Справа № 732/792/25
Провадження № 2/732/351/25
про закриття підготовчого судового засідання
і призначення справи до судового розгляду
05 листопада 2025 року місто Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Дударенко Ю. П.,
за участю:
представника позивача - адвоката Селюха А. В. (приймав участь у режимі відеокоференції),
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Новика І. М. (приймав участь у режимі відеокоференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідачів: 1. Моторного (транспортного) страхового бюро України, 2. ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати),
ОСОБА_2 звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просила стягнути з відповідача-1 на її користь суму страхового відшкодування (регламентної виплати) у розмірі 94470,50 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою судді від 02 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
25.06.2025 від відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов письмовий відзив, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову до МТСБУ. Мотивуючи це тим, що позивачкою не були виконані вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
07.07.2025 на адресу суду від позивачки ОСОБА_2 надійшла заява з проханням залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 , який є третьою особою по вказаній справі. Разом з поданою заявою позивачка надала позовну заяву про зміну підстави позову, в якій просила стягнути з відповідачів Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 на її користь 94470,50 грн страхового відшкодування (регламентної виплати).
14.07.2025 від позивачки ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якій остання зазначає, що наведені у відзиві обставини не відповідають дійсності. Так, після її звернення до МТСБУ ніхто з нею не зв'язувався, її заява тривалий час не була розподілена, аварійного комісара до місцезнаходження її транспортного засобу не направлялося. Посилання представника відповідача-1 на судову практику не можна брати до уваги, оскільки ці справи не є аналогічними до її позову. Факт вини ОСОБА_1 підтверджений рішенням суду, розмір, заподіяної їй шкоди теж документально підтверджений.
Також 14.07.2025 позивачка подала до суду заяву про долучення доказів, а саме її заяви про зміну підстави позову та заяву про залучення співвідповідача, аналогічні заявам, поданим 07.07.2025.
Ухвалою суду від 08.08.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_1 .
03.09.2025 від співвідповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому співвідповідач заявлені позивачкою позовні вимоги до себе не визнає, вважає їх незаконними та необґрунтованими, мотивуючи це тим, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2021 №1961-ІV був чинним до 01.01.2025, а Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, визнано таким, що втратив чинність 21.05.2024. З огляду на дату настання страхового випадку, а саме того, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 21.12.2024, до правовідносин сторін у справі підлягають застосування положення Закону №1961-ІV, а не положення Закону №3720-ІХ, на які посилається МТСБУ у відповіді на звернення позивачки про здійснення страхового відшкодування. Зазначена обставина та аналіз правових підстав для відмови у здійсненні виплати, свідчить про неправомірність відмови у виплаті страхового відшкодування позивачці. Також ОСОБА_1 звертає увагу, що нормами Закону№1961-ІV передбачено дії учасників ДТП та страховика у випадку настання дорожньо-транспортної події, при цьому сторони правовідносин повинні діяти добросовісно, якщо потерпілий недобросовісно реалізовує своє право на отримання відшкодування, завданої йому експлуатацією наземного транспортного засобу, шкоди, не виконує покладені на нього Законом обов'язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Оскільки ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а тому відповідно до Закону, звільнений від обов'язку страхувати свою цивільну відповідальність. На думку співвідповідача, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП, повинен нести страховик (страхова компанія) та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, і лише в разі її перевищення в межах різниці відповідальності, може нести особа, з вини якої сталася ДТП. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому Законом №1961-ІV порядку, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Заявлена в позові сума до відшкодування в розмірі 94470,50 грн не допускає необхідності стягнення з ОСОБА_1 додатково будь-яких грошових сум у розмірі різниці, непокритої сумою страхового відшкодування, яке має сплатити МТСБУ. Посилання позивачки про необхідність стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної наслідками ДТП із ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, є безпідставними. Натомість, стягнення такої шкоди із МТСБУ буде відповідати приписам чинного законодавства, що діяли на момент настання страхового випадку. Крім цього, позивачкою не надано доказів розміру коштів, які були використані для відновлення належного їй транспортного засобу, які саме запчастини були використані, сума витрачених коштів на ремонт/відновлення також не зазначена. Не визначено розміру фактично понесених витрат, вказана лише абстрактна сума відновлювального ремонту, як і майбутніх витрат, що будуть понесені позивачкою на відновлення пошкодженого майна. Посилаючись на висновки Верховного Суду, ОСОБА_1 зазначає, якщо потерпілий до звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди або в ході розгляду справи за його позовом, відновив свій автомобіль і з певних причин не подбав про отримання доказів придбання нових деталей та доказів відновлювального ремонту, то в такому разі відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення витрат, які потрібно зробити для відновлення автомобіля. У такому разі позивачка має право на відшкодування фактичних витрат на ремонт автомобіля, але таких доказів нею не надано. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просить у задоволенні позовних вимог про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, в частині вимог до нього, відмовити в повному обсязі.
09.09.2025 від позивачки надійшла відповідь на відзив співвідповідача ОСОБА_1 , в якій остання зазначає, що доказами у справі доведено факт завдання ОСОБА_1 матеріальної шкоди, внаслідок вчинення ДТП та пошкодження її автомобіля. Розмір шкоди визначений ліцензованим спеціалістом, також підтверджено факт сплати нею за відновлення транспортного засобу. Звіт ліцензованого спеціаліста ФОП ОСОБА_3 , від 08.01.2025 містить детальний опис та фіксацію пошкоджень її транспортного засобу. Вказані у звіті пошкодження, повністю збігаються із пошкодженнями, що перелічені в схемі ДТП, яка складена працівниками поліції. Факт відновлення автомобіля теж підтверджено документально. Отже, розмір заподіяної шкоди позивачці підтверджений документально належними доказами. Позивачка звертає увагу суд, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомив МТСБУ про ДТП, а вона як людина, яка не має
юридичної освіти, не знала про обов'язок повідомляти про страховий випадок МТСБУ, а тому після фіксування всіх пошкоджень та отримання висновку про розмір шкоди, здійснила відновлення свого автомобіля. Позивачка наполягає, що вона, як потерпіла має право на відшкодування збитків, їй не принципово за чий рахунок відбудеться це відшкодування чи за рахунок МТСБУ чи за рахунок ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, позивачка вважає, що заперечення ОСОБА_1 проти позовних вимог є наміром ухилитися від обов'язку відшкодувати, завдану ним шкоду.
18.09.2025 позивачкою ОСОБА_2 була подана заява про забезпечення позову по вказаній цивільній справі.
Ухвалою суду від 23.09.2025 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження автомобіля марки «VOLVOS60 2521», 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_2 , який належить відповідачу ОСОБА_1 .
29.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення співвідповідача ОСОБА_1 , зміст яких зводиться до того, що він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними. Наводить мотиви, аналогічні мотивуванню, викладеному в його відзиві на позов від 03.09.2025.
13.10.2025 на адресу суду від адвоката Селюха А. В., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 , надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивачки просить прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та долучити її до матеріалів справи. В уточненій позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди (збитку) 158755,56 грн, заподіяної позивачці внаслідок пошкодження транспортного засобу «Опель Зафіра», номерний знак НОМЕР_3 , під час ДТП, що сталася 21.12.2024. Крім цього, представник позивачки просить стягнути з відповідача на користь позивачки 10000,00 грн у компенсацію витрат, понесених на професійну правничу допомогу та 1588,00 грн в рахунок сплати судового збору. Обставини та підстави заяви обґрунтовані з посиланням на норми Цивільного кодексу України, а саме Главу 82.
У додатках до заяви про уточнення позовних вимог надана заява про залишення без розгляду позову в частині заявлених вимог до відповідача - МТСБУ у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована не була.
У підготовче засідання позивачка не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Представник позивачки - адвокат Селюх А. В. підтримав свою заяву від 13.10.2025 про уточнення позовних вимог, та полягав на задоволенні вимог, заявлених в уточненій позовній заяві. Також представник позивачки підтримав заяву про залишення без розгляду позову в частині заявлених вимог до відповідача - МТСБУ.
Відповідач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідовлений належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Новик М. С. у підготовчому засіданні заперечував з приводу прийняття заяви про уточнення позовних вимог, також заперечував проти позовних вимог, як первісних, так і уточнених. Щодо заяви про уточнення позовних вимог адвокат вказав, що по суті цією заявою змінюється як підстава, так і предмет позову, що суперечить нормам ЦПК України.
Представник відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання відповідач повідомлений належним чином.
Вирішуючи питання про прийняття уточненої позовної заяви від 13.10.2025 представника позивачки - адвоката Селюха А. В., заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали поданої до суду заяви про уточнення позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретної позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.
Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц зазначалося, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Виходячи з вищевикладеного, складовими частинами позову є предмет, підстава, зміст.
Концепція нової редакції ЦПК України полягає, у першу чергу, у підготовці позивачем саме кінцевої редакції позовної заяви, яка подається до суду, і в такому випадку суд визначає порядок її розгляду (спрощене без виклику, з викликом, загальне провадження) та враховує при вирішенні питання про такий розгляд ряд чинників (ч. 3 ст. 274 ЦПК України).
Процесуальні права та обов'язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач
просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19 зазначено, що «під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі №925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі №925/186/19.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що «оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку» (постанова ВПВС від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц).
Подана представником позивачки заява про уточнення позовних вимог фактично є новим позовом, оскільки у ній зазначена нова самостійна матеріально-правова вимога - стягнення майнової шкоди, яка не була заявлена первісно, та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) - наведені підстави для відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які не були визначені позивачкою первісно як підстава позову, які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Водночас, первісно позивачкою заявлялася вимога про стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати) та обґрунтовувалась матеріально-нормативним посиланням на Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та порядок відшкодування страхових виплат, пов'язаних з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Так, заявлення нової позовної вимоги не можна віднести до реалізації позивачкою прав, визначених частинами 2, 3 ст. 49 ЦПК України.
З огляду на те, що представник позивачки, подавши заяву про уточнення позову від 09.10.2025 змінив як предмет, так і підставу позову, по суті подав новий позов, що ґрунтується на інших обставинах, відмінних від тих, які містяться у первісній позовній заяві, а це в свою чергу суперечить вимогам ст. 49 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви представника позивачки слід відмовити, роз'яснивши позивачці та її представнику право звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Одночасно, суд роз'яснює позивачці та її представнику право на звернення до суду з окремим позовом з вимогами, аналогічними тим, які міститься у заяві про зміну предмету позову, а саме про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки в рахунок відшкодування майнової шкоди (збитку) 158755,56 грн, заподіяної позивачці внаслідок пошкодження транспортного засобу «Опель Зафіра», номерний знак НОМЕР_3 , під час ДТП, що сталася 21.12.2024, та судових витрат.
Щодо клопотання представника позивачки про залишення позовних вимог без розгляду в частині заявлених вимог до відповідача МТСБУ, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Суд роз'яснює представнику позивача наслідки залишення позову без розгляду, а саме те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання представника позивачки про залишення позовних вимог без розгляду в частині заявлених вимог до відповідача МТСБУ підлягає задоволенню, оскільки не суперечить закону та відповідає інтересам сторін.
У зміненій позовній заяві від 04.07.2025, яка прийнята судом, позивачкою заявлене клопотання про витребування доказів, а саме витребування від Городнянського районного суду Чернігівської області матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та від Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріали страхової справи за заявою позивачки про виплату страхового відшкодування.
У відповіді на відзив від 12.07.2025 позивачкою заявлене клопотання про витребування від Моторного (транспортного) страхового бюро України докази направлення на її адресу аварійного комісара.
Суд вважає за необхідне клопотання позивачки про витребування доказів задовольнити.
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Під час підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали справи, встановивши остаточне визначення предмета спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; з'ясувавши зміст відзивів; визначивши обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; визначивши порядок розгляду справи; вчинивши організаційні дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд визнає підготовчі дії по справі закінченими.
Провівши підготовче засідання, з'ясувавши питання та виконавши вимоги ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що за результатами підготовчого засідання необхідно закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 12, 13, 16, 43,49, 189, 196-198, 200, 260, 261 ЦПК України, суд
У прийнятті уточненої позовної про зміну предмету позову від 09.10.2025, поданої представником позивачки - адвокатом Селюхом А. В., відмовити.
Заяву представника позивачки - адвоката Селюха А. В. від 09.10.2025 про залишення без розгляду позову в частині заявлених вимог до відповідача МТСБУ про стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати), задовольнити.
Підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати), закрити.
2. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати), призначити до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 14 листопада 2025 року на 12 год 30 хв, у приміщенні Городнянського районного суду Чернігівської області.
3. З урахуванням поданих позивачкою клопотань від 04.07.2025 та від 12.07.2025, витребувати:
- від Городнянського районного суду Чернігівської області матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- від Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріали страхової справи за заявою ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування та докази направлення на адресу ОСОБА_2 аварійного комісара.
4. Розгляд справи проводити одноособово.
5. Про дату, час та місце судового розгляду справи по суті повідомити учасників справи.
6. Встановити наступний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті: заслуховування пояснень сторін, дослідження письмових, речових та електронних доказів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, можуть включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А. О. Бойко