Справа № 308/19082/23
16.10.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Форкоша Е.Р., учасників судового розгляду: захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Марини В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Данканича В.В. в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2024 рокупровадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №126881 від 15.03.2023 року, вбачається, що 15.03.2023 о 11 год. 50 хв. с. Білки, вул. Українська, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Фольксваген д/н НОМЕР_1 , порушив вимоги суцільної лінії 1.1, перетнувши її виїхав на смугу зустрічного руху допустивши зіткнення з автомобілем марки Фольксваген НОМЕР_2 внаслідок транспортні засоби механічно пошкоджено, чим порушив вимоги п.11.3 ПДР за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав на те, що дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази, оцінивши їх в сукупності, проаналізувавши висновки експерта, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що порушення ОСОБА_1 п.1.1, перетин суцільної лінії, п. 11.3 ПДР України стало причиною ДТП, - переконливих доказів вини ОСОБА_1 , у порушенні пунктів 11.3 ПДР України в матеріалах справи немає, а тому провадження у справі закрив через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвоката Данканич В.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в праві закрити на підставі п. 7 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків передбачених ст. 38 цього Кодексу. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства України. Звертає увагу, що визнаючи ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні зазначеного адмінправопорушення, суд першої інстанції послався на висновок експерта №1792-Е від 27.09.2024, як на один з основних доказів про те, що ОСОБА_1 не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування уникнути настання даної ДТП. Зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про призначення додаткової автотехнічної та судової транспортно-трасологічної експертизи, так як експертом у зазначеному висновку №1792-Е від 27.09.2024, на який послався суд, не було надано відповіді на питання поставлені ОСОБА_2 у зв'язку з не оплатою експертизи останньою. Вважає, що зазначена експертиза була проведена однобічно, поверхнево, без дослідження всіх обставин справи, у зв'язку з чим необхідно було призначити додаткову автомеханічну та судову транспортно-трасологічну експертизу. Зазначає, що при проведенні експертизи експертом не взято до уваги, що даний відрізок дороги на якому відбулося ДТП визнано аварійно-небезпечною ділянкою дороги де встановлено знак обмеження максимальної швидкості 30 км/год, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит з ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області». Таким чином зазначає, що проведення додаткової експертизи із новими вихідними даними, а саме максимально дозволеній швидкості руху 30 км/год, як встановлено дорожнім знаком, мало б важливе значення, оскільки при даній швидкості руху зупиночний шлях автомобіля під керуванням ОСОБА_1 був би меншим ніж 31….32м. Вказує, що враховуючи те, що ОСОБА_1 побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_2 за 20м., а тому при дозволеній швидкості руху 30 км/год міг би зупинити керований ним автомобіль та уникнути настання ДТП. Тому вважає висновки суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 є передчасними.
Апеляційний суд звертає увагу, що 13.10.2025 в судовому засіданні були присутні учасники судового процесу: потерпіла ОСОБА_2 , її представник - адвокат Данканич В.В. та захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Гримут Д.Ю., проте на продовження апеляційного розгляду справи 16.10.2025 в судове засідання з'явився захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Марина В.Г., інші учасники судового засідання не з'явилися, неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду. При цьому, враховується те, що потерпіла ОСОБА_2 , її представник - адвокат Данканич В.В. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Марина В.Г., який заперечив проти вимог апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в справі й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, як зазначено в статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що у випадках, коли передбачені суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає в певних діях (бездіяльності) водія, якими порушується відповідний пункт Правил дорожнього руху України, що перебуває в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Це випливає зі змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, яка по своїй суті банкетною, та відсилає до Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 11.3 Правил дорожнього руху України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Як встановлено судом першої інстанції, при дослідженні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №126881 від 15.03.2023 вбачається, що у вину ОСОБА_1 ставиться те, що він 15.03.2023 о 11 год. 50 хв. с. Білки, вул. Українська, керуючи автомобілем марки Фольксваген д/н НОМЕР_1 , порушив вимоги суцільної лінії 1.1, перетнувши її виїхав на смугу зустрічного руху допустивши зіткнення з автомобілем марки Фольксваген НОМЕР_2 внаслідок т.з. механічно пошкоджено, чим порушив вимоги п.11.3 ПДР за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Згідно п. 34 ПДР Дорожня розмітка вказано на те, що Горизонтальна розмітка має таке значення: «1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки)…..».
Згідно п.11.3 ПДР на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
При дослідженні схеми ДТП вбачається, що місцем зіткнення транспортних засобів, що на схемі ДТП зображено під п.3 є зустрічна смуга руху, на відстані 0,80 см. від центральної лінії. Вказану схему ДТП було підписано всіма учасниками події без жодних зауважень.
Зі змісту пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні першої інстанції слідує, що зіткнення відбулося на смузі руху автомобілю Volkswagen Touareg. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 , бачила як рухається авто та не надала перевагу у русі. ОСОБА_1 , зазначив, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , почав рух коли автомобіль під його керуванням був занадто близько, а тому можливості уникнути зіткнення у нього не було.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.03.2023 року слідує, що потерпіла виїжджала з вул. Незалежності та зупинилася посеред дороги, він зменшив швидкість та почав об'їжджати її автомобіль, в цей час ОСОБА_2 зрушила із місця внаслідок чого і відбулось зіткнення.
Постановою суду від 15.04.2024 у вказаній справі була призначена повторна судова автотехнічна експертиза, враховуючи, що при призначенні первинної експертизи не були враховані питання потерпілої сторони, суд вважав за необхідне клопотання потерпілого задовольнити частково та для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі призначити повторну експертизу на вирішення якої поставити ряд запитань запропоновані особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 .
Згідно висновку експерта від 27.09.2024 № 1792 - Е за результатами проведеної експертизи за матеріалами справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП по справі №308/19082/23 вбачається, що ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Так, експерт у дослідницькій частині вказує на те, що у дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Toureg» ОСОБА_1 повинен був керуватися технічними вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4 ПДР України, які полягають у тім, що: -п.1.10: Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: ... небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її ) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу Іншого транспортного засобу на зустріч загальному потоку.» -п.2.3:» Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; - п.12.3: ПДР України: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». -п.12.4: “ У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Так експерт зазначив, що у дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Toureg» ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був рухатись із швидкістю не більше 50 км/год. та із моменту виникнення небезпеки для руху - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Згідно п. 4 висновку експерта «При заданих вихідних даних водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування уникнути настання даної ДТП.»
Вказане свідчить про те, що експертом зазначається про неможливість ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації уникнути зіткнення шляхом застосування гальмування.
Експерт у дослідницькій частині вказує на те, що у заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Sharan» ОСОБА_2 повинна була керуватися технічними вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.11 ПДР України, які полягають у тім, що: -п.1.10: "Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення": дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість; -п.10.1: "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11: « На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху."
Отже, у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Sharan» ОСОБА_2 повинна була керуватися технічними вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.11 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинна була переконатися у безпеці виїзду на головну дорогу та дати дорогу транспортним засобам, які рухаються по головній дорозі.
При заданих вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Sharan» ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП і полягала вона у належному виконанні вказаним водієм вимог п.п. 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.11 ПДР України. Іншими словами, для уникнення ДТП водієві ОСОБА_2 необхідно (і достатньо) було переконатися у безпеці виконання маневру та дати дорогу транспортним засобам, які рухались по головній дорозі.
Згідно п. 3 Висновку: «При заданих вихідних даних, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Sharan» ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП і полягала вона у належному виконанні вказаним водієм вимог п.п. 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.11 ПДР України. Іншими словами, для уникнення ДТП водієві ОСОБА_2 необхідно (і достатньо) було переконатися у безпеці виконання маневру та дати дорогу транспортним засобам, які рухались по головній дорозі.».
Отже, згідно висновку експерта не встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 11.3 ПДР, експерт вказує на те, що водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п.1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був рухатись із швидкістю не більше 50 км/год. та із моменту виникнення небезпеки для руху - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 швидкісного режиму. У вину водію Volkswagen Touareg, згідно протоколу про адміністративне правопорушення не ставиться порушення ним п.п. 12.3 та 12.4 ПДР.
В даній ДТП, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, автомобіль Volkswagen Touareg під керуванням ОСОБА_1 опинився на зустрічній смузі руху саме внаслідок намагання уникнути зіткнення, та об'їзду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .
Апеляційний суд зазначає, що вказане свідчить про те, що матеріали справи не містять доказів того, що має місце причинно-наслідкового зв'язку між порушенням правил дорожнього руху вчиненого ОСОБА_1 , а саме порушення ним вимог п.11.3 ПДР та настанням наслідків - а саме ДТП та спричиненням механічних пошкоджень транспортних засобів.
Апеляційний суд констатує, що згідно експертного висновку, п.5 При заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Sharan» ОСОБА_2 вимогам п.п.1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.11 ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв'язку з фактом даної ДТП.
Як вбачається з наданих учасниками провадження фото для огляду, у долученій схемі до протоколу, водій транспортного засобу «Volkswagen Sharan» зобов'язаний був надати дорогу, оскільки ОСОБА_1 рухався на автомобілі Volkswagen Touareg по головній дорозі.
Також судом взято до уваги, що з пошкодження автомобілів, які зафіксовані у протоколі, зокрема Volkswagen Touareg, НОМЕР_1 , (передня права частина ушкоджена з правого боку: крило, фара) та ушкодження автомобіля «Volkswagen Sharan» НОМЕР_2 (передня ліва бокова частина пошкоджена , передній бампер пошкоджений, також пошкоджено лівий бік) чітко вбачається, що зіткнення трапилося якраз тоді, коли автомобіль «Volkswagen Sharan» НОМЕР_2 виконував виїзд на головну дорогу. Та з огляду на місце зіткнення автомобілів зафіксоване на схемі ДТП, таке є на відстані 0,8 см. від центральної частини головної дороги.
У противному випадку, якби автомобіль Volkswagen Touareg , НОМЕР_1 не дотримався безпечного інтервалу і швидкості, і здійснив зіткнення із автомобілем «Volkswagen Sharan» НОМЕР_2 , який рухався прямо, то ушкодження були б зовсім іншого характеру. Що спростовує доводи представника потерпілої сторони про механізм зіткнення на зустрічній смузі руху лобовими частинами автомобілів.
Разом з тим, у матеріалах справи наявні фотографії з місця ДТП, з якого разом із схемою місця ДТП можна зробити висновок про те, що удар відбувся з автомобілем «Volkswagen Sharan», д.н.з. НОМЕР_2 (ліва бокова частина) та автомобілем Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 (передня права частина), на зустрічній смузі руху автомобіля Volkswagen Touareg під керуванням ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази, оцінивши їх в сукупності, проаналізувавши висновки експерта, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що порушення ОСОБА_1 п.1.1, перетин суцільної лінії, п. 11.3 ПДР України стало причиною ДТП, апеляційний суд вважає, що переконливих доказів вини ОСОБА_1 , у порушенні п. 11.3 ПДР України в матеріалах справи немає, а тому протокол про адміністративне правопорушення є недостатнім для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Твердження адвоката Данканича В.В. в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про призначення додаткової автотехнічної та судової транспортно-трасологічної експертизи, так як експертом у зазначеному висновку №1792-Е від 27.09.2024, на який послався суд, не було надано відповіді на питання поставлені ОСОБА_2 у зв'язку з не оплатою експертизи останньою, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Постановою про призначення експертизи від 15.04.2024, судом першої інстанції було задоволено частково як клопотання адвоката Гримута Д.Ю., так і представника ОСОБА_2 - адвоката Данканича В.В. На вирішення експерту поставлені питання ініційовані однією та іншою стороною, та відповідно витрати (оплату) за проведення експертного дослідження пропорційно покладено на ініціаторів.
Разом із тим потерпіла сторона не здійснила оплату за проведення експертного дослідження, а відтак питання 6-9, що були поставлені водієм ОСОБА_2 не досліджувались.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що представник потерпілого не надає додаткових матеріалів, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку і могли б вплинути на результати експертизи.
При цьому, згідно до п.11 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
Поряд з цим, експерту ставились практично аналогічні питання та були надані ті ж самі матеріали і експерт надав по можливості відповіді на поставлені питання,обґрунтував ці відповіді, та обґрунтував обставини через які він не надає відповідь на деякі із поставлених питань, такі пояснення є зрозумілими і не потребують додаткових обґрунтувань, а додаткових даних для дослідження сторонами не надано, то суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про призначення додаткової автотехнічної та судової транспортно-трасологічної експертизи у справі.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах провадження про адміністративне правопорушення зібрано достатньо доказів на підставі яких суд першої інстанції міг прийняти рішення у справі без призначення додаткових експертиз та залучення експерта.
Посилання адвоката Данканича В.В. в апеляційній скарзі на те, що при проведенні експертизи експертом не взято до уваги, що даний відрізок дороги на якому відбулося ДТП визнано аварійно-небезпечною ділянкою дороги де встановлено знак обмеження максимальної швидкості 30 км/год, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит з ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області», апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки при призначенні судом першої інстанції повторної експертизи за клопотаннями сторін, адвокат Данканич В.В. клопотання обґрунтував тим, що висновок експерта №СЕ-19/107-23/3979-Іт від 25.04.2023, не в повній мірі встановлює механізм ДТП та його елементи, відповідності дій водіїв ТЗ у даній дорожні ситуації технічним вимогам ПДР. Тобто адвокат раніше ніде не вказував про аварійно-небезпечну ділянку дороги де встановлено знак обмеження максимальної швидкості 30 км/год, в с.Білки на смузі руху ОСОБА_3 .
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що адвокат Данканич В.В. ні разом з клопотанням, ні перед відправленням справи на експертизу, яка протягом пів року призначалася двічі, не надавав жодних документальних доказів щодо встановленого знаку обмеження максимальної швидкості 30 км/год, тобто дана версія у захисника виникла під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Також відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_2 за 20м., а тому при дозволеній швидкості руху 30 км/год міг би зупинити керований ним автомобіль та уникнути настання ДТП. Тому вважає висновки суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 є передчасними, оскільки відповідно до висновку експерта від 27.09.2024 № 1792 - Е за результатами проведеної експертизи за матеріалами справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП по справі №308/19082/23 вбачається, що при заданих вихідних даних, з технічної точки зору водій автомобіля Volkswagen Sharan» ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП і полягала вона у належному виконанні вказаним водієм вимог ПДР (в частині значення терміну «дати дорогу»); 10.1; 16.11 ПДР України. Іншими словами, для уникнення ДТП водієві ОСОБА_2 необхідно (і достатньо) було переконатися у безпеці виконання маневру та дати дорогу транспортним засобам, які рухались по головній дорозі.
Отже, на підставі наведеного вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять жодного доказу, на основі якого суд міг би встановити, що ОСОБА_1 не виконав вимог положень п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б»); 12.3; 12.4 ПДР України, або п.11.3 ПДР України як про це вказується в протоколі. Отже, факт того, що саме внаслідок дій ОСОБА_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, не доведені особами, уповноваженими на збирання доказів в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні дані про дорожні знаки, які були розміщені перед, у місці та після місця зіткнення транспортних засобів, вимоги яких би ОСОБА_1 порушив.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з'ясування обставин, що мали місце під час дорожньо-транпортної пригоди за участю транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, наведені адвокатом Данканич В.В. в апеляційній скарзі доводи та надані ним під час апеляційного розгляду справи пояснення, не свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягають.
Тому, постанова судді місцевого суду як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Данканича Василя Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2024 року, якоюпровадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага