04 листопада 2025 року м.Суми
Справа №592/13759/24
Номер провадження 22-ц/816/847/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2024 року у складі судді Литовченка О.В., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення виготовлено 18 жовтня 2024 року,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №281649328 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 22000 грн 00 коп., який зобов'язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 78254 грн 00 коп., з них: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту, 56254 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. На підставі договорів факторингу право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». Тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №281649328 від 11 квітня 2021 року у розмірі 78254 грн 00 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн 00 коп.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем за договором від 11 квітня 2021 року не свідчить про недійсність передачі права вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору та підписання реєстру, договір факторингу був чинними. Зазначає, що право вимоги за кредитним договором від 11 квітня 2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином. Завертає увагу на те, що позивачем були надані договори факторингу та реєстри боржників.
Відповідачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №281649328 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 22000 грн 00 коп., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Кредитний договір № 281649328 від 11 квітня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV7V48R було направлено позичальнику 11 квітня 2021 року 23:48:23 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів; одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 11 квітня 2021 року 23:48:23 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відразу після вчинених дій, 11 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано грошові кошти в сумі 22000 грн 00 коп. на банківську карту ОСОБА_1 , що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняла пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 22000 грн 00 коп.
Відповідно до умов договору кредитної лінії № 281649328 від 11 квітня 2021 року первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22000 грн 00 коп. строком на 30 днів, зі сплатою відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого для надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 479205337 від 08 жовтня 2021 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівено» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №138 від 15 червня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ( в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 50930 грн 00 коп.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року - якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі умови залишились без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлан Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78254,00 грн.
05 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 05/07/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, витяг долучено до позову.
Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 05/07/24 від 05 липня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло праве вимоги до відповідача на загальну суму 78254 грн 00 коп.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 11 квітня 2021 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тоді як договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 11 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №281649328, який позичальник підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до платіжного доручення від 11 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку відповідача грошові кошти в розмірі 22 000 грн 00 коп. Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив долучені до позовної заяви докази.
З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у п. 1.3. якого зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача, оскільки реєстр права вимоги №138 від 15 червня 2021 року підписано сторонами в межах дії договору факторингу, і після укладення договору №281649328 від 11 квітня 2021 року.
У подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» уступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за договором №281649328 від 11 квітня 2021 року, що підтверджується реєстром прав вимоги до відповідача за договором № 9 від 30 травня 2023 року, що є додатком до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлан Фінанс».
05 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 05/07/24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором , що підтверджується реєстром прав вимоги від 05 липня 2024 року.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є помилковим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Також колегія суддів погоджується із розміром заборгованості за договором, що просить стягнути позивач на свою користь.
Умовами кредитного договору №281649328 від 11 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було погоджено, зокрема строк кредитування - 30 днів (дисконтний період), який продовжується на 30 днів за умови сплати протягом дисконтного періоду всіх фактично нарахованих процентів. Також сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження загального строку дії договору, не більше 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду.
З розрахунків заборгованості, проведених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №281649328 від 11 квітня 2021 року вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 56254 грн 00 коп. були нараховані в межах дії договору та відповідно до узгодженого сторонами договору розміру.
Доказів на спростування наведеного розрахунку заборгованості за договором стороною відповідача надано не було.
З врахуванням зазначеного, рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №281649328 від 11 квітня 2021 року у розмірі 78254 грн 00 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 56254 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України також слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2422 грн 40 коп. та 3633 грн 60 коп. - за апеляційний перегляд справи.
Щодо вимог про стягнення правничої допомоги.
В суді першої та апеляційної інстанцій інтереси позивача представляв адвокат Тараненко А.І.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано копії договору про надання правової допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року, додаткової угоди №5 до цього договору, акт приймання-передавання наданих послуг від 05 липня 2024 року, згідно якого в суді першої інстанції надано послуг на загальну суму 6000 грн 00 коп., акт приймання-передавання наданих послуг від 12 листопада 2024 року, згідно до якого вартість наданих адвокатом правових послуг зі складання скарги на рішення суду в цій судовій справі склала 4000 грн 00 коп. (а.с. 16-17, 18, 47, 109).
Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що підлягає розподілу між сторонами понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн 00 коп. в суді першої інстанції та 2000 грн 00 коп. за складання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітла» задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ вул. Рогнідинська, 4А оф.10, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №281649328 від 11 квітня 2021 року у розмірі 78254 гривні 00 копійок, судовий збір за розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 2422 гривні 40 копійок та 3000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ вул. Рогнідинська, 4А оф.10, ЄДРПОУ 43541163) 3633 гривні 60 копійок судового збору та 2000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов