Справа № 711/8011/25
Номер провадження 3/711/2267/25
17 вересня 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Остапенко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ВАД № 334860 від 24.08.2025 та протокол серії ВАД №334859 від 24.08.2025), про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 , 23 серпня 2025 року о 22:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози, виражався нецензурною лайкою, погрожував нанесенням тілесних ушкоджень стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1
ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , 23 серпня 2025 року о 22:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітнього сина співмешканки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисно висловлювався нецензурною лайкою, погрожував нанесенням тілесних ушкоджень стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом із ним, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю дитини і вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Два протоколи про адміністративні правопорушення надійшли до суду одночасно, тому розглядаються з дотриманням вимог ст. 36 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні 17.09.2025 вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаювався, підтвердив, що зміст протоколів відповідає фактичним обставинам справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та відео з нагрудних камер працівників поліції приходжу до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП полягає саме в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру і передбачає наслідки насильства, а саме фактичне заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, для констатації наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення необхідно встановити чи вчинено ним будь-які діяння (дію або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, що завдало шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Окрім визнання порушником своєї вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю письмових доказів, досліджених безпосередньо під час судового розгляду, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №334859 від 24.08.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.08.2025 про те, що вони зі співмешканцем 23.08.2025 посварилися через вживання ним алкоголю. Після сварки він пішов прогулятися. Близько 20:30 години ОСОБА_2 подзвонила ОСОБА_1 , щоб він ішов додому, хоча в розмові почула, що той перебуває у стані ще сильнішого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 повернувся додому і почав провокувати ОСОБА_2 на сварку, а вона не втрималася і дала йому ляпаса, що спричинило агресивну поведінку останнього. ОСОБА_2 через це зателефонувала до поліції, що почув її співмешканець і почав погрожувати, що вона пожалкує про свій вчинок. Потім вони з матір'ю та ОСОБА_1 вийшли на подвір'я, де чоловік став задавати ударів ОСОБА_2 ногами по її ногах. Почувши, що приїхала поліція, він втік з двору, а згодом дзвонив матері ОСОБА_2 і погрожував їй;
- відомостями рапорту поліцейського взводу №1 роти №4 БУПП в Черкаській області ДПП сержанта поліції Р. Жадана від 24.08.2025, відповідно до якого поліцейський екіпаж прибув за викликом про домашнє насильство додому до заявниці ОСОБА_2 , яка повідомила, що співмешканець ОСОБА_1 у присутності її неповнолітнього сина ОСОБА_3 під час конфлікту почав вчиняти домашнє насильство, нецензурно висловлюватися, провокувати бійку. Під час складання адміністративних матеріалів поліцією ОСОБА_1 повернувся додому, у нього було відібрано пояснення, складено протокол, після чого ОСОБА_1 добровільно залишив місце проживання, тому терміновий заборонний припис щодо нього не складався;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 24.08.2025, відповідно до якої рівень небезпеки для постраждалої визначено як високий;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано спілкування поліції із заявницею ОСОБА_2 та порушником ОСОБА_1 і подальше складання адміністративних матеріалів щодо останнього.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведена повністю.
Частиною другою ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, вказаних у ч. 1, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Разом з тим, дослідивши додані до протоколу серії ВАД № 334860 від 24.08.2025 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП докази, які є абсолютно тотожними доказам у справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя дійшла висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 2 статті 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій психологічного або фізичного характеру, вчинених стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що домашнє насильство вчинене ОСОБА_1 стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 .
Натомість жодних доказів, окрім відомостей у рапорті поліцейського, про спрямованість дій ОСОБА_1 проти неповнолітнього ОСОБА_3 , в адміністративних матеріалах немає.
колишнього зятя ОСОБА_4 в присутності малолітньої дитини, однак не щодо неї безпосередньо, як це передбачено ч. 2 ст. 173- 2 КУпАП.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП необхідно встановити, що діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), умисно вчинялися саме стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи і внаслідок таких діянь завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - дитини.
Варто зазначити, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за те, що він вчинив домашнє насильство стосовно ОСОБА_2 у присутності її неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
При цьому у протоколі в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення не зазначено конкретних дій ОСОБА_1 , вчинених саме щодо неповнолітнього, як це передбачено у ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, тобто які дії проти дитини були ним здійснені та яка шкода завдана фізичному або психічному здоров'ю цієї дитини.
Навіть у поясненнях потерпілої ОСОБА_2 не зазначено про присутність її сина під час проявів протиправної поведінки ОСОБА_1
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 «Вчинення домашнього насильства» викладена в новій редакції.
Вищевказаним Законом (№3733-IXвід 22.05.2024) одночасно були внесені зміни і до ст. 269 КУпАП («Потерпілий»), якою тепер визначено, що якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.
Таке формулювання поняття потерпілого наводить на наступний висновок: якщо правопорушення вчинено не безпосередньо проти неповнолітньої чи малолітньої дитини, а тільки у її присутності, то така дитина визнається потерпілою, однак необхідність складати на порушника окремий протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у цьому випадку відсутня, оскільки жодних дій щодо дитини вчинено не було.
Натомість, працівниками поліції було складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .
У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, суть правопорушення, викладена в протоколі ВАД № 334860 від 24.08.2025, не відповідає правовій кваліфікації складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Аналіз статей 9, 33, 245, 252 КУпАП вказує на те, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а також належних і достатніх доказів його вини у вчиненні цього правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання чи підлягає ОСОБА_1 адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, суд виходить з того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Пом'якшуючою відповідальність правопорушника обставиною суд враховує щире каяття.
Обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається.
Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 за вчинення 23.08.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу.
Такий вид впливу, на думку судді, буде достатнім і доцільним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст. 283 КУпАП суд має вирішити питання про необхідність або відсутність необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. При розгляді цього питання суд не мав можливості заслухати позицію потерпілої з цього приводу суд через її неприбуття у судове засідання, і, хоча, рівень небезпеки відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства був визначений як високий, однак ОСОБА_1 добровільно залишив спільне місце проживання з потерпілою, тимчасовий заборонний припис щодо нього не виносився, а в подальшому ОСОБА_1 визнав свою провину у повному обсязі.
З огляду на вказане, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення дозволяють не направляти порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КУпАП.
Частиною 1 ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300--2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Відтак, із ОСОБА_1 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн., оскільки судом не встановлено підстав для його звільнення від сплати цього збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 279, 283, 284 КУпАП, суддя
Адміністративні матеріали № 711/8011/25, провадження № 3/711/2267/25; № 711/8012/25, провадження № 3/711/2268/25, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - об'єднати в одне провадження, присвоївши йому номер 711/8011/25.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Реквізити для сплати: одержувач платежу ГУК у Черк. обл./тг м. Черкаси/21081100, код ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача Казначейство України, МФО: 899998, рахунок отримувача UA108999980314030542000023759.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 605,60 грн.
Реквізити для сплати: одержувач платежу ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації 22030106.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови стягнути із ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в сумі 1020 (тисячу двадцять) грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ю. А. Остапенко