Справа № 344/18965/25
Провадження № 1-кс/344/7409/25
31 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі скаргу ОСОБА_3 на визнання бездіяльності органу досудового розслідування у кримінальному провадженні та зобов'язання вчинити дії,-
в скарзі вказано, що 13.10.2025 року відкрито кримінальне провадження №4202509000000018 за ознаками вчинення службовою особою ОСОБА_5 керівником ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області кримінального правопорушення- невиконання рішення суду,яке набрало законної сили, за що передбачена відповідальність за ст.3852 КК України. 20.10.2025 року ОСОБА_3 направила «волевиявлення про забезпечення відсторонення та визначення запобіжного заходу вих.. №20251020/1 від 2025.10.20». На даний момент слідчий прокурор не вчинив покладеного на нього обов'язку виконання всіх необхідних та можливих заходів забезпечення кримінального провадження, а саме не вручено повідомлення про підозру службовій особі ОСОБА_5 , не подано клопотання до слідчого судді щодо її відсторонення від займаної посади та визначення запобіжного заходу.
Скаржник в судовому засіданні підтримала скаргу з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні надав пояснення суду, що скарга необґрунтована, ОСОБА_3 є заявником в кримінальному провадженні, процесуальний закон не передбачає право заявника подавати клопотання про вручення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, жодній особі не повідомлено про підозру, бездіяльності немає, скаржник подала 20.10.2025 року «волевиявлення» на адресу Івано-Франківської обласної прокуратури, однак 16.10.2025 року кримінальне провадження передано за підслідністю до Івано-Франківського РУП ГУНП, процесуальним керівником визначено прокурора Окружної прокуратури, на звернення надано відповідь, заява скаржника про надання витягу з ЄРДР в матеріалах справи відсутня, просила відмовити в задоволенні скарги.
Судом встановлено наступні обставини.
20.10.2025 року ОСОБА_3 звернулась до Івано-Франківської обласної прокуратури з «волевиявленням про забезпечення відсторонення та визначення запобіжного заходу».
Івано-Франківська обласна прокуратура отримала зазначене повідомлення 20.10.2025, про що міститься відмітка на трекінгу засобів поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Так інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 223 КПК України слідчі дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Так, повідомлення про підозру є система процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з'являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках:
-затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
-обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
-наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно положень ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Одним із етапів процедури здійснення повідомлення про підозру особі є етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 цього Кодексу, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру.
Рішення щодо достатності чи недостатності доказів для повідомлення про підозру (п.3 ч.1 ст.276 КПК України) приймається виключно слідчим чи прокурором, які є самостійними у своїй процесуальній діяльності.
Кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень втручатись в дискреційні повноваження слідчого та прокурора в кримінальному провадженні, визначені положеннями ст.ст. 276, 278 КПК України.
Отже, право прийняття рішення про повідомлення особи про підозру належить виключно до дискреційних повноважень слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.
Втручання слідчого судді в дискреційні повноваження слідчого, визначені положеннями ст. 276, 278 КПК України, є недопустимими.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
Оскільки судом не встановлено правових підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання слідчого, прокурора вручити повідомлення про підозру особі, а тому не встановлено підстав для задоволення скарги у відповідній частині.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
В частині визнання бездіяльності «слідчого прокурора» у кримінальному провадженні №4202509000000018 щодо його забезпечення протиправною, скарга задоволенню не підлягає, оскільки прийняття такого рішення, за результатами розгляду слідчим суддею скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, відповідно до вимог ст. 307 КПК України не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, скарга позбавлена правових підстав та не підлягає до задоволення.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного, -
в задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1