Справа № 344/19404/25
Провадження № 1-кс/344/7538/25
03 листопада 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42025092780000012 від 14 січня 2025 року, -
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до підозрюваної ОСОБА_5 , в обґрунтування якого посилається на те, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Івано-Франківській області, за процесуального керівництва Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 14 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025092780000012 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 на даний час проходить військову службу на посаді санітарного інструктора 648 окремого зенітного кулеметного батальйону ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 .
У період часу з 2023 по 2024 роки ОСОБА_5 проходила військову службу на посаді медичної сестри сортувального відділення військового мобільного шпиталю (військова частина НОМЕР_2 , розташована у АДРЕСА_1 - відокремлений підрозділ військового-медичного клінічного центру Північного регіону військова частина НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
ОСОБА_5 зобов'язана неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, медичним працівником ЗСУ, порушуючи нормативні акти, стала на злочинний шлях та вчинила умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
ОСОБА_5 , маючи можливість здійснювати вплив на військових посадових осіб Збройних Сил України, в тому числі на посадових осіб Військової служби правопорядку, членів військово-лікарських комісій при районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, які відповідно до вимог частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 Кримінального кодексу України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою особистого збагачення, вчинила умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
Так, 18.06.2025 ОСОБА_5 , будучи медичною сестрою сортувального відділення військового мобільного шпиталю військової частини НОМЕР_2 , розташованого в АДРЕСА_1 - відокремленого підрозділу військового-медичного клінічного центру Північного регіону військової частини НОМЕР_3 , перебуваючи в евакуаційному потязі з АДРЕСА_3 , познайомилася зі старшим водієм бойової машини військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем м. Івано-Франківськ, який перебував після поранення та направлявся до м. Дніпро для подальшого проходження лікування.
Надалі ОСОБА_6 під час розмови із ОСОБА_5 поцікавився в останньої, чи може він проходити лікування у м. Івано-Франківську, а не у м. Дніпро, а також зазначив, що він би хотів надалі проходити військову службу на території Івано-Франківської області.
У цей же час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на військових посадових осіб Збройних Сил України, в тому числі на посадових осіб Військової служби правопорядку, членів військово-лікарських комісій при районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_6 про можливість вирішення питання щодо сприяння у переведенні та призначенні його для подальшого проходження служби на території Івано-Франківської області, а саме в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також проходження його лікування у АДРЕСА_4 , лише за умови надання їй неправомірної вигоди у розмірі, що буде визначений останньою, на що ОСОБА_6 погодився.
У подальшому, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в період часу з 18.06.2023 по 29.06.2023 одержала від ОСОБА_6 для себе та третіх осіб шляхом перерахування на картковий та розрахункові рахунки грошових коштів у сумі 266 050 гривень за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - військових посадових осіб Збройних Сил України, в тому числі на посадових осіб Військової служби правопорядку, та медичних працівників задля вирішення питання щодо проходження ОСОБА_6 лікування у м. Івано-Франківську та сприяння у переведенні та призначенні останнього для подальшого проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаними діями ОСОБА_5 вчинила одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також пропозиція та обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
29 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Хорол Хорольського району Полтавської області, українці, громадянці України, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_6 , повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також пропозиція та обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.01.2025;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 28.02.2025;
- письмовою згодою №1532/7/3092 від 07.07.2023;
- платіжними інструкціями: № Р24А1345029287D8323 від 18.06.2023, № Р24А1388527420D5455 від 29.06.2023, № Р24А1388481395D4452 від 29.06.2023;
- протоколом огляду предметів від 11.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.05.2025;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.08.2025
- іншими матеріалами даного кримінального провадження в їх сукупності.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину у сфері службової діяльності, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків.
Протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 30 жовтня 2025 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання на підставах, викладених у клопотанні, просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, вказаних у клопотанні.
Слідчий у судовому засіданні просила клопотання задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні підозрювана проти задоволення клопотання не заперечувала.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваної, слідчий суддя виходить з наступного.
За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Частина перша статті 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вбачається, що застосування запобіжних заходів вже можливо за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного, при цьому за змістом частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, встановлено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців та при необхідності можуть бути продовжені за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_5 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.01.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 28.02.2025; письмовою згодою №1532/7/3092 від 07.07.2023; платіжними інструкціями: № Р24А1345029287D8323 від 18.06.2023, № Р24А1388527420D5455 від 29.06.2023, № Р24А1388481395D4452 від 29.06.2023; протоколом огляду предметів від 11.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.05.2025;протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.08.2025, іншими матеріалами даного кримінального провадження в їх сукупності.
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини.
Пункт 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , хоч є нетяжким, однак передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Той факт, що Львівська область межує з Республікою Польщею, дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
Пункт 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи той факт, що в основу підозри та однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть покази свідків, відповідно є підстави вважати, що він може здійснювати тиск та вплив на останніх.
Крім цього, ОСОБА_5 з урахуванням відомих їй обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації. Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінального провадження свідків. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Пункт 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик є реальним, оскільки ОСОБА_5 може використати свої зв'язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання.
Пункт 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, належить до категорії нетяжких.
Згідно статті 179 Кримінального процесуального кодексу України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3-4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (дата набрання чинності для України: 11 вересня 1997 року), та практику Європейського суду з прав людини, те, що у відповідності до частини першої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є найбільш м'яким із існуючих запобіжних заходів, зважає на те, що ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, наявність яких встановлена під час досудового розслідування та які доведені у судовому засіданні, існують, а тому у судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування зазначеного запобіжного заходу, який є здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження та дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання в рамках кримінального провадження № 42025092780000012 від 14 січня 2025 року підлягає задоволенню у повному обсязі та слід застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 січня 2026 року включно.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 179, 309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 січня 2026 року включно.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування з усіма свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язки, покладені на підозрювану, діють до 01 січня 2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі невиконання зазначених обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання підозрюваною ОСОБА_5 , у відповідності до частини третьої статті 179 Кримінального процесуального кодексу України, доручити здійснювати прокурору, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, - прокурору Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 06 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1