Єдиний унікальний номер 719/825/25
Номер провадження 2/719/256/25
05 листопада 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Вербіцької М. В.,
з участю секретарки судового засідання Чорної В. І.,
представника позивача Хоменка С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариство «УКРГІДРОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
15.09.2025 позивач Приватне акціонерне товариство «УКРГІДРОЕНЕРГО» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31 серпня 2015 року, з метою закріплення на роботі працівника, забезпечення його високопродуктивної праці та розв'язання соціально-економічної проблеми забезпечення житлом, між Публічним акціонерним товариством «УКРГІДРОЕНЕРГО» та ОСОБА_1 укладено Договір найму житла працівником товариства № 107. Відповідно до умов договору відповідачу передавалася у найм квартира АДРЕСА_1 . Квартира є власністю товариства, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
31 серпня 2015 року відповідач прийняв житло в найм, що підтверджується актом приймання-передачі житла за Договором № 107 від 31 серпня 2015 року. Пунктом 4.1. розділу 4 Договору сторони погодили строк найманого користування квартирою, що складає 10 (десять) років з моменту прийняття квартири за актом приймання-передачі.
11 жовтня 2018 року на підставі наказу від 11.10.2018 року № 332/к трудовий договір з відповідачем припинено та відповідно до умов Договору відповідач повинен був повернути квартиру позивачу протягом 5 днів з моменту припинення договору (12 - 16 жовтня 2018 року).
10 вересня 2021 року по справі № 719/219/21 рішенням суду задоволено позовні вимоги ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» щодо виселення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Рішення суду після апеляційного перегляду набрало законної сили.
Проте по день подання позовної заяви позивачеві не вдалося виконати рішення суду.
Виконавчі листи від 24.12.2021 року по справі № 719/219/21 не виконані, що підтверджується інформацією про виконавчі провадження № 68426445, № 68426099, №68423909, № 68426775 та № 68427219 від 09.09.2025, акт приймання-передачі відповідачем не підписано, майно не повернуто у володіння та користування позивача.
Таким чином, відповідач мав можливість повернути майно, що було предметом найму, але умисно цього обов'язку не виконав.
Відповідно до розрахунку ціни позову за договором найму житла № 107 від 31.08.2015 станом на 31.08.2025, наданого позивачем, заборгованість за неустойкою у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення (за період з 17 жовтня 2018 року по 30 червня 2025 року) - 58 786,23 грн та сума за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 251,25 грн.
Загалом позивач просить стягнути з відповідача загальну суму ціни позову у розмірі 251,25 грн, а також судові витрати у розмірі 3 028,00 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Представник позивача ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» у судовому повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Пояснив, що 26.12.2016 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до Договору № 107 від 31.08.2015. У цій угоді було передбачено: розмір плати за найм на момент укладення договору складає 438,56 грн, у т. ч. ПДВ - 73,09 грн за один місяць найманого користування. При цьому плата за найм складається з плати за користування житлом і відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного відповідно до п. 266.5 у ст. 266 Податкового кодексу України. Плата за найм протягом строку дії Договору є динамічною у частині відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та буде змінюватися автоматично залежно від зміни податку на нерухоме майно, що визначається у відсотках від розміру заробітної плати, який є змінним. Плата за найм в частині плати за користування житлом може змінюватися лише за згодою сторін. Плата за найм не включає в себе комунальні платежі.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, проте належним чином був повідомлений, зокрема, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі, судових повісток (рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.
Заслухавши у судовому засіданні позицію представника позивача, перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.
Суд установив, що 31 серпня 2015 року, з метою закріплення на роботі працівника, забезпечення його високопродуктивної праці та розв'язання соціально-економічної проблеми забезпечення житлом, між Публічним акціонерним товариством «УКРГІДРОЕНЕРГО» та ОСОБА_1 укладено Договір найму житла працівником товариства №107. Відповідно до умов договору відповідачу передавалася у найм квартира АДРЕСА_1 . Квартира є власністю товариства, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
31 серпня 2015 року відповідач прийняв житло в найм, що підтверджується актом приймання-передачі житла за Договором № 107 від 31 серпня 2015 року.
31 травня 2017 року Публічне акціонерне товариство «УКРГІДРОЕНЕРГО» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «УКРГІДРОЕНЕРГО», що підтверджується наказом Міненерговугілля від 31.05.2017 р. № 363, Статутом товариства та випискою з ЄДРПОУ.
Пунктом 4.1. розділу 4 Договору сторони погодили строк найманого користування квартирою, що складає 10 (десять) років з моменту прийняття квартири за актом приймання-передачі.
Після закінчення строку найму або в разі розірвання/припинення договору найму наймач зобов'язаний передати наймодавцю квартиру, що винаймається, та майно протягом 5 днів з моменту настання відповідної події за актом прийому-передачі (п. 9.1. розділу 9 Договору).
11 жовтня 2018 року на підставі наказу від 11.10.2018 року № 332/к трудовий договір з відповідачем припинено та відповідно до умов Договору відповідач повинен був повернути квартиру позивачу протягом 5 днів з моменту припинення договору (12 - 16 жовтня 2018 року).
У порушення умов Договору відповідач квартиру не повернув і позивач звертався до суду за захистом своїх прав із позовом про виселення відповідача та членів його родини: дружини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), синів: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
У процесі розгляду справи № 719/219/21 суд першої інстанції встановив, що 11 жовтня 2018 року у зв'язку із припиненням трудових відносин між відповідачем та позивачем припинено строк дії договору. Також встановлено, що відповідач та члени його сім'ї: дружина - ОСОБА_2 та сини - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втратили право користування майном позивача: квартирою АДРЕСА_1 за договором та мають висилитися із зазначеної квартири.
10 вересня 2021 року по справі № 719/219/21 рішенням суду задоволено позовні вимоги ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» щодо виселення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
8 грудня 2021 року Чернівецьким апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 вересня 2021 року по справі № 719/219/21 залишено без змін.
Відповідно до правил застосування преюдиції, викладених у ч. 4 ст. 82 ЦПК України, яка визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд уважає встановленими та доведеними вище зазначені обставини у справі.
24 грудня 2021 року позивач звертався до відповідача з листом щодо виконання рішення суду та добровільного повернення майна (лист за вих. №11/1955). 13 січня 2022 року зазначений лист отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія додається), але майно не повернуто відповідачем.
24 січня 2022 року стягувач у порядку положень Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до державної виконавчої служби із заявою та виконавчими листами від 24.12.2021 по справі № 719/219/21 про примусове виконання рішення суду та виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень BП № 68426445, BП № 68426099, BП № 68423909, BП № 68426775 та BП № 68427219 щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.
27 грудня 2024 року ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» зверталося до Новодністровського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявами за вих. №11/2736, № 11/2737, № 11/2738, № 11/2739 ТА № 11/2740 про вжиття заходів з примусового виконання проваджень ВП № № 68426445, BП № 68426099, BП № 68423909, BП № 68426775 та BП № 68427219 щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.
Наразі виконавчі листи від 24.12.2021 року по справі № 719/219/21 не виконані, що підтверджується інформацією про виконавчі провадження № 68426445, № 68426099, №68423909, № 68426775 та № 68427219 від 09.09.2025, акт приймання-передачі відповідачем не підписано, майно не повернуто у володіння та користування позивача.
Усі наведені обставини підтверджуються низкою достатніх у своїй сукупності доказів, зокрема, Договором найму житла працівником товариства № 107 від 31.08.2015. До договору найму додаються додатки: акт приймання-передачі за договором № 107 від 31.08.2015, відповідно до якого житло передане повністю, зауважень до якості і кількості не було та додаткова угода № 1 до договору № 107 від 31.08.2015 найму житла працівником товариства, у якій було прийнято рішення викласти п. 5.2. розділу 5 «Плата за найм та розрахунки за договором» у новій редакції, інші умови договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання сторонами. Також позивач надав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 04.11.2014 та Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності серія НАУ № 621627 на підтвердження того, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є приватною власністю товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО».
Відповідно до Наказу № 332/к про припинення трудового договору 11.10.2018 за заявою ОСОБА_1 від 10.10.2018 (вихідний по філії від 11.10.2018) ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» звільнило ОСОБА_1 (таб. № 2701), техніка ІІ категорії служби релейного захисту автоматики, вимірювань і зв'язку 11 жовтня 2018 року за власним бажанням, про догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, згідно ст. 38 КЗпП України.
Виконавчі листи від 24.12.2021 року по справі № 719/219/21 досі не були виконані, що підтверджується інформацією про виконавчі провадження № 68426445, № 68426099, №68423909, № 68426775 та № 68427219 від 09.09.2025, акт приймання-передачі відповідачем не підписано, майно не повернуто у власність позивача.
Отже, суд уважає доведеною ту обставину, що відповідач мав можливість, але умисно не повернув надану йому квартиру позивачем, яка була предметом найму на підставі вказаного вище договору.
Проаналізувавши розрахунок ціни позову, наданий позивачем, а також узявши до уваги пояснення його представника суд дійшов такого висновку.
Статична плата за найм станом на 26.12.2016 (дату укладення додаткової угоди № 1 до договору № 107) становила 267,72 грн, ПДВ 73,09 грн та відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного відповідно до п. 266.5 у ст. 266 Податкового кодексу України у розмірі 97,74 грн. сукупно розмір плати за найм складав 438,56 грн.
Розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щороку мінявся і обраховувався, виходячи із розміру площі квартири, яка була предметом найму, - 96,3 кв.м.
ПДВ визначалося із суми статичної плати та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 20 % відповідно до приписів податкового законодавства.
У 2018 році - коли був звільнений відповідач, плата за найм складала: 267,72 грн - статична частина та динамічна частина - 149,26 ? податок нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також ПДВ у розмірі 83,40 грн ((267,72 + 149,26) ? 20 %, який вираховується з суми статичної та динамічної частини , що сукупно становить - 500,38 грн.
Позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі на час прострочення на підставі ст. 785 ЦК України, проводив розрахунок останньої, не збільшуючи динамічну частину плати за найм щороку, залежно від зростання розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а залишив її також статичною, зафіксувавши її станом на 2018 рік (на час звільнення найманого працівника - відповідача).
Відповідач частково сплатив грошові кошти за прострочення повернення майна у розмірі 23 760,33 грн - за період проживання по грудень 2021 року.
Наведене підтверджується карткою рахунку НОМЕР_3 за 11.10.2018-09.09.2025.
Алгоритм розрахунку ціни позову позивачем:
За період з 17.10.2018 по 31.10.2018 сума неустойки у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення складає 484,24 грн.
За 15 днів жовтня 2018 року 500,38 грн (затверджена плата за найм за один місяць 2018 року) - ((500,38 / 31 день) ? 15 днів) ? 2 = 484,24 грн.
За період з 01.11.2018 по 31.08.2025 сума неустойки у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення складає 82 062,32 грн.
(500,38 ? 82 місяці) ? 2 = 82 062,32 грн.
Отже, загальна сума неустойки за період з 17.10.2018 по 31.08.2025 складає 82 546,56 грн (484,24 + 82 062,32 = 82 546,56 грн).
Таким чином, загальна сума неустойки за прострочення повернення житла, яку розрахував позивач, складає 58 786,23 грн (82 546,56 - 23 760,33 = 58 786,23 грн).
Сума за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 251,25 грн, а саме 3% річних від простроченої суми за період з 15.07.2025 по 15.09.2025 у розмірі 251,25 грн (58786,23 ? 3 % ? 52 дні / 365 днів = 251,25 грн).
Три відсотки річних позивач нараховував за період з 26.07.2025 (з наступного дня після дня, коли позивач отримав поштові відомості щодо вручення відповідачу вимоги щодо сплати неустойки) по дату звернення з позовом до суду.
Тому загальна сума позову, заявлена позивачем, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 59 037,48 грн (58 786,23 + 251,25 = 59 037,48).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 59 037,48 грн у зв'язку із порушенням зобов'язання за договором № 107 від 31.08.2015 найму житла працівником товариства.
Позаяк ОСОБА_1 та ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» уклали договір найму житла № 107 від 31.08.2015, за умовами якого відповідачу надавалося житло на строк закріплення на роботі працівника, після звільнення ОСОБА_1 повинен був повернути квартиру протягом 5 днів ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО», але умисно цього не зробив. Отже, суд резюмує, що у позивача виникло право вимоги стягнення грошових коштів.
Суд погоджується частково з аргументами позивача, виходячи з таких норм права, які підлягають застосуванню.
Щодо обраного способу захисту і стягнення неустойки
Реалізуючи право на судовий захист позивач обрав передбачений законом спосіб захисту порушеного права: стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення повернення майна позивача, що належить йому на праві власності.
Відповідно до приписів статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спосіб захисту прав повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (3 точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Положення статті 16 ЦК України підлягають застосуванню з урахуванням положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Користування майном за договором найму є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносин найму з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання в сфері орендних відносин.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною формою майнової відповідальності у сфері правовідносин найму, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів наймодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.
За приписами статті 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов'язання (якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).
Отже, у розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).
Зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020, ухваленій у справі № 916/1319/19, погоджується з правовими висновками щодо застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України (який був чинний на час розгляду справи) про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.
Щодо податку на додану вартість
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим Кодексом України як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України суд резюмує, що податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України суд доходить переконання, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на таке, суд уважає, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з найму після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Наведена позиція викладена у постанові від 20.11.2020, ухваленій у справі № 916/1319/19.
Отже, належним способом захисту порушеного права власності ПрАТ «Укргідроенерго» є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення повернення відповідачем квартири АДРЕСА_1 , не включаючи до такої плати ПДВ.
Статична плата за найм на момент укладення договору становила 267,72 грн, ПДВ 73,09 грн та відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного відповідно до п. 266.5 у ст. 266 Податкового кодексу України у розмірі 97,74 грн. Тобто сукупно розмір плати за найм на момент укладення договору складав 438,56 грн.
У 2018 році - коли був звільнений відповідач плата за найм складала ? 267,72 грн - статична частина та динамічна частина - 149,26 ? податок нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також ПДВ у розмірі 83,40 грн, який вираховується з суми статичної та динамічної частини, що сукупно становить - 500,38 грн.
Отже, розрахунок неустойки слід проводити, відштовхуючись від суми: 267,72 + 149,26 = 416,98 грн. Подвоєний її розмір - 833,96 грн.
За період з 17.10.2018 по 31.10.2018 сума неустойки у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення складає 403,53 грн.
За 15 днів жовтня 2018 року ((416,98 / 31 день) ? 15 днів) ? 2 = 403,53 грн.
За період з 01.11.2018 по 31.08.2025 сума неустойки у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення складає 68 384,72 грн.
833,96 ? 82 місяці = 68 384,72 грн.
Отже, загальна сума неустойки за період з 17.10.2018 по 31.08.2025 складає 403,53 + 68 384,72 = 68 788,25 грн).
Відповідач частково сплатив грошові кошти за прострочення повернення майна у розмірі 23 760,33 грн - за період проживання по грудень 2021 року.
Таким чином, загальна сума неустойки за прострочення повернення житла, що підлягає до стягнення з відповідача складає 68 788,25 - 23 760,33 = 45 027,92 грн.
3 % річних від простроченої суми за період з 15.07.2025 по 15.09.2025 складають: 45 027,92 ? 3 % ? 62 дні / 365 днів = 229,46 грн.
Три відсотки річних позивач нараховував за період з 15.07.2025 (з наступного дня після дня, коли позивач отримав поштові відомості щодо вручення відповідачу вимоги щодо сплати неустойки) по дату звернення з позовом до суду.
Тому загальна сума позову, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 45 220,37грн (45 027,92 + 229,46 = 45 257,38).
Таким чином, суд доходить переконання про те, що позовні вимоги у частині стягнення грошових коштів за неустойкою та за прострочення виконання грошового зобов'язання є підставними у розмірі 59 037,48 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» сукупно ціни позову 45 257,38 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Суд задовольнив позов частково - на суму 45 257,38, ціна позову складала 59 037,48 грн.
(45 257,38 ? 100 %) ?59 037,48 = 76,66 %.
3028 ?76,66 % = 2 321,26 грн - судового збору підлягають до стягнення з відповідача.
За таких обставин суд уважає, що на користь позивача слід стягнути судовий збір з відповідача у розмірі 2 321,26 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України суд
Позов Приватного акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» грошові кошти у розмірі 45 257,38грн (сорока п'яти тисяч двісті п'ятдесяти семи гривень 38 коп.), з яких 45 027,92 грн - сума неустойки, 229,46 грн - три проценти річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» судовий збір у розмірі 2 321,26 грн (двох тисяч триста двадцяти однієї гривні 26 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго», код ЄДРПОУ: 20588716, адреса місцезнаходження: м. Вишгород, Київська обл., 07300.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду складено 05.11.2025.
Головуюча суддя: Мар'яна ВЕРБІЦЬКА