Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/19370/25
Провадження №1-кп/523/1769/25
06.11.2025 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі матеріали кримінального провадження №12025163490000570 від 10.09.2025 рокувідносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кордон, Комінтернівського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
по звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 , достовірно знаючи про впровадження на території України воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, згідно з яким в Україні запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, діяв на момент вчинення та діє до теперішнього часу, скоїв умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, 04.06.2025 року, приблизно о 15 год. 20 хв. ОСОБА_4 , знаходячись на трамвайній зупинці за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, біля буд. 10, звернув свою увагу на пасажира ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та побачив, що за спиною останньої наявна розстібнута жіноча сумочка. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, непомітно для останньої та оточуючих викрав із сумочки мобільний телефон марки «Iphone 11 PRO» у корпусі темно сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що належить потерпілій ОСОБА_5 .
В подальшому, ОСОБА_4 утримуючи вищевказаний мобільний телефон при собі, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 6 800 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, підтвердивши всі обставини зазначені в обвинувальному акті, по суті справи пояснив, що він дійсно 04.06.2025 року, перебуваючи на трамвайній зупинці по вул.Маловського в м.Одесі побачив у незнайомої жінки мобільний телефон, який вона поклала до сумки, який викрав, коли остання сідала у трамвай. В подальшому продати цей телефон у нього не вийшло, після чого він вирішив повернути його господарю, та пішов до поліції у всьому зізнався та віддав телефон. У скоєному кається, просить суворо не карати. Обіцяє, що подібне більше не повториться.
Від потерпілої по даному кримінальному провадженню надійшла заява с проханням розглянути справу за її відсутності, міру покарання залишила на розсуд суду.
Так як обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази які він не оспорює, що передбачено ст.349 ч.3 КПК України, наслідки застосування якої роз'яснені учасникам розгляду, суд з'ясувавши думку учасників, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, згідно викладеного, суд вважає, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати:
-по ч.4 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та винуватість обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні доказана повністю.
При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, кількість епізодів, а саме один епізод кримінального правопорушення, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, провину визнав повністю, щиро покаявся.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).
Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.
Обставини, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання - відсутні.
Обставинами, згідно ст.66 КК України, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, а саме визнання своєї провини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повернення викраденого майна, думку прокурора, який вважав за необхідне обрати обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК Україні, думку обвинуваченого, який погодився із запропонованим прокурором покаранням, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Цивільний позов - не заявлений. Витрати на залучення експертів - відсутні. Речові докази по провадженню - відповідно ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 326, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралась та скасуванню не підлягає.
Зняти арешт з мобільного телефону марки «Iphone 11 PRO» у корпусі темно сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та вважати його повернутим за належністю потерпілій ОСОБА_5 .
Копію вироку, негайно після оголошення, вручити учасникам процесу.
На вирок може бути подано апеляцію до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд м.Одеси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, для осіб які перебувають під вартою, тридцять діб з моменту вручення копії вироку.
Суддя: