Єдиний унікальний номер 719/823/25
Номер провадження 2/719/255/25
05 листопада 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Вербіцької М. В.,
з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представниці позивача ОСОБА_1 , адвокатки Побережної О. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Побережна Олена Дмитрівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку,
11.09.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Побережна О. Д, до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.11.2020 він був прийнятий на посаду машиніста екскаватора у ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» (далі - ТОВ «ЕДБ»), а 22.04.2025 був звільнений з посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України, оскільки йому систематично не виплачували заробітну плату.
У день звільнення позивача відповідач не надав ОСОБА_1 письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, а також не провів з ним остаточний розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.
Після неодноразових звернень позивача до відповідача йому частково була виплачена заробітна плата двома платежами: 28.04.2025 - у розмірі 10 420,78 грн та 29.04.2025 - у розмірі 15 400 грн.
Після звернення адвокатки позивача до ТОВ «ЕДБ» з адвокатським запитом щодо щомісячних сум нарахованої та виплаченої (невиплаченої) заробітної плати, сукупного розміру заборгованості та розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки, 09.07.2025 на картковий рахунок позивача від філії ТОВ «ЕДБ» надійшли три платежі на загальну суму 53 564,12 грн., а також 24.07.2025 від відповідача надійшов ще один платіж у розмірі 5 741,38 грн. Отже, відповідач провів повний розрахунок із позивачем щодо нарахованої йому заробітної плати, однак із запізненням, у повному обсязі - лише 24.07.2025.
Попри це відповідач не надав позивачу письмове повідомлення про розмір нарахованих сум по заробітній платі.
Відповідно до довідки Форми ОК-5 щодо позивача ОСОБА_1 позивач шляхом арифметичних дій порахував середньоденну заробітну плату - 10 64,98 грн.
Затримка розрахунку по заробітній платі тривала з 23.04.2025 (дня, наступного за днем звільнення) по 24.07.2025 - 67 робочих дні, тому позивач уважає, що середній заробіток за період затримки розрахунку становить 1064,98 67 = 71 353,66 грн, які і просить стягнути з ТОВ «ЄДБ» у суду
16.09.2025 суддя відкрила провадження у справі і постановила розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
Представниця позивача, адвокатка Побережна О. Д. у судовому повідомила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Пояснила, що відповідач недобросовісно не провів повних розрахунок із позивачем при звільненні останнього, а також те, що ОСОБА_1 неодноразово усно звертався до ТОВ «ЄДБ» про проведення із ним розрахунку по заробітній платі, проте тривалий час відповідач на це не реагував. Також зауважила, що відповідач не надав жодної відповіді на два її адвокатські запити, що унеможливило достеменно визначити, чи дійсно повна заборгованість по заробітній платі погашена відповідачем.
Позивач, своєю чергою, повідомив, що причиною його звільнення, власне, став той факт, що протягом п'яти місяців йому не виплачувалася заробітна плата.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, проте належним чином повідомлявся про місце, час та дату судових засідань.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представниця позивача повідомила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Таким чином, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.
Заслухавши у судовому засіданні позицію позивача та його представниці, перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.
Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами цього спору, пов'язані із невиконанням відповідачем вимог КЗпП України щодо порядку проведення розрахунку з працівником, який звільняється.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Позаяк позивач довів, що його адвокатка вчиняла належні і необхідні дії щодо отримання письмового повідомлення про нараховані суми (у матеріалах справи наявні два адвокатські запити № 20 від 17.07.2025, № 17 від 01.07.2025), однак відповідач не надав такі ні з власної ініціативи на виконання приписів трудового законодавства, ні у відповідь на адвокатський запит, суд доходить висновку, що строк звернення до суду, наведений вище, не сплинув, позивач подав позов із дотримання темпоральних вимог закону.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Отже, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Згідно із п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
За змістом абзаців 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Згідно з пунктом 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Відповідно до висновку Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.07.2018 у справі № 823/254/16 при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно її обчислювати шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів.
Суд уважає наведену позицію релевантною до обставин справи та вбачає за доцільне застосовувати таку правову позицію і при розрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку по заробітній платі зі звільненим працівником.
Розглядаючи таку категорію справ суд має з'ясувати: чи мала місце затримка проведення повного розрахунку щодо виплати заробітної плати при звільненні працівника, у разі наявності такої затримки- встановити її період.
Як встановлено судом у ході дослідження витягу з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 24.01.2001, 01.11.2023 наказом № 4-06 К/ВО від 22.04.2025 ОСОБА_1 був звільнений з посади машиніста екскалатора за власним бажанням з 22.04.2025.
На аркуші справи № 14 міститься скріншот із застосунку АТ «ПУМБ», зміст якого був звірений судом із самим застосунком у телефоні позивача при проведенні безпосереднього огляду судом останнього. У результаті суд установив та вважає доведеною достовірними та допустимими доказами ту обставину, що остаточний розрахунок із нарахованої позивачу заробітної плати був проведений відповідачем 24.07.2025.
У судовому засіданні позивач пояснив, що спору щодо заробітної плати між сторонами нема, він уважає, що вона йому виплачена у повному обсязі і останній транш щодо її виплати відбувся саме 24.07.2025.
Зокрема, 09.07.2025 на картковий рахунок позивача надійшли три платежі: 11 466,64 грн, 14 377,48 грн, 27 720,00 грн. Сукупно - 53 564,12 грн. 24.07.2025 від відповідача надійшов ще один платіж у розмірі 53 741,38 грн.
Суд наголошує, що з боку відповідача не надходили жодні заперечення щодо обставин, на які покликається позивач, зокрема, і щодо прядку, строків і розміру проведення розрахунку щодо виплати нарахованих на день звільнення працівника сум, які підлягають до сплати роботодавцем.
Однак у той же час суд дійшов переконання, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведений не був, у зв'язку з чим затримка розрахунку при звільненні за період з 23.04.2025 (дня звільнення) по 24.07.2025 (дата остаточного розрахунку по заробітній платі), у межах якого позивач просить стягнути компенсацію, становить 93 календарні дні.
Відповідно до розрахунку, проведеного представницею позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі становить 71 353,66 грн, виходячи з такого:
Повні два місяці, які передували даті звільнення позивача - лютий та березень 2025 року.
Відповідно до довідки Форми ОК-5 стосовно індивідуальних відомостей про застраховану особу заробітна плата позивача у лютому 2025 року становила 22 957,30 грн, у березні 2025 року - 20 707,01 грн.
Середньоденна заробітна плата складає: (22 957,30 + 20 707,01) ? 41 (20 + 21 - число відпрацьованих робочих днів) = 1 064,98 грн.
Позивач при визначенні суми середнього заробітку виходив із кількості робочих днів у періоді з 23.04.2025 по 24.07.2025 - 67 днів.
Тому порахував таку суму: 1 064,98 ? 67 = 71 353,66 грн.
Суд взяв до уваги клопотання представниці позивача, заявлене у судовому засіданні, вважати опискою у розрахунку, що кількість днів вираховувалася, виходячи із робочих днів, та просила вважати, що позивач просив стягнути середній заробіток за календарні дні. Отже, суд уважає, що позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за 67 календарних днів.
Належною сумою середнього заробітку позивача: 1 064,98 ? 93 = 99 043,14 грн.
У той же час суд зважає на засаду диспозитивності, передбачену у ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати по заробітної плати, проведений позивачем, не порушує приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 та не спростований відповідачем.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» на користь позивача, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 71 353,66 грн.
Сума середнього заробітку визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Відрахування повинні бути проведені працедавцем при виконанні судового рішення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 у справі № 752/23602/20).
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту а тому позов підлягає задоволенню, шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» на користь ОСОБА_1 71 353,66 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з позовними вимогами ціна позову у справі становить 71 353,66 грн. Позовні вимоги задоволено повністю. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 400 грн.
За ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 № 757/29103/20-ц виснувано, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
На підтвердження укладення договору про надання правової (правничої) допомоги позивач надав копію такого договору № 33/25 від 01.07.2025, сторонами якого є ОСОБА_1 та адвокатка Побережна О. Д. Крім того, позивачем надано розрахунок суми послуг за надану правову допомогу та витрат, які клієнт поніс у зв'язку з розглядом справи - додаток № 1 до договору від 01.07.2025, погоджений сторонами, акт прийому-передачі наданих послуг від 09.09.2025 та квитанцію № 40 від 09.09.2025, відповідно до якої позивач сплатив адвокатці гонорар у розмірі 5 400 грн.
Суд наголошує, що відповідач не заперечував стягнення судових витрат з нього на користь позивача, їх розміру, у т. ч. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, не оспорював їх розмір тощо.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у позаяк позов підлягає до задоволення повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути: 5 400 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, складає: 1 211,20 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Побережна Олена Дмитрівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 71 353,66 грн (сімдесяти однієї тисячі триста п'ятдесяти трьох гривень 66 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (однієї тисячі двісті одинадцяти гривень 20 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 400,00 грн (п'яти тисяч чотириста грн 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво», код ЄДРПОУ 33757711, адреса місцезнаходження: вул. Енергетиків, буд. 65, м. Канів, Черкаський р-н, Черкаська обл., 19000.
Повне рішення суду складено 05.11.2025.
Головуюча суддя: Мар'яна ВЕРБІЦЬКА