Справа № 761/29170/25
Провадження № 1-кп/761/3700/2025
22 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Красноліси Сквирського району Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Києва, громадянки України, українки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Фастів Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,
До Шевченківського районного суду міста Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та, зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, які на теперішній час не зникли та не зменшилися, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе в повному обсязі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених обов'язків. Так, прокурор просить продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Також прокурор ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби. Прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченої переховуватись від суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, на теперішній час не зникли та не зменшилися, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у випадку визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, тому зміна або скасування ОСОБА_5 запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останньої.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили залишити без задоволення, вважаючи, що ризики зазначені прокурором є необґрунтованими та не доведеними.
Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту просили відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_8 підтримали позицію сторони захисту.
Суд, вислухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора та наявні в розпорядженні суду матеріали, дійшов до такого висновку.
Стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 слід зазначити про таке.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, докази обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв'язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слід зазначити, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що ризик переховування від суду є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема продовжити вчинення кримінальних правопорушень, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які поряд із ризиком можливості переховуватися від суду, теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Отже, підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались при продовженні строку обраного запобіжного заходу, не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Щодо доводів сторони захисту щодо недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначений дій.
Окремо слід зазначити, що приймає до уваги позицію сторони захисту, викладену на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні судового розгляду у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді особистого зобов'язання, про що клопотав захисник, суд не вбачає.
Так, враховуючи дані про особу обвинуваченого, особливості його життєдіяльності, обставини кримінальних правопорушень (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суспільну небезпеку інкримінованих злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений строком на 60 днів, а саме до 20 грудня 2025 року включно.
Визначаючи питання щодо розміру застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам, недопущення негативного впливу обвинуваченого на хід судового розгляду, суд вважає, що розмір застави ОСОБА_3 слід залишити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на момент обрання запобіжного заходу становив 242240 грн, з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Стосовно заявленого прокурором ОСОБА_7 клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 суд зазначає про таке.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується.
Так, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування ризику можливого переховування від суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. У зв'язку з цим остання усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване правопорушення, у разі не продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту матиме реальну можливість змінити місце проживання, переховуватися від суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченої переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також ОСОБА_5 має реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни показань на її користь чи відмови від надання показань з метою уникнення нею кримінальної відповідальності та вживати заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття при судовому розгляді інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слід звернути увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд також враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже, зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також дослідження їх судом.
Крім того, суд вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, в яких ОСОБА_5 обвинувачується, оскільки остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що вчинений з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, крім того, обвинувачена не працевлаштована та не вживає заходів для пошуку роботи чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу, не має заробітку та постійного джерела доходу, що в сукупності може спонукати її до продовження вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень чи вчинення іншого. Вказане свідчить про антисоціальну спрямованість особи та її схильність до вчинення кримінальних правопорушень та необхідність застосування до неї суттєвих заходів процесуального примусу.
На підставі викладеного, враховуючи, що підстави, за яких було застосовано до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в нічний час доби з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, на строк 2 місяці, тобто до 22 грудня 2025 року включно, з покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність яких була доведена прокурором в судовому засіданні, та які будуть пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченої, та забезпечить виконання обвинуваченою, покладених процесуальних обов'язків, визначених частиною 5 ст.194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 194, 197, 369-372, 314 КПК України, -
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 20 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/29170/25.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченій залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в нічний час доби з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, на строк 2 місяці, тобто до 22 грудня 2025 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначити тривалістю 2 місяці, тобто до 22 грудня 2025 року включно.
Виконання ухвали про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченої ОСОБА_5 покласти на органи внутрішніх справ за місцем проживання останньої.
При цьому, суд зазначає, що залишення обвинуваченою місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у виді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченій ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останньої в укритті.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на неї зобов'язань.
Роз'яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Копію ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_7 .
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1