Справа № 344/12878/24
Провадження № 2/344/603/25
17 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.,
з участю секретаря Бурянна Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
в позові вказано: « ОСОБА_1 (далі - Позивач-1), ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - Позивачі) на праві спільної часткової власності у розмірі часток по 1/4 у кожному належить квартира АДРЕСА_1 (далі - Квартира), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 386213023 від 10 липня 2024 р. У період з 11.02.2006 по 22.04.2019 Позивач-1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (далі - Відповідачка). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2019 р. у справі № 344/21165/18 (копія додається, додаток № 2), яке набрало законної сили 22.04.2019, розірвано шлюб Відповідачки та Позивача-1, зареєстрований 11.02.2006 у відділі РАЦС Головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 186. З довідки № 11050 від 04.07.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади (копія додається, додаток № 3) вбачається, що станом на 04.07.2024 у Квартирі за місцем проживання зареєстровані, зокрема, Позивачі та Відповідачка. Однак, відповідачка у Квартирі тривалий час не проживає. Позивачу-1 відомі адреси іншого житла Відповідачки, а саме: 1) АДРЕСА_2 - дану адресу Відповідачка самостійно зазначає в ряді процесуальних документів;2) квартири АДРЕСА_3 , в якій Відповідачці належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка, набута на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В. за реєстром № 877.Позивачі звернулися до Відповідачки з вимогою про зняття із зареєстрованого місця проживання від 31 травня 2024 р., в якій просили Відповідачку здійснити зняття із зареєстрованого місця проживання за адресою Квартири. Проте, як видно з інформації щодо відстеження цінного листа № 7601503898321, яким вищезазначена вимога була надіслана Відповідачці, остання не одержала даний цінний лист. Відповідачка втратила статус члена сім'ї співвласників Квартири (Позивачів), зокрема Позивача-1, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі до 22.04.2019.Відтак, втрата Відповідачкою статусу члена сім'ї Позивача є самостійною та достатньою підставою для втрати нею права користування Квартирою.Реєстрація Відповідачки у Квартирі створює Позивачам перешкоди у здійсненні права власності вільного користування і розпорядження нею. Зокрема, така реєстрація перешкоджає Позивачам здійснити відчуження Квартири з умовою відсутності реєстрації Відповідачки за місцем проживання за адресою Квартири.До позову долучені докази, які підтверджують, що у Відповідачки є інше житло (квартира АДРЕСА_3 ), за адресою якого вона може зареєструватися за місцем проживання. Відсутність бажання та/або дій Відповідачки, спрямованих на зняття з реєстрації за місцем проживання за адресою Квартири, стали підставою для пред'явлення цього позову…».
Тому позивач просив суд визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування жилим приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_4 .
Представник позивачів подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримував в повному обсязі. Просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Відповідач просила справу розглядати за її відсутності.Зазначила, що згідно витягу з реєстру територіальної громади від 29.08.2024 року місцем її проживання є АДРЕСА_5 , що підтверджує обставин не проживання в квартирі АДРЕСА_4 .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у розмірі часток по 1/4 у кожному належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 386213023 від 10 липня 2024 р.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2019 р., яке набрало законної сили 22.04.2019, розірвано шлюб Відповідачки та Позивача-1, зареєстрований 11.02.2006 у відділі РАЦС Головного територіального управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 186.
З довідки № 11050 від 04.07.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади вбачається, що станом на 04.07.2024 у Квартирі за місцем проживання зареєстровані, зокрема, Позивачі та Відповідачка.
ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_3 , набута на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.06.2021, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Довгалюком Б.В. за реєстром № 877.
Позивачі зверталися до Відповідачки з вимогою про зняття із зареєстрованого місця проживання від 31 травня 2024 р., про що в матеріалах справи міститься копія вимоги та інформація щодо відстеження цінного листа № 7601503898321.
Відповідач надала суду Витяг з Реєстру територіальної громади №2024/010392582 від 29.08.2024, згідно якого зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 значиться з адресою АДРЕСА_5 . Дата реєстрації 29.08.2024.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої статтею 71 або статтею 107 ЖК Української РСР.
Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. В статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право власності власника на майно.
Власникові, відповідно до ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Як визначено нормами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Крім того, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як визначено ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 ст. 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином оскільки позивачі є співвласниками майна, за відповідачем речові права на майно не зареєстровані, позивачами доведено правові підстави позову, а тому позов підлягає задоволенню.
Представник позивачів просив вирішити питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 7480 грн. на користь позивачів.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частин 1 - 6 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3 статті 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат та надання правничої допомоги адвокат долучив копію договору №23/07-25 про надання правової допомоги, копія додатку №1 від 01.10.2023 до договору №23/07-25, копія додатку №2 від 30.12.2023 до договору №23/07-25, копія додатку №3 від 22.04.2024 до договору №23/07-25, акт №23/07-25/1 від 21.11.2024.
Відповідач просила відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та надала суду Витяг з Реєстру територіальної громади №2024/010392582 від 29.08.2024, відповідно до якого 29.08.2024 року зареєструвала своє місце проживання за адресою АДРЕСА_5 . Дата реєстрації 29.08.2024.
Позивачі звернулись до суду з позовом 11.07.2024.
Суд, враховуючи критерії раціональності, розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та процесуальної поведінки під час судового розгляду сторін справи, сприяння відповідачем вирішенню спору, приходить до висновку, що за рахунок відповідача може бути компенсовано судові витрати в сумі 2000 гривень з урахуванням складності справи, обсягу послуг, витраченого часу на участі у справі. В іншій частині витрати не підлягають компенсації за рахунок відповідача, а покладаються саме на позивачів, які обрали собі відповідного адвоката на власний розсуд та погодили розмір витрат за їх згодою.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
В ч. 5 ст. 268 ЦПК України вказано, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити;
визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування жилим приміщення, а саме квартирою АДРЕСА_4 .
Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.
В іншій частині стягнення судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.