Справа № 161/12952/25
(заочне)
06 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи в судове засідання не з'явились
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивував тим, що 12.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено договір №19357-05/2024 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Сума кредиту становить 17000 грн, строк кредиту 120 днів.
19.09.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19092024.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №19092024 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №19357-05/2024 у розмірі 51 850, 00 грн, з яких 17 000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 30 600, 00 грн - заборгованість за відсотками, 4250 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Ухвалою суду від 02.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом сторін).
У судове засідання представник позивача не з'явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, позов підтримує та проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.
Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив таке.
12.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено договір №19357-05/2024 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
За змістом п. 1.1.-1.2. кредитного договору, сума кредиту становить 17 000 грн, строк кредиту 120 днів.
Денна процентна ставка ставка становить 1,20% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього договору (п. 1.4.1.)
Договір №19357-05/2024 про надання фінансового кредиту підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором W3188, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, що зазначений у п. 8 кредитного договору реквізити та підписи сторін.
19.09.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19092024.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №19092024 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №19357-05/2024 від 12.05.2024 у розмірі 51 850, 00 грн, з яких 17000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 30 600, 00 грн - заборгованість за відсотками, 4 250 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
Таким чином, судом встановлено, що у зобов'язаннях, які виникли щодо кредитного договору №19357-05/2024 від 12.05.2024, позичальником за яким є відповідач, відбулася заміна кредитора на ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Суд зазначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем на виконання умов кредитного договору №19357-05/2024 від 12.05.2024 було перераховано відповідачу обумовлені суми грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене вище, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом №996-XIV.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.
Разом із тим, суд зауважує, що ні під час звернення до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи, позивач не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів (первинних бухгалтерських документів); клопотань про витребування відповідних доказів судом ним заявлено не було.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.
Щодо наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості суд зауважує таке.
Надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону №996-XIV. Отже, такі розрахунки самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не є підтвердженням наявності заборгованості.
Беручи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №19357-05/2024 від 12.05.2024 в розмірі 51 850, 00 грн, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 280, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРIШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Витрти по сплаті судового збору покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ІК 35625014);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 06.11.2025.
Суддя О. Левчук