Справа №760/16008/22 1-кп/760/1462/25
"30" липня 2025 р. Солом'янський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016000000004010 від 2012.2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Самарканд,
громадянина України, освіта вища, колишнього судді Сімферопольського
районного суду АР Крим, останнє відоме місце проживання в
АДРЕСА_1 , не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 Кримінального кодексу України ,-
за участю прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
встановив:
Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч.1 ст.72, ст.73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч.2 ст.72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч.1 ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч.1 ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною другою ст.125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч.3 ст.2, ст.72, ст.73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст.132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 8, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації.
Відповідно до п.5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно - визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.
Так, відповідно до ч.2 ст.13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч.5 ст.6 Закону російської федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в российской федерации» - президент російської федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді верховного суду російської федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів російської федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду російської федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»:
1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством російської федерації.
3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом російської федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства російської федерації і законодавства Республіки Крим.
4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до п.1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (Представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди російської федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства російської федерації про судову систему.
Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим і утворення в складі російської федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах російської федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством російської федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст.1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН в чергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму, російська федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, Федеральним Законом рф №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Железнодорожный районный суд города Симферополя» та «Верховный суд Республики Крым».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_3 , будучи призначеним Указом Президента України № 1085/2009 від 21.12.2009 суддею Сімферопольського районного суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади російської федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів російської федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м.Севастополя до складу російської федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Сімферополі упродовж березня-квітня 2014 продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
У подальшому указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 ОСОБА_3 був призначений на посаду судді незаконно утвореного «Симферопольского районного суда», чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч.5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадження практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянин України ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства російської федерації,перебуваючи в приміщенні так званого «Симферопольского районного суда» по вул. К. Маркса,17, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, 30.07.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив рішення у справі № 5-434/2014, 23.10.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив рішення у справі № 2-1820/2014, 21.01.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив вирок у справі № 1-39/2016, 29.07.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив вирок у справі № 1-129/2020, 27.05.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив вирок у справі № 1-184/2020.
Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, надійшов до Солом'янського районного суду міста Києва 03 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 07 листопада 2022 року призначено підготовче судове засідання в суддею одноособово.
Про дату судових засідань повідомлялись всі учасники, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_3 , який мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника.
Відповідно до доручення № 026-0008353 від 25.10.2022 для захисту ОСОБА_3 , був призначений Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві адвокат ОСОБА_5 (а.п. 55,т.1)
11 серпня 2023 року за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 було проведено підготовче судове засідання, провадження призначено до судового розгляду суддею одноособово. (а.п.86, т.1)
Окрім цього, за участю захисника від 10.04.2024 року судом було вирішено питання про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 (а.п.135,т.1)
Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
У свою чергу, за змістом ч.2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст.111 КК України,за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Однак встановлено,що з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано. Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.
Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв'язку на адресу : АДРЕСА_2 за місцем реєстрації ОСОБА_3 не є можливим.
Водночас за змістом ч. 8 ст.135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
Так, судом надсилались повістки до опублікування та були на кожне судове засідання опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур'єр».
При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого на всі судові засідання, де публікувались повідомлення органом досудового розслідування.
Крім того, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Солом'янського районного суду м.Києва щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.
Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов'язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій, а також і судового розгляду, зокрема доручення письмових доказів сторони обвинувачення .
У цьому провадженні участь захисника є обов'язковою з огляду на положення ч.1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину. Водночас стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов'язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
За час заочного судового розгляду обвинувачений був обізнаний про його розгляд, міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов'язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов'язку.
ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.
Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов'язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.
При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Надання допомоги можна витлумачити шляхом з'ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України).
Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб'єкти.
З урахуванням викладеного, суд вважає належними і допустимими докази,надані стороною обвинувачення ,які обґрунтовують винуватість ОСОБА_3 , а саме :
витяг з ЄРДР № 42016000000004010 від 20.12.2016,яким встановлено, що відносно ряду осіб,які обіймали посади суддів судів АР Крим та м.Севастополя, в тому числі і ОСОБА_3 внесені відомості щодо вчинення дій, передбачених ч.1 ст.111 КК України, тобто у сприянні проведенні підривної діяльності на території України представникам рф.(а.п. 168, т.1);
постанова заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора ОСОБА_9 від 21.12.20156року про визначення підслідності у кримінальному провадженні за слідчими слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадян або держави в суді,протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим генеральної прокуратури України. (а.п. 174,т.1);
заява про кримінальне правопорушення народного депутата України ОСОБА_10 ,в тому числі про незаконне без правової підстави здійснення судочинства на тимчасово окупованій території АР Крим суддями в Сімферопольському районному суді,зокрема і ОСОБА_3 (а.п. 60-107, т.2);
протоколом огляду від 02.02.2015 старшим слідчим особливо важливих справах слідчого відділу управління питань представництва інтересів громадянина або держави в суді,проти злочинності та окупації на тимчасово окупованій території півострова Крим генеральної прокуратури України ОСОБА_11 проведено огляд інформації, що міститься на інтернет - сайтах, посилання на які є у зверненні народного депутата України ОСОБА_12 (а.п. 180-236, т.2);
повідомлення про підзору від 22.05.2015 року, якою ОСОБА_3 повідомлено, що він підозрюється у наданні іноземній державі та її представникам допомоги у проведені підривної діяльності проти України,тобто у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.111 КК України.(а.п. 118 -122, т.3);
повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 28.10.2022 року,якою ОСОБА_13 повідомлено, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 111 КК України,тобто умисного діяння ,вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові,територіальній цілісності та недоторканності України ,а саме в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. (а.п. 80,т.4);
ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2016 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 (а.п.125, т.3)
постанова старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 11.08.2015 ОСОБА_3 був оголошений у розшук.(а.п.130, т.3)
заявою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Генерального прокурора України про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо суддів, які залишились на тимчасово окупованій території АР Крим та продовжили незаконну діяльність, зокрема і колишній суддя ОСОБА_3 . (а.п.137-146, т.2);
лист Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 18.08.2015 р. підтверджує, що 25.03.2014 поштові відправлення з материкової частини України кримською стороною на приймаються та не повертаються.(а.п. 131, т.2);
протокол огляду Інтернет видань від 07.04.2015 року свідчить, що відповідно до огляду офіційного сайту президента російської федерації за 13.11.2014 року встановлено інформацію про призначення суддів АР Крим та міста Севастополь. Встановлено,що ОСОБА_3 призначений суддею Сімферопольського районного суду. (а.п.162-179, т.2);
указ президента російської федерації від 19.12.2014 р. про призначення про призначення суддями судів АР Крим, зокрема суддею Сімферопольського районного суду ОСОБА_3 . (а.п.1-12,т.4)
протокол огляду Інтернет видань від 11-18.06.2015 року, на яких розміщено рішення суддів судів незаконно створеної Республіки Крим , та міста Севастополь (а.п.237-,243 т.2, а.п.2-5, т.3);
відповідь Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 встановлено,що рішенням Комісії від 05.10.2015 року за результатами розгляду матеріалів, проведеним за заявами Генеральної прокуратури України та за зверненнями народного депутатів відкрито дисциплінарну справу стовно суддів, в тому числі судді Сімферопольського районного суду АР Крим ОСОБА_3 (а.п.22-25 т.3);
рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 3009 від 10.11.2015 про направлення до Вищої ради юстиції висновку щодо порушення суддями присяги , в тому числі суддею Сімферопольського районного суду АР Крим, та пропозицією про звільнення їх з посад.(а.п. 28-47.т.3);
рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 про внесення подань Президентові України та до Верховної Ради України про звільнення суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополь за порушення присяги, в тому числі це стосується і ОСОБА_3 (а.п. 50-88,т.3);
відповіддю Адміністрації Президента України від 20.03.2015 з інформацією щодо призначення (переведення) суддів судів Автономної Республіки Крим і міста Севастополь та відповідні копії указів Президента України, в тому числі і стосовно ОСОБА_3 (а.п.96-104, т.3);
Указ президента України від 21.12.2009 р. про призначення строком на 5 років у місцевому загальному суді на посаду судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 .(а.п. 112, т.3) ;
Указ Президента України від 30.01.2016 про звільнення суддів з порушенням присяги . в тому числі судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 . (а.п.115-117, т.3);
повідомлення заступника начальника Головного управління СБ України з відомостями про організацію державного розшуку громадян України, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і встановлення, що останній перебуває в АДРЕСА_1 (а.п.172,т.3).
повідомленням Департамента контррозвідки СБ України від 14.06.2016 за № 212/8-22047 встановлено,що колишні судді судів АР Крим, в тому числі і ОСОБА_3 постійно перебувають на території Автономної Республіки Крим (а.п. 173-180, т.3);
протокол огляду відкритих інтернет-ресурсів від 28.10.2022 року,який свідчить про те,що слідчий оглянув інформацію за прізвищем ОСОБА_3 та виявив, що відкривається сайт на російській мові, де наявні відомості про те,що обвинувачений працює суддею в незаконно утвореному «Симферпольском районному суде», а також наявні сторінки про прийняті рішення цією посадовою особою . (а.п. 206-253,т.3)
Як судом було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого.
Суд , оцінивши безпосередньо всі докази, вважає,що вони зібрані належно і у законний спосіб, є достовірними, допустимими, права особи не порушувались ні проведенні досудового розслідування, ні при судовому розгляді.
Отже,суд вважає,що ОСОБА_3 вчинив умисні дії,що виразились у вчиненні умисного діяння,вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме : наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Його дії суд кваліфікує за ст.111 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, відповідно до ст.12 КК України злочин є особливо тяжким,конкретні обставини кримінального правопорушення, його особу, який діяв з прямим умислом й добровільно, очевидно усвідомлював протиправність своїх дій, не було встановлено, що обвинувачений діяв під примусом і вважає,що він заслуговує на покарання у виді позбавлення волі, бо його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд, керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,
засудив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять ) років.
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.
Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_3 у порядку виконання цього вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя :