Справа № 344/11369/25
Провадження № 2/344/4047/25
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої -Кіндратишин Л.Р.
за участю секретаря судового засідання - Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зупинення стягнення аліментів на певний час, звільнення від сплати на певний час,-
Представник позивача - адвокат Романенко Є.О. звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому просить : зупинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час знаходження останнього під вартою; звільнити ОСОБА_1 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 квітня 2025 року на весь час знаходження останнього під вартою.
В обґрунтування позову зокрема зазначено, що 07.05.2010 між сторонами було зареєстровано шлюб. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року по цивільній справі № 344/1008/23 шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання дітей з матір'ю.
Між сторонами тривали спори з приводу сплати аліментів.
За рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 по цивільній справі № 344/21937/24, вирішено зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03.09.2024 у справі №344/5937/24, з 4 000 (чотирьох тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно до 3 000 ( трьох тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.
Між тим, на даний час неповнолітній син сторін ОСОБА_3 знаходиться під вартою, ухвала слідчого судді від 17.04.2025, строк тримання такого продовжено до 08.08.2025.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року № 336 затверджено норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Національної поліції. Також державою забезпечуються інші види матеріально-побутового забезпечення, включаючи спальні місця та постільну білизну, згідно з Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5.
На даний час дитина не проживає з матір'ю, а утримується в слідчому ізоляторі, тобто фактично знаходиться на утриманні держави.
Ув'язненим надаються безплатно харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення, крім випадків, передбачених статтею 11-1 Закону України «Про попереднє ув'язнення». Засудженим надають індивідуальне спальне місце і постільні речі, забезпечують одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов. Засуджені відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. Порядок відшкодування вартості витрат на утримання засуджених встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80 «Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань».
Пунктом 2 вказаної глави передбачено, що за заявою ув'язненого чи засудженого та у разі відсутності коштів на його особовому рахунку персонал СІЗО видає Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2025 3 індивідуальні засоби гігієни (мило, зубна щітка, зубна паста, одноразова бритва, засоби особистої гігієни (для жінок)).
Просить враховувати, що він забезпечує сина безпосередньо шляхом передання йому у СІЗО продуктів харчування, одягу та інших необхідних йому речей, сплачував адвокатські послуги, що підтверджується квитанцією.
За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере активну участь у її вихованні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.06.2025 справу передано судді Кіндратишин Л.Р.
02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17.07.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати на користь відповідача. В обґрунтування зокрема було зазначено, що позивачка заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим, безпідставним, викладені в ньому доводи є недостовірними, суперечать фактичним обставинам та на думку відповідача свідчать про бажання ОСОБА_1 повністю відмовитися від виконання передбачених законодавством України обов'язків стосовно сина ОСОБА_3 . Даний позов спрямований на порушення прав неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 аліменти, які отримує на сина витрачає виключно в інтересах сина. Більше того, даних аліментів в розмірі 3 000 гривень не вистачає навіть на 1/4 витрат на належне утримання спільного сина. Кожного тижня відповідачка купує продукти харчування для спільного з позивачем сина орієнтовно на суму 1500-2000 грн, що у місяць становить 6 000-8 000 грн, оплачує додаткові послуги(телефонування та послуги магазину) у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Крім того, для створення умов для проживання, повноцінного розвитку та навчання дитини купує та передає сину кожного місяця засоби гігієни, книжки, канцелярські товари, одяг. Було придбано та передано сину телевізор, тюнер, антену, машинку для стрижки. На підтвердження зазначених обставин долучає докази витрат-платіжні інструкції, а також Відповідь на адвокатський запит Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» від 11.07.2025 року з додатком, з яких зрозуміло які продукти, товари, предмети було придбано та передано відповідачкою сину ОСОБА_3 та зазначено, що ОСОБА_2 здійснювала оплату додаткових послуг (послуг телефонування, послуг магазину) на загальну суму 3 000 грн. У свою чергу Позивач ОСОБА_1 та його представник не надає жодного доказу, що відповідачка не використовує аліменти на утримання ОСОБА_3 .
З огляду на вищезазначене не відповідають дійсності твердження позивача та його представника, що ОСОБА_3 знаходиться повністю на утриманні держави.
Відповідач станом на 11.07.2025 приносив сину передачі лише 9 раз, відповідачка у свою чергу - 36 разів. При цьому, одяг не приносив, інші необхідні речі не приносив, додаткові послуги не оплачував. Зазначене зовсім не свідчить, що позивач забезпечує ОСОБА_3 .. Крім того, відповідно до постанови Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 17.06.2025 року ОСОБА_1 усунуто як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 , відповідно ОСОБА_1 більше немає можливості відвідувати сина. Також зазначаємо, що оплата адвокатських послуг є додатковими витратами та не входять до складу аліментів.
Звертають увагу суду також, що позивач матеріально забезпечений та має значні неофіційні прибутки, що належним чином встановлено судами першої та апеляційної інстанцій в цивільних справах № 344/1374/23 та 344/5937/24. На даний час в провадженні Яремчанського міського суду також перебуває цивільна справа №354/509/23 між сторонами про поділ майна подружжя. У вказаній справі ОСОБА_1 подав свій зустрічний позов, у якому стверджує, що є власником та співвласником нерухомого і рухомого майна, вартістю понад 13 600 000 гривень. Водночас позивач вже двічі звертався до суду із позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, зважаючи на свій майновий стан.
21.07.2025 представник позивача - адвокат Романенко О.О. подав відповідь на відзив, та просив задоволити позовні вимоги. В обґрунтування такого зокрема зазначено, що з 9.07.2025 позивачу продовжили групу, отже він має обмежені можливості для заробітку, може сам потребувати сторонньої допомоги, є соціально вразливою та незахищеною особою. У відзиві відповідачка свідомо перекручує суть позовних вимог для створення враження, що він вимагає повністю відмовитися від утримання дитини, що не відповідає дійсності. До моменту поміщення дитини до СІЗО, він регулярно сплачував аліменти, що підтверджується платіжними документами. Такий опис обставин у відзиві є навмисною маніпуляцією, яка має на меті сформувати у суду хибне уявлення про наміри, про позивача, а також дискредитувати як батька. Наявність більшої кількості передач зі сторони відповідачки (відповідачка порівнює, що вона 36 разів, я 9 відвідував сина), - є її добровільною ініціативою, а не вимогою закону - і не є підставою для продовження нарахування аліментів за період, коли дитина повністю забезпечується державою.
Дитина перебуває на повному державному забезпеченні, тому передача води, булочок чи інших незначних речей має скоріше моральний, а не матеріальний характер, і жодним чином не свідчить про ухилення від обов'язків. Долучені відповідачкою чеки нічого не підтверджують.
Однак факт утримання дитини в СІЗО не скасовує наявність у нього раніше придбаних речей: одягу, взуття, предметів гігієни тощо. Відсутні докази того, що на момент потрапляння до СІЗО дитина не мала базових речей для життя (одягу, взуття, білизни), або що ці речі були надані саме матір'ю за рахунок аліментів. Витрати на дзвінки, інтернет, внутрішній магазин, платні передачі - не є обов'язковими витратами на утримання дитини - це додаткові послуги, якими вона могла користуватися на власний розсуд.
Телевізор (300 грн.) з тюнером і т.д., які відповідач купила, - це не аліменти, а додаткові витрати. Причому телевізор не купується кожного місяця, і його наявність взагалі не є першочерговою потребою дитини. Це її воля, а не обов'язок. До того ж, позивач оплатив адвоката з метою захисту інтересів сина, що прямо стосується його прав і становища. Це внесок, хоча й не аліментний.
При цьому, у сина є зареєстроване на нього нерухоме майно, двокімнатна квартира , гараж та підвал. Відповідачка, здає це майно в оренду та отримує регулярні доходи. Вартість оренди на даний час складає 22-25 тисяч гривень щомісячно. Це додаткове джерело фінансування потреб дитини, яке на сьогодні використовується виключно відповідачкою. Таким чином, посилання на повне матеріальне забезпечення дитини лише з боку матері є безпідставними - вона фактично користується доходами з майна, яке належить самій дитині, а не їй особисто.
21.07.2025 ухвалою судді заяву відповідача про відвід судді передано на розгляд іншому судді.
22.07.2025 ухвалою суду в задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого судді відмовлено.
13.08.2025 ухвалою суду здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
02.10.2025- ухвалою суду закрито підготовче провадження.
Позивач та його представник - адвокат Романенко Є.О. у вступному слові позовні вимоги підтримали з підстав та мотивів, що викладені письмово. Додали, що неповнолітній син повністю забезпечується установою відбування покарань. Позивач бере участь утриманні сина, придбані відповідачкою речі не є необхідними.
Відповідач та її представник - адвокат Манченко О.В. проти позову заперечили з мотивів та підстав, що викладені у заявах по суті. Зокрема, відповідач додала, що син незважаючи, що перебуває під вартою проходить дистанційне навчання, малює, що також несе за собою витрати. Також він росте, значно набрав вагу, відповідно потребує іншого одягу. Разом з тим, вирішується питання про можливість залучення психолога для роботи з сином.
Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши докази, давши їх оцінку, суд дійшов наступного висновку :
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками для дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року по цивільній справі № 344/1008/23 шлюб зареєстрований 07.05.2010 між сторонами розірвано, визначено місце проживання дітей з матір'ю.
Між сторонами тривали спори, зокрема щодо стягнення аліментів на дітей. Аліменти на час розгляду справи стягуються за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 по цивільній справі № 344/21937/24, яким зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03.09.2024 у справі №344/5937/24, з 4 000 (чотирьох тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно до 3 000 ( трьох тисяч) гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дітьми повноліття.
Разом з тим, з 17.04.2025 і на час розгляду справи неповнолітній ОСОБА_3 знаходиться під вартою в ДУ « Івано-Франківська установа покарань №12», що сторонами не оспорюється.
Згідно із відповіддю ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» від 11.07.2025 №2/3-1-4496, на адвокатський запит ОСОБА_5 повідомлено, що ОСОБА_1 відвідував свого сина в установі - 11 разів та приносив передачі 9 разів. Відповідно до постанови слідчого від 17.06.2025 ОСОБА_1 усунуто як законного представника неповнолітнього підозрюваного. ОСОБА_2 відвідувала ОСОБА_3 43 рази, передачі приносила 36 разів.
Так, згідно із долученими списками передач : ОСОБА_2 надавала передачі, які містили : книги, канцелярські приладдя, побутову техніку, одяг, постільну білизну, продукти харчування, ОСОБА_1 - продукти харчування, канцелярські приладдя.
Визначеною підставою позову для припинення сплати аліментів, звільнення від таких єперебування неповнолітнього ОСОБА_3 під вартою. Позивач вказує на те, що його син знаходиться на державному утриманні і фактично не потребує аліментів, які в свою можуть бути стягнуті лише в користь того з ким дитина проживає. Однак дитина з відповідачкою не проживає. Визначені відповідачкою передачі (їх склад, вид) сину, не є вкрай необхідними.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на викладене розмір аліментів суд визначає з урахуванням, що батьки спільно зобов'язанні утримувати дітей до їх повноліття та інших обставин, що мають істотне значення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матір дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Окрім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів.
В даних спорах, які бути предметом розгляду і Верховним Судом ,була фактична зміна місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, що не є релевантним у даному спорі.
Відтак, сам факт перебування неповнолітнього у місцях попереднього ув'язнення, де можуть бути забезпеченні базові потреби ув'язненого, не припиняє обов'язок батька (позивача) утримувати неповнолітнього сина та сплачувати аліменти на користь матері (відповідача), з яким до цього проживала дитина, а також враховуючи, що матір бере більш активнішу участь у вихованні сина. Разом з тим, позивачем не доведено, що аліменти витрачаються не за цільовим призначенням.
Дитина може не проживати будь з ким із батьків, однак таке не є підставою для припинення саме обов'язку її утримання. При цьому, слід звернути увагу і на ті випадки, коли дитина у зв'язку з навчанням, лікуванням проживає у іншій місцевості, що відмінне від місця проживання будь-кого з батьків, відповідно заборони на стягнення аліментів на її утримання на користь того з батьків з ким така мала тривале фактичне місце проживання до цього та з тим із батьків хто бере більш активну участь у її вихованні, немає.
Разом з тим, відповідно до статті 186 СК України, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713 (далі - Порядок).
Крім цього, окрім забезпечення ув'язнених визначеними речами та харчуванням відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», то ст. 9 такого Закону, передбачено права ув'язнених, серед яких, зокрема одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі; купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення; користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження; користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу.
Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зупинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час знаходження останнього під вартою; звільнення ОСОБА_1 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 квітня 2025 року на весь час знаходження останнього під вартою, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України. Сам факт перебування неповнолітнього сина під вартою не може бути підставою для припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати таких на період перебування під вартою, враховуючи, що відповідач бере більше активну участь у вихованні неповнолітнього сина та здійснює його утримання, а докази нецільового використання аліментів -відсутні. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи питання щодо судового збору, враховуючи, що судом позивача звільнено від сплати судового збору, у позові відмовлено, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 212, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зупинення стягнення аліментів на певний час, звільнення від сплати на певний час -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання : АДРЕСА_2 .
Повне рішення -06.11.2025.
Суддя Івано-Франківського міського суду Л.Р. Кіндратишин