Іменем України
04 листопада 2025 року
м.Харків
справа № 638/9861/24
провадження № 22-ц/818/3929/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Терпелюка Євгенія Володимировича та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 05 травня 2025 року, постановлене під головуванням судді Штих Т.В.,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. В якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 216 000,00 грн, матеріальну шкоду у розмірі 100 724,00 грн, судові витрати на проведення експертиз та збір доказів у сумі 23 977,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 05 травня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за спричинені моральні страждання (моральну шкоду) у розмірі 20000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (реальні збитки) у сумі 48724,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертиз 3584,70 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 2422,40 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Терпелюк Євгеній Володимирович просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції неповно з'ясовано ряд обставин, які мають суттєве значення для визначення розміру завданої шкоди, а також не надано оцінки належним та допустимим доказам на підтвердження позовних вимог щодо відшкодування шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням. Посилається на безпідставне зменшення стягнення матеріально та моральної шкоди, а також зменшення витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, а тому безпідставно завищено розмір стягнення з неї шкоди. Посилається на той факт, що судом першої інстанції не взято до уваги, що вона є пенсіонеркою та має дуже скрутне матеріальне становище. А також не надано оцінки на те, що кримінальне провадження закрито, тому вона вважає, безпідставним стягнення взагалі будь яких сум на користь позивачки.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача доведено нанесення ОСОБА_1 ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 48 724,15 грн. При визначенні розміру моральної шкоди, суд врахував ступінь моральних страждань та переживань ОСОБА_1 , яких вона зазнала у зв'язку із завданими їй тілесних ушкоджень, лікуванням внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_3 , а саме те, що потерпіла була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, втратила душевну рівновагу і спокій, а тому, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування відповідачкою ОСОБА_2 відповідачці ОСОБА_1 слід визначити в сумі 20000 грн. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав обґрунтованими та співмірними витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Також суд вказав, що з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати на проведення експертних досліджень та витрати пов'язанні зі збором доказів в сумі 3587,70 грн. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в розмірі 20 000,00 грн в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду; в сумі 48 724,15 в якості відшкодування за спричинену матеріальну шкоду. У зв'язку з наявністю витрат пов'язаних з розглядом справи, суд стягнув з позивачки 3584,70 грн витрат за проведення експертиз та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року, 06.01.2018 року приблизно 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в приміщенні під'їзді АДРЕСА_1 вступила у конфлікт зі своєю сусідкою ОСОБА_1 . Під час конфлікту у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, ОСОБА_2 , діючи умисно, у період з 10 год. 00 хв. до 10 год. 50 хв.нанесла множинні удари кулаками рук та взутими ногами по голові, по тулубу та кінцівках ОСОБА_1 , била ОСОБА_1 головою та тулубом об стіну та металеві труби, а також тричі укусила ОСОБА_1 за ліву руку. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження, а саме закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці та садна обличчя, правої вушної раковини, синці тулуба та кінцівок, садна на тлі синця та синці на кінцівках. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №152-А/18 від 02.02.2018 закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці та садна обличчя належать до категорій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 день); садна правої вушної раковини, синці тулуба та кінцівок, садна на тлі синця та синці на кінцівках (всі ці ушкодження в сукупності та кожне окремо) викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів та належать до категорії легких тілесних ушкоджень. В діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. У вказаному кримінальному провадженні позивача ОСОБА_1 було визнано потерпілою. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220480000273 від 17.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, - закрито, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 січня 2021 року виправлено описку в ухвалі Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.10.2021 року, доповнено резолютивну частину абзацем: «Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - залишити без розгляду». Зі змісту мотивувальної частини ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року у справі №638/3945/18 вбачається, що: «У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 підтримала свою згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав. Така згода викладена нею усно у судовому засіданні, а також вбачається із змісту клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності від 25.02.2021 року (Вх.№9712)».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що вона визнана потерпілою у кримінальному провадженні № 12018220480000273, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою 2 статті 125 КК України. За результатами досудового розслідування встановлено, що 06 січня 2018 року у період часу з 10.00 години до 10.50 години відповідачка, знаходячись у приміщенні під'їзду № 5 будинку АДРЕСА_2 , вступила у конфлікт із позивачкою. Під час конфлікту у відповідачки виник умисел, направлений на заподіяння позивачці тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення позивачці тілесних ушкоджень, відповідачка, діючи умисно, на протязі тривалого часу наносила множинні удари кулаками рук та взутими ногами по голові, тулубу та кінцівках позивачки, спричиняла удари головою та тулубом позивачки об стіну та металеві труби, помістила до рота позивачки уламки скла зі сміття з підлоги, а також тричі вкусила позивачку за ліву руку. Внаслідок неправомірних дій відповідачки позивачці були спричинені тілесні ушкодження, а саме закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці та садна обличчя, правої вушної раковини, синці тулуба та кінцівок, садна та тлі синця та синці на кінцівках. Згідно висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1-2018 від 12.01.2018 року та висновку судово-медичної експертизи № 152-Ф/18 від 02.02.2018 року, проведених Обласним бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, позивачці спричинено закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, синці та садна обличчя, які належать до категорій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 дня); а також садна правої вушної раковини, синці тулуба та кінцівок, садна на тлі синця та синці на кінцівках, що викликали незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6 днів, які також належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Слідчим відділом Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області 17.02.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_1 . Потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_1 у порядку статті 128 КПК України 26.02.2018 року до початку судового розгляду пред'явила цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. За наслідками розгляду обвинувального акту Дзержинським районним судом міста Харкова ухвалою від 12.10.2021 року у справі № 638/3945/18 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за частиною другою статті 125 КК України за клопотанням обвинуваченої закрито у зв'язку із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючими обставинами, відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 49 КК України. У мотивувальній частині вказаної ухвали суд із посиланням на частину четверту статті 174 КПК України обґрунтував необхідність залишення цивільного позову без розгляду у зв'язку із закриттям кримінального провадження та скасуванням арешту, накладеного на майно обвинуваченої у межах суми цивільного позову. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.01.2024 року заяву позивачки про виправлення описки задоволено, резолютивну частини ухвали від 12.10.2021 року доповнено абзацом: «Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - залишено без розгляду». Зазначає, що спричинення відповідачкою тілесних ушкоджень позивачці спричинили довготривале (протягом 5 років) та незворотне погіршення здоров'я останньої. Незважаючи на прагнення позивачки одужати та тривале лікування у закладах охорони здоров'я 02.11.2022 року за результатами проведеного КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» акту огляду МСЕК № 337980 позивачці надано третю групу інвалідності. Стан здоров'я позивачки продовжує погіршуватися. Так, за результатами проведеного КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» акту огляду МСЕК № 310056 від 14.10.2023 року позивачці надано вже другу групу інвалідності. У зв'язку із отриманими в результаті скоєного відповідачкою кримінального правопорушення відносно позивачки, остання у період з 06.01.2018 року по теперішній час була вимушена проходити періодичне амбулаторне та стаціонарне лікування у закладах охорони здоров'я: у період з 06.01.2018 року по 15.01.2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні № 2 КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. пр. О.І. Мещанінова» із діагнозом: закрита черепномозкова травма, забій головного мозку, забиття м'яких тканин голови і обличчя; - у період з 15.01.2018 року по теперішній час отримує амбулаторне лікування; у період з 02.08.2022 року по 12.08.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка» ХНМУ із основним діагнозом: наслідки черепно-мозкової травми (2018 рік - струс головного мозку) з лікворно-венозною гіпертензією, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, лівобічним геміапарезом, ВСД пароксизмами симпато-адреналового типу, епілептоформними пароксизмами, астенічним синдромом на фоні екстензійної травми шийного відділу хребта (отриманої у 2018 році), вертеброгенна полісегментарна радикулопатія з цевікотораколюмбалгією, стійким больовим синдромом, змішаний варіант на фоні остеохондрозу, спондилоартрозу шийного та верхньогрудного відділів хребта, задніх протрузій м/х дисків С3-С4, С4-С5, лівобічної задньолатеральної екструзії м/х дисків С5-С6, С6-С7; у період з 20.09.2022 року по 03.10.2022 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка» ХНМУ із основним діагнозом: наслідки черепно-мозкової травми (2018 рік - струс головного мозку) з вираженою лікворно-венозною гіпертензією, вираженим вестибулоатактичним синдромом, лівобічним геміапарезом, ВСД пароксизмами симпатоадреналового типу, епілептоформними пароксизмами, астенічним синдромом на фоні екстензійної травми шийного відділу хребта (отриманої у 2018 році), аномалії Кімберлі, вертеброгенна полісегментарна радикулопатія з цевікотораколюмбалгією, стійким больовим синдромом, змішаний варіант на фоні остеохондрозу, спондилоартрозу шийного та верхньогрудного відділів хребта, задніх протрузій м/х дисків С3-С4, С4-С5, лівобічної задньолатеральної екструзії м/х дисків С5-С6, С6-С7; у період з 27.03.2023 року по 07.04.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка» ХНМУ із вищезазначеним аналогічним основним діагнозом та супутнім діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, 2 стадії, ризик ІІІ (помірний); у період з 14.08.2023 року по 29.08.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Навчально-науковому медичному центрі «Університетська клініка» ХНМУ із вищезазначеним аналогічним основним діагнозом та супутнім діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, 2 стадії, ризик ІІІ (помірний); у період з 01.09.2023 року по 15.09.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «МКБЛ № 25» Харківської міської ради із основним діагнозом: стійкі наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (2018 рік), струсу головного мозку у вигляді посттравматичної, дисциркуляторної гіпертонічної енцефалопатії ІІ ступеню з вираженими лікворно-венозною дистензією, вестибуло-атактичним , астенічним синдромами, лівобічною сенсо-моторною недостатністю, частими епілептоформними нападами з тоніко-клонічними судомами, цервікоторакобрахіалгія (м'язово-тонічний варіант), стійкий больовий синдром, компресійно-ішемічна радикулопатія коренців С5-С6 з парезом лівої руки на тлі екстензійної травми шийного відділу хребта, стеохондрозу, спондилоартрозу шийного та верхньогрудного відділів хребта, задніх протрузій м/х дисків С3-С4, С4-С5, лівобічної задньолатеральної екструзії м/х дисків С5-С6, С6-С7. Згідно висновку № 1402/24/1 від 14.02.2024 року за результатами проведення експертно-психологічного дослідження атестованим судовим експертом Назаровим О.О. підтверджено системність знаходження позивачки у пароксизмальних станах та нападах після скоєння відносно неї злочину відповідачкою, що характеризується нападами інтенсивного головного болю, серцебиттям, ознобом, нестачею повітря, страхом смерті, потемнінням в очах, шумом у голові, втратою свідомості, похолоданням кінцівок, тривогою та занепокоєнням. Судовим експертом-психологом позивачці рекомендовано огляд невропатолога, терапевта за місцем проживання, а також тривалі прийоми медичних препаратів упродовж всього її життя. Тривалі фізичні порушення через протиправну поведінку відповідачки у основних сферах життєдіяльності позивачки, зокрема у медичній сфері, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, поновлення здоров'я, у тому числі і постійних матеріальних витрат. Вказані фізичні порушення, зокрема встановлені під час огляду МСЕК та надання позивачці 2 групи інвалідності, передбачають необхідність створення близькими особами позивачки таких умов для її існування, щоб уникнути будь-якого фізичного та психічного навантаження на неї, задля підтримання позивачки у стабільному стані. Некомпенсація відповідачкою (звільненої судом від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав) завданої шкоди у добровільному порядку також продовжує травматизацію позивачки. У зв'язку з вище викладеним, позивачка звернулась до суду.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В частині 2 статті 78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що вона не повинна нести відповідальність, оскільки кримінальне провадження закрито, судова колегія зазначає наступне.
Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження, а саме закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці та садна обличчя, правої вушної раковини, синці тулуба та кінцівок, садна на тлі синця та синці на кінцівках. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №152-А/18 від 02.02.2018 року закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці та садна обличчя належать до категорій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 день); садна правої вушної раковини, синці тулуба та кінцівок, садна на тлі синця та синці на кінцівках (всі ці ушкодження в сукупності та кожне окремо) викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів та належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
В діях ОСОБА_2 встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
У вказаному кримінальному провадженні позивачку ОСОБА_1 було визнано потерпілою.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220480000273 від 17.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, - закрито, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.
Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин.
На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину.
До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є зокрема, закінчення строків давності.
Як випливає зі змісту мотивувальної частини ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року у справі №638/3945/18, обвинувачена ОСОБА_2 підтримала свою згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження з цих підстав. Така згода викладена нею усно у судовому засіданні, а також вбачається із змісту клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності від 25.02.2021 року (Вх.№9712)».
Отже, відповідачка ОСОБА_2 була обізнана щодо характеру прийняття відповідного процесуального рішення суду, зокрема, те, що підстави прийняття такого рішення суду мають нереабілітуючий характер, і висловила свою згоду на таке закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави.
У разі, якщо вказана особа вважала себе невинуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, вона не була позбавлена права на доведення своєї невинуватості в суді шляхом прийняття судом виправдувального вироку.
Подання клопотання про закриття кримінального провадження за закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є правом обвинуваченого, однак це не спростовує нереабілітуючий характер відповідної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №398/571/15ц, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими».
Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи сторони відповідача щодо відсутності встановленої ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року у справі №638/3945/18 вини, як підставу відмови в задоволенні даного цивільного позову, є безпідставними.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Ст. 55 Конституції України передбачається, що кожному гарантується право на судовий захист.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
У силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
На підтвердження заподіяння відповідачкою шкоди представником позивачки надано до суду: виписки з медичної карти позивачки за наслідками стаціонарного та амбулаторного лікування у закладах охорони здоров'я, проходження МСЕК у період з 06.01.2018 року по теперішній час (виписка № 558 від 15.01.2018 року, виписка № 428 від 12.08.2022 року, виписка № 637 від 03.10.2022 року, виписка № 682 від 07.04.2023 року, виписка № 1913 від 29.08.2023 року, виписка № 893 від 15.09.2023 року, МРТ головного мозку та шийного відділу хребта від 10.08.2023 року, протокол електронейроміографічого обстеження від 29.03.2023 року, протокол електроенцефалографічного обстеження від 14.08.2023 року, протокол діагностичного обстеження ДС «Валента» від 14.08.2023, протокол рентгенологічного дослідження № 466 від 15.08.2022 року, довідка МСЕК № 337980 про встановлення інвалідності 3 групи від 02.11.2022 року, довідка МСЕК № 310056 про встановлення інвалідності 2 групи від 13.10.2023 року); матеріали медичної амбулаторної карти КНП «Міська поліклініка № 26» Харківської міської ради, якими підтверджується встановлення діагнозу, що став підставою для інвалідизації позивачки, саме після вчинення 06.01.2018 року відносно неї відповідачкою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що з частина долучених представником позивача копій квитанцій не можливо встановити, за що були сплачені кошти, також представником позивача не доведено обов'язковість понесення таких витрат на придбання ліків та медичних послуг, саме на підставі відповідних призначень за висновками лікарів.
Крім того, матеріалами кримінального провадження № 12018220480000273, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.01.2018 року, підтверджено факт знищення відповідачкою майна позивачки - планшету Asus Transformer Pad TF700t IMEI: С8КАS107105 вартістю 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Під час проведення досудового слідства та розгляду справи в суді першої та апеляційний інстанцій позивачка користувалася послугами представників: адвоката Бикової Ольги Юріївни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1376 від 20.06.2006 року) та адвоката Терпелюка Євгенія Володимировича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1821 від 16.10.2012 року), що також є матеріальною шкодою у розумінні вимог чинного законодавства.
Адвокатом Биковою Ольгою Юріївною послуги з професійної правничої допомоги позивачці як потерпілій у кримінальному провадженні № 12018220480000273 надавались згідно адвокатської угоди б/н від 09.01.2018 року та ордеру серії ХВ № 000112 від 09.01.2018 року.
Вартість наданих адвокатом Биковою Ольгою Юріївною послуг у період з 09.01.2018 року по 17.03.2020 року згідно актів від 26.02.2018 року, 08.11.2018 року та 01.11.2019 року становить 26 500,00 грн.
Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка» в особі адвоката Терпелюка Євгенія Володимировича послуги з професійної правничої допомоги позивачці як потерпілій у кримінальному провадженні № 12018220480000273 надавались згідно договору № 17/03/2020-1 та додатку № 1 до нього від 17.03.2020 року, ордеру серії АХ № 1000549 від 20.05.2020 року.
Вартість наданих Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка» в особі адвоката Терпелюка Євгенія Володимировича послуг у кримінальному провадженні № 12018220480000273 під час судового розгляду кримінальної справи № 638/3945/18 у період з 20.05.2020 року по 25.01.2024 року згідно акту № 01/24/1000549-1 від 25.01.2024 року становить 43 500,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд першої інстанції обґрунтовано виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки стороною позивача доведено спричинення Дударєвій Т. М. ОСОБА_2 матеріальної шкоди, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 48 724,15 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Щодо відшкодування моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи, що відповідачкою не спростовано презумпцію її вини у настанні негативних наслідків щодо погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про відшкодування моральної шкоди.
Моральна шкода може полягати, як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Отже, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Згідно висновку № 1402/24/1 від 14.02.2024 року за результатами проведення експертно-психологічного дослідження атестованим судовим експертом Назаровим О.О. підтверджено системність знаходження позивачки у пароксизмальних станах та нападах після скоєння відносно неї злочину відповідачкою, що характеризується нападами інтенсивного головного болю, серцебиттям, ознобом, нестачею повітря, страхом смерті, потемнінням в очах, шумом у голові, втратою свідомості, похолоданням кінцівок, тривогою та занепокоєнням.
Виходячи з вищевикладеного та з наявних в матеріалах доказах вбачається, що позивачкою доведено нанесення їй моральної шкоди саме відповідачкою.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд повинен враховувати ступінь моральних страждань та переживань позивача/потерпілої, яких вона зазнала у зв'язку із завданими їй тілесними ушкодженнями, лікуванням внаслідок протиправних дій з боку відповідача/ обвинуваченого.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки потерпіла була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, втратила душевну рівновагу і спокій, а тому, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 грн є співмірним з розміром завданої шкоди.
Щодо відшкодування судових витрат, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із поданої заяви до суду першої інстанції представництво інтересів ОСОБА_1 у вказаній цивільній справі здійснюється Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка» в особі адвоката Терпелюка Євгенія Володимировича згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1127452 від 01.12.2023 року на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 01/12/2023-1 від 01.12.2024 року, Додатку № 1 (порядок обчислення гонорару у цивільному судочинстві) до нього та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1821 від 16.10.2012 року. Орієнтовна вартість професійної правничої допомоги за вказаним договором, що полягала у збиранні доказів, попередньої досудової оцінки їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності, призначенні експертизи, зборі та поданні експерту документів, необхідних для проведення експертизи, формуванні правової позиції, підготовці позовної заяви та клопотань, скануванні та поданні доказів та процесуальних документів до суду через систему «Електронний суд» (30000,00 грн), та подальшому забезпечення участі під час розгляду справи судом першої інстанції (10000,00 грн), а разом складає 40000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги позивачем до суду надано договір № 01/12/2023-1 від 01.12.2023 року, ордер серії АХ № 1127452 від 01.12.2023 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1821 від 16.10.2012 року, рахунок на оплату послуг № 19-2/24 від 19.02.2024 року, квитанція № 0.0.3484916539.1 від 20.02.2024 року про сплату послуг з правової допомоги, акт № 02/24/1165515-1 прийому-передачі наданих послуг від 30.05.2024 року, детальний опис та попередній орієнтовний розрахунок вартості судових витрат.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року по справі 925/1137/19.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Терпелюком Є. В. послуг, а також подані документи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), її складності, не в повній мірі відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим та співмірним є розмір судових витрат у розмірі 20 000,00 гривень.
Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на проведення експертних досліджень та витрат пов'язаних зі збором доказів в сумі 3587,70 грн, як таких, що є обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Терпелюка Євгенія Володимировича та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 06.11.2025 року.