Єдиний унікальний номер 722/1754/25
Номер провадження 2/722/610/25
05 листопада 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з договором.
На обґрунтування позовних вимог директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. посилалася на те, що 03.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір №830154, за яким ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 18750,00 грн., який зобов'язався протягом 731 днів повернути кредит, з кінцевим терміном до 03.06.2024 року та сплатити проценти за користування грошовими коштами, нарахування яких здійснюється в межах строку надання кредиту, на залишок заборгованості за кредитом.
ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» належним чином виконало свої зобов'язання за вказаним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору.
Відповідач належним чином не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 29922,96 грн., з яких: 15350,65 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 14572,31 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
31.01.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №31012025, за умовами якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №830154 від 03.06.2022 року.
Станом на даний час заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у нього обліковується прострочена заборгованість.
Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №830154 від 03.06.2022 року у розмірі 29922,96 грн., а також судові витрати в розмірі: 2422,40 грн. судового збору та 13000 грн. витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. в прохальній частині позовної заяви просила про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився повторно та не повідомив про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не подав, а також не подав відзив на позов.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши досліджені письмові докази, які є належними та допустимими, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному об'ємі з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 03.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №830154.
За умовами вказаного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 на споживчі (особисті) потреби кредит у розмірі 18750,00 грн., а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 731 днів, з кінцевим терміном повернення 03.06.2024 р. (включно), повернути кредит та сплатити проценти, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком до цього Договору, зокрема сплатити проценти (тип процентної ставки - фіксована): 3750,00 грн. - проценти за перший день користування (25% в день (9125% річних)), та проценти в усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 125% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 365,82% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 55620,69 грн.
Як встановлено судом, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало своє грошове зобов'язання за договором №830154 від 03.06.2022 року та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15000 грн. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням №16850 від 03.06.2022 року.
Згідно наданого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» розрахунку заборгованості за кредитним договором №830154 від 03.06.2022 року, станом на 05.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за період з 04.06.2022 року по 03.06.2024 року, із урахуванням часткової сплати відповідачем кредитних коштів становить 29922,96 грн., з яких: 12419,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2931,06 грн. - заборгованість за відсотками за перший день користування; 14572,31 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (з другого дня користування кредитом).
31.01.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір надання послуги з факторингу №31012025, за умовами якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №830154 від 03.06.2022 року.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №830154 від 03.06.2022 року укладено сторонами у письмовій формі, та при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позивач, пред'являючи вимоги про повернення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Саме на суд покладено обов'язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.
З'ясовуючи обставини, пов'язані із правильністю здійснення розрахунку заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».
Судом встановлено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на виконання договору №830154 від 03.06.2022 року перерахувало ОСОБА_1 на його картковий рахунок грошові кошти в розмірі 15000 грн.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Як встановлено судом, на виконання укладеного правочину ОСОБА_1 було здійснено часткове погашення процентів за користування кредитними коштами на загальну суму 21670 грн., що вбачається із розрахунку заборгованості.
Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем 03.06.2022 року кредиту за вищевказаним договором в сумі 18750,00 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами договору, і порядок нарахування відсотків за користування кредитом.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Таким чином, ТОВ «Факторнг Партнерс» набуло статусу кредитора за договором №830154 від 03.06.2022 року, і воно вправі вимагати повернення від ОСОБА_1 кредитних коштів через неналежне виконання ним зобов'язань за вказаним договором.
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 21.07.2025, наданим позивачем загальна заборгованість відповідача за договором №830154 від 03.06.2022 року, станом на 31.01.2025 року становить 29922,96 грн., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 15350,65 грн.; заборгованість за відсотками - 14572,31 грн.
Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов'язань по договору відсутні, тобто відповідач у порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, кредитні кошти та платежі відповідно до договору своєчасно не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст. 1049 ЦК України щодо зобов'язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов договору.
Крім цього, у суду відсутні докази про те, що відповідач мав об'єктивні перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, проте фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку не повернув, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не сплачував кредит вчасно та у повному обсязі, доказів про сплату ним заборгованості за кредитним договором позивачу або первісному кредитору матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості за договором з ОСОБА_1 підлягає до задоволення у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Із матеріалів справи вбачається, що 02.07.2024 року між Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого адвоката Бурдюг Тетяни Вікторівни та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.
Згідно витягу акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року, Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Факторинг Партнерс» наступні юридичні послуги: надання усної консультації з вивченням документів 2 години - 4000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години - 9000 грн.
Враховуючи наведене вище витрати позивача на правничу допомогу по даній справі підтверджені у розмірі 13000,00 грн.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц суд зазначив, що не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволені повністю, стягненню підлягають понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
На підставі вищенаведеного та ст.ст. 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610-612, 626, 629, 634, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280-284, 288-289, 352, 354, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором № 830154 про надання споживчого кредиту №830154 від 03.06.2022 року в розмірі 29922,96 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 96 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) судовий збір в розмірі 2422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Унгурян