ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
05 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 915/923/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу
за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025
по справі №915/923/24
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос»
про: повернення сплачених за договором коштів у загальній сумі 440 556, 74 грн.
суддя суду першої інстанції - Коваль С.М.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14,
судове рішення складено та підписано судом 22.04.2025.
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Дніпро 2020» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос» про повернення сплачених за договором коштів у загальній сумі 440 556, 74 грн., із яких: 216000 грн. попередня оплата товару; 216000 грн. штраф; 2036, 07 грн. 3 % річних; 6250, 67 грн. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Дніпро 2020» відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» - задоволено.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2025 у справі №915/923/24 - скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» 440 556, 74 грн., із яких: 216000 грн. - попередня оплата товару; 216000 грн. - штраф; 2036, 07 грн. - 3 % річних; 6250, 67 грн. сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 6608,35 грн. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» 7930,02 грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
27.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 визначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про ухвалення додаткового рішення у справі №915/923/24 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
31.10.2025 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос» на заяву про ухвалення додаткового рішення.
03.11.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» надійшла відповідь на заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що вказана заяви підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» зазначає наступне:
Професійну правову допомогу з юридичного супроводу з ведення справи за позовом ТОВ «А-Дніпро 2020» до ТОВ «Золотий Колос» у справі № 915/923/24 надавали два адвокати: - Полєшко Ельвіра Павлівна у Господарському суді Миколаївської області та Селюк Марія Яківна у Південно Західному апеляційному господарському суді.
1. 01.03.2024 між позивачем та адвокатом Полєшко Е.П. укладено Договір про надання правової допомоги №01/03-24, предметом якого є надання замовнику послуг з юридичного супроводу з ведення судової справи за позовною заявою ТОВ «А-Дніпро 2020» до ТОВ «Золотий Колос» про стягнення попередньої оплати за договором поставки. Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору гонорар виконавця за даним договором складає 30 000,00 грн.
У разі задоволення позовної заяви та стягнення на користь замовника коштів, останній сплачує виконавцю «гонорар успіху адвоката» у розмірі 10% із загальної суми стягнутої на користь замовника за рішенням суду, що набрало законної сили; остаточна оплата вартості послуг здійснюється протягом 60 календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили; оплата за надану правничу допомогу сплачується Замовником в безготівковій формі, протягом трьох робочих днів на підставі рахунку.
На підтвердження компенсації витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у Господарському суді Миколаївської області, позивачем надано наступні документи
- копію договору про надання правової допомоги №01/03-24 від 01.03.2024;
- копію Акту наданих послуг № 2310 від 23.10.2025;
- копію рахунок-фактури № 2310 від 23 жовтня 2025 року.
Згідно п. п. 4.1, 4.2 Договору «у разі задоволення позовної заяви та стягнення на користь Замовника коштів, останній сплачує Виконавцю «гонорар успіху адвоката» у розмірі 10% із загальної суми стягнутої на користь Замовника за рішенням суду, що набрало законної сили».
2. 02.06.2025 між позивачем та адвокатом Селюк М.Я. укладено Договір про надання правової допомоги №02/06-25, предметом якого є надання замовнику послуг з юридичного супроводу з ведення судової справи за позовною заявою ТОВ «А-Дніпро 2020» до ТОВ «Золотий Колос» про стягнення попередньої оплати за договором поставки № 15625 від 05.02.2024.
Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору гонорар виконавця за даним договором складає 30 000,00 грн. У разі задоволення позовної заяви та стягнення на користь замовника коштів, останній сплачує виконавцю «гонорар успіху адвоката» у розмірі 10% із загальної суми стягнутої на користь замовника за рішенням суду, що набрало законної сили; остаточна оплата вартості послуг здійснюється протягом 60 календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили; оплата за надану правничу допомогу сплачується Замовником в безготівковій формі, протягом трьох робочих днів на підставі рахунку.
На підтвердження компенсації витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем надано наступні документи:
- копію договору про надання правової допомоги №02/06-25 від 02.06.2025;
- копію Акту наданих послуг № 24/10 від 24.10.2025;
- копію рахунок-фактури № 2310 від 23 жовтня 2025 р.
Так, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Колос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Дніпро 2020» судові витрати на професійну правничу допомогу у справі №915/923/24 у розмірі 60 000,00 грн. та судові витрати у розмірі 10% «гонорару успіху адвоката» у розмірі 44 055,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу )
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Так, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Колегія суддів відзначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, як у суді першої так другої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини третьої статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки:
«Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, про те, що подання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, який був врахований судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Таким чином, у даному випадку, позивачем та адвокатами визначено фіксований розмір гонорару в розмірі 30 000,00 грн, за розгляд справи в Господарському суді Миколаївської області та 30 000,00 грн. в Південно - західному апеляційному господарському суді, а тому зазначення та/або не зазначення у детальному описі будь-яких відомостей, виконаних робіт, та взагалі наявність або відсутність такого детального опису, не перешкоджають встановленню розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що за домовленістю між сторонами договору встановлений фіксований розмір гонорару.
Колегія суддів також не приймає заперечення відповідача, щодо долученого до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ордера адвоката Селюк М.Я., оскільки як зазначив позивач сталась механічна помилка та до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 24.10.2025 адвокат Селюк М.Я. помилково долучила ордер на надання правничої допомоги, згенерований на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України серія АЕ № 1397504 від 18.06.2025 (на підставі договору № 02/06-25 від 02.06.2025) без особистого підпису.
Колегія суддів враховує, що заповнений бланк цього ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ № 1397504 від 18.06.2025 (оформлений на підставі договору № 02/06-25 від 02.06.2025), який містить особистий підпис адвоката, вже було долучено до матеріалів справи як при вступі адвоката Селюк М.Я. 19.06.2025 у справу № 915/923/24, так і при поданні нею відповіді на відзив на апеляційну скаргу, поданий представником відповідача.
Отже, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження судових витрат у формі передбаченого договорами про надання правової допомоги, враховуючи заперечення відповідача на заяву про розподіл судових витрат, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача у заявленій ним сумі 104 055, 00 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
У контексті зазначеного колегія суддів також звертає увагу на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, згідно з якої заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 також вказала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
З огляду на подані відповідачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у наведеному випадку доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 60 000,00 грн та підлягають стягненню з відповідача у цій справі.
Отже, наявні підстави для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос» 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої та апеляційної інстанції. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху адвоката» слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой колос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» - 60 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДНІПРО 2020» про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/923/24 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Н.М. Принцевська