г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3981/25
Номер провадження 2-а/213/31/25
03 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Власкіна Тетяна Яківна, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
Представник позивача в інтересах позивача звернулася до суду із зазначеним позовом про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену стосовно позивача ОСОБА_1 , серії ЕНА № 5259993від 19 липня 2025 року та закриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 липня 2025 року у позивача в мобільному застосунку «Дія» в розділі «штрафи» з'явилася інформація про штраф за порушення правил дорожнього руху в розмірі 425,00 грн. Текст постанови по справі про адміністративне правопорушення в «Дії» відсутній. При особистому зверненні до Полку патрульної поліції у м.Кривий Ріг позивача ознайомили з текстом постанови, проте її примірник не надали. Відомості про накладання штрафу містяться в електронному кабінеті водія. З тексту повідомлення, розміщеного на сайті opendatabot.ua, видно, що 19 липня 2025 року на позивача накладено штраф за правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, у розмірі 425,00 грн за непред'явлення на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документу на транспортний засіб. Датою вчинення правопорушення є 21 червня 2025 року.
Позивач вважає, що правопорушення він не вчиняв, а працівники патрульної поліції не мали повноважень на зупинку транспортного засобу та пред'явлення вимоги надати документи на право керування транспортним засобом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 21 червня 2025 року при зупинці транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , працівник патрульної поліції Хілько Андрій Русланович повідомив водію про нібито вчинене ним порушення п. 11.6 Правил дорожнього руху - рух його вантажного автомобіля по крайній лівій смузі. Позивач не погодився із доводами працівників поліції з посиланням на п. 10.4 ПДР, згідно з яким перед поворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. Вважає, що у поліцейських були відсутні підстави вимагати пред'явлення документів, оскільки Царюк С.Ю. діяв з дотриманням вимог ПДР. Про це позивач безпосередньо зазначив працівнику патрульної поліції та повідомив, що документи у нього є, але з огляду на відсутність у працівників поліції підстав вимагати такі документи - вони будуть надані на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Для підтвердження особи водій надав поліцейським паспорт. Водія повідомлено про розгляд справи. На початку розгляду справи позивач заявив про його потребу у правничій допомозі, але зважаючи на те, що зупинка автомобіля і розгляд справи припадав на дію комендантської години, працівники поліції відклали розгляд справи на 29 червня 2025 року. До цієї дати на електронну пошту відповідача були надіслані письмові пояснення, де позивач вказував на відсутність в його діях порушень ПДР, без наведення додаткових доводів, які б були невідомі для працівників поліції на момент розгляду справи. У призначені працівником поліції дату, час та місце представник позивача з'явилася для розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте працівники поліції не з'явилися.
19 липня 2025 року о 9:50 год з невідомого номеру позивачу зателефонувала особа чоловічої статі, яка представилася патрульним поліцейським Хільком Андрієм Руслановичем та повідомила, що о 10:00 год в цей день відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, але вже щодо непред'явлення на вимогу поліцейських документів. На запитання позивача щодо справи про порушення ним п.11.6 ПДР йому повідомлено, що ця справа закрита, враховуючи надані ним пояснення. Позивач зауважив, що не встигне прибути на розгляд справи, на що йому повідомили, що можна приїхати на 11:00 год. Цього часу для підготовки до розгляду також було недостатньо, проте позивачу повідомили, що справа буде розглянута за його відсутності.
Вважає, що позивача не було належним чином сповіщено про місце і час розгляду справи. 29 липня 2025 року позивач на відділенні Укрпошти отримав повідомлення про розгляд справи 19 липня 2025 року. Лист передано на відділення пошти 17 липня 2025 року о 17:50 год (фактично за один день до дати розгляду справи), а прибув до відділення отримувача - 21 липня 2025 року. Крім того, справа розглянута з порушенням передбаченого ст. 277 КУпАП п'ятнадцятиденного строку.
Зазначає, що справа щодо порушення позивачем п. 11.6 ПДР закрита, у наданих позивачем поясненнях не наведено нових обставин, лише норми законодавства та судова практика, тому на момент зупинки транспортного засобу під керуванням позивача у працівників поліції були відсутні підстави стверджувати, що позивач порушив ПДР. Отже зупинка транспортного засобу, яким керував позивач, здійснена без належних доказів вчинення правопорушення, а вимога пред'явити реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія не ґрунтувалася на вимогах закону. Посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, згідно з яким відсутність притягнення особи до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху свідчить про безпідставність вимоги пред'явлення документів. Якщо припустити, що поліцейським висувалася вимога перевірки документів як превентивний захід, то він повинен був зазначити, на підставі яких нормативно-правових актів застосовуються такі превентивні заходи, як це передбачено ст. 31 Закону «Про Національну поліцію».
Таким чином, справа розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності належних доказів отримання особою повідомлення про розгляд справи та з порушенням строку розгляду справи, визначеного ст.277 КУпАП; вимога про пред'явлення документів водієм заявлена без наявності доказів порушення водієм Правил дорожнього руху.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення та закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 та витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн.
Представник відповідача надав відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що відповідно до п. 11.6 ПДР на дорогах, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, тракторам, самохідним машинам і механізмам дозволяється виїжджати на крайню ліву смугу лише для повороту ліворуч та розвороту, а у населених пунктах на дорогах з одностороннім рухом, крім цього, - для зупинки зліва, в дозволених випадках, з метою завантаження чи розвантаження. Підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
21 червня 2025 року о 23 год 46 хв під час патрулювання інспектором Хільком Андрієм Руслановичем за адресою: м. Кривий Ріг по вул. Дніпровське шосе, 60 помічено вантажний автомобіль МАN ТGХ 18.440, д.н.з НОМЕР_1 , який рухався у крайній лівій смузі без мети здійснення повороту ліворуч та розвороту. Цими діями позивач порушив вимоги п. 11.6 ПДР. Після чого транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений з дотриманням вимог ПДР на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Після зупинки водій не пред'явив посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у цих документах, чим порушив п. 2.4(а) ПДР України.
Інспектор представився належним чином, повідомив про те, що ведеться відеофіксація, неодноразово довів водію суть скоєного водієм адміністративного правопорушення, запропонував йому пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Проте позивач документи для перевірки не надав.
Позивача повідомлено про підготовку до розгляду справи та роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. ОСОБА_1 заявив клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання йому правничої допомоги. Інспектором обрану дату та час розгляду справи - 29 червня 2025 року об 21 год 00 хв. Проте у визначену дату справу не розглянуто, оскільки інспектор Андрій Хілько знаходився на лікарняному. Позивачу поштою надіслано повідомлення про запрошення до підрозділу поліції для розгляду адміністративного правопорушення на 19 липня 2025 року о 10 годині 00 хвилин. У визначений час позивач не з'явився. У телефонному режимі 19 липня 2025 року інспектором Андрієм Хільком ще раз повідомлено позивача про розгляд справи та запропоновано йому прибути до місця розгляду справи протягом години. Позивач так і не з'явився, клопотань від позивача про перенос розгляду справи не надходило, тому справа відповідно до статті 268 КУпАП розглянута без участі позивача.
За результатами розгляду справи винесено постанову серії ЕНА № 5259993 від 19 липня 2025 року та накладено на позивача адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425,00 грн. Розглядаючи справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, інспектором поліції взято до уваги порушення водієм ПДР України, зафіксоване на відеореєстратор, усні пояснення водія, які відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, дотримано порядок розгляду справи та прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він не порушував Правила дорожнього руху. Враховуючи, що фактично позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач стверджує, що відсутні підстави для задоволення позову.
Вважає, що позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилення від адміністративної відповідальності.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача надала відповідь на відзив, згідно з якою доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують аргументів позивача і не доводять законності винесення оскаржуваної постанови. Звертає увагу, що відповідач визнав, що причиною зупинки транспортного засобу стало саме порушення водієм ПДР. Відповідач, зазначаючи про факт порушення позивачем п.11.6 ПДР, наголошує на тому, що він рухався у лівій смузі без наміру здійснити поворот ліворуч або розворот. Проте не зазначає, у якій спосіб поліцейським встановлена «відсутність наміру» у водія, враховуючи, що водій повернув ліворуч і зупинився після завершення повороту ліворуч, де і відбувалося спілкування водія з поліцейським.
На відео зафіксовано, що в момент спілкування водія та інспектора після зупинки транспортного засобу інспектор не зазначає про відсутність у водія наміру здійснити поворот ліворуч, як про це зазначено у відзиві, а визнає, що такий поворот на момент зупинки завершено та висловлює зауваження виключно щодо розуміння водієм поняття «завчасності» зміни напрямку руху. При цьому позивач наполягає на тому, що його дії були завчасними, а конкретної відстані для початку зміни смуги для руху законодавство не містить. Тому водій неодноразово пояснив, що він не допускав порушень ПДР, а його зупинка та подальша вимога поліцейського надати документи, що обумовлена вчиненням порушення, є незаконними.
Також зазначає, що відповідач не надає доказів того, що позивача дійсно завчасно повідомлено про інші дату, місце та час розгляду справи - 17 липня 2025 року. 29 червня 2025 року адвокат особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прибула у визначений час на місце розгляду справи, перебувала там приблизно годину, на розгляд справи інспектор не прибув, про перенесення розгляду справи не повідомив.
Додані до відзиву електронні листки непрацездатності не підтверджують тимчасову непрацездатність саме інспектора патрульної поліції Хілько А.Р. Крім того тимчасова непрацездатність особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, не позбавляє порушника права бути обізнаним про відкладення розгляду справи та нові дату, час та місце розгляду справи. Крім того, місце розгляду справи, зазначене у відзиві, в отриманому 21 липня 2025 року позивачем повідомленні та в телефонній розмові з інспектором - не збігається.
Відповідачем не спростовано, що повідомлення про розгляд справи, надіслане позивачу, на відділення Укрпошти надійшло 21 липня 2025 року - через два дні після винесення оскаржуваної постанови.
Крім того, у телефонній розмові з інспектором позивач повідомив, що йому не відомо про розгляд справи, він не встигне приїхати за дві години на розгляд справи, але має намір разом з адвокатом взяти участь у розгляді справи, тобто позивач фактично заявив про необхідність відкладення розгляду справу через недостатність часу. У зазначеному інспектор відмовив, не перевіривши факт належного повідомлення позивача, заявив, що справа буде розглянута в цей день за відсутності позивача, а постанову він отримає поштою.
Зазначає, що, розглянувши справу без участі позивача, інспектор не лише позбавив його права скористатися правничою допомогою, а й захищати себе самостійно.
Також посилається на те, що у відзиві на позов зазначається про порушення позивачем п. 11.6 Правил дорожнього руху, проте не згадується, що справа щодо цього порушення закрита відповідачем за відсутності доказів, про що інспектор поліції повідомив позивача в телефонній розмові, запис якої додано до позову. Тобто відповідач за відсутності доказів порушення позивачем п.11.6. ПДР у відзиві наполягає на вчиненні позивачем цього порушення, що було причиною зупинки. Вважає таку позицію відповідача суперечливою. На адвокатський запит представнику позивача не надані докази порушення позивачем ПДР, як і не надана постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення в цій частині. При цьому постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП не виносилася.
27 серпня 2025 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача. З огляду на те, що відповідачем не додано докази надіслання заперечення іншим учасникам справи, суд не бере до уваги аргументи, викладені в ньому.
У судове засідання сторони не викликалися.
У зв'язку із розглядом справи за відсутністю сторін відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
05 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; витребувано докази.
17 жовтня 2025 року витребувано докази.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з постановою серії ЕНА № 5259993від 19 липня 2025 року, складеної інспектором Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хільком А.Р.: 21 червня 2025 року о 23:50 год біля будинку 81 по Дніпропетровському шосе в м. Кривий Ріг, керуючи транспортним засобом, ОСОБА_1 не пред'явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив підпункт «б» пункту 2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Порушення зафіксовано на бодікамеру 475353, розгляд справи зафіксовано на бодікамеру 475354. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Оглянувши відеозаписи, що містяться на цифровому диску, наданому представником відповідача, судом встановлено, що при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 патрульні поліцейські причиною зупинки зазначили порушення водієм п. 11.6 ПДР. Водій порушення ПДР не визнав, посилаючись на п. 10.4 ПДР, згідно з яким перед поворотом або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, та відсутність на законодавчому рівні визначення терміну «завчасно» та конкретної максимальної відстані від повороту для виїзду на крайню смугу. Для підтвердження своєї особи водій надав поліцейським паспорт.
Як встановлено з відеофайлу clip-2, о 00:24:30 патрульний поліцейський пред'явив вимогу позивачу надати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, повідомив, що розпочинає підготовку до розгляду справи.
На відео не зафіксовано відмови водія надати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Натомість відеофайл clip-2 містить пояснення позивача про те, що він не відмовляється надати документи, а пред'явить їх в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (час: 00:25), заявив, що хоче скористатися юридичною допомогою (час: 00:26).
Відеозаписи, надані відповідачем, здебільшого, стосуються порушення п. 11.6 ПДР. Непред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб ОСОБА_1 пояснює відсутністю у поліцейських підстав вимагати такі документи, оскільки ПДР він не порушив.
У постанові серії ЕНА № 5259993 зазначено, що розгляд справи зафіксовано на бодікамеру 475354, у телефонній розмові з позивачем патрульний поліцейський Хілько А.Р. повідомив, що розгляд справи буде записано на бодікамеру 473354 (файл «запис телефонної розмови-2», час: 0:01:57). Проте відеозапис розгляду саме справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач суду не надав.
29 червня 2025 року представник позивача надіслала на електронну адресу Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області пояснення у справі про адміністративне правопорушення, де зазначила, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки п. 11.6 ПДР він не порушив, просить закрити провадження у справі.
Як зазначив патрульний поліцейський Хілько А.Р. у телефонній розмові з позивачем, провадження у справі про порушення п. 11.6 ПДР закрито на підставі наданих письмових пояснень.
Згідно з листом Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 03 жовтня 2025 року постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення з приводу порушення 21 червня 2025 року ОСОБА_1 п. 11.6 ПДР працівниками ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП не виносилася.
Викладеним фактам відповідають правовідносини, що витікають із права оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення особою, стосовно якої її винесено, і регулюються нормами ст.ст. 287-289 КпАП України.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 статті 16 цього Закону визначено основні обов'язки водія, зокрема мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в них, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського; на вимогу поліцейського пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 1 статтею 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
З викладеного видно, що зупинка транспортного засобу та вимога поліцейського пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб повинні відбуватися з передбачених законодавством підстав, зокрема порушення водієм ПДР України.
З оглянутого відеозапису встановлено, що причиною зупинки позивача поліцейським названо порушення п. 11.6 ПДР України. З цієї ж підстави поліцейський висунув позивачу вимогу пред'явити посвідчення водія, а згодом - реєстраційний документ на транспортний засіб. Водночас, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху в оскаржуваній постанові поліцейським не відображено.
Відповідачем не доведено, що зупинка транспортного засобу позивача обумовлена порушення ним ПДР України, постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення п. 11.6 ПДР України не винесено. При цьому, у телефонній розмові поліцейським повідомлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо порушення позивачем п. 11.6 ПДР України закрито на підставі наданих ним письмових пояснень.
Суд зазначає, що аргументи, наведені в поясненнях, надісланих представником позивача на електронну адресу Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, збігаються з поясненнями, наданими самим позивачем після зупинки його транспортного засобу, які зафіксовані відеозйомкою поліцейських.
Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, тому вимога поліцейського до позивача про пред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірною.
З огляду на викладене суд вважає, що у поліцейського були відсутні підстави для накладення на водія адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 1 ст. 126 КУпАП.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.
Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог законодавства також з огляду на таке.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція), визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п. 5 розділу ІІІ Інструкції). Зазначена норма узгоджується з положеннями ст. 278 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, п. 8 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16 липня 2025 року ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП зареєстровано повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, вих. № Ц-581/41/19/1/02-2025.
Згідно з наданою позивачем та його представником копією конверта 17 липня 2025 року поштовим відділенням прийнята кореспонденція вих.№ Ц-581, адресантом якої є ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, а адресатом - Царюк С.Ю. Відстежуючи номер відправлення, зазначений на конверті (0601171452663), судом встановлено, що відправлення виїхало з поштового відділення 18 липня 2025 року, прибуло до відділення адресата - 21 липня 2025 року.
Отже, відповідачем не спростовано факт несвоєчасного повідомлення позивача про дату, місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, у телефонній розмові з поліцейським позивач фактично заявив про необхідність відкладення розгляду справу через недостатність часу на прибуття до місця розгляду справи та забезпечення явки свого представника.
При цьому суд зазначає, що дійсність аудіозаписів телефонних розмов, наданих позивачем, відповідачем не спростована. Крім того, у відзиві також міститься посилання на телефонну розмову між поліцейським та позивачем.
Таким чином, суд вважає доведеним факт того, поліцейським Хільком А.Р. проігноровано доводи позивача про неможливість з'явитися за короткий відрізок часу до місця розгляду справи, відмовлено у відкладенні розгляду справи і справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 розглянута за відсутності позивача без наявності даних про його своєчасне сповіщення про дату, місце і час розгляду справи.
Крім того, обставини вчинення правопорушення, зазначені у постанові серії ЕНА № 5259993, не відповідають фактам, встановленим судом. Так, у постанові зазначено, що дата вчинення правопорушення - 21 червня 2025 року, час - 23:50. Проте з наданих відповідачем відеозаписів видно, що вимога надати посвідчення водія (без реєстраційного документу на транспортний засіб) відбулася 21 червня 2025 року о 23:49:56 (clip-0), на що водій поцікавився підставами такої вимоги, а вимога пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб - 22 червня 2025 року о 00:24:30 (clip-2).
Таким чином, у постанові не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, зокрема дату та час вчинення правопорушення.
Також у постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив підпункт «б» пункту 2.1 ПДР України.
Згідно з підпунктом «б» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Обов'язок водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії закріплений у підпункті «а» пункту 2.1 ПДР України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Зазначення поліцейським у постанові підпункту «б» пункту 2.1 ПДР України як норми, вимоги якої порушено, свідчить про таку кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі реєстраційного документу на транспортний засіб.
Проте діяння ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковане як керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
При цьому в постанові серії ЕНА № 5259993 поліцейським не зазначено про порушення підпункту «а» пункту 2.4 ПДР України, яким передбачено обов'язок водія пред'явити на вимогу поліцейського і посвідчення водія, і реєстраційний документ на транспортний засіб.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Аргументи позивача та його представника, що поліцейський притягнув його до адміністративної відповідальності без з'ясування всіх обставин, виніс постанову з порушенням вимог законодавства, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Відповідачем не спростовані твердження позивача та його представника про те, що поліцейський розглянув справу за відсутності позивача без доказів його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, на доводи позивача, викладені під час телефонної розмови, про відсутність своєчасного повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи не відреагував та притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку послідовних дій відповідного органу (посадової особи), викладених як у законі (Кодексі), так і в підзаконних нормативних актах (Інструкції).
Невиконання певних обов'язків посадовою особою тягне за собою порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Зважаючи на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що постанова серії ЕНА № 5259993 винесена поліцейським з дотриманням вимог законодавства, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеною, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем прийняте за відсутності достатніх доказів та наявності даних про своєчасне сповіщення особи, яка протягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 132 КАС України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг за додатком № 1 від 29 липня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 28 червня 2025 року, укладеного між адвокатом Власкіною Т.Я. та ОСОБА_1 , загальна вартість наданих позивачу адвокатом послуг становить 5 000,00 грн.
Виходячи зі змісту частин 6, 7 статті 134 КАС України , зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір та витрати на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 9, 14, 127-3, 245, 251, 280 КУпАП, ст. ст.6, 8, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 159 ч.4, 242, 243-246, 257, 262, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Власкіна Тетяна Яківна, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постановизадовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 5259993від 19 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 425,00 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у сумі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Власкіна Тетяна Яківна, адреса: а/с 904, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.
Дата складення повного судового рішення - 03 листопада 2025 року.
Суддя В.В. Мазуренко