Справа №613/2195/25 Провадження № 1-кп/613/238/25
04 листопада 2025 року м. Богодухів
Колегія суддів Богодухівського районного суду Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові у режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22024220000000998 від 11.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого монтером колії ВП «Смородинська дистанція колії», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
04.11.2025 прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, обґрунтоване з посиланням на наявність ризиків, визначених п.п.1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора, ризик переховування від суду обумовлюється тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - державній зраді, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які можуть бути використані як докази його причетності до скоєння кримінального правопорушення, зокрема, мобільний телефон, планшет, іншу комп'ютерну техніку, за допомогою якої обвинувачений мав доступ до електронного гаманця, на який перераховувалися грошові кошти представником держави-агресора. Крім того, у разі непродовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. Ризики, встановлені судом при застосуванні запобіжного заходу, на момент внесення даного клопотання не зникли і не зменшились. З огляду на викладене, стверджує про неможливість запобігання наведеним ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів та з посиланням на ч.6 ст.176, абз. 8 ч.4 ст.183 КПК України вказує на наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні подане клопотання підтримав з підстав, викладених в останньому.
Обвинувачений та захисник у підготовчому судовому засіданні у вирішенні клопотання прокурора покладалися на розсуд суду.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, дослідивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 08.08.2025 до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.10.2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді від 01.10.2025 продовжено ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування, тобто до 07.11.2025, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугувала обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення була досліджена слідчим суддею під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , і наразі не є предметом розгляду в рамках підготовчого засідання. Водночас, обґрунтованість цієї підозри та пред'явленого обвинувачення буде вивчена судом під час розгляду справи по суті та ухвалення одного з рішень, передбачених ст. 373 КПК України.
Надаючи оцінку клопотанню прокурора, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Необхідність врахування такого критерію, як тяжкість ймовірного покарання, що загрожує особі у разі визнання її винною, прямо передбачена приписами ст.178 КПК України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, у даному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може бути виправдане в тому чи іншому випадку тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав та інтерсів як суспільства, так і потерпілого. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
Також судом враховано відсутність у ОСОБА_6 дружини та дітей, а також характер роботи обвинуваченого - монтер колії Виробничого підрозділу «Смородинська дистанція колії» ДП «Південна залізниця»), що вказує на відсутність у нього прив'язки до певної місцевості.
Тяжкість пред'явленого обвинувачення, суворість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків у місці постійного проживання (такого ступеня і характеру, які б гарантували неухильне дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків) свідчать про наявність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, з урахуванням конкретних обставин, які викладені в обвинувальному акті (вчинення злочину з використанням телефону та електронного гаманця), та не заперечувалися обвинуваченим при вирішенні клопотання прокурора, суд вважає обгрунтованими доводи прокурора про наявність ризику знищення або спотворення обвинуваченим доказів із застосуванням комп'ютерних та інших технологій, які надають можливість впливу на такі докази віддалено.
Також, з огляду на характер злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , слід вважати доведеною наявність певного ступеня ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення проти національної безпеки України, у тому числі з метою отримання незаконної вигоди.
Доказів зменшення або повного усунення цих ризиків з моменту обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною захисту не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, продовжують існувати.
Обставин, які б у розумінні кримінально-процесуального закону свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (наявність тяжких або хронічних захворювань тощо) судом не встановлено.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тримання під вартою.
При цьому, суд зауважує, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту, особистої поруки є неможливим з огляду на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків у місці фактичного проживання та не здатне запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, з підстав, наведених вище.
Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились за період з дня обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винним у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, особу обвинуваченого, характер його професійної діяльності, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, беручи до уваги стадію, на якій перебуває судовий розгляд даного кримінального провадження - підготовче судове засідання, приписи ч.6 ст.176 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року включно.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи , що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, яке віднесено до переліку злочинів, за якими застава може не визначатись, суспільну небезпечність інкримінованого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, керуючись загальними засадами кримінального провадження, з метою досягнення його завдань в рамках застосування до особи належної правової процедури, колегія суддів вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 196, 197, 314, 371, 372 КПК України, колегія суддів-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали - до 02 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 06.11.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3