79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" жовтня 2025 р. Справа №914/637/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді Н.М. Кравчук
І.Ю. Панова,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 230201/254 від 09.07.2025 року (вх. № 01-05/2143/25 від 09.07.2024 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 року (суддя Т.Я. Рим; повне рішення складено 23.06.2025 року)
у справі № 914/637/25
за позовом: Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (надалі ЛКП «Львівське МБТІ»)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (надалі ТзОВ «БК «Прогрестехбуд»)
за участю третьої особи-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (надалі ТзОВ «Львівенергозбут»)
за участю третьої особи-2: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (надалі ПрАТ «Львівобленерго»)
за участю третьої особи-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (надалі ТзОВ «Газенерго-Трейд»)
про стягнення 1045648,93 гривень,
за участю:
від позивача: Шубак М.І. - адвокат (довіреність б/н від 27.01.2025 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Терлецька І.І. - адвокат (ордер серії ВС №1401101 від 19.09.2025 року);
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог
07.03.2025 року ЛКП «Львівське МБТІ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» про стягнення 1045648,93 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час виконання будівельних робіт згідно з контрактною угодою № EU-LVIV-1-2 від 08.11.2023 року на будівельному майданчику по вулиці Миколайчука у місті Львові безпідставно використав електроенергію за рахунок ЛКП «Львівське МБТІ», відтак, безпідставно утримав кошти, які повинен був сплатити за постачання та розподіл електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2025 року у цій справі залучено ТзОВ «Львівенергозбут», ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Газенерго-Трейд» до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 року у справі №914/637/25 відмовлено у позові.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Контрактна угода № EU-LVIV-1-2 від 08.11.2023 року, укладена між сторонами, не покладала на підрядника обов'язку із забезпечення будівельного майданчика електричною енергією, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Також суд зазначив, що оскільки у цій справі між сторонами існують договірні відносини, відсутні ознаки безпідставного набуття чи збереження майна, що у свою чергу виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, і є додатковою та самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі вказує на те, що ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» визнає факт, що для виконання будівельних робіт ними була використана електроенергія з центральної точки підключення, наданої замовником. Вважає, що ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» набув майно за рахунок ЛКП «Львівське МБТІ» без достатньої правової підстави у розмірі 145702 кВт·год електроенергії. Зазначає, що за частину кВт·год спожитої електроенергії сплачено ЛКП «Львівське МБТІ» постачальникам. Стверджує, що між сторонами не укладено жодних договорів, які б передбачали право підрядника на фактичне використання електроенергії за рахунок замовника. Заявляє, що спірні правовідносини містять усі ознаки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Позивач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умовами додатку №3 до контрактної угоди не передбачено вартості такого ресурсу, як електроенергія. Зазначає, що електроенергія не включена до загальної ціни робіт, а відтак спірні правовідносини є позадоговірними, оскільки не охоплені договором. Вказує на те, що суд не надав правової оцінки доводам позивача про те, що ЛКП «Львівське МБТІ» не є постачальником електричної енергії та не зобов'язаний надавати її ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» для забезпечення виконання будівельних робіт. Заявляє, що відповідач не погоджував із позивачем та не отримував дозволу на використання електроенергії. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 року у справі №914/637/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» не визнавав та не визнає використання заявленого позивачем обсягу електроенергії, не погоджується із наданими показниками лічильників та нарахуваннями і звертає увагу суду на те, що встановити конкретний обсяг використання електроенергії відповідачем з матеріалів справи неможливо, а відсутність обліку використаної електроенергії протягом строку виконання робіт між відповідачем та позивачем і систематичне виконання позивачем зобов'язань зі сплати вартості електроенергії свідчить про те, що до моменту завершення будівництва об'єкта такий не мав наміру покладати власні витрати із забезпечення об'єкта будівництва електроенергією на відповідача. Вказує про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 року у справі №914/637/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Треті особи не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення третіх осіб з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.10.2025 року о 10 год. 30 хв.
13.10.2025 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів третіх осіб, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності третіх осіб.
Обставини справи
Як вбачається з наявних у справі копій документів, 08.11.2023 року між ЛКП «Львівське МБТІ» (замовник) та ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» (підрядник) укладено Контрактну угоду №EU-LVIV-1-2 (договір генпідряду).
Відповідно до пункту 2.1 Контрактної угоди підрядник зобов?язується за завданням замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цією угодою строк, а замовник зобов?язується надати підряднику фронт робіт, два примірники проектної документації, прийняти виконані підрядником роботи та оплатити зазначені роботи відповідно до умов угоди.
Згідно із пунктом 2.2 Контрактної угоди перелік, обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до угоди, що є невід?ємними його частинами та підписуються уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пункту 2.3 Контрактної угоди замовник зобов?язується сплатити підряднику, з урахуванням виконання робіт та усунення їх недоліків.
За положеннями пункту 3.1 контрактної угоди ціна угоди є твердою і становить 3403522,19 євро без ПДВ, що на момент підписання цієї угоди становить 130981147,96 грн за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно із пункту 3.2 Контрактної угоди ціна договору є остаточно узгодженою і може бути змінена лише за взаємною згодою сторін і лише у випадку зміни обсягів робіт та/або матеріалів, необхідних для виконання робіт.
Відповідно до пункту 6.1.2 Контрактної угоди підрядник зобов'язаний забезпечувати роботи матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами, узгодженими із замовником, з цією метою здійснювати замовлення, забезпечувати приймання, розвантаження, складування та подачу на об'єкт матеріально-технічних ресурсів, контроль за їх якістю, кількістю та комплектністю постачання, забезпечити їх зберігання.
Згідно із пунктом 6.2.1 Контрактної угоди замовник зобов'язаний передати підряднику фронт робіт (ділянку робіт) на об'єкті за актом приймання-передачі.
У відповідності до пункту 7.1 Контрактної угоди замовник до початку виконання робіт, передбачених цією угодою, передає підряднику за актом приймання-передачі фронт робіт (ділянку робіт) на об'єкті, а також необхідну для їх виконання документацію.
Згідно п. 14.1 Контрактної угоди (з урахуванням додаткової угоди №3 від 26.09.2024 року) угода набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024 року, проте в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Також до додаткової угоди №3 від 26.09.2024 року було додано Прейскурант №1 (Додаток №2 до Контрактної угоди): Виконання робіт за рахунок коштів ґранту, в яких зазначено перелік робіт за об'єктом: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об?єктами інженерного забезпечення на вул. І. Миколайчука у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:08:001:0921)».
В матеріалах справи наявна копія Акта приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) об'єкта від 05.03.2024 року, в якому зазначено, що замовник передав, а підрядник прийняв межі будівельного майданчику (фронту робіт) для виконання будівельних робіт на об'єкті: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об?єктами інженерного забезпечення на вул. І. Миколайчука у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:08:001:0921) Будинок 1 (Секції A1, AC1)», а також точку підключення до тимчасових мереж електропостачання. Точка підключення мереж тимчасового водопостачання не передана. Переданий будівельний майданчик є придатним для виконання робіт відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ012231128676 від 29.11.2023 року.
В матеріалах справи наявна копія витягу з державного реєстру речових прав (дата формування: 22.02.2023), з якого вбачається, що ЛКП «Львівське МБТІ» є постійним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером: 4610137500:08:001:0921.
Також матеріали справи містять копію договору №75253/24/1 про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2024 року, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ТзОВ «Львівенергозбут», копію договору №75253/з про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії від 09.02.2024 року та від 07.02.2025 року, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ПрАТ «Львівобленерго», а також копію договору №08/25 про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2025 року, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ТзОВ «Газенерго-Трейд».
Позивачем до позову додано платіжні інструкції, з яких вбачається, що ЛКП «Львівське МБТІ» здійснювало оплату за спожиту електроенергію на виконання вищевказаних договорів.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно утримав кошти, які повинен був сплатити за споживання електричної енергії на об'єкті будівництва по вулиці Миколайчука у місті Львові, тому звернувся із вказаним позовом до суду про стягнення 1045648,93 гривень, покликаючись на ст. 1212 ЦК України.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 08.11.2023 року між ЛКП «Львівське МБТІ» (замовник) та ТзОВ «БК «Прогрестехбуд» (підрядник) укладено Контрактну угоду №EU-LVIV-1-2 (договір генпідряду).
Відповідно до пункту 2.1 Контрактної угоди підрядник зобов?язується за завданням замовника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати останньому у встановлений цією угодою строк, а замовник зобов?язується надати підряднику Фронт робіт, два примірники проектної документації, прийняти виконані підрядником роботи та оплатити зазначені роботи відповідно до умов Угоди.
Отже, укладений договір (Контрактна угода) став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору та умови, за яких відповідні права та обов'язки настають.
Відповідно до частини 1, 3 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
В ході розгляду справи суд встановив, що за положеннями пункту 3.1 Контрактної угоди ціна угоди є твердою і становить 3403522,19 свро без ПДВ, що на момент підписання цієї угоди становить 130981147,96 грн за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно із пунктом 3.2 Контрактної угоди ціна договору є остаточно узгодженою і може бути змінена лише за взаємною згодою сторін і лише у випадку зміни обсягів робіт та/або матеріалів, необхідних для виконання робіт.
Додатком №2 до Контрактної угоди є Прейскурант №1: Виконання робіт за рахунок коштів ґранту, в яких зазначено перелік робіт за об'єктом: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об?єктами інженерного забезпечення на вул. І. Миколайчука у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:08:001:0921)», в якому зазначено перелік робіт за вказаним об'єктом.
Зі змісту наявної у справі копії цього прейскуранта суд встановив, що у ньому не передбачено витрат на електроенергію під час виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 6.1.2 Контрактної угоди підрядник зобов'язаний забезпечувати роботи матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами, узгодженими із замовником, з цією метою здійснювати замовлення, забезпечувати приймання, розвантаження, складування та подачу на об'єкт матеріально-технічних ресурсів, контроль за їх якістю, кількістю та комплектністю постачання, забезпечити їх зберігання.
Згідно із пунктом 6.2.1 Контрактної угоди замовник зобов'язаний передати підряднику фронт робіт (ділянку робіт) на об'єкті за актом приймання-передачі.
Актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) об'єкта від 05.03.2024 року підтверджується, що замовник передав, а підрядник прийняв межі будівельного майданчику (фронт робіт) для виконання будівельних робіт на об'єкті: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з житлом для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, вбудованим паркінгом, трансформаторною підстанцією та об?єктами інженерного забезпечення на вул. І. Миколайчука у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:08:001:0921) Будинок 1 (Секції A1, AC1)», а також точку підключення до тимчасових мереж електропостачання.
Згідно із частиною 1 статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Вказаною нормою закріплено, що підрядник зобов'язаний виконати саме ту роботу, яка передбачена і узгоджена сторонами в договорі підряду.
Позовні вимоги у цій справі позивач обґрунтовує тим, що відповідач споживав електричну енергію на об'єкті будівництва, а відтак фактично безпідставно утримав кошти, які повинен був сплатити за постачання та розподіл електричної енергії.
За приписами частини 1 статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Враховуючи наведену норму, суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні про те, що законодавець надав можливість сторонам договору будівельного підряду на власний розсуд врегулювати відносини, пов'язані з виконанням такого договору, у тому числі визначити, хто повинен забезпечити будівельний майданчик електричною енергією.
Проаналізувавши умови Контрактної угоди та додатків до неї, зокрема Прейскуранту №1, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Контрактна угода №EU-LVIV-1-2 від 08.11.2023 року не містить обов'язку підрядника забезпечувати будівельний майданчик електричною енергією.
Вказаний висновок суду першої інстанції відповідно до встановлених обставин цієї справи обґрунтований тим, що:
(1) Контрактна угода від 08.11.2023 року була укладена в результаті проведення тендерної процедури. Замовник самостійно сформував зміст тендерної документації та скерував її підряднику, включаючи форму Прейскуранту з визначеним переліком робіт, матеріалів і ресурсів, які мали бути враховані при підготовці тендерної пропозиції. Електроенергія у цьому прейскуранті не була передбачена. Отже, підрядник не мав підстав передбачати її як окрему статтю видатків у межах тендерної пропозиції. Прейскурант № 1, що є додатком до Контрактної угоди від 08.11.2023, також не містить видатків на забезпечення будівництва електричною енергією;
(2) у пунктах 3.1, 3.2 Контрактної угоди від 08.11.2023 року узгодили, що ціна угоди є твердою та становить 3403522,19 євро без ПДВ, що на момент підписання цієї угоди становить 130981147,96 грн за офіційним курсом НБУ. Ціна договору є остаточно узгодженою і може бути змінена за взаємною згодою сторін лише у випадку зміни обсягів робіт та/або матеріалів, необхідних для виконання робіт за цим договором. Покладення в такому разі на підрядника витрат за електроенергію суперечить умовам цього контракту, адже фактично змінює його загальну ціну та порушує очікування підрядника, які він мав під час участі в тендері та укладення контракту;
(3) згідно з пунктом 6.1.2 Контрактної угоди від 08.11.2023 року, на який покликається позивач, підрядник зобов'язаний забезпечувати роботи матеріалами та іншими матеріально-технічними ресурсами, узгодженими з замовником, з цією метою здійснювати замовлення, забезпечувати приймання, розвантаження, складування та подачу на об'єкт матеріально-технічних ресурсів, контроль за їх якістю, кількістю та комплектністю постачання, забезпечити їх зберігання. Проте таке положення Контрактної угоди від 08.11.2023 року суд оцінює як загальне, зміст якого (стосовно конкретних матеріалів і засобів, які будуть використовуватися підрядником) деталізується в прейскуранті;
(4) ЛКП «Львівське МБТІ» самостійно та до укладення Контрактної угоди від 08.11.2023 року ініціювало забезпечення будівельного майданчика електричною енергією, звернувшись до ПрАТ «Львівобленерго» із заявою про тимчасове приєднання № 85344 від 03.11.2023 року. В подальшому, уже після укладення Контрактної угоди від 08.11.2023 року ЛКП «Львівське МБТІ» укладало договори на постачання та розподіл електричної енергії. Зазначене вказує на непослідовність поведінки позивача. Адже якщо він вважав, що не повинен забезпечувати будівельний майданчик електричною енергією, то не мав би укладати договори на постачання та розподіл електричної енергії;
(5) суд установив, що позивач передав у складі будівельного майданчика точки підключення до тимчасових мереж електропостачання. Зазначене в сукупності з іншими обставинами справи додатково свідчить, що між сторонами станом на час укладення Контрактної угоди від 08.11.2023 року не існувало суперечностей щодо того хто повинен забезпечити будівельний майданчик електричною енергією.
Колегія суддів зазначає, що позивачем до позовної заяви додано копії договору №75253/24/1 про постачання електричної енергії споживачу від 29.08.2024 року, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ТзОВ «Львівенергозбут», договору №75253/з про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії від 09.02.2024 року та від 07.02.2025 року, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ПрАТ «Львівобленерго», а також договір №08/25 про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2025 року, укладеного між ЛКП «Львівське МБТІ» та ТзОВ «Газенерго-Трейд». Також позивачем до позову додано платіжні інструкції, з яких вбачається, що ЛКП «Львівське МБТІ» здійснювало оплату на виконання вказаних договорів за електричну енергію.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема проаналізувавши умови Контрактної угоди, додатків до нього та додаткову угоду, зокрема Прейскурант №1, та наведені норми, колегія суддів вважає правомірними наведені вище висновки суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд констатує, що укладеною Контрактною угодою сторони чітко визначили умови договору, а також узгодили види робіт, які були зазначені в Прейскуранті №1.
Як було зазначено вище, законодавець надав можливість сторонам договору будівельного підряду на власний розсуд врегулювати відносини, пов'язані з виконанням такого договору, у тому числі визначити хто повинен забезпечити будівельний майданчик електричною енергією. Проте, ні умови Контрактної угоди, ні додатки до вказаної угоди, ні умови додаткової угоди не містять таких положень. Враховуючи, що до Контрактної угоди не було включено положення щодо забезпечення та оплати за електричну енергію на будівельному майданчику, суд висновує, що позивач (замовник) не поклав такого обов'язку на відповідача (підрядника).
Оплатою за споживання і розподіл електричної енергії на спірному будівельному майданчику відповідно до укладених договорів з ТзОВ «Львівенергозбут», ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Газенерго-Трейд» позивач підтвердив, що саме він несе цей обов'язок.
З урахуванням вказаних вище мотивів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Контрактна угода №EU-LVIV-1-2 від 08.11.2023 року не покладала на підрядника обов'язку із забезпечення будівельного майданчика електричною енергією, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Стосовно питання про застосування/незастосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у цій справі необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
З огляду на встановлені обставини даної справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, відсутні ознаки безпідставного набуття чи збереження майна, що у свою чергу виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, і є додатковою та самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.
За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 року у справі №914/637/25.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 230201/254 від 09.07.2025 року (вх. № 01-05/2143/25 від 09.07.2024 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 року у справі №914/637/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя І.Ю. Панова