Номер провадження 11-сс/821/491/25 Справа № 694/958/25Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 179 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
05 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2025 року, якою до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мокра Калигірка, Катеринопільського району, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, є депутатом Мокрокалигірської ОТГ, директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 2-ї групи, є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю 4-ї категорії, раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України строком до 24.11.2025,
Старший слідчий СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_11 звернулася до суду із клопотанням, погодженим прокурором Тальнівського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування клопотання вказувала, що у провадженні СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області знаходяться матеріали досудового розслідування за №42025252140000010 від 13.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 обраний 25.10.2020 депутатом Мокрокалигірської об'єднаної територіальної громади VIII скликання, обіймаючи посаду директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області, будучи службовою особою, шляхом зловживання службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, здійснив розтрату бюджетних коштів на користь ФОП ОСОБА_12 в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану.
24.09.2025 ОСОБА_7 в порядку, передбаченому 278 КПК України, вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - а саме, у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану.
Як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , слідчий посилалась на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, наявність достатніх підстав для існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти наявним ризикам. Розмір застави слідчий просила визначити у 2 500 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. Термін дії ухвали визначено до 24.11.2025. Повідомлено підозрюваного про наслідки невиконання покладених обов'язків.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що за матеріалами кримінального провадження наявна обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, натомість врахувавши дані, характеризуючі особу підозрюваного, недоведеність заявлених досудовим розслідуванням ризиків, слідчий суддя дійшов висновку про можливість обрання стосовно ОСОБА_7 найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який буде достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також ризик незаконного впливу на свідків, який існує протягом, як досудового розслідування, так і судового розгляду до моменту допиту судом цих свідків.
Крім того, апелянт вказує на наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що в сукупності з наявними у кримінальному провадженні ризиками свідчить про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 2 500 000 грн, як єдиного запобіжного заходу здатного запобігти наявним ризикам.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги за наведених у ній мотивів, міркування захисників та підозрюваного, які заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Згідно з положенням п.2 ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 194 КПК України , якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Досудовим розслідуванням ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється в тому, що, перебуваючи на посаді директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області, маючи умисел на розтрату бюджетних коштів, діючи умисно, цілеспрямовано, 21.11.2024, точний час та місце перебування під час досудового розслідування не встановлено, уклав договір № 06/НПЦ про закупівлю кухонного обладнання із ФОП ОСОБА_12 на суму 4 571 708 грн без ПДВ у кількості 29 одиниць, достовірно знаючи про завищення цін на вказаний товар.
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупця товар, визначений у п. 1. 2 Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 1.2. Договору товар поставляється в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1. фінансування договору здійснюється за бюджетними програмами:
?КПКВКМБ 0611221 Співфінансування заходів, що реалізуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом та створення навчально-практичних центрів сучасної професійної (професійно-технічної освіти)» - 914341 грн 60 коп.
?КПКВКМБ 0611222 «Виконання заходів щодо створення навчально-практичних центрів сучасної професійної діяльності (професійно-технічної) освіти за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом» - 3657366 грн 40 коп.
На виконання договору кухонне обладнання поставлено по завищеним цінам, а саме:
?Плита електрична 4-х конфоркові ТМ ПЕ-4 - 45 000,00 грн;
?Картоплечистка на 10 кг. ТМ Hurakan - 36 000,00 грн;
?М'ясорубка TM Apach - 2 шт на суму 124 000,00 грн;
?Тістоміс на 22 літри TM «ITPIZZA»- 2 шт на суму 200 000,00 грн;
?Тісторозкатка для піци ТМ «ITPIZZA» - 2 шт на суму 132 560,00 грн;
?Тістоміс TM Frosty - 39 000,00 грн;
?Індукційна плита 2-x конфоркової ТМ «Tehma»- 31 шт на суму 837 000,00 грн;
?Душ миючого пристрою ТМ «HENDI» - 2 шт на суму 19 780,00 грн;
?Інсектицидна лампа ТМ «HENDI» з діапазоном дії 50 м2 - 7 шт на суму 35 000,00 грн;
?Марміт перших страв ІМ «КИЙ-В» - 37 960,00 грн;
?Марміт других страв ТМ «КИЙ-В» - 33 010,00 грн;
?Інсектицидна лампа ТМ «HENDI» з діапазоном дії 100 м2 - 3 шт на суму 15 000,00грн;
?Міксер планетарний на 10 літрів TM Hurakan - 2 шт на суму 62 140,00 грн;
?Міксер ручний ТМ «АРАСН» - 20 шт на суму 600 000,00 грн;
?Котломийна машина ТМ «ELFRAMO» - 369 468,00 грн;
?Фаршемішалка ТМ «FROSTY» - 6 шт на суму 300 000,00 грн;
?Електрокипятильник ТМ Hurakan модель HKN - HVZ 35 M - 9000,00 грн;
?Система фільтрації та пом'якшення ТМ DVA модель LT-8 - 9000,00 грн.
Надалі, ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу, спрямованого на розтрату коштів бюджету на користь ФОП ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що вартість поставленого товару є завищеною від її ринкової, надав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_13 , яка не будучи обізнана із злочинним умислом останнього, через казначейський рахунок Багатопрофільного регіонального центрупрофесійної освіти у Черкаській області р/р UA 368201720344290009009005977, здійснила оплату, що підтверджено платіжними інструкціями від 23.12.2024 № 24; від 23.12.2027 № 7; від 12.12.2027 № 9; від 12.12.2027 № 8; від 12.12.2024 № 7; від 12.12.2027 № 5, на загальну суму 4 571 708 грн, тим самим ОСОБА_7 обернув їх на користь ФОП ОСОБА_12 .
Вказане обладнання закуплено директором БРЦПО ОСОБА_7 по завищеним від ринкової вартості цінам, на загальну суму 1 428 726, 96 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти в Черкаській області, будучи службовою особою, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів та з метою розтрати бюджетних коштів на користь ФОП ОСОБА_12 , всупереч п. п. 12, 47 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 19, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, п. 2.7.1.7, 2.7.2.9, 2.7.2.20 Контракту від 01.10.2020, а саме: щодо ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів, безпідставно та протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 21.11.2024 уклав із ФОП ОСОБА_12 договір закупівлі товару № 06/НПЦ на кухонне обладнання, вартістю 4 571 708 грн без ПДВ, усвідомлюючи, що у вказаний договір внесені завищені ціни, надав вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_13 здійснити оплату за поставлений товар через казначейський рахунок БРЦПО у Черкаській області, чим вчинив розтрату коштів місцевого бюджету та спричинив БРЦПО в Черкаській області матеріальну шкоду (збитки) в особливо великих розмірах на суму 1 428 726, 96 грн, що у 943 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - а саме, у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану.
24.09.2025 ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що за матеріалами кримінального провадження наявна достатня сукупність доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами, яким на даній стадії кримінального провадження суд не має права давати оцінку, а лише може зробити висновок про достатність підстав для підозри.
Відмовляючи у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обираючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України,слідчий суддя враховував такі обставини: тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, наявність обґрунтованої підозри, яка підтверджується рядом доказів, особу підозрюваного, який раніше не судимий, до будь-якого виду відповідальності не притягувався, є інвалідом 2 групи, одружений, має сім'ю та дітей, працевлаштований, що в сукупності вказує на міцність соціальних зв'язків, а також обставини вчинення кримінального правопорушення і розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 .
Колегія суддів доходить переконання, що обраний слідчим суддею найбільш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є недостатнім запобіжним заходом в даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, враховуючи таке.
Перевіряючи наявні у кримінальному провадженні матеріали та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в даному провадженні органом досудового розслідування доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків, враховуючи сферу зайнятості підозрюваного, наявність тривалих робочих зв'язків, за допомогою яких підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Також колегія суддів враховує, що такий ризик продовжує існувати не тільки на стадії досудового розслідування, а і до моменту допиту свідків під час судового провадження, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду.
Стосовно висновків слідчого судді щодо недоведеності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто ухилення від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів погоджується з ними, враховуючи особу підозрюваного, наявність у нього міцних соціальних зв'язків, та відсутність доказів, які б свідчили про наявність таких фактів до розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу та до перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку.
Також колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, встановивши недоведеність прокурором заявлених ризиків дійшов висновку про застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж просив слідчий у клопотанні, що не узгоджується з положеннями ч.4 ст. 194 КПК України, відповідно до якої, лише за доведення обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 194 КПК України, але не доведення обставин, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. З аналізу ст. 194 КПК України слідує, що у випадку недоведення прокурором жодного ризику, слідчий суддя має ухвалити рішення, передбачене ч.3 ст. 194 КПК України.
З огляду на наявність достатніх даних, які вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким злочином, наявність ризику незаконного впливу на свідків, конкретні обставини кримінального правопорушення та розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7 , дані, характеризуючі особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що до підозрюваного необхідно обрати такий запобіжний захід, який буде певною мірою гарантувати забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігати наявному ризику, в той час як особисте зобов'язання, яке застосував слідчий суддя, є занадто м'яким враховуючи наведені обставини.
Згідно з п.3 ч.1 ст.176, ч.1 ст.182 КПК України, застава є одним із запобіжних заходів і полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким злочином, розмір покарання, передбачений санкцією ч.5 ст. 191 КК України, встановлений судом ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, який раніше не судимий, є інвалідом 2 групи, одружений, має сім'ю та дітей, тобто має сталі соціальні зв'язки, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді застави у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , оскільки інший більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти наявному у кримінальному провадженні ризику.
Стороною захисту не наведено переконливих доводів, що матеріальне становище ОСОБА_7 не дозволяє реалізувати внесення застави в такому розмірі.
Стосовно вимог апелянта щодо застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 2 500 00 грн, колегія суддів вважає, що, як слідчим в клопотанні, так і прокурором в апеляційній скарзі не доведено необхідність у застосуванні найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, як на підставу для обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, натомість, колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки тяжкість злочину, та передбаченого санкцією покарання, не можуть бути визначальними підставами для призначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки оцінюються в сукупності з іншими обставинами.
Ризик ухилення від слідства та/або суду слідчим суддею не встановлено, та під час апеляційного розгляду прокурором суду не надано доказів, які спростовують правильність висновків слідчого судді.
Встановлений колегією суддів ризик незаконного впливу на свідків в сукупності з іншими обставинами, свідчить про недостатність застосування особистого зобов'язання та необхідність обрання стосовно ОСОБА_7 більш суворого запобіжного заходу у вигляді застави в межах, визначених п. 3 ч.5 ст.182 КПК України в 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, колегія суддів вважає, що запобігти наявному у кримінальному провадженні ризику можливо за допомогою процесуальних обов'язків, які покладені ухвалою слідчого судді на підозрюваного, зокрема щодо заборони спілкування з свідками у цьому кримінальному провадженні, та можуть дієво запобігти вказаному ризику без ізоляції підозрюваного від суспільства.
Інших доводів на підтвердження вимог про необхідність застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апелянтом не наведено, а колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, який належить застосувати до підозрюваного, колегія суддів враховує, що обрання запобіжного заходу не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
Щодо розміру застави, який просив застосувати в клопотанні слідчий, а в апеляційній скарзі прокурор, в розмірі 2 500 000 грн колегія суддів вважає, що такі вимоги є безпідставними.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як слідчим в клопотанні, так і прокурором в апеляційній скарзі не наведено обставин, які б вказували на наявність виключного випадку для застосування положення ч.5 ст. 182 КПК України та визначення розміру застави понад межі, встановлені у п.3 ч.5 ст. 182 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає розмір застави, на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення, завищеним та завідомо непомірним для підозрюваного. Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про можливість у підозрюваного внести заставу у такому розмірі.
Колегія суддів враховує, що внесення грошових коштів є невід'ємною складовою запобіжного заходу у вигляді застави. Саме цією сумою грошових коштів забезпечується належна процесуальна поведінка підозрюваного. Без фактичного внесення грошових коштів застава по суті зводиться до особистого зобов'язання, адже не забезпечується можливість застосування кримінально-процесуальної відповідальності в вигляді можливості звернення застави в дохід держави при порушенні її умов. За таких обставин застава втрачає дієвість в розумінні частини 1 статті 182 КПК.
У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його невиконання.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що застава в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є достатньою, визначеною з врахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи підозрюваного та встановленого ризику. Підстав для визначення застави у розмірі 2 500 000 грн прокурором не доведено та колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а ухвала слідчого судді підлягає зміні в частині обраного запобіжного заходу із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.
Керуючись статтями 182, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - змінити в частині обраного запобіжного заходу та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн, які належить сплатити на рахунок, що міститься на офіційному вебсайті Черкаського апеляційного суду.
Роз'яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
В решті ухвалу слідчого судді в даній справі залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді