож відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору, який може бути визнаний недійсним у разі наявності передбаченої законом підстави. Водночас відсутність у продавця оригіналів договорів, за якими відступаються права вимоги, не може впливати на дійсність договору відступлення, оскільки законодавство не передбачає, що первісний кредитор у зобов'язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов'язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Позивач, посилався на те, що ним придбано за Договором № 78 право вимоги до відповідача-1 за Кредитним договором № КЛ-5364/1 від 04.03.2013 (з усіма договорами про внесення змін) та Іпотечним договором від 04.03.2013 № 547 (з усіма договорами про внесення змін).

Отже, внаслідок укладення Договору № 78 позивач на підставі статей 512-514 Цивільного кодексу України набув статусу кредитора за Кредитним договором та Іпотечним договором. При цьому, набуття позивачем статусу кредитора відбулося на підставі вказаного договору з моменту його укладення.

При цьому, набуття позивачем статусу кредитора відбулося на підставі вказаного договору з моменту його укладення, а відтак, у частині вимоги про визнання за ним права іпотекодержателя за Іпотечним договором № 547 стосовно предметів іпотеки - відсутнє оспорене або порушене право позивача, а тому у позові в цій частині позовних вимог слід відмовити з цих підстав.

Посилання відповідача-1 на те, що позивачем не було надано суду акту приймання - передачі документів по Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ФІНАНС ГРУП" та позивачем, а також не надано доказів письмового повідомлення ОСОБА_2 щодо укладення Договору купівлі - продажу майнових прав від 24.07.2023 - судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вчинення вказаних дій не ставиться в залежність від набуття позивачем прав вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, з урахуванням зокрема і пункту 2.3 Договору № 48.

При цьому, питаннями, які постають перед судом, при вирішенні спору за позовними вимогами в контексті спірних правовідносин є питання щодо доведеності розміру заборгованості боржника за Кредитним договором (як за сумою основного боргу так і відсотків), наявність за позивачем реєстрації іпотеки згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В свою чергу, позивач у позові наголошував, що заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором складає 1 552 008,00 грн., право вимоги на яку набуто ним згідно Договору № 78, а відповідач-1 стверджував, що станом на 20.01.2016 заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 року становила (1 700 000 грн 00 коп. - 1 225 631 грн. 00 коп.) 437 369 грн 00 коп., і в матеріалах справи взагалі відсутні докази надання грошових коштів ПАТ «Радикал Банк» за кредитним договором № КЛ-5364/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 04.03.2013.

Ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У силу приписів частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем разом з позовом всупереч приписів ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не було подано жодних доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача-1 заборгованості за Кредитним договором у стверджуваному розмірі - 1 552 008,00 грн., при умові, що пунктом 3.3 Договору 48 передбачено обов?язок передачі продавцем покупцю усіх наявних документів (копій або оригіналів), що підтверджують майнові права до боржника за відповідним Актом приймання - передачі. Таких доказів позивачем не було надано суду першої інстанції, як не зазначено і підстав неможливості подання таких доказів. При цьому, у суду в силу приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України відсутній обов?язок самостійно збирати докази за сторону процесу.

В свою чергу, 05.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів: копій виписок по особовим рахункам з 04.03.2013 до 30.10.2018, сформовані станом на 29.07.2020, копії заяв ФОП ОСОБА_2 до ПАТ «Радикал Банк» про відкриття кредитної лінії, збільшення кредиту, зменшення відсоткової ставки, обіцянку сплатити штрафні санкції, та дослідити оригінали вказаних доказів.

Ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дослідивши вказане клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки заявником не наведено виняткових випадків та не надано доказів неможливості подання відповідних документів суду першої інстанції разом з позовом, а також не надано заяву про поновлення такого строку щодо подання таких доказів з зазначенням поважних причин його пропуску, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями в силу вимог процесуального закону поновлювати такий строк самостійно.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що виникнення у позивача прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. При цьому, позивачем відомості про відступлення йому прав за Іпотечним договором не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, і доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовна вимога про визнання права іпотекодержателя - є неправильним способом захисту його прав, оскільки не призведе до скасування попереднього реєстрового запису, що є підставою для відмови в позові і в цій частині з цих підстав.

У частині вимог позивача про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 у сумі 3 069 489, 14 грн., з яких зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 1 552 008, 00 грн та проценти в сумі 1 517 481,14 грн., суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України "Про іпотеку").

За змістом статей 36-38 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто задовольнити свої майнові вимоги, забезпечені іпотекою, шляхом позасудового врегулювання. Таке позасудове врегулювання може бути вчинене у формі передачі іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Поряд із цим, статтями 39 та 41 Закону України "Про іпотеку" врегульовано порядок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за рішенням суду.

Як зазначено в Додатку № 1 до Договору № 78, станом на 02.07.2020 за відповідачем-1 зафіксовано заборгованість у розмірі 1 552 008,00 грн за тілом кредиту та 370 454,60 грн за відсотками. Проте, як зазначено вище, позивачем разом з позовом всупереч приписів ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не було подано жодних доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача-1 заборгованості за Кредитним договором у стверджуваному розмірі - 1 552 008,00 грн., при умові, що пунктом 3.3 Договору 48 передбачено обов?язок передачі продавцем покупцю усіх наявних документів (копій або оригіналів), що підтверджують майнові права до боржника за відповідним Актом приймання - передачі. Таких доказів позивачем не було надано суду першої інстанції, як не зазначено і підстав неможливості подання таких доказів.

Також, позивачем у позові здійснено донарахування 24 % річних на суму боргу за тілом кредиту в розмірі 1 552 008,00 грн за період з 01.09.2019 по 27.09.2023, в результаті чого, за розрахунком позивача, загальний борг за відсотками за цей період становить 1 517 481,14 грн.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано п. 2.7.1 Кредитного договору, яким передбачено, що проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту/траншу кредиту (в тому числі і за період прострочення терміну (строку) остаточного погашення кредиту/траншу кредиту, зазначеного в п. 1.1.3 Договору).

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Проценти, відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом".

Отже, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом із цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

При цьому, боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, строк дії кредиту за Кредитним договором (з урахуванням додаткових угод) скінчився 04.03.2016.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними в його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування відповідачу-1 процентів "за користування кредитом" поза строком дії Кредитного договору, а саме за визначений ним період нарахування 01.09.2019 - 27.09.2023.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України суми заборгованості відповідача-1 у розмірі 1 152 008,00 грн (не обґрунтовано як розмір, так і порядок нарахування вказаної суми), в рахунок погашення якої він просив суд здійснити звернення стягнення на предмети іпотеки, як і не доведено наявність правових підстав для здійснення нарахування відсотків поза межами строку кредитування після набуття ним прав вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки, а тому вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню з наведених підстав.

Крім того, за вищенаведених встановлених обставин, позивачем також не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем-2, адже дійсно, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 09.07.2016 № заг, укладеного між ПАТ "Радикал банк" та ТОВ "АРБ Інвестменс", і рішенням суду у справі у справі № 911/3474/17, яке набрало законної сили, у позові відмовлено з тих підстав, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача у справі № 911/3474/17, у зв'язку з тим, що нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Проте, як зазначалось вище, позивачем відомості про відступлення йому прав за Іпотечним договором не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, і доказів протилежного матеріали справи не містять, а отже, у позивача відсутнє порушене право (охоронюваний законом інтерес) відповідачем-2, оскільки позивачем не здійснено визначені законодавством дії щодо реєстрації іпотеки та не надано докази неможливості здійснення вказаних дій.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що в контексті спірних правовідносин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан -Боярка" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНС" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАН-БОЯРКА" права іпотекодержателя за Іпотечним договором від 04 березня 2013 року, укладеним між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Апишковою З.І. та зареєстрованим за номером 547, стосовно предметів іпотеки, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 109,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1601332224, нежитлового приміщення, загальною площею 117,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224, що належать на праві приватної власності іпотекодавцю - Громадянці України, ОСОБА_4 , та в рахунок часткового погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАН-БОЯРКА" (03049, місто Київ, вулиця Тополева, будинок 4-8, Ідентифікаційний код юридичної особи 45072447) за Кредитним договором № КЛ-5364/1-980 від 04.03.2013 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (з урахуванням Додаткової угода № 1 від 04.03.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980, договору про внесення змін № 1 від 11.03.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980, договору про внесення змін № 3 від 11.03.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980 та договору про внесення змін № 4 від 29.11.2013 до Кредитного договору № КЛ-5364/1-980 в сумі 3 069 489,124 грн звернути стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором від 14.11.2013, посвідченим та зареєстрованим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою 3.1. в реєстрі № 548, а саме на нежитлового приміщення, загальною площею 109,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1601332224 та нежитлове приміщення, загальною площею 117,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224, що належать на праві приватної власності іпотекодавцю - ОСОБА_4 , які і похідні позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав, вчинену на підставі заяви за реєстраційним номером 12497678 від 24.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну Іпотекодержателя у записі про іпотеку № 270563 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНТС" код ЄДРПОУ 38716601, скасування рішення про державну реєстрацію прав, вчинену на підставі заяви за реєстраційним номером 12497374 від 24.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталією Володимирівною шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зміну обтяження у записі про обтяження № 270439 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ ІНВЕСТМЕНТС" код ЄДРПОУ 38716601, скасування рішення про державну реєстрацію № 2613560 від 13.11.2015 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Деребери Тетяни Олександрівни на підставі якого вчинено державну реєстрацію припинення іпотеки на нежитлове приміщення, загальною площею 117,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 51, корпус 5, приміщення 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624132224, спосіб реалізації предметів іпотеки встановити шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закону України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» - не підлягають задоволенню, проте, не погоджується з мотивами суду першої інстанції в цій частині, і вважає за необхідне на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції даної постанови.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови.

Щодо клопотання скаржника про дослідження доказів у справі № 910/3213/24 (911/3299/23), суд апеляційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції згідно вимог процесуального закону здійснив дослідження доказів у справі під час судового розгляду.

Інші доводи, посилання, обгрунтування учасників спору судом апеляційної інстанції враховані, проте, вони не вливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв?язку з чим резолютивна частина оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина оскаржуваного рішення, на підставі ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, - підлягає зміні, виклавши її в редакції даної постанови, з урахуванням наведених у ній мотивів.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан- Боярка» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у справі № 910/3213/24 (911/3299/23) - залишити без задоволення.

2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 (повний текст підписано 11.04.2025) у справі № 910/3213/24 (911/3299/23) - змінити, виклавши її в редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 (повний текст підписано 11.04.2025) у справі № 910/3213/24 (911/3299/23) - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/3213/24 (911/3299/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 05.11.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Остапенко

Т.П. Козир