Справа № 351/1038/25
Номер провадження №1-кп/351/207/25
06 листопада 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12025091230000109, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, на утриманні нікого не має, інвалідом не являється, депутатом не обирався, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 умисно невиконав постанову суду, що набрала законної сили.
Вказане кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
07.08.2024 ОСОБА_4 за порушення Правил дорожнього руху України постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 у справі №351/2090/23, яка набрала законної сили 19.08.2024, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Однак ОСОБА_4 , незважаючи на притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, всупереч вимогам ч. 1 ст. 1291 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», будучи належним чином ознайомленим з постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 у справі №351/2090/23, яка набрала законної сили 19.08.2024, знаючи про заборону керувати транспортними засобами протягом одного року від набрання законної сили вказаним судовим рішенням, маючи реальну можливість виконати рішення суду, що набрало законної сили, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 19.06.2025 о 19:40 год. керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2101» реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », рухаючись по вулиці Шевченка у місті Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, де був зупинений поліцейськими СРПП відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.
Не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили ОСОБА_4 порушив один із принципів судочинства - обов'язковість судових рішень.
За таких обставин ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто, у вчиненні умисних дій, які виразились в невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами статті 337 КПК України.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, надав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому.
Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки. Застосувати ст. 76 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають у суду сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, у яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконав постанови суду, що набрала законної сили.
Приписами статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно з статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, є нетяжким злочином.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 3 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ст. 67 КК України, не встановлено.
Частина 1 статті 382 КК України передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення волі. Обираючи обвинуваченому вид покарання, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились в умисному не виконанні рішення суду, що набрало законної сили, яким його визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає у невиконанні обвинуваченим заборони керування транспортними засобами.
Суд також враховує досудову доповідь Коломийського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 29.09.2025, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Виходячи з викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що останній є особою молодого віку, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не звертався, за час проживання на території Снятинської міської територіальної громади до відповідальності адміністративною комісією Снятинської міської ради не притягався заяв, скарг та усних зауважень на його поведінку не надходило, а також обставину, що пом'якшує покарання, а саме: щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за частиною 1 статті 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Однак, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також те, що обвинувачений є особою молодого віку, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з випробуванням.
При визначені обов'язків, які необхідно покласти на обвинуваченого та тривалості іспитового строку, суд враховує характер і тяжкість вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Суд вважає, що іспитовий строк, необхідний для того, щоб обвинувачений ОСОБА_4 довів своє виправлення без реального відбування покарання, підлягає визначенню тривалістю 1 (один) рік.
На переконання суду, призначене покарання з подальшим звільненням від відбування є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, таким, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання запобіжного заходу судом не встановлено.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 349, статтями 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
-магнітний носій інформації - диск формату DvD-R об'ємом 4,7 Gb зберігати при матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_5