79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" жовтня 2025 р. Справа №907/1107/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: Бодюк В.А.;
від відповідача: Захарченко О.Ю.,
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича б/н від 02.06.2025,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025, суддя Худенко А.А., м.Ужгород, повний текст рішення складено 15.05.2025
у справі № 907/1107/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПРМ-Логістікс», м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича, с. Верхній Коропець Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 1 346 660,87 грн,
Короткий зміст позовних вимог позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця Фогел І. І. про стягнення 1 346 660,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором №004.2018 від 02.01.2018 про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, зокрема в частині забезпечення збереження вантажу під час його перевезення. Унаслідок порушення умов договору відбулася втрата вантажу на суму 30 136,08 євро, що за твердженням позивача, спричинило йому збитки у розмірі вартості втраченого вантажу, заявлені до відшкодування в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.07.2024.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Фогела І.І. на користь ТОВ “ПРМ-Логістікс» суму 1 270 330,79 грн., а також 19 054,97 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що на правовідносини сторін за договором №004.2018 від 02.01.2018 поширюються положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), яка визначає відповідальність перевізника за втрату вантажу з моменту його прийняття до моменту доставки. Суд установив, що відповідач - перевізник ФОП Фогел І.І. - не довів наявності обставин непереборної сили чи інших підстав, що звільняють його від відповідальності, передбачених статтею 17 Конвенції, оскільки втрата вантажу сталася внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків щодо забезпечення його схоронності, зокрема порушення вимог щодо зупинки транспортного засобу на охоронюваних стоянках.
Суд дійшов висновку, що обставини пограбування не можуть вважатися форс-мажором у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» та пункту 8.1 Договору, оскільки не належать до переліку надзвичайних і невідворотних подій, погоджених сторонами.
Враховуючи надані докази, суд визнав доведеними збитки позивача у розмірі вартості втраченого вантажу - 29 943,24 євро, що становить 1 338 043,62 грн за курсом НБУ станом на 15.07.2024. З огляду на часткове відшкодування збитків відповідачем у сумі 64 712,85 грн, суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 270 330,79 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
03.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича б/н від 02.06.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/1107/24.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не підтверджуються доказами.
Апелянт зазначає, що ТОВ «ПРМ-Логістікс» не надав доказів того, що задовольнив претензію замовника - ТОВ «Ленті-ПРО» і вчинив відшкодування частково втраченого вантажу, який йому було ввірено для організації перевезення, отже позивачем не було понесено збитків в сумі заявленій в позові.
Таким чином, судом було залишено поза увагою твердження відповідача про те, що підстав для звернення ТОВ «ПРМ-Логістікс» до суду з позовом до відповідача про відшкодування суми частково втраченого вантажу не виникло.
Апелянт зазначає, що ним вже відшкодовано позивачу завдану шкоду відповідно до вимог ч. 1 та 3 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що підтверджується платіжною інструкцією №213 від 27.09.2024 на суму 64 712,85 грн.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 справу №907/1107/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича б/н від 02.06.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/1107/24 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича б/н від 02.06.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/1107/24.
Ухвалою від 10.07.2025 призначено справу №907/1107/24 до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2025.
Ухвалами від 26.08.2025 та 03.09.2025 задоволено заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс» - Бодюка В.А. та представника фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича - Захарченко О.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 розгляд справи відкладено на 29.10.2025.
У судове засідання 29.10.2025 з'явивлись представники сторін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Ленті Про», як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс», як експедитором укладено Договір №04.19 від 18.01.2019 (далі Договір №04.19), за змістом якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника, відповідно до його письмових вказівок, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити експедитору винагороду за виконання згаданого доручення.
Відповідно до п. 2.1. Договору №04.19, для здійснення кожного перевезення замовник в термін не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає експедитору факсимільним зв'язком транспортне замовлення, складене у довільній формі, але, в обов'язковому порядку, що несе в собі наступну інформацію: адреса завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі автомобіля на завантаження; вага, номенклатура та загальна вартість вантажу, а також, кількість місць та вид пакування; адреси відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами та відповідальними особами; адреси проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; бажаний строк доставки вантажу; сума фрахту та запропонована форма, а також терміни оплати за перевезення; пропозиції з перегляду розміру штрафних санкцій за зрив завантаження та простій транспортного засобу; при необхідності, інші особливості перевезень вантажу.
Пунктом 2.1. Договору №04.19 визначено, що в 24-х годинний термін після отримання транспортного замовлення, за допомогою факсимільного зв'язку, експедитор повинен інформувати замовника про реєстраційні номери транспортного засобу, що буде здійснювати перевезення, і, тим самим, підтвердити прийняття замовлення до виконання, на умовах викладених в ньому, або, за неможливості здійснення перевезення на умовах, що викладені в транспортному замовленні, запропонувати замовнику інші умови здійснення перевезення.
Для досягнення цілей, викладених сторонами в предметі договору, експедитор зобов'язується: укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезень вантажу замовника та організовувати такі перевезення на умовах транспортного замовлення, узгодженого сторонами (п. 3.7. Договору №04.19); забезпечити своєчасну подачу на завантаження необхідного типу рухомого складу в технічно справному стані та з усією необхідною для виконання перевезень документацією (п. 3.8 Договору №04.19); забезпечити доставку вантажу в узгоджений сторонами пункт призначення та передати його уповноваженій особі одержувача вантажу в цілісності за товарно-транспортною накладною (CMR) та з оригіналами документів про митне оформлення вантажу на шляху його прямування (п. 3.9. Договору №04.19); негайно інформувати замовника про всі проблеми, що виникають під час завантажувально-розвантажувальних робіт, а також в процесі проходження митних формальностей (п. 3.10. Договору №04.19); у письмовій формі повідомляти замовника про всі вимушені затримки транспортного засобу на шляху прямування, якщо це перешкоджає своєчасній доставці вантажу або загрожує його цілісності, а також у встановлені даним договором строки, готувати, підписувати та переда вати Замовнику акти виконаних робіт (п. 3.11. Договору №04.19).
Цей договір терміном дії не обмежений і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, при цьому, кожна зі сторін, в будь-який час і за будь-якої причини, може достроково припинити дію такого договору, заздалегідь письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за тридцять календарних днів до бажаної дати.
Відповідно до транспортного замовлення №407-103 від 05.07.2024, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс» (замовник) передало фізичній особі-підприємцю Фогелу Івану Івановичу (виконавцю) транспортне замовлення на виконання перевезення за маршрутом Italy Ukraine, вантажовідправником за яким є DE RIGO VISION S.P.A., а отримувачем вантажу визначено ТОВ «Ленті Про».
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс», як експедитором та фізичною особою-підприємцем Фогелом Іваном Івановичем, як перевізником укладено Договір №004.2018 від 02.01.2018 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (далі Договір №004.2018).
Розділом 1 даного Договору №004.2018 «Предмет Договору» визначено, що ним регулюються взаємовідносини, що виникають між експедитором та перевізником під час планування, здійснення та оплати транспортних послуг під час переве зень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1. Договору №004.2018). У межах даного договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йо му експедитором вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату (п. 1.2. Договору №004.2018).
Взаємовідношення експедитора та перевізника ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ) та Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.78, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП (Конвенція МДП) (п. 2.2. Договору №004.2018).
Відповідно до п. 2.3. Договору, на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору.
Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів (п. 2.4. Договору №004.2018).
Пункт 3.1. Договору №004.2018 передбачає, що експедитор інформує перевізника про терміни та обсяги майбутніх перевезень, кількість та бажаний тип рухомого складу. Інформація передається факсимільним зв'язком (електронною поштою) у вигляді транспортного замовлення, що містить у собі додатково наступну інформацію: точні адреси місць завантаження та розвантаження вантажу; дата й час подачі автомобіля для завантаження; вага та вид вантажу; адреси відправника та одержувача вантажу з вказаними контактними телефонами; адреси проведення митних формальностей під час завантаження та розвантаження вантажу; термін доставки вантажу одержувачу;сума фрахту, форма та строки оплати за перевезення; інші особливості перевезення конкретного вантажу.
В свою чергу, перевізник передає експедитору факсимільним зв'язком письмове підтвердження прийняття замовлення до виконання разом з реєстраційними номерами транспортного засобу, що фрахтується, та з обов'язковим підписом уповноваженого представника та штампом свого підприємства. У разі, якщо протягом 3-х годин після відправлення експедитору транспортного замовлення перевізник не передає підтвердження і не надсилає відмови від його прийняття, транспортне замовлення вважається прийнятим на умовах, що вказані в ньому.
Пунктом 4.1. Договору №004.2018 встановлені обов'язки експедитора, зокрема:
-експедитор повинен повідомити в транспортному замовленні всю необхідну інформацію про перевезення за формою, що вказана в пункті 3.1 даного договору, та гарантувати достовірність переданої інформації (п. 4.1.1. Договору №004.2018);
-експедитор повинен забезпечити проведення процедури завантаження/розвантаження транспортних засобів та митне оформлення вантажу, що перевозиться, протягом 48 годин на території країн СНД та 48 годин на іноземній території, за винятком вихідних та святкових днів країни перебування, після прибуття транспортного засобу на місце проведення операції до 13 години за місцевим часом. Інакше відлік починається з наступної доби. Простій транспортного засобу понад вказаного часу сплачується експедитором за умови інформування експедитора до 13 години дня, що передує початку простою, на умовах визнаних у пункті 6.4 даного договору. При цьому необхідно надати оригінали документів, що підтверджують факт простою - накладну CMR з відповідною відміткою та карту простою. (п. 4.1.2. Договору №004.2018);
-експедитор повинен забезпечити пакування та кріплення вантажу згідно норм, що гарантують цілісність вантажу під час транспортування (4.1.3 Договору №004.2018);
-експедитор повинен негайно інформувати перевізника про необхідність переадресації транспортного засобу, у разі її виникнення (п. 4.1.4. Договору №004.2018).
Між тим, пункт 4.2. Договору №004.2018 визначає обов'язки перевізника, а саме:
-перевізник повинен здійснювати перевезення згідно транспортним замовленням, що надаються експедитором, при цьому суворо дотримуючись умов отриманого транспортного замовлення (п. 4.2.1. Договору №004.2018)
-перевізник повинен подавати на завантаження необхідний тип рухомого складу в технічно справному стані, що забезпечується усіма необхідними для виконання перевезення документами, які оформлюються згідно вимогам країн, на території яких здійснюється перевезення, в тому числі санітарні. Перевізник повинен письмово проінформувати експедитора про всі особливості фрахтованого транспортного засобу, якщо такі наявні. Подача автомобіля, непридатного до виконання перевезення або незабезпеченого необхідним комплектом документів, прирівнюється до зриву завантаження. Прибуття автомобіля на місце завантаження пізніше 3 годин зі встановленого транспортним замовленням часу також прирівнюється до зриву завантаження (п. 4.2.2. Договору №004.2018);
- перевізник повинен контролювати силами водія транспортного засобу процес завантаження/розвантаження, правильність розподілу, розташування вантажу з метою запобігання перевищення максимально допустимих вагових параметрів, в тому числі поштучний перелік вантажних місць, перевірку зовнішнього стану упаковки, порядок завантаження (відвантаження). Пломбування вантажного відсіку автомобіля не звільняє Перевізника від відповідальності за відповідність фактичної кількості вантажних місць кількості, що вказана в супровідних документах. За відсутності можливості перерахунку, у разі розходження даних в супровідних документах з фактичними або за наявності інших недоліків, що виявлені під час завантаження (пошкодження упаковки, ненадійне закріплення вантажу у вантажному відсіку, перевантаження та інш.), що можуть призвести до додаткових витрат, а також завдання шкоди вантажу в процесі транспортування, перевізник повинен, не залишаючи місця завантаження, повідомити про це експедитора та виконати необхідні обґрунтовані відмітки на всіх примірниках CMR накладної (п. 4.2.3. Договору №004.2018);
- у випадках вилучення митними службами будь-якої кількості вантажу перевізник повинен вимагати документального оформлення факту вилучення у вигляді запису в накладній, що завіряється печаткою митниці або іншого офіційного органу, або у вигляді акту на вилучення, і негайно інформувати про це експедитора, а також і при порушенні упаковки під час догляду (п. 4.2.4. Договору №004.2018);
- перевізник повинен надати експедитору копію діючого полісу страхування його відповідальності згідно Конвенції КДПВ з лімітом відповідальності за кожним страховим випадком не менше 200 000 EURO. Перевізник гарантує, що на момент надання, даний страховий поліс є дійсним та діючим (п. 4.2.5. Договору №004.2018);
- перевізник повинен доставити ввірений експедитором вантаж у вказаний пункт призначення та здати його уповноваженій особі в цілісності, згідно товарно-транспортній накладній та переданим на місці завантаження та митного оформлення документам (п. 4.2.6. Договору №004.2018)
- перевізник повинен негайно інформувати експедитора про всі проблеми, що виникають в процесі здійснення перевезення, транспортування, розвантаження, проходження митних формальностей, в тому числі про факти перевантаження за тоннажем до початку перевезення, про можливі факти перевантаження вантажу з одного транспортного засобу на інший та про факти переадресації транспортного засобу, про можливу постановку автомобіля у конвойний супровід (п. 4.2.7. Договору №004.2018)
- перевізник повинен негайно повідомляти експедитору про вимушені затримки транспортних засобів на шляху прямування, аваріях та інших випадках, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу або загрожують його цілісності (п. 4.2.8. Договору №004.2018)
- перевізник повинен своєчасно в письмовій формі проінформувати експедитора про можливість простою відповідно до п. 4.1.2. даного договору та в подальшому надати експедитору оригінали документів (карт простою та/або CMR з відміткою дати завантаження/розвантаження, інші документи), що підтверджують факт затримки транспортного засобу в дорозі, простоїв у відправника (одержувача) вантажу, на митницях країн транзиту для успішного розв'язання проблем, у випадку їх виникнення через вищезгадані причини (п. 4.2.9. Договору №004.2018).
У відповідності до п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним контрактом, якщо воно стало наслідком обставин нездоланної сили (форс-мажору), і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання даного контракту. З метою уникнення подвійного тлумачення форс-мажорних обставин, сторони вирішили, що за обопільною згодою, такими обставинами є стихійні лиха, повені, пожежі, землетруси, страйки, локаути, дії органів влади стосовно перевірки митних терміналів, військові конфлікти, війни та військові зіткнення. Всі інші обставини, навіть якщо сторони не могли їх передбачити та запобігти їм, знаходяться в компетенції сторін, і сторони несуть відповідальність за свої ми зобов'язаннями без права посилання на форс-мажорні обставини. Терміни виконання зобов'язань за даним контрактом пересуваються відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки.
Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань за даним договором, повинна повідомити іншій стороні про виникнення та припинення вищезгаданих обставин неодмінно, але не пізніше, ніж в десятиденний термін з моменту виникнення таких обставин. Відстрочка в інформуванні про форс-мажорні обставини позбавляє потерпілу сторону права на подальші посилання на такі обставини. (п. 8.2. Договору №004.2018)
Інформація про виникнення форс-мажорних обставин має бути підтверджена компетентним органом тієї країни, де виникли дані обставини (п. 8.3. Договору №004.2018).
Пунктом 8.4. Договору №004.2018 також визначено, що у разі, якщо такі обставини тривають більше місяця, кожна зі сторін має право відмовитися від виконання зобов'язань за даним договором повністю або частково і в такому разі жодна зі сторін не має права вимагати від іншої будь-якої компенсації можливих збитків.
Між тим, пункт 9.1. Договору №004.2018 визначає, що даний договір є довгостроковим і набуває сили з моменту його підписання.
Так, відповідно до транспортного замовлення №407-103 від 05.07.2024 завантаження повинно було відбутись 16.07.2024 о 09:00, місце завантаження вантажу - Italy, 32013 Longarone (BL) Italy Zona Industrial Villanova. 12. Місцем розвантаження вантажу визначено провулок Балтійський, будинок 20, м. Київ, Україна, одержувач - ТОВ «Ленті Про». Вантаж - окуляри, оправи, к-сть 2 палл 60x80 + 4 коробки, до 150 кг.
З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2024 транспортний засіб перевізника прибув до місця завантаження за адресою: Italy, 32013 Longarone (BL) Italy Zona Industriale Villanova, 12 та прийняв від вантажовідправника De Rigo Vision S.Р.A. вантаж - оптичні оправи, сонцезахисні окуляри та комплектуючі, що були розташовані на двох палетах розміром 60x80 см та 4 картонних коробках загальною масою 142,736 кг та загальною вартістю - 30 621,03 Євро, відповідно до інвойсів від 08.07.2024 №4411004050, №4411004051, №4411004052, №4411004055, №4411004056, №90150501, пакувального листа та CMR №77039.
З Протоколу про отримання усної скарги №VICS352024 716093707432 від 16.07.2024 Легіону карабінерів Венето станція Скіо (Legione carabinieri Veneto stazione di Schio), підписаного співробітником Судової поліції Джулією Біголін (LUfficiale/Agente di P.G. (Car. Giulia Bigolin) та заявником Віталієм Кушнаренко (I1 denunciante Vitalii Kushnarenko), вбачається про усну скаргу останнього стосовно вчинення 16.07.2024 о 02:20 у м. Скіо (Віченца) на вулиці Дато ді Тразімено кримінального діяння невідомими особами щодо нього та ввіреного йому для перевезення майна.
За свідченнями водія - ОСОБА_1 , зафіксованими в Протоколі №VICS352024 716093707432, вночі 16.07.2024, близько 02:20, коли він знаходився в автомобілі з номерним знаком НОМЕР_1 і на почуті звуки, які надходили ззовні, вийшов з автомобіля, то побачив двох невідомих чоловіків, які з палицям в руках та жестами погрожували йому застосувати фізичну силу в разі опору. Внаслідок чого він повернувся в автомобіль і поїхав до компанії, де мав завантажитися наступного ранку - Tecnopack, а потім зателефонував на 112 і попросив про втручання поліції.
Також, за свідченнями водія, з вантажу, що знаходився в автомобілі зникло 2 палети і великий ящик. Водієм, як вбачається з протоколу, додано документи компанії DE RIGO VISION S.P.A, що знаходиться в Лонгароне, для якої ним було здійснено завантаження. Загальна вартість завантажених товарів становила приблизно 31 758 Євро. Особи із замаскованими обличчями, розрізали брезент, щоб переконатися, що фура завантажена, а потім зламали замок.
Заяву складено з перекладом перекладача по телефону, особу перекладача встановлено - Світлана Ольховська, народилася в Україні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначається відповідачем у відзиві, водій ФОП Фогел І.І., на місце, де було вчинено злочин прибув для продовження завантаження, так як вантаж позивача був у складі збірного вантажу.
На підтвердження означеного, ним долучено Міжнародну транспортну накладну (CMR) б/н від 16.07.2024, відправником згідно якої є ТОВ «Корінф Європа» (Korinf Europe s.r.o.), а отримувачем ТОВ «Лігос», місцем приймання товару визначено 36015, Скіо (провінція Віченса), Італія, а місцем доставки 76018, Україна.
17.07.2024 ФОП Фогел І.І. Листом №2024/07/17-01 інформував ТОВ «ПРМ-Логістікс», про викрадення завантаженого товару та про звернення до відділку поліції Італії з зазначених причин. Крім цього, відповідач даним листом-інформуванням повідомляє позивача, що ним збираються всі необхідні документи для подання заяви до страхової компанії на відшкодування завданих збитків в результаті крадіжки вантажу.
Також, ФОП Фогел І.І. скерував до ТОВ «ПРМ-Логістікс» лист-підтвердження №2024/07/17-02 від 17.07.2024, яким гарантують, що всі вантажі для фірми «Ленті-Про» в подальшому будуть зберігатися в авто тільки на платних стоянках з відеонаглядом.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи Листа приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» №607125 від 20.08.2024, страховиком було розглянуто заяву ФОП Фогел І.І. про виплату страхового відшкодування від 18.08.2024, що була подана відповідно Договору страхування відповідальності автомобільного перевізника №008037/3002/0000094 від 07.02.2024 та документи щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку э крадіжкою вантажу (окуляри), що була виявлена 16.07.2024, за адресою: Республіка Італія, м. Скіо, вул. Лаго ді Тразімено.
З цього листа вбачається, що згідно пояснень водія ОСОБА_2 16.07.2024 в м. Скіо завантажений забезпечений транспортний засіб IVECO, д/н НОМЕР_2 , з напівпричепом Humbaur, д/н НОМЕР_3 , під час крадіжки було припарковано на узбіччі у виступ для паркування.
Страхова зазначає, що листом від 05.08.2024 надісланим на електронну пошту страховика, страхувальник також повідомив, що водій відпочивав в кабіні тягача та закрив робочий час по чіпу. Квитанції про сплату за паркування, що охороняється немає, оскільки водій стояв припаркований на узбіччі.
Крім цього, як зазначає страховик, з пояснень водія та документу поліції Італії VICS352024 716093707432 вбачається, що крадіжка вантажу відбулася 16.07.2024 невідомими особами під час перебування на зазначеному місті паркування за адресою: Республіка Італія, м. Скіо, вул. Лаго ді Траэімено.
Страховик у Листі покликається на положення п. 3.3 Інструкції, за якою водію при здійсненні міжнародних (CMR) та внутрішніх (ТТН) автомобільних перевезень, що водію потрібно зупинятись для відпочинку тільки на стоянках, які надають офіційні послуги з охорони. Забороняється зупинка автомобіля на стоянках, які не охороняються. Обов'язковою є збереження оригіналів квитанцій (касових чеків) про оплату стоянки.
Проте, як стверджує у листі страховик, відповідачем жодного підтвердження про перебування застрахованого вантажу на стоянках, які надають офіційні послуги з охорони, в тому числі оригінали квитанцій страховику надано не було.
Визначаючи умови договору перед його укладанням, сторони визначили перелік випадків/подій, що не будуть вважатись страховими і внаслідок настання яких не виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Такі події визначені як виключення із страхових випадків. Пунктом 10.1.7. Договору передбачено, що підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є порушення страхувальником або працівниками чи представниками страхувальника правил перевезення, розміщення або кріплення вантажів; інструкцій, викладених в Додатках №2 та №3 до цього Договору.
Враховуючи вищенаведене та відповідно до наведених вище пунктів Договору та Правил, ПрАТ «СК «УНІКА» цим листом відмовила відповідачу у виплаті страхового відшкодування за поданою ним заявою.
Ця відмова від виплати страхового відшкодування до суду не оскаржена.
ТОВ «Ленті Про», скерувало директору ТОВ «ПРМ-Логістікс» Претензію №29-01/07/2024 від 29.07.2024 про неналежне виконання умов Договору №04.19 транспортно-експедиційного обслуговування від 18.01.2019 та вимогу компенсації повної вартості втраченого вантажу в сумі 30 136,08 Євро.
В означеній Претензії ТОВ «Ленті-Про» звертає увагу, на те, що за наведених обставин, саме експедитор (позивач) набуває статусу перевізника, а тому підпадає під дію ст. 17 Конвенції «Відповідальність перевізника», відповідно до якої перевізник несе відповідальність за повну чи часткову трату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Позивач (експедитор) надіслав ФОП Фогел І.І. Претензію №408-114 від 05.08.2024 про неналежне виконання умов Договору №004-2018 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 02 січня 2018 року та вимогу компенсації повної вартості втраченого вантажу в сумі 30 136,08 Євро.
Відповідно до вказаної Претензії, експедитор просить відшкодувати завдані збитки отримувачу вантажу ТОВ «Ленті Про» у розмірі повної вартості втраченого вантажу у сумі 30 136,08 Євро, що в еквіваленті становить 1 346 660,87 грн. Офіційний курс Євро до гривні, встановлений НБУ, визначений станом на дату завантаження - 15.07.2024 року становить 44,6860 грн до 1 Євро.
Також експедитор в Претензії зазначає, що право на компенсацію завданих збитків не залежить від того чи отримає перевізник (тобто ФОП Фогел І.І.), який фактично здійснював перевезення вантажу та втратив його, кошти від страхової компанії чи ні.
В відповідь на претензію ТОВ «ПРМ-Логістікс» №408-114 від 05.08.2024, відповідач - ФОП Фогел І.І. надав Лист-відповідь №2024/09/25-01 від 25.09.2024.
У вказаному Листі-відповіді, відповідач наголошує, що згідно умов Договору №004-2018 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 02 січня 2018 року, укладеного між ФОП Фогел 1.1 (перевізник) та ТОВ «ПРМ-Логістікс» (експедитор) сторони керуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року), Митної Конвенції про Міжнародні перевезення вантажів з використанням книги МДП, а також правом України, у тій його частині, що не суперечить вищезгаданим міжнародним конвенціям (п. 2.2. ст. 2, п. 4.2.6. ст. 4 Договору). Відтак, на думку перевізника, він підпадає під норми ст. 17 Конвенції «Відповідальність Перевізника» і несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталася з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Крім того, перевізник зазначає, що ст. 23 Конвенції визначає, що компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 СПЗ розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто, (пункт 3 статті 23 у редакції Протоколу від 05.07.1978 р.). Офіційний курс СПЗ до гривні, встановлений НБУ, визначений станом на дату завантаження - 15.07.2024 року становить 54,4267 грн до 1 СПЗ. А відтак, відповідач вважає, що сума яка підлягає ним до відшкодування за товар, що був викрадений складає 64 712,85 грн (142,736 кг х 8,33 СПЗ х 54,4267), які останній зобов'язується сплатити протягом трьох банківських днів реквізити зазначені експедитором в його Претензії №408-114 від 05.08.2024.
В подальшому, як вбачається з долученої до матеріалів позовної заяви платіжної інструкції №213 від 27.09.2024, ФОП Фогел І.І. сплатив на користь ТОВ «ПРМ-Логстікс» суму 64 712,85 грн, як відшкодування завданих збитків, згідно Претензії №408-114 від 05.08.2024, без ПДВ.
Позивачем, також було скеровано відповідачу пропозицію укласти Додаткову угоду №023/24 від 11.11.2024 до Договору №004.2018 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 2 січня 2018.
Відповідно до вказаної Додаткової угоди, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс», як експедитор, запропонувало фізичній особі-підприємцю Фогелу І.І., як перевізнику, зважаючи на той факт, що перевізником було втрачено частину вантажу замовника, що засвідчується протоколом Легіону карабінерів Венето станції Скіо, Італія від 16.07.2024 року, де зафіксовано факт крадіжки, та відповідно до норм Конвенцій про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книги МДП, ст. 924 ЦКУ, ст. 52 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідно до яких перевізник несе відповідальність за втрату вантажу шляхом відшкодування експедитору вартості втраченого вантажу, відшкодувати збитки у розмірі 30 136,08 Євро, що в еквіваленті становить 1 346 660,87 грн, шляхом здійснення виплат відшкодування частинами кожного місяця не пізніше 25 числа протягом 24 календарних місяців, а саме:
-жовтень 2024 зарахована сума в розмірі 64 712,85 грн;
А далі за графіком:
-листопад 2024 у сумі 54 000,00 грн;
-грудень 2024 у сумі 50 000,00 грн.;
-січень 2025 у сумі 55 000,00 грн;
-лютий 2025 у сумі 50 000,00 грн;
-березень 2025 у сумі 58 000,00 грн;
-квітень 2025 у сумі 52 000,00 грн;
-травень 2025 у сумі 52 000,00 грн;
-червень 2025 у сумі 55 000,00 грн;
-липень 2025 у сумі 55 000,00 грн;
-серпень 2025 у сумі 54 000,00 грн;
-вересень 2025 у сумі 60 000,00 грн;
-жовтень 2025 у сумі 58 000,00 грн;
-листопад 2025 у сумі 60 000,00 грн;
-грудень 2025 у сумі 50 000,00 грн;
-січень 2026 у сумі 55 000,00 грн;
-лютий 2026 у сумі 50 000,00 грн;
-березень 2026 у сумі 58 000,00 грн;
-квітень 2026 у сумі 52 000,00 грн;
-травень 2026 у сумі 52 000,00 грн;
-червень 2026 у сумі 55 000,00 грн;
-липень 2026 у сумі 55 000,00 грн;
-серпень 2026 у сумі 54 000,00 грн;
-вересень 2026 у сумі 60 000,00 грн;
-жовтень 2026 у сумі 27 948,02 грн;
Проте, оскільки відшкодування збитків відповідачем не було здійснене, ТОВ «ПРМ-Логістікс» звернулося до суду з метою захисту своїх майнових прав.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом позову є стягнення з ФОП Фогел І.І. 1 346 660,87 грн. за неналежне виконання договору транспортних послуг, що спричинило втрату вантажу та збитки позивача.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На підставі ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлюють положення ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
У той же час, згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Так, у статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Організація міжнародних перевезень автомобільним транспортом визначена розділом IV Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 64 названого Закону, міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України.
Згідно ч. 2 ст. 64 цього Закону, організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Статтею 926 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Такі правовідносини врегульовані, зокрема, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19 травня 1956 року.
З урахуванням вищевикладеного, на правовідносини сторін по Договору поширюються положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, яка визначає відповідальність перевізників, і яка застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, якщо місце завантаження вантажу та місце доставки вантажу, вказані у контракті, знаходяться на території двох різних країн, із яких принаймні одна є учасницею Конвенції.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.
Згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачений перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування.
За змістом ч. 11, 12 та 13 ст. 9 вищевказаного Закону, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно із пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (із змінами та доповненнями) (далі Правила), договір про перевезення вантажів двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1. Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.2. Правил).
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (пункт 11.5 Правил).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.
Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.
Згідно ст. 14 Конвенції, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.
Відповідно до ст. 29 Конвенції, перевізник не має права посилатися на положення цього розділу, які виключають чи обмежують його відповідальність або які переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов'язків з його боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, як до навмисного правопорушення.
Як встановлено судами, товариство з обмеженою відповідальністю «ПРМ-Логістікс» розрахувало суму збитків в розмірі 30 136,08 Євро (вартість втрачених товарів згідно), що за курсом Національного банку України станом на 15.07.2024 (дата завантаження) становить 1 346 660,87 грн.
За твердженнями відповідача нормативно-правовим обґрунтуванням заявленого позову виступає Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (далі - Конвенція КДПВ), яка у даному випадку підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до пункту 2 статті 17 Конвенції КДПВ перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Так, перевізник зазначає, що втрата вантажу мала місце внаслідок пограбування озброєними невідомими особами транспортного засобу, як то вказано у Протоколі карабінерів Венето станція Скіо. Тобто, відповідач зазначає, він, як перевізник, не міг уникнути обставину пограбування і відвернути негативні наслідки. Водій відповідача здійснив зупинку на маршруті перевезення Італія-Україна, так як був вимушений здійснити зупинку для щодобового відпочинку, яка повинна складати не менше 11 годин, що регулюється Правилами з регламенту Європарламенту №561/2006, та окрім цього, здійснити погрузку наступного вантажу.
Разом із цим, під час пограбування транспортний засіб з напівпричепом був припаркований на узбіччі у виступі для паркування, як вбачається з Листа №607125 від 20.08.2024 приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА».
За твердженнями відповідача, водієм ФОП Фогел І.І., з моменту виявлення нападу вжито всіх необхідних дій для збереження вантажу та уникнення небезпеки, з дотриманням вимог, які звичайно ставляться до такого перевезення, оскільки позивач при замовленні перевезення не ставив додаткових вимог до перевезення, а втрата вантажу відбулась внаслідок непереборної сили.
Приписами п. 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, визначено, що відпочинок - це безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; щоденний відпочинок - це період, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом протягом доби; щотижневий відпочинок - це період, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом протягом тижня; робочий час водія - це час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів) включається до робочого часу водія (п. п. «г» п 2.1 Положення N 340 від 07.06.2010 року №340).
Положеннями пункту «f» статті 4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №561/2006 від 15 березня 2006 року визначено термін «відпочинок» як будь-який безперервний період, упродовж якого водій може вільно розпоряджатися власним часом.
Згідно з пунктом «т» статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) термін «відпочинок» означає будь-який безперервний період тривалістю принаймні одна година, протягом якого водій може вільно розпоряджатися своїм часом.
Час роботи водія - це також час поза прийнятим робочим графіком, коли водій залишається на роботі в стані готовності до виконання робіт, зокрема, під час очікування на завантаження або розвантаження, тривалість яких не завжди можна передбачити перед відправленням або до початку даного періоду.
Як вбачається з Листа приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», відповідно до п. 3.3. Інструкції водію при здійсненні міжнародних (CMR) та внутрішніх (ТТН) автомобільних перевезень (які є додатками до Договору страхування відповідальності автомобільного перевізника №008037/3002/0000094 від 07.02.2024), перед водієм стояв обов'язок зупинятись для відпочинку тільки на стоянках, які надають офіційні послуги з охорони, забороняється зупинка автомобіля на стоянках, які не охороняються, а також обов'язковою є збереження оригіналів квитанцій (касових чеків) про оплату стоянки.
Проте, жодного підтвердження про перебування застрахованого вантажу на стоянках, які надають офіційні послуги з охорони, в тому числі оригінали квитанцій страховику надано не було, а відтак обов'язок відшкодування, в даному випадку покладається на перевізника, як особу у ввірені якої знаходився вантаж.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо наявності обставин непереборної сили, оскільки відповідно до п. 8.1 Договору №004.2018 та чинного законодавства форс-мажором визнаються лише надзвичайні та невідворотні події (стихійні лиха, повені, пожежі, землетруси, страйки, локаути, дії органів влади стосовно перевірки митних терміналів, військові конфлікти, війни та військові зіткнення), які безпосередньо унеможливлюють виконання зобов'язань. Заволодіння вантажем третіми особами не належить до таких обставин і не звільняє відповідача від відповідальності.
Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч.2 цієї статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, що є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який порушив зобов'язання, зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.
Згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Відповідно до частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 сталі 17, лежить на перевізнику.
Апелянт не заперечує факт недоставляння ввіреного йому вантажу до місця доставки та факт втрати вантажу внаслідок заволодіння ним третіми особами.
Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.
Норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.
Водночас, відповідно положень статті 23 Конвенції КДПВ, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.
Розмір відшкодування не може перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. «Франк» означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.
Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці.
Згідно статті 24 Конвенції КДПВ відправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провізного платежу, задекларувати у вантажній накладній вартість вантажу, що перевищує ліміт, зазначений в пункті 3 статті 23, і в такому випадку декларована сума замінює такий ліміт.
Встановлені у цій справі обставини, зокрема те, що саме від відповідача залежало вчинення усіх дій щодо запобігання та усунення обставин викрадення вантажу (зокрема, зупинці на охоронюваних стоянках, вжиття додаткових заходів безпеки, замовлення супроводу, тощо) і відповідач не був обмежений у реалізації таких прав як станом на момент прийняття вантажу до перевезення, так і в момент безпосереднього здійснення перевезення, на переконання суду в аспекті надання характеристики його поведінки у спірних правовідносинах суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки. При цьому, відповідач, як особа, яка надає певний спектр послуг з перевезення вантажів, повинна усвідомлювати яким чином надається певна послуга з метою забезпечення схоронності вантажу для його доставки отримувачу, як і реалізувати свої права та виконати обов'язки щодо забезпечення належного виконання умов перевезення, оскільки це кореспондується безпосередньо з правами замовника перевезення отримати послугу з перевезення вантажу і його обов'язком її оплатити, що в сукупності свідчитиме про дотримання сторонами господарської дисципліни у правовідносинах.
Доводи скаржника про необхідність застосування статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів щодо лімітів відшкодування - є безпідставними з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 9 Конвенції (у редакції Протоколу від 05.07.1978), вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Судами встановлено, що Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №77039 від 15.07.2024 за своїм змістом відповідає вимогам Конвенції, а тому задекларована вартість визначена доданими до накладної рахунками-фактури №4411004050 на суму 15 587,37 Євро, №4411004051 на суму 1564,78 Євро, №4411004052 на суму 399,64 Євро, №4411004055 на суму 12 584,29 Євро, №4411004056 на суму 57,23 Євро та характеристики вантажу, не підлягали зміні та були без заперечень прийняті відповідачем для надання послуг перевезення.
Згідно статті 4 Конвенції (у редакції Протоколу від 05.07.1978), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Як вірно зазначено у рішенні суду першої інстанції, наявні у справі докази підтверджують, що відповідач прийняв до перевезення вантаж вартістю 30 193,31 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №77039, у якій містяться посилання на інвойси №№4411004050, 4411004051, 4411004052, 4411004055, 4411004056. Вартість повернутого вантажу, відповідно до актів повернення від 19.07.2024 та записів у зазначеній накладній, становить 250,07 євро.
Суд першої інстанції обґрунтовано визначив суму втраченого вантажу шляхом віднімання вартості поверненого товару від загальної вартості прийнятого до перевезення вантажу, що становить 29 943,24 євро. У перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на 15.07.2024 вказана сума еквівалентна 1 338 043,62 грн.
Враховуючи наявність платіжної інструкції №213 від 27.09.2024, якою підтверджується часткова сплата відповідачем на користь позивача 64 712,85 грн, суд першої інстанції правомірно зменшив суму до стягнення та визначив остаточний розмір відшкодування збитків у сумі 1 270 330,79 грн.
Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на платіжну інструкцію №213 від 27.09.2024 на суму 64 712,85 грн. не є доказом повного відшкодування збитків, оскільки зазначена сума є значно меншою від розміру заявленої шкоди та не підтверджує погашення зобов'язання в повному обсязі.
Окрім того варто зазначити, що сплата відповідачем 64 712,85 грн свідчить про визнання відповідачем своєї відповідальності за втрату вантажу, що додатково підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог. Доказів повного виконання обов'язку з відшкодування завданих збитків або наявності між сторонами домовленості про врегулювання спору в інший спосіб апелянтом суду не надано. Таким чином, підстав для висновку про повне або належне виконання відповідачем свого зобов'язання суд апеляційної інстанції не вбачає.
Також, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність посилання апелянта на те, що позивач не довів факту понесення ним збитків, оскільки відсутні докази сплати компенсації замовнику - ТОВ «ЛЕНТІ ПРО». Відповідальність перевізника у цих правовідносинах виникла внаслідок порушення ним обов'язку щодо забезпечення схоронності ввіреного вантажу, а не внаслідок здійснення позивачем розрахунків із замовником. З аналізу статей 906, 909, 924 Цивільного кодексу України та положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) вбачається, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж у пункт призначення в тому самому стані, в якому він був прийнятий до перевезення, і несе відповідальність за його втрату чи пошкодження, якщо не доведе, що такі наслідки сталися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти.
Матеріалами справи підтверджується факт пред'явлення замовником претензії до позивача у зв'язку з частковою втратою вантажу, а також існування укладеної між сторонами Додаткової угоди, в якій визначено суму збитків у розмірі 30 136,08 євро. Наявність такого документа свідчить про визнання сторонами факту завдання шкоди та обов'язку її відшкодування, що спростовує доводи апелянта про відсутність підстав для пред'явлення позову.
Твердження апелянта про відсутність у позивача права на звернення з позовом до моменту фактичного відшкодування шкоди замовнику не відповідає положенням чинного законодавства. Відповідно до статей 909, 924 Цивільного кодексу України, а також практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 05.10.2022 у справі №904/7906/21), перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу, якщо не доведе, що такі наслідки настали не з його вини та що їх виникненню він не міг запобігти або усунення цих обставин від нього не залежало. Обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на перевізника.
Отже, доводи апелянта про відсутність збитків та підстав для звернення з позовом не підтверджені належними доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції, погоджується з ними та вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судових засіданнях.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/1107/24 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Фогел Івана Івановича б/н від 02.06.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.11.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.