Справа №155/1002/25
Провадження №2/155/563/25
(заочне)
06.11.2025 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Яремчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ревуцької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Стислий виклад позовних вимог
Позивач ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 17880,00 гривень.
Свій позов обґрунтовує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 09 січня 2022 року укладено договір про споживчий кредит №4319257, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 8000,00 гривень зі сплатою відсотків. 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальників, у тому числі за укладеним з ОСОБА_1 договором про споживчий кредит №4319257 від 09 січня 2022 року. Відповідачка не виконує свого зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує, у зв'язку з чим станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 17880,00 гривень, з яких: 8000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 9000,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 880,00 гривень заборгованість за комісіями.
За наведених підстав просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про споживчий кредит №4319257 від 09 січня 2022 року у розмірі 17880,00 гривень, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривні та 9000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 03 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 18 вересня 2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 18 вересня 2025 року судове засідання відкладено на 06 листопада 2025 року.
Позиція учасників судового розгляду
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду на адресу зареєстрованого місця проживання та розміщення оголошення у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України. Причину неявки в судове засідання остання не повідомила, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подала.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, заяви про розгляд справи за його відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи не подав, відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 09 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4319257 (далі-договір), який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. За умовами за умовами якого (пункт 1.1) кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (а.с. 8-12).
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: українські гривні.
Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 09.01.2022 (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 08.02.2022.
Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 880.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2.1. договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
Згідно з п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Відповідно до п. 2.3.1. договору продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Згідно з п. 2.3.1.1. договору пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі сайт товариства) за посиланням https:// miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Згідно з п.2.3.1.2. договору пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
Згідно п. 2.4.2 договору, якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору.
За правилами п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Згідно з п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний через сайт ТОВ «Мілоан» та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлена та згідна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердила, що ознайомилася повністю, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримувались Правил надання коштів позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщений на сайті https://miloan.ua (а.с. 16-20).
Графік платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту №4319257 представлені в якості додатку №1 та додатку №2 відповідно до договору про споживчий кредит №4319257 від 09 січня 2022 року (а.с. 13, 14-зворот).
Згідно з копією анкети-заяви на кредит №4319257 від 09 січня 2022 року ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані та погоджено умови кредитування (а.с. 15-зворот).
Довідкою про ідентифікацію ТзОВ «МІЛОАН» підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №4319257 від 09 січня 2022 року, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 09 січня 2022 року відправлено одноразовий ідентифікатор R47776 (а.с.21).
На виконання умов договору 09 січня 2022 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 8000,00 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок № НОМЕР_2 за допомогою системи LIQPAY, що підтверджується копією довідки про перерахування суми кредиту №4319257 від 09 січня 2022 року (а.с. 22).
Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4319257 від 09 січня 2022 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №4319257 від 09 січня 2022 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17880,00 гривень, що складається з 8000,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 9000,00 гривень заборгованості за процентами та 880,00 гривень заборгованості за комісією за надання кредиту (а.с. 40).
Згідно із відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування процентів та погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4319257 від 09 січня 2022 року заборгованість відповідача становить: по тілу кредиту - 8000,00 гривень, по відсотках -9000,00 гривень, по комісії за надання кредиту - 880,00 гривень. Загальна сума заборгованості за кредитом становить 17880,00 гривень. Згідно даної інформації судом встановлено, що проценти за ставкою 1,25% в день (п.1.5.2 договору) нараховувались відповідачу до 08.02.2022 року (в межах узгодженого між сторонами договору строку кредитування). В подальшому договір був пролонгований на стандартних умовах у відповідності до 2.3.1.2 договору. Проценти за користування кредитом (згідно з п. 1.6 договору) нараховувались за ставкою 5% до 24.02.2022 року.
Отже, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Факторинг Партнерс» станом на 05.06.2025 року заборгованість становить 17880,00 гривень, з яких: 8000,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 9000,00 гривень - заборгованості за відсотками, 880,00 гривень - заборгованість за комісією (а.с. 24).
Після відступлення права вимоги ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс», останнє не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання з повернення кредитної заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до частини першої статті 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові від 07.04.2021у справі№ 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений 09 січня 2022 року ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №4319257 із ТзОВ «Мілоан за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.2.6 Договору передбачено, що ТОВ «Мілоан» має право відступати права за цим Договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 09 січня 2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит №4319257 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на умовах платності й строковості.
Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.
Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму боргу, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 8000,00 гривень, яка нею добровільно не сплачується, що жодним чином не спростовано відповідачкою, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 8000,00 гривень тіла кредиту.
Окрім основного боргу позивач просить стягнути комісію в розмірі 880,00 гривень та проценти в розмірі 9000,00 гривень за період з 10.01.2022 року по 24.02.2022 року у розмірі 9000,00 гривень, що відображено у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Мілоан» станом на 24.02.2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.
Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Щодо пролонгації Договору слід зазначити таке.
За умовами договору, укладеного між первинним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 , а саме п.2.3.1.1, п.2.3.1.2, передбачена пролонгація договору на пільгових та стандартних умовах (у разі несплати позичальником коштів після закінчення строку кредитування).
Відповідно до п.2.3.1 Договору продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних умовах.
Відповідно до п.2.3.1.1 Договору, який передбачає пролонгацію на пільгових умовах, строк кредиту може бути неодноразово продовжено, якщо позичальник вчинить дії, зокрема, сплатить комісію за управління та обслуговування кредитом та певну частку заборгованості по кредиту.
Пролонгація на стандартних умовах передбачає продовження строку кредитування на 1 день відповідно до умов, визначених в п.2.3.1.2 Договору. Збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
За даними картки обліку ОСОБА_1 не повернула кредит станом на 08.02.2022 року - дату закінчення узгодженого сторонами тридцятиденного строку користування кредитом. Після спливу тридцятиденного погодженого строку кредиту, з 09.02.2022 року відбувалась пролонгація строку кредиту на стандартних (базових) умовах, строк якої не може перевищувати 60 днів. Автоматична пролонгація строку кредитування на стандартних умовах була правомірною, а, отже, є правомірним нарахування позивачем передбачених статтею 1048 ЦК України процентів за ставкою 5% в день до 24.02.2022 року включно.
Зазначені умови Договору звільняють сторони від необхідності укладати додатковий договір щодо пролонгації, всі механізми пролонгації завчасно обумовлені в Договорі.
Відтак, проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитного договору, який був пролонгований у відповідності до п. 1.6 та п. 2.3.1.2 договору, а тому вимога про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 9000, 00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Комісія за надання кредиту у розмірі 880,00 гривень (яка нарахована за ставкою 10 % від суми кредиту), передбачена умовами п.1.5.1 кредитного договору, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4319257 від 09 січня 2022 року в сумі 17880,00 гривень, з яких 8000,00 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту, 9000,00 гривень - заборгованість за відсотками, 880,00 гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов'язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню повністю у розмірі 17880,00 гривень.
Щодо судових витрат у справі
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано копію договору №02-07/2024 від 02.07.2024 року про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №48 від 01.05.2025 року, копію витягу з акту №11 про надання правничої допомоги від 30.05.2025 року, відповідно до якого на складання позовної заяви затрачено 2 години, вартість послуги 6000,00 гривень, надання усної консультації з вивчення документів - 2 години, вартість послуг - 3000,00 грнивень. Всього витрати на професійну правову допомогу складають 9000,00 гривень.
Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу 9000,00 гривень не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.
Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривні 40 копійок.
Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 207, 509, 512-514, 516, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором №4319257 від 09 січня 2022 року в сумі 17880 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторонами у справі є:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371);
відповідач: ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.