760/12894/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
06 листопада 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3866402 від 15 січня 2025 року,-
У травні 2025 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА №3866402 від 15 січня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 15 січня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР. Позивач вважає, що винесена постанова є необґрунтованою, оскільки позивач має посвідчення водія міжнародного зразка. Однак зауважує, якщо особа керувала транспортним засобом без посвідчення водія, яке вона має, то такі дії підлягають кваліфікації за ч.1 ст.126 КУпАП, таким чином відповідачем неправильно кваліфіковані дії позивача.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, витребувано від Департаменту патрульної поліції належним чином завірені копії матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та копію постанови серії ЕНА №3866402 від 15 січня 2025 року.
27.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли витребувані докази, а саме копія оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення. Також зазначено, що від дати події пройшло більше місячного терміну, відтак надати відеозапис вчиненого правопорушення неможливо.
06.06.2025 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої держави, повинен мати реєстраційні документи на тз та посвідчення водія, що відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух. Зауважує, що позивач обґрунтовує свою позицію тим, що має посвідчення водія міжнародного зразка, однак до позовної заяви не додано доказів на підтвердження такої позиції. Відтак, оскаржувана постанова винесена правомірно.
23.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме просить долучити копію посвідчення водія позивача, виданого у Турецькій Республіці.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме копії постанови Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2025 року, винесеної за результатами розгляду адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП за події 11 квітня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 15 січня 2025 року постановою серії ЕНА №3866462 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи із змісту постанови, 15.01.2025 23:33:04, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 19, гр. ОСОБА_2 керував тз Audi НОМЕР_1 без переднього номерного знаку та не маючи права керування таким тз, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування тз особою, яка не має права керування таким тз.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила.
У п.1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з п.п.а) п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до пп.«а» п.29.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати: реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968).
Позивач, в обґрунтування власної правової позиції та заперечуючи висновки відповідача про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП, в підтвердження наявності у нього права керування транспортним засобом, надав до суду копію-роздруківку із сайту «Швидкий доступ до електронного уряду» щодо наявності посвідчення водія. Також на наданій копії роздруківки зазначено, що «Цей документ не є офіційним документом. Не використовується в офіційних операціях». Відтак, вказаний документ не оцінюється судом як доказ наявності у позивача посвідчення водія при розгляді даної справи.
Крім того, після надходження відзиву відповідача на позовну заяву, представник позивача надає копію документу без перекладу із написами: «Surucu belgesi», «Driving Licence» та зазначає, що даний документ є посвідченням водія Явуза Махмута, виданого Турецькою Республікою.
У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки. Отже водій, при керуванні автомобілем, зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
У той же час, при розгляді справи суб'єктом владних повноважень (відповідачем у справі) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП не з'ясовано, чи пред'являв позивач відповідачу посвідчення водія міжнародного зразка, виданого Турецькою Республікою, чи взагалі повідомляв позивач про наявність у нього такого посвідчення водія, тобто не з'ясовано: чи був позивач особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії; чи був позивач собою, яка не має права керування таким транспортним засобом; чи мав позивач при собі посвідчення водія відповідної категорії та мав право на керування таким транспортним засобом.
Відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову, в порушення ст.245 КУпАП не надав належну оцінку всім обставинам справи у їх сукупності та не навів належного обґрунтування щодо порушення ПДР України, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, враховуючи допущену неповноту розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення відносно позивача щодо дійсних мотивів ухвалення оскаржуваної постанови, прийняте рішення є передчасним.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справу необхідно надіслати на новий розгляд до компетентного органу.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3866402 від 15 січня 2025 року- задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА №3866462 від 15 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн - скасувати і надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в місті Києві.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вікторія КИЦЮК